18 вересня 2010 року

Прор. Захарії, батька св. Івана Предтечі.

• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів
• Прохання про молитву

Святий Захарія

Святий Захарія був священиком і жив за часів юдейського царя Ірода. Як і його дружина Єлисавета, Захарія був праведним перед Богом, бездоганно виконував усі Господні заповіді й обрядові приписи. Побожне подружжя було бездітним і просили в Бога потомства.

Коли Захарія і Єлисавета постарілися, то думали, що вже не матимуть дітей, але сталося інакше. Коли одного разу прийшла черга Захарії принести Богові кадильну жертву, явився йому ангел, який промовив: "Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Іван. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть" (Лк. 1, 13-14).

Через дев'ять місяців народився обіцяний син, якого й назвали Іваном. Цар Ірод наказав убити Івана, коли вбивали вифлеємських дітей, але воякам не вдалося виконати його наказ, бо Єлисавета із сином у той час переховувалася в горах. Вояки убили Захарію за те, що він відмовився видати свого сина.

1 послання ап. Павла до Коринтян 14, 20-25

Браття, не будьте дітьми розумом. Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, будьте зрілі. Написано в законі: Чужими мовами й іншими устами я буду говорити до народу цього, та вони й так мене не слухатимуть, каже Господь. Так що мова знак не для віруючих, але для невіруючих; пророцтво ж — не для невіруючих, але для віруючих. Якщо, отже, зійдеться уся церква разом і всі стануть говорити мовами, і ввійдуть прості або невіруючі люди, хіба не скажуть, що ви божевільні? Коли ж усі пророкують і ввійде хто невіруючий чи простий, його всі винуватять, усі судять, тайни його серця стають явними, і він падає ниць на землю, поклоняється Богові і заявляє, що Бог справді між вами.

Євангеліє від Матея 25, 1-13

Сказав Господь притчу оцю: Царство Небесне подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи і вийшли назустріч молодому. П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. А що молодий забарився, всі задрімали й поснули. Та опівночі залунав крик: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! Схопились тоді ті діви і приготували свої світичі. І нерозумні кажуть до мудрих: Дайте нам оливи, бо наші світичі гаснуть. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам не забракло, — підіть краще до продавців і купіть собі. І як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільну світлицю, і замкнулися двері. Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! Він у відповідь сказав їм: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.

Казка про дідуся, бабусю, біб і квасолю

Жили колись Дідусь і Бабуся. Дідусь мав півника, а Бабуся – курочку.

Одного разу, порпаючись на подвір’ї, Півник і Курочка знайшли зернятка бобу та квасолі. Дідусь узяв ті зернятка та кинув їх під лавку біля стола.

Зернятка бобу і квасолі відразу проросли. З’явились корінці й міцні пагони, які швидко росли. Невдовзі пагони вже вперлися у лавку.

– Що робити? – запитав Дідусь.

– Розпиляй лавку, – відповіла Бабуся.

Дідусь так і зробив.

Біб і квасоля продовжували рости, аж допоки не вперлися у стіл.

– Що будемо робити? – запитав Дідусь.

– Розпиляй стіл, – порадила Бабуся.

Дідусь знову послухався поради.

Біб і квасоля далі росли, вперлися вже у стелю.

– Що робити? – запитав Дідусь.

– Зроби діру в стелі, – спокійно відповіла Бабуся.

Дідусь послухався поради, а біб і квасоля й далі росли, допоки не вперлися у дах.

– Що зробимо? – спитав Дідусь.

– Зроби діру в даху, – порадила Бабуся.

Дідусь так і зробив, однак біб і квасоля не переставали рости. Росли і росли аж допоки не вперлися у небо.

– Бачиш, – сказав Дідусь. – Сягнули вже неба.

– То чому і ми туди не йдемо? – відповіла Бабуся.

– Але як? – запитав Дідусь.

– Треба вилізти по цих рослинах, – відповіла Бабуся.

Дідусь і Бабуся почали лізти вгору. Бабуся по бобу, а Дідусь – по квасолі. Довго лізли.

– Ну що, ми вже дісталися? – запитав Дідусь.

– Ще ні, – сказала Бабуся. – Небо високо.

Нарешті дісталися до верхівок бобу та квасолі та увійшли на небо.

Бруно Ферреро. Сімнадцять казок. - Свічадо, 2009

Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за мир, спокій, здоров'я і Боже благословення для Ярослава, Ірини, Петра, Ольги, Ганни;
- за Божі ласки для Лариси-Катерини;
- за oздоровлення Володимира;
- за навернення Сергія;
- подяка Богу за паломництво на Святу землю;
- за Божі ласки для Ореста;
- за здоров'я та Боже благословення для Михайла і Оксани та щасливу вагітність.

(Формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я:
Ваше прохання: