ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ Основні положення директив Європейського Союзу щодо справляння ПДВ Податок на додану вартість запроваджено в Європейському економічному Співтоваристві в 1970 році з метою вирішення питання багатоступеневих податків на виробництво та споживання, що використовувалися державами - членами, кумулятивний ефект яких створював перешкоди для вільної торгівлі, особливо для експорту та імпорту між державами – членами, оскільки було важко очно визначити величину податку в ціні на товари та послуги. На сьогодні ПДВ є основним непрямим податком у державах - членах Європейського Союзу. Крім того, наявність ПДВ у податковій системі держави є обов’язковою умовою її приєднання до Європейського Союзу, тому що фінансові надходження від ПДВ становлять одне з основних джерел формування бюджету ЄС. ПДВ застосовується в державах – членах, які визначають розмір його податкової ставки в межах, запропонованих законодавством ЄС. При цьому доходи, що надходять від ПДВ до бюджету Європейського Союзу, є встановленою рішенням Ради єдиною процентною надбавкою до ставки ПДВ у державах – членах. Наприклад, ставка ПДВ у Великобританії – 17,5%, Франції – 18,6%, Німеччині – 16%, Швеції – 25%, в тому числі 1% - від надходжень податку, що входить до складу вказаних ставок податку, перераховується зазначеними країнами до бюджету ЄС. Економічне підґрунтя застосування ПДВ в ЄС – усунення податкових бар’єрів для експорту та інвестицій. З метою забезпечення відповідності положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування ПДВ із законодавством Європейського Союзу , підвищення ефективності податкової системи у частині оподаткування ПДВ та як модель регулювання системи непрямого оподаткування в Україні при розробці проектів нормативно - правових актів фахівці ДПА України керуються директивами та регламентом Європейського Союзу. Перша Директива Ради 67/227/ЄЕС від 11.04.67р. щодо гармонізації законодавства держав – членів стосовно податків з обігу. Відповідно до ст.1 Першої Директиви щодо гармонізації законодавства держав – членів стосовно податків з обігу держави – члени були зобов’язані замінити існуючі системи податків з обігу спільною системою ПДВ. Принцип запроваджуваної спільної системи ПДВ полягає у застосуванні до товарів та послуг загального податку на споживання, який був би прямо пропорційним ціні товарів та послуг, незалежно від кількості операцій, які було здійснено в процесі виробництва та обігу до стадії стягнення податку. Шоста Директива Ради 77/388/ЄЕС від 17.05.77 р. з питань гармонізації законодавства держав-членів, що регулює податки з обігу - Спільна система справляння податку на додану вартість: єдиний принцип визначення суми податку. Зміст цієї Директиви дає змогу порівнювати її з податковим законом. Вона приймається на перспективу, встановлюючи норми, що будуть імплементовані в національне законодавство лише тоді, коли держава зможе це зробити, виходячи з об’єктивних умов. Таким чином, Директива 77/388 є базовою щодо гармонізації законодавства держав – членів ЄС стосовно норм і принципів справляння ПДВ та відповідно до ст. 2 Директиви визначається сфера застосування ПДВ. Оподатковуються операції з: - постачання товарів або надання послуг у межах території країни особою, яка є платником податку; ввезення товарів. Так, відповідно до розділу 5 Директиви 77/388 до операцій, що підлягають обкладанню ПДВ, включено операції з постачання товарів (передача права розпорядження матеріальним майном як власником). Матеріальним майном держави – члени ЄС можуть вважати: - електричний струм, газ, тепло, заморожування та подібне; - деякі права щодо нерухомого майна; - майнові права, що надають їх власнику право користування нерухомим майном; акції або рівноцінні акціям капіталовкладення, що надають їх власнику юридичне або фактичне право власності або право володіння нерухомим майном чи його частиною. 3.Директива Ради 83/181/ЄЕС від 28.03.83 р. про визначення сфери дії Статті 14 ( 1) (d) Директиви 77/388/ЕЕС у випадках звільнення від податку на додану вартість при кінцевому ввезенні деяких товарів. Ця Директива регламентує умови, порядок та докладні правила щодо звільнення від сплати ПДВ при кінцевому ввезенні деяких товарів , особистих речей та транспортних засобів. Обов’язковою умовою звільнення ввезення предметів особистої власності від сплати податку є те, що вони не можуть використовуватися для здійснення будь-якої господарської діяльності. Звільнення від сплати ПДВ не надаються при ввезенні: алкогольних напоїв; тютюну і тютюнових виробів; транспортних засобів, призначених для використання у комерційних цілях; предметів, призначених для використання з метою здійснення торговельної або професійної діяльності. 4.