27 вересня 2010 року
Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього
(строгий піст).
- Рядовий Апостол
- Рядове Євангеліє
- Оповідання для роздумів
- Прохання про молитву
Воздвиження Чесного Хреста
Хрест, на якому був розп'ятий Ісус Христос, було закопано згідно з давнім юдейським звичаєм, неподалік Христової гробниці під Голгофою. Під час переслідування християн погани засипали землею гробницю Спасителя і збудували поганський храм. 325 року прибула до Єрусалима 80-літня мати імператора Константина Великого св. Олена, яка віднайшла святий хрест. Одна вмираюча жінка, доторкнувшись до нього, чудом видужала. Тоді єпископ Єрусалима св. Макарій виніс на підвищене місце в Єрусалимі святе хресне дерево і поблагословив ним усіх вірних. Це було перше воздвиження, тобто піднесення чесного хреста Господнього.
1 послання святого апостола Павла до Коринтян 1, 18-24
Браття, слово про хрест є глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, є сила Божа. Писано бо: Знищу мудрість мудрих, і розум розумних зведу нінащо. Де мудрий? Де вчений? Де дослідник віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, ми проповідуємо Христа розп'ятого - ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, але для тих, що покликані - чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу силу і Божу премудрість.
Євангеліє від Івана 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35
В той час архиєреї і старші вчинили раду на Ісуса, щоб убити Його, і привели Його до Пилата, кажучи: Візьми, візьми, розпни Його. Мовив їм Пилат: Візьміть Його ви і розпніть, бо я не знаходжу в Нім вини. Відповіли йому юдеї: Ми маємо закон, і по нашому законі Він мусить вмерти, бо Він зробив Себе Сином Божим. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. Вернувся він знова у претор і каже Ісусові: Звідки Ти є? Ісус не дав йому відповіді. Каже Йому Пилат: До мене не говориш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити Тебе, і маю владу розп'ясти Тебе? Відповів Ісус: Не маєш ти ніякої влади надо Мною, якби не дано тобі згори. Тоді Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судищі, на місці, що зветься літостротон, а по-єврейському — гаватта. А був то день, коли приготовляли Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: Ось ваш цар. Ті закричали: Візьми, візьми, розпни Його! Пилат же каже їм: Царя вашого маю розп'ясти? Відповіли первосвященики: Ми не маємо царя, тільки кесаря. І видав Його їм на розп'яття. І взяли Ісуса і повели. І несучи Свій хрест, вийшов Він на місце, зване Лобне, яке по-єврейськи називається Голгота, де й розп'яли Його; і з ним інших двох, звідси і звідти, а посередині Ісуса. Написав же Пилат і напис, і поклав на хресті. Було ж написано: Ісус Назарянин цар юдейський. Цей же напис читали багато з юдеїв, бо близько міста було місце, де розп'яли Його. І було написано по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи. І стояли при хресті Ісусовім мати Його, сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Коли Ісус побачив матір і учня, якого Він любив, що стояв біля неї, сказав до матері: Жінко, ось син твій. Потім каже до учня: Ось мати твоя. І від тієї хвилини взяв її учень до себе. По тому Ісус, знаючи, що все звершилося, схиливши голову, віддав духа. А юдеї, тому що була п'ятниця, щоб не осталися на хресті тіла в суботу, бо був Великдень тієї суботи, просили Пилата, щоб переламати їм кості і їх зняти. Вояки прийшли і переламали кості першому і другому, що були з Ним розп'яті. Та коли прийшли до Ісуса і побачили, що Він уже помер, не ламали Йому костей, але один з воїнів коп'єм ребра Йому проколов, і зараз вийшла кров і вода. І той, хто видів, засвідчив, і правдиве є свідчення його.
Хочу, щоб була королева
Колись, за давніх-давен, було собі одне славетне місто. Виникло воно у прегарній долині, а що жителі його були дуже працьовитими, то за короткий час розрослося воно неймовірно.
Подорожні бачили його ще здалеку, зачаровані, засліплені красою мармуру і позолоченої бронзи. То було воістину щасливе місто, бо всі мешканці його жили у злагоді.
Аж ось одного препоганого дня постановили вони обрати собі короля.
Золоті сурми герольдів скликали городян до ратуші. З’явилися всі. Вбогі й багаті, молоді й старі заглядали одне одному в вічі й перемовлялися притишеними голосами.
Срібний звук здоровенної сурми закликав громадян до уваги. Тоді наперед гордовито виступив присадкуватий чоловік – найбагатший у місті.
Звівши руку, на кожному пальці якої блищало по персню, він мовив так:
– Городяни! Ми нагромадили величезні багатства. Грошей нам аж ніяк не бракує. Наш король має бути людиною високих чеснот. Найліпше графом, маркізом, герцогом, щоб усі шанували його за шляхетне походження.
На ці слова менш заможні негайно зчинили немилосердний ґвалт:
– Ні, ні! Що ти верзеш?! Замовкни! Хочемо на короля людину багату й великодушну, що розв’яже всі наші проблеми!
Тим часом вояки піднесли були на руках плечистого здорованя і, погрожуючи зброєю, горлали:
– Оцей буде нашим королем! На короля – найдужчого!
У цьому страшенному безладі вже годі було щось уторопати.
Зусібіч розлягалися крики, погрози, скрегіт мечів, що схрестилися з іншими мечами. Сум’яття дедалі посилювалося, було вже чимало поранених.
І знов пролунала сурма. Товпище поволі заспокоювалося. Якийсь добродушний і вочевидь розважливий старець, вибравшись на самий верх ратушевих сходів, промовив так:
– Друзі, не варто шаленіти через короля, якого ще не існує. А ліпше виберімо з-поміж нас невинне дитя, і хай воно скаже, хто має стати нашим королем.
Сказано – зроблено: взяли за руку одного хлопчика й вивели з натовпу наперед.
– Кого ти хотів би на короля цього могутнього міста? – спитав його старець.
Хлопчик обвів поглядом городян, узяв до рота вказівний пальчик та й відповів:
– Королі є лихими. Не хочу ніякого короля. Хочу, щоб була королева, – хай нею стане моя мама.
Уряд, що складається з самих лише мам... Це чудова ідея. Тоді наш світ був би, напевно, не таким зіпсованим, не вживалося б так багато бридких слів, кожен охоче подав би руку старому, що наміряється перейти через дорогу...
Так само думав і Бог. Тому й дав нам Марію...
Бруно Ферреро. Звуки арфи. - Свічадо, 2008
Прохання про молитву
З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).
Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.
Просимо помолитися
- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за Боже благословення українським дітям;
- за здоров'я та Боже благословення для Зеновія, Остапа, Маркіяна;
- за видужання Володимира;
- за здоров'я Романа, Олени, Олега, Миколи, Богдана;
- за здоров'я Наталії, Марка, Петруся, Андрійка;
- за померлих Марію, Романа, Галину, Стефанію.
(Формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).
