На думку відвідувачів і відвідувачок сайту "Смолоскипа", Книжка року - 2010 від нашого видавництва це "Вибрані твори" Василя Симоненка, за яку проголосувало 18.8% опитаних. На другій сходинці - Семенко Михайль, "Вибрані твори" (17.2%), на третій - "Рух опору в Україні: 1960–1990. Енциклопедичний довідник" (16.1%). Четверту позицію займає "Архів Розстріляного Відродження: матеріали архівно-слідчих справ українських письменників 1920-1930-х років" (16.1%). Також зацікавили читачів "Щоденник" Володимира Винниченка, Сокіл Артем, "Аглая" та Хвильовий Микола, "Вальдшнепи", і збірник статей "Історії літератури". Голосування тривало з 18 січня по 7 липня 2011 року, загалом у ньому взяли участь 186 осіб.
Додати коментар
Підсумковий ТІК у червні на тему "Українська національна пам'ять та політичні спекуляції довкола неї". 16 червня 2011 р., о 18.30 год. у приміщенні благодійного фонду "Смолоскип" (м. Київ, вул. Межигірська, 21) знову зібрав друзів, колег та прихильників ТІК - Толока інтелектуальних комунікацій.
Детальніше... Додати коментар
15 червня «Смолоскип» організував круглий стіл «Сучасний формат академічних видань», що пройшов у київській книгарні «Є». Окрім обговорення заявленої теми, на ньому презентувалися деякі смолоскипівські видання – зокрема, серію «Університетські діалоги» та збірник статей «Історії літератури», котрому було приділено найбільше уваги, й інші збірники лекцій на пошану Соломії Павличко. Модератором заходу був Ростислав Семків. У вступному слові він висловив сподівання, що новітні, експериментальні формати видань привернуть більшу увагу різноманітних читачів до філологічної науки. Так, збірник «Історії літератури» видано «двома потоками» - по парних сторінках книжки йде один текст, по непарних другий. У цьому виданні кожна стаття має свою нумерацію сторінок, замість анотацій застосовано «хмарку тегів», а в колонтитулах кожної сторінки є короткі «коментарі-заголовки» від видавців. Досить експериментальною, особливо для української філології, була й сама постановка теми – чи можливе взагалі створення історії літератури взагалі? Для участі у круглому столі зі Львова приїхали молоді науковці – Олена Галета, Євген Галевич, Віктор Мартинюк (якого назвали «філологом-верстальником») та Ірина Старовойт.
Детальніше... Додати коментар
З 31 травня до 3 червня 2011 року Дніпропетровську область відвідав бард та публіцист Володимир Гонський. На Січеславщині він відкрив уже сьомий десяток своїх зустрічей. Творчі бесіди-концерти Гонського в Дніпропетровську (2 виступи), Марганці та Павлограді відвідали представники громадських та політичних організацій, освіти, бібліотекарі, інтелігенція, молодь. Окрім своїх пісень та книги «Людина і нація», митець подарував бібліотекам і читачам близько тисячі книг, люб’язно наданих видавництвом «Смолоскип» («Крути» подружжя Зінкевичів, публіцистика І. Багряного, твори письменників розстріляного відродження, альманах «Молода нація», поезії молодих авторів…), «Залишенець. Чорний ворон» Василя Шкляра, «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського (за сприяння «Холодноярської ініціативи»), книги про геноцид та інші злочини комуноімперського режиму, «Народна війна», відеофільм «Між Гітлером та Сталіним» (Роман Круцик, київський «Меморіал» та Музей совєцької окупації), «Петро Дяченко. Чорні запорожці» Романа Коваля (товариство «Чорні запорожці»), 80 аудіодисків патріотичних і повстанських пісень та 80 відеодисків про студентську революцію на граніті 1990 р. (Олесь Доній та «Остання барикада»). Народний депутат України Ярослав Федорчук передав 180 примірників своєї книги «Волинянин». Організувала поїздку партія «ВО «Батьківщина». На жаль, високопосадовці теперішньої влади заборонили виступи В. Гонського в містах Нікополь, Вільногірськ, селищах Аули і Перещепине. Але для сотень нащадків козацької слави Січеславщини цей візит став своєрідним рупором демократії, допоміг багатьом переглянути свої життєві позиції, підняти патріотичний дух і повірити в могутні сили українського народу.
