Питання кулінарії
Спробуйте задати будь-якій простій людині питання: «Яке у вас меню?» або «Яке меню ви волієте?» Той, безсумнівно, устане в тупик. Їду він, зрозуміло, їсть, але про меню - ніколи якось не думав. Та й навіщо йому це? Їсть, що прийде або те, що подобається, що підкручується або на що грошей вистачає. От і все.
Зовсім інша справа, якщо таке ж питання ви задасте кухареві, нехай найпростішому й незначному. Який би не була його кухарська кваліфікація, таке питання не застане його врасплох. Він відразу зрозуміє, про що мова йде. Адже проблема меню прямо ставиться до його професії, невіддільна від всієї його повсякденної діяльності.
Ради починаючим кухарям
стали користуватися (не маючи власні установки) радами всіляких
шарлатанів і пройдисвітів, які скористалися з можливості заробити, навчаючи
вискочок з нижчих соціальних шарів нібито «панським манерам», потураючи при цьому,
зрозуміло, самим грубим і примітивним смакам цих «нових представників середнього
класу».
Таким чином, до початку XX століття відбулося в значній мірі руйнування тих
досягнень побутової культури, яких досягло російське суспільство в особі своїх
панівних класів до 70-м років XIX століття.
Новий панівний клас буржуазії лише частково, у своїх самих вищі або в
самих утворених верхніх шарах, став спадкоємцем дворянської культури XIX століття. У самих
же широких, у самих масових шарах середньої й особливо дрібної російської буржуазії не тільки
не залишилося яких-небудь слідів панської культури XIX століття, але й із самого початку вносилося
і культивувалося безкультур'я й вульгарність, далекі навіть простому народу, патріархальному
селянству російської глибинки, не порушеному тлетворным впливом капіталістичного
міста. Те, що несла із собою в новий XX століття російська молода буржуазія, що виникла на
руїнах кріпосництва в останню чверть XIX століття, було в культурно-побутовому
відношенні, і насамперед в області культури харчування, домашнього побуту, кулінарних
звичок і кулінарної практики, відсталим, відсталим, негативним, зовсім не
пов'язаним з попередньою дворянською культурою й настільки ж що не має відносини до
справжнім народним, національним, чистим джерелам патріархальної селянської
культури.
Цілком зрозуміло, що ці соціальні й культурно-побутові зміни в суспільстві не
могли бути зовсім не замічені тими, хто зараховував себе на рубежі XIX і XX століть до
культурній еліті російського суспільства, тобто до нарождавшейся росіянці буржуазної
інтелігенції, що також була в соціальному (і в національному) відношенні досить
строкатої, але де усе ще значним був шар людей, що вийшли із дворянства.
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159]