На шляху до центрального депозитарію. Фінал "війни" чи ескалація конфлікту?
Найбільш нормальним і доцільним з позиції здорового глузду було б ще у 1999 році (після введення у дію відповідного законодавства) оголосити, що центральний ("національний") депозитарій в Україні вже створений і діє. Це МФС, у якого вже на той час було все, що потрібно для задоволення вимог законодавства – і державна частка у статутному фонді (хай і незначна, але суттєва), і широка участь прямих учасників депозитарної системи (фактично усі зберігачі).
З початку нинішнього року український фондовий ринок потрясають суперечки навколо створення єдиного Центрального депозитарію цінних паперів (ЦД). Такий заклад Кабмін Миколи Азарова зобов’язався створити вже в 2011 році, про що записано в меморандумі між Україною і МВФ. Як вже повідомлялося в ЗМІ, ще на початку лютого прем’єр-міністр розпорядився створити спеціальну комісію, яка займеться цією справою …
Слово Азарова виявилося сильнішим за думку учасників ринку, МВФ, Світового банку і USAID. Думка Івченка виявилася вагомішою, ніж досвід західних консультантів, завдяки технічній допомозі яких ринок має повноцінний депозитарій - ВДЦП.
Слово Азарова виявилося сильнішим за думку учасників ринку, МВФ, Світового банку і USAID. Думка Івченка виявилася вагомішою, ніж досвід західних консультантів, завдяки технічній допомозі яких ринок має повноцінний депозитарій - ВДЦП.
Трохи про те, що спільного між бабою Вєрою і Табачником
Є в нашій країні люди, які спливають на поверхню незалежно від того, якого кольору влада. Спостерігаючи за цими унікальними фізичними властивостями окремих індивідуумів, розумієш: політична боротьба – не більше, ніж пускання пилу в очі електорату. Насправді, немає нічого, крім інтересів. Шкурних. Принаймні, у окремих представників хамелеонівського стану вітчизняних державних діячів.
Хтось вважає це “зачисткою” всіх людей Тимошенко, хтось бачить в цьому ліквідацію потенційно небезпечного опозиціонера, а хтось і зовсім вважає арешт банальною помстою за Майдан-2004 і публічною демонстрацією того, які саме бандити повинні сидіти у в’язницях. Але в будь-якій ситуації, як не крути, Луценко – «герой» і «політичний мученик».
Політичну арену будь-якої країни можна порівняти зі справжньою театральною сценою, на якій перед вдячним (або не дуже) глядачем розігруються справжні драми і трагедії, комедії і фарси. Але от у випадку з українською політикою більш доречним буде порівняння з цирком. Тут знайшлося місце всім - політичним клоунам і економічним фокусникам, народним дресирувальникам і кримінальним еквілібристам. Але не варто обманювати зовнішньою хаотичністю і неузгодженістю їх номерів. У кожного "артиста" є своє амплуа, свої коронні номери і узгоджене місце в загальній програмі.
2 березня — 80 років Михайлові Сергійовичу ГОРБАЧОВУ Цей ювілей спонукає до серйозного аналізу нашої недавньої історії, яка міцно проросла в сьогодення. Аналізувати доведеться, говорячи про конкретну, цікаву й неординарну особистість. І тут ми вторгаємося в глибоко філософську тему — роль особи в історії. Роль ця коливалася полярно — від прикладів, коли історичні діячі були диктаторами, тиранами, до політичних нікчем, якими правило оточення.
Політикум |
Переглядів: 221 |
Автор: Петро АНТОНЕНКО |
Додав: Василь |
Дата: 01-Бер-11
| Рейтинг: 0.0/0
| Коментарі (0)
Блоґи "Сіверщини"
Петро АНТОНЕНКО “Україна для людей”. Яких саме? (0)
Василь ЧЕПУРНИЙ Українці на службі імперії. Феофан Прокопович (1)
Сергій КОРДИК Відьми — ефективна зброя влади! (0)
Олександр ЯСЕНЧУК Ніссан: кохання і нафта (0)
Сергій СОЛОМАХА 22 червня 1941 р.: продовження громадянської чи початок ВВВ? (1)
Інеса ФТОМОВА Геометрія над головою (2)
Микола ШКУРКО Чи такий вже святий і праведний Петро Калнишевський? (2)
Сергій ПАВЛЕНКО Зображення Батурина XVІІ століття (0)
Людмила СТУДЬОНОВА про пам'ятник марку бернесу в ніжині (4)
Оринка ГРИГОРЕНКО В Бєларусь як в дитинство (1)
Євген БАРАН ЦЬОЦЯ ГЕНЯ: з любов'ю і сумом присвячую (0)
Борис ДОМОЦЬКИЙ Урок свободи від європейської Литви (0)