Додати коментар
Серед переможців - «смолоскипівська» лауреатка Юлія Мусаковська Цьогорічне вручення премій у літературному конкурсі «Коронація слова» відбулося без такого розмаху і помпезності, як минулорічне ювілейне. Якщо тоді у виставковому залі АССО International, як то кажуть, зірка на зірці сиділа й зіркою поганяла, тепер такої кількості крупнокаліберних діячів культури не спостерігалося. Мало того, не було на церемонії вручення літературної премії й самої співорганізаторки Тетяни Логуш. Тож Панові Юрію 2 червня приймати гостей довелося самому. Щороку «Коронація слова» вигадує щось нове. Але кількість номінантів і номінацій навіть не можна порівнювати з попередніми нагородженнями. І якщо спеціальні відзнаки вже стали традицією (цього року їх двавали за найкращі економічний детектив та романтичний, історико-патріотичний, гумористичний, гостросоціальний твори), то розширення номінацій і поділ на різні вікові групи – стали нововведенням «Коронації-2011». Зокрема з'явилися підномінації у «Роману» – для дітей до 6 років, для дітей 7-12 років та для дітей 13-18 років, а також дещо менш деталізовані в номінаціях «Пісенна лірика», «Кіносценарії» та «П'єси». Можна сказати, що тепер цей літературний конкурс продукує не тільки масову літературу, а ще й дитячу.
Детальніше... Додати коментар
2 травня в Києві у будинку „Смолоскипа” відбулося вручення премій переможцям літературного конкурсу нашого видавництва. У заході взяв участь відомий письменник і член журі Олександр Ірванець, ведучими були поети Ірина Шувалова та Дмитро Лазуткін, а Микола Леонович виконував під гітару свої пісні. Переможцями всеукраїнського літературного конкурсу стали в номінації „Поезія” – Лесь Белей з Ужгорода за збірку „Скляний куб” та Анна Медінська з Києва за збірку „Покинутим кораблям”. У номінації „Проза” – Євген Плясецький з Києва за прозовий проект „Троєручиця та інші: Євген Плясецький проти Андрія Лаговського”, Тетяна Стрижевська з Києва за роман „Ad libitum” та Уляна Галич із Чорткова за збірку оповідань „Кроки за спиною”. Вони отримали друге місце, а перше цього року не присуджувалося взагалі. Книжки цих авторів вийдуть друком протягом року. Треті премії одержали поети Михайло Жаржайло, Анастасія Котляр, Василь Лозинський, автори прози Максим Беспалов, Сергій Демчук, Тетяна Рубінська, а також Тетяна Винник і Ольга Василюк за твори для дітей. Заохочувальними преміями були відзначені також Іван Драган, Арсеній Тарасов, Катерина Оніщук, Марина Єщенко, Христя Венгринюк, Наталія Лобас. Окремим рукописам журі не присудило премій, проте вважає за необхідне відзначити їх якість та перспективність творчості молодих авторів, серед яких Світлана Богдан, Ірина Грабовська, Богдан Довгань, Василь Калита, Володимир Ковчак, Наталія Колтакова, Мирослав Лаюк, Євгенія Люба, Мар’яна Максим’як, Мар’яна Маринченко, Олександра Новгородова, Анастасія Піка, Альбіна Позднякова, Анна Рибалка, Марія Семашина, Олена Січова, Дмитро Чистяк, Денис Шашенок, Андрій Шийчук, Любов Якимчук та Марія Ярощук.
Коментарі (2)
Доповідачка Юлія Ших на першому круглому столі XVII Семінару творчої молоді
Детальніше... Додати коментар
Якось не надто велелюдно, але дуже камерно й атмосферно, в оточенні книжок пройшов літературно-музичний вечір у рамках літературно мистецької вітальні, присвячений Миколі Бажану. До столичного Національного музею літератури України завітала молодь, але більше літніх людей. На літературно-музичний вечір на тему «Микола Бажан: футурист, філософ, лірик» до виступу запросили заступника директора Інституту літератури НАН України, професора, доктора філологічних наук Миколу Сулиму, дослідника життя і творчості Миколи Бажана професора, доктора філологічних наук Наталія Костенко та професора, доктора філологічних наук, лауреата Шевченківської премії Юрій Ковалів. За збігом обставин трапилося так, що на вечір із науковців завітав лише Юрій Ковалів, але імпровізація вдалася і якби не зізнання ведучої, то ніхто б і не помітив якихось недомовленостей і негараздів.