Директива ради 83/182/ЄЕС від 28.03.83 р. про звільнення від оподаткування в межах Співтовариства деяких транспортних засобів, тимчасово ввезених до однієї держави – члена ЄС з іншої держави – члена ЄС. Режим звільнення від оподаткування не поширюється на транспортні засоби, що використовуються для провадження господарської діяльності. Дія Директиви не поширюється на тимчасово ввезені транспортні засоби для приватного використання, які придбані або імпортовані з порушенням загальних умов чинного режиму оподаткування на внутрішньому ринку держав – членів та/або вивозяться з метою отримання звільнення від оподаткування або отримання бюджетного відшкодування. 5. Директива Ради 83/183/ЄЕС від 28.08.83 р. про звільнення від податків, яке застосовується при остаточному ввезенні до держави – члена ЄС особистого майна фізичних осіб. Ця Директива визначає порядок і процедури, за яких провадиться звільнення від сплати податків при остаточному ввезенні до держави – члена ЄС з іншої держави – члена Співтовариства особистого майна, що має некомерційну природу та не використовується для здійснення будь – якої господарської діяльності. 6. Тринадцята Директива Ради 86/650/ЄЕС від 17.11.86 р. щодо гармонізації законодавства держав – членів стосовно податків з обороту – Правила відшкодування податку на додану вартість платником податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території Співтовариства. Директива визначає умови, за яких здійснюється відшкодування ПДВ платникам податку, заснованим поза межами території ЄС. 7. Регламент Ради ЄЕС № 218/92 від 27.01.92 р. щодо адміністративного співробітництва в сфері непрямого оподаткування. Регламент запроваджує систему ефективного нагляду та обміну інформацією між компетентними органами та Комісією через електронні пристрої стосовно торгівлі всередині Співтовариства, зокрема щодо відповідності положень національного законодавства держав – членів вимогам перехідного режиму при запровадженні системи ПДВ. Перспективи розвитку інтеграційного податкового права визначаються загальними напрямами розвитку Європейського Союзу, передбаченими проектом Договору про Конституцію для Європи. До проекту Договору про Конституцію для Європи введено нові статті ІІІ – 62 та ІІІ – 63 , що передбачають право Ради Міністрів приймати нормативно –правові акти з питань, пов’язаних з оподаткуванням. Це дуже важлива новація , оскільки , починаючи з Договору про ЄЕС 1957 року жоден договір не містив статті, у якій би йшлося про які – небудь аспекти оподаткування.     Гармонізація податку на додану вартість – найпроблемніша сфера ЄС Економічною основою про Договір про заснування ЄЕС стало запровадження спільного ринку. З 1959 року у статтях 2 та 3 Договору про ЄЕ було поставлено завдання про формування Спільного ринку. На шляху до нього на початковому етапі, відповідно до точно визначеного та обов’язкового графіка, потрібно було поступово усунути всі митні збори та кількісні обмеження, які існували досі в межах співтовариства, і запровадити спільні митні тарифи у зовнішній торгівлі з третіми країнами. У Договорі про Європейський Союз, який набув чинності з 1 листопада 1993 року, розширено повноваження та цільові орієнтири Співтовариства у цій сфері. Згідно з Договором, під “Спільним ринком”, який дістав назву “внутрішнього ринку”, слід розуміти “простір, позбавлений внутрішніх кордонів, в якому забезпечено внутрішній рух товарів, людей, послуг і капіталів, відповідно до положень цього Договору”. При цьому однією з найпроблемніших сфер залишалася гармонізація податку на додану вартість. Саме розходження в податковій сфері стало найбільшою перешкодою на шляху до побудови спільного внутрішнього ринку. Запровадження спільного ринку не означає втрати країнами – членами суверенного права будувати свою податкову політику. В той же час гармонізація у податковій сфері відіграє неабияку роль у забезпеченні рівних конкурентних умов на внутрішньому ринку. У Договорі про заснування Європейського співтовариства забороняється застосовувати прямі податки, які могли б негативно вплинути на торгівлю в межах внутрішнього ринку. Незважаючи на спільне запровадження податку з обороту (податку на додану вартість) , спільну основу його обрахування, а також деякі рішення Європейського Суду про єдине тлумачення директив, єдина система оподаткування з обороту не ухвалена й досі. Існують глибоку відмінності в розмірах та сфері застосування цього податку. Розрізняють три ставки податку на додану вартість (ПДВ): звичайна ставка оподаткування (мінімальний розмір 15%); пільгова ставка; підвищена ставка. Тому товари, при експорті з однієї країни члена до іншої, з метою запобігання створення конкуренції , звільняються від сплати ПДВ і з них стягується ПДВ за ставками, що діють в країні імпортері. Таким чином, застосовування принципу орієнтації на правила, що діють у країні призначення товару, як наслідок, при встановленні ставки ПДВ, є : 1. Збереження рівних конкурентних умов. Товари, які конкурують на ринку, несуть однакове податкове навантаження незалежно від того, в якій країні ЄС вони виготовлені. 2.Податкові надