НАРОДНИЙ МУЗЕЙ
ПАТ "ЕК "Житомиробленерго"

Найповажнішою рисою колишнього та нинішнього керівництва ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" є те, що завжди цінувалася та шанувалася праця людей, які віддали служінню енергетиці регіону все своє свідоме життя.

Так, за ініціативи ветеранів Житомирського Східного підприємства електричних мереж Галаневича П.Є, Андрушкевича В.П., першого заступника голови профспілки Компаніїї Твердохлєбова Ф.І., художника Сингаївського І.В., за підтримки тодішнього директора підприємства Лушкіна В.А. у 1991 році було відкрито музей енергетики.

На той час це була «кімната-музей енергетиків». Першими відвідувачами кімнати – музею стали жінки-працівниці підприємства, тому, що за збігом обставин відкрили музей напередодні Жіночого Дня.

Від того часу минуло 20 років. Нинішнім головою правління ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" Левицьким А.В. докладено чималих зусиль щоб перетворити «кімнату музей» на «музей розвитку енергетики області», який тепер займає дві чудові кімнати, де проведено сучасний ремонт, збільшено кількість стендів, експонатів та енергетичного обладнання, обладнано стенди з фотографіями почесних енергетиків та відмінників енергетики , розміщено списки учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, поновлено стенди з інформацією про кожен із РЕМів Компанії, встановлено корпоративний прапор, оновлено схему електропостачання області, обладнано стенд з фотографіями козаків окремого полку ім. Петра Старовойтова Житомирського крайового товариства «Поліська Січ» Українського козацтва та багато іншого. Окремий розділ присвячено колишньому голові правління ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" Старовойтову Петру Васильовичу, який трагічно загинув у 2003 році. Не обійдено увагою колишніх голів правління ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" Лушкіна В.А. та Андрійчука Ю.А., які крім того певний час очолювали Житомирську обласну державну адміністрацію. Настільною книгою музею є праця, видана ветераном енергетики м. Житомира Павлом Євгеновичем Галаневичем «Сто років Житомирським електричним станціям і мережам».

Починаються експозиції музею з історії міста Житомира, яка налічує 1123 роки від дня його заснування.

Йдеться про орден єзуїтів , останки монастиря якого (1724 р.) збереглися і по цей час. Маловідомий факт, але після першого переділу Польщі, внаслідок Андрусівського перемир`я 1668 року, за яким Лівобережна Україна і м. Київ відійшли до Росії, а Правобережна лишилася під Польщею, Житомир став головним містом Київського воєводства.

У 1746 році Житомир був прикрашений величною спорудою католицького кафедрального костьолу Святої Софії (є діючим по цей день, з чудовим органом) . У 1775 році Житомир був визнаний польською конституцією в числі столичних міст польської корони першим після Кракова. Тут було встановлено каштелянство і каштелян ( цивільний і військовий правитель) отримав сенаторське достоїнство.

З приєднанням Волині після другого і третього переділу Польщі до Російської імперії Житомир призначається з 1794 року тимчасово а через десять років – остаточно, центром величезної Волинської губернії.

З 1833 року в місті починає діяти губернська гімназія, переведена сюди після придушення польського повстання 1830-1832 рр., як частина знаменитого Кременецького ліцею. Другою його частиною став нововідкритий у м. Києві університет святого Володимира. Отож перша Житомирська гімназія ( тепер Житомирський державний університет) та Київський університет – сестра і брат.

У 1858 році на Пушкінський вулиці будується театр, який у 1896 році було електрифіковано від пересувної динамомашини постійного струму, напругою 110 В , потужністю 10 кВт. Це було першим використанням електричної енергії в м. Житомирі та й на Волині.

В стилі неоготики побудована лютеранська кірха, де працював настройщик фортепіано та органів, дід відомого піаніста Святослава Ріхтера – Данило Ріхтер.

Йдеться про православний кафедральний Преображенський собор, який воістину є самою величавою спорудою м. Житомира від 1874 року , висота самої найвищої точки сягає майже 60 метрів, а корисна площа для проведення молитви складає 1242 квадратних метри і є самою більшою серед православних храмів України.

Приділена увага і першому водогону, першій залізниці та першому трамваю, який був третім на Україні після міст Києва та Катеринослава, отримував електроенергію від електростанції постійного струму, напругою 550 В, потужністю 315 кВт, яка була введена в експлуатацію 3 вересня 1899 року.

Відображено період будівництва, дякуючи втіленню у життя плану ГОЄЛРО, першої паротурбінної електростанції змінного струму , перша черга якої була введена в експлуатацію 8 березня 1930 року, потужністю 1 МВт, та згодом була доведена до 11 МВт. На той час в електромережах експлуатувалося 31 км КЛ-6 кВ, 29 км ПЛ-6 кВ, близько 70 км ПЛ –0,2 кВ і близько 120 ТП. Сорок років забезпечувала електроенергією споживачів Житомирська електростанція. У 1953 році була введена в експлуатацію міжколгоспна мала ГЕС потужністю 500 кВт.

У 1954 році були введені в експлуатацію електропідстанції 35 кВ «Бердичів» і «Смолянка» з повітряною лінією 35 кВ «Бердичів-Житомир» для передачі електричної енергії з Бердичівської електростанції потужністю 12 МВт у м. Житомир. Свій внесок у вироблення електроенергії внесла і Коростенська електростанція потужністю 3 МВт, що функціонувала на базі енергопоїзда Американського виробництва.

Не забуто і першу газифікацію області, яка відбулася у 1948 році, дякуючи будівництву газогону «Дашава-Київ», який пройшов через славетне місто Бердичів, де було змонтовано компресорну станцію.

16 серпня 1960 року було завершено будівництво ПЛ-220 кВ «Київ-Житомир», яка спочатку використовувалася на напрузі 110 кВ та ПС-110/35/6 кВ «Житомир» . Це і було початком глообальної електрифікації області .

1 травня в 1962 року м. Житомирі було введено в експлуатацію першу тролейбусну лінію «Центр-Вокзал» . 22 серпня 1964 року було проведено переведення на напругу 220 кВ ПЛ «Київ-Житомир» та реконструйовано Житомирську підстанцію. В кінці 1969р. було завершено будівництво ПЛ-330 кВ « ТПДРЕС – Житомир» з відповідною реконструкцією Житомирської підстанції.

Сучасний період представлений продукцією, яка виготовляється в майстернях Компанії. Це запобіжники ПК-10, електронні електролічильники, обмотки силових трансформаторів 10/0,4 кВ, алюмінієві наконечники.

Також розміщені фотографії обладнання на якому проводиться ремонт вводів 35-110 кВ та інше

А в кімнаті слави : Книга Пошани Житомирської електростанції, фотографії учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні, ветеранів праці.

На видному місці знаходиться книга відгуків відвідувачів, де останній запис зроблено головою правління ВАТ «ЕК Чернівціобленерго» Команяком Я.Я. : «Переймемо цей досвід».

Запрошуємо відвідати наш музей.