Детальніше... Додати коментар
Тетяна Савченко та Тетяна Микитенко: «Ніщо так не пожвавлює спогади про дитинство, як ілюстрації до улюблених книжок» Зізнайтеся: будучи вже дорослою людиною, ви не пропускаєте нагоди понишпорити бабусиним чи батьківським горищам у пошуку «скарбів дитинства»: іграшок, книжечок, уже пожовклих від часу світлин... Цьогоріч наприкінці зими виповнилося 2 роки з часу заснування віртуального горища для дорослих - проекту chytanka.com.ua, створеного для тих, хто вже зневірився віднайти улюблену з дитинства книжку, для сучасних дітлахів, яким цікаво, що в дитинстві читали мама з татом, а також... для нашої спільної історії. Креатори чарівного горища - викладачка та активний блогер, киянка Тетяна Микитенко, а також запорізька поетка і перекладачка Тетяна Савченко поділилися зі «Смолоскипом» історією створення проекту та своєю візією дитячої літератури у дорослому світі.
Детальніше... Додати коментар
Собор святої Софії Я заходжу в маленьку антикварну крамничку на розі вулиць Кочерги та Московської і питаю про розмінний білет Житомира за 1918 рік (деякі міста під час революції та громадянської війни випускали власні гроші), виявляється, є бонни різним номіналом, отож, купивши 1 житомирський карбованець, запитую, що є ще часів УНР та Директорії. Продавець, відірвавшись від газети „Комуніст”, дивиться на мене із зачудуванням: „Зачем вам эти петлюровцы и эти бумажки? Тогда каждый колхоз что-нибудь печатал, вон и в Малине свои деньги были, это не редкость”. На мою репліку стосовно того, що колгоспів у 1918 році ще не було, він не реагує, бо захоплено розповідає про своє хобі – колекціонує портрети відставних царских офіцерів. На останок додає: «Запомните, Житомир был городом русских отставных офицеров, это город военных». Ой, як же мені любі такі розмови, коли кожен у цьому місті, справді, поліетнічному, починає тягнути ковдру на себе. Сумно, але Житомир – це маленька сіра зозулька, яка підкидає свої яйця до чималих українських, польських, єврейських, російських і навіть дрібних німецьких та чеських гнізд. І кожне «пташеня» сприймає його по-своєму. Антиквар підмітив дуже вдало про «воєнність» цього міста: дещо утилітарного, ментально закритого, занишклого. Як сказала про нього Леся Українка: «у всьому відчувається якась патріархальна тиша». Поетка гостювала там у письменника Григорія Мачтета. Останнього дуже цінував Ленін, про це сповіщає дошка на охайному особняку по вулиці Лермонтова. А от про те, що Мачтет товаришував із родиною Косачів і що це саме йому Леся присвятила одну імпровізацію, написану російською мовою «на парі», нагадала нам Оксана Забужко.
Детальніше... Додати коментар
Салонна гра «Мафія», яка стала популярною настільки, що в Україні вже наплодилася купа інтелектуальних клубів, не могла залишитися непоміченою і видавництвом «Смолоскип». Для необізнаних – короткий екскурс в історію та концепцію гри: мафія – командна психологічна покрокова рольова гра з детективним сюжетом, яка моделює боротьбу інформованих один про одного членів організованої меншості проти неорганізованої більшості. Прототип гри «Мафія» — європейська гра під назвою «Вбивця», відома з середини XX століття. Проте гра, яка проводиться у видавництві «Смолоскип», значно відрізняється від початкового варіанту. Логічно, що наша мафія – літературна, а героїв очікують значно небезпечніші і цікавіші пригоди, ніж мешканців міста, де розгулялася «стандартна» мафія. У «Літературній мафії» герої не безликі – кожен має свій образ, уособлює когось, хто має той чи інший стосунок до літературного процесу. А отже, гра відбувається з урахуванням реалій літературного процесу, і методи дії мафії кардинально інші: обходимося без кровопролиття, все, як у житті, – розгромні рецензії, вилучення тиражів, загадкові зникнення файлів із віршами тощо. Найцікавіше, що у грі беруть участь самі поети, які часом запрошують своїх друзів, таким чином «вербуючи» їх у літературний процес і знайомлячи зі «Смолоскипом». Так, раз на два тижні збирається цікава компанія, аби у формі гри обговорити літературні реалії, поділитися новинами чи творчими доробками, подискутувати – просто-таки розважально-інтелектуальний клуб. Відчути на власній шкірі спектр емоцій, які викликають абсурдність ситуацій та несподіваність сюжетів, встигли поети Олена Степаненко, Мар'яна Луна (Маринченко), Ярослав Гадзінський, Анна Малігон, Карина Тумаєва, Олег Романенко, Юлія Скорода та інші.
Додати коментар
Детальніше... Коментарі (2)
Розсекречення архівів КДБ (хоч і часткове) викликає реакцію дослідників. Для декого міф про всесильність і всезнайство КДБ залишається незаперечною істиною і по сьогодні. Хоча, згідно з тими ж розсекреченими архівами, ми дізнаємося, що Комітет не був всесильним, а був інформаційно параноїдальним. Сотні й тисячі документів і творів самвидаву, які проривалися на Захід з України і з місць ув’язнення політв’язнів, є найпереконливішим доказом, що КДБ був неспроможним зупинити потік самвидаву на Захід. Розсекречені документи проливають світло і на спогади Данила Шумука. Зокрема, у статті Руслана Забілого «Як КДБ “дописував” спогади повстанців» («Історична правда», 15.03.2011) йдеться якраз про ці спогади. Посилаючись на секретну статтю В. М. Шищенка, «К вопросу о понятии и методах разложений эмигрантских антисоветских организаций», опубліковану у збірнику № 43 «Труды высшей школы КГБ», автор робить висновок, що спогади Д. Шумука, надруковані 1974 р. видавництвом «Смолоскип» у США, були «дописані», тобто сфальшовані КДБ і направлені ним за кордон по «контролируемому каналу», і таким чином видавництво стало «жертвою оперативної гри КДБ». Виникає запитання: як це було насправді? Чи дійсно спогади, видані «Смолоскипом», були підредаговані КДБ і чи вони були направлені за кордон контрольованими ним каналами? На щастя, факти говорять про зовсім інше. Спогади Данила Шумука «За східнім обрієм» не були ані «дописані» КДБ, ані передані за кордон почерез КДБістські канали.
Детальніше... Додати коментар
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС ЧИТАНОЇ ПОЕЗІЇ "МОЛОДЕ ВИНО" змінює формат Відтепер щорічний конкурсний відбір буде відбуватися дистанційно: просимо учасників надсилати на розгляд журі короткі відеоролики із записом авторського читання поезій.
(1) Ролики можуть бути записані мобільним телефоном, цифровими фотоапаратом чи відеокамерою. (2) Ролики мають бути розміщені на ресурсах youtube.com, vimeo.com чи подібних. (3) Адресний рядок (покликання) на ролики надсилати електроною поштою на:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
(4) Термін конкурсного прийому роликів: 15 березня — 15 квітня 2011 року. (5) У конкурсі беруть участь учасники віком від 15 до 30 років. До 20 квітня журі “Молодого вина” прослухає / прогляне всі надіслані ролики і визначить 10 фіналістів, котрі приїдуть до Києва, аби взяти участь у підсумковому змаганні. Чекаємо на охочих!
Додати коментар
У Києві, біля пам`ятника Лесі Українці, за сприяння видавництва “Смолоскип” відбулись урочисті читання до Дня народження письменниці. Її твори, а також свої тексти читали нинішні поетки, серед яких чимало й “смолоскипівських” лауреаток — Ірина Шувалова, Наталка Позняк-Хоменко, Богдана Матіяш, Олена Максименко, Світлана Богдан, Катерина Луганська, Карина Тумаєва, Оксана Яблонська та Олена Степаненко. Попри холодну погоду, акція викликала інтерес перехожих, багато з яких зупинялися, слухали поезію, а один чоловік навіть прийшов з релігійним агітаційним плакатом. Ведучі акції — письменники і керівники видавництва “Зелений пес” брати Капранови — іронічно нагадали про обіцянку влади гучно відзначити стосорокаріччя письменниці та висловили надію хоча б на нормальне перевидання її творів. А один з організаторів, Сергій Пантюк, запевнив, що подібні заходи на вшанування найкращих авторів української літератури триватимуть.
Детальніше... Додати коментар
У "Смолоскипі" прогримів четвертий ТІК. На цей раз українські інтелектуали обговорювали нову концепцію викладання літератури у школі, запропоновану міністерством освіти, під кервіництвом Дмитра Табачника. Якимось дивним чином цей документ, що цілком реально може стати дороговказом для шкільного курсу, зосередився на посиленному викладанні російської літератури. До чого це може призвести? Присутні на засіданні громадські діячі Тарас Рондзистий та Анатолій Якименко, поет Олег Коцарев, професор НАУКМА Володимир Панченко, письменник Володимир Гонський, літературознавець, російський філолог Наталка Позняк-Хоменко, науковий співробітник Інституту літератури Юлія Соколюк та директор видавництва "Смолоскип" Ростислав Семків намагалися спрогнозувати можливі наслідки такого перекосу.
Додати коментар
9 лютого у переповненому київському Будинку Української Центральної Ради (тепер Будинок вчителя) видавництво «Смолоскип» презентувало книжку «Вибрані твори» Василя Симоненка. Це видання має особливе значення. Саме з нього «Смолоскип» започатковує нову серію «Шістдесятники» і не випадково з нього: у еміграційний період своєї роботи видавництво носило ім'я Василя Симоненка. Про це у своєму виступі згадував засновник видавництва «Смолоскип» Осип Зінкевич: «Ми друкували журнал «Смолоскип» і друкували шістдесятників Вінграновського, Драча, Дрозда, Жиленко, Йовенко… Перша книжка Василя Симоненка «Тиша і грім» до нас дійшла тільки у 1964 році, коли він уже помер. Ми побачили, що в українській літературі тих років з'явилася постать, яка близька кожному українцеві. Ми побачили його виразну громадянську і національну позицію. У те, що вірив Симоненко, вірили ми і багато з шістдесятників та нашого народу. Тому ми вирішили назвати його ім'ям наше видавництво». «Для багатьох людей Василь Симоненко став резонатором їхніх думок», – пояснив на початку презентації усезагальну любов до поета директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. Він також звернув увагу на те, що до книжки увійшли не лише твори автора, давно відомі загалу, а й невідомі вірші, спогади про нього, передмова упорядника, фотографії – усе, що може охарактеризувати Василя Симоненка не лише як поета, а і як людину.
Детальніше... Додати коментар
Як і щороку, 29 січня „Смолоскип” разом з іншими патріотичними організаціями та громадянами відзначав День пам’яті юнаків, полеглих у бою під Крутами. Вранці делегація під керівництвом поета й активіста Сергія Пантюка відвідала меморіальні заходи на місці бою, а ввечері у Будинку вчителя відбувся Вечір пам’яті Крутянців, організований „Смолоскипом”. Біля станції Крути, поряд із залізницею, „смолоскипівська” делегація, що приїхала двома автобусами, взяла участь у вшануванні пам’яті загиблих біля монументів – хреста і колони з тризубом. Цього сонячного морозного дня засніжені поля Чернігівщини були повні автобусів з різних міст України: сюди приїздили представники партій, громадських організацій (наприклад, у нашому автобусі були стипендіати „Смолоскипа”, представники Пласту, СУМу, „Опору”, „Коаліції учасників поморанчевої революції”, групи „Відсіч” з барабанами та інші). На пам’ятному місці відбулася панахида, виступали музичні колективи переважно з козацькими, стрілецькими та повстанськими піснями. Політики виголошували промови, зокрема, виступав і третій Президент України Віктор Ющенко, депутат Іван Заєць.
Детальніше... Додати коментар
27 січня у "Смолоскипі" відбувся третій ТІК. На цей раз темою обговорення став ненасильницький громадянський спротив. Письменник Анатолій Дністровий розповів про теорію партизанської боротьби у її широкому філософському розумінні, громадський активіст Андрій Юсов повідав про деякі практичні особливості застосування законного спротиву, а журналістка Олена Білозерська прочитала короткий майстер-клас про інформаційну підтримку акцій протесту. На зустрічі були присутні і українські політики: депутат БЮТ Андрій Павловський та голова столичної "Свободи" Андрій Ільєнко. Вони висловили впевненість, що громадянський спротив позитивно вплине на відновлення балансу поміж владою та опозицією у країні.
Додати коментар
Валерій і Сандра: Листування Валерія Марченка із Сандрою Фапп'яно. / Передм. М. Мариновича. 2010, 104 с. Ціна: 10 грн. Цього року Нобелівську премію миру отримав китайський правозахисник та дисидент Лю Сяобо. Під час її вручення ми всі могли бачити у новинах пусте крісло, а на тлі – фото нобелянта, адже сам Лю Сяобо досі сидить у в’язниці. Багато хто замислився над парадоксами сучасного світу, зітхнув і мимоволі переключився на наступний, веселіший сюжет. Вочевидь, якби не Нобель, то широка українська громадськість ніколи б і не дізналися про якогось там китайця, що бореться за якість там права. А про тих, хто таких премій не отримує, дізнатися ще важче. Їх ніби дійсно не існує, вони неприємні і небажані серед «конформістів». А ще ж можна скерувати негативну інформацію так, щоб навіть близьке оточення почало ставитися до нонконформіста якщо не вороже, то з підозрою, щоб спрацював природний механізм відторгнення небезпеки: він інший, а значить буду триматися його осторонь. Звертатись і підтримувати інших із безпечної відстані значно легше, ніж бути поруч і наживо відчувати їхню небезпеку. Скажімо, написати листа зі словами підтримки до пана N може кожен із нас. Але так само кожен подумає: і що це змінить, чи принесе комусь полегшення, чи навпаки ще більше засмутить, і зовсім елементарне – чи дійде лист до якогось в’язня сумління? Вочевидь, такі питання ставила собі і Сандра Фапп’яно, коли писала київському журналісту Валерію Марченку, але, як видно із їхнього листування, такий крок італійської студентки став щирим подарунком для українського дисидента...
Детальніше... Додати коментар
„Смолоскип” розпочинає новий видавничий проект – друком вийшов перший том науково-документального видання „Архів Розстріляного Відродження: матеріали архівно-слідчих справ українських письменників 1920-1930-х років”. Це – публікація найцікавіших і найважливіших уривків з допитів, очних ставок, заяв і клопотань репресованих у сталінські часи українських письменників та їхніх знайомих і родичів. Матеріал, можна сказати, потенційно майже невичерпний, але в першому томі упорядники – а це добре знані нашим читачам Леонід та Олександр Ушкалови – вирішили зосередитися на таких іменах: Михайло Яловий, Іван Ткачук, Мечислав Гаско, Володимир Ґжицький, Мирослав Ірчан, Олекса Слісаренко, Яків Кальницький. Усі вони були свого часу репресовані за вигаданими звинуваченнями в контрреволюційній діяльності, участі у всіляких міфічних організаціях, і більшість, не витримавши фізичного і психологічного тиску, свою „провину” визнала. Книжка „Архів Розстріляного Відродження” не є легким читанням. Людям з розвинутою уявою і тонкою нервовою системою варто морально підготуватися до знайомства з виданням. Адже концентрація відвертого абсурду й маячні та безмежного відчаю в казених протоколах і записах просто шалена. Лише в окремих випадках енкаведешна атмосфера спромогається на такі собі чорні дотепи, іноді навіть доволі вишукані. До прикладу, Яків Кальницький під час свого допиту повідомив слідство, що його завербував у терористичну організацію равин, котрий… помер кілька століть тому.
Детальніше... Коментарі (1)
|
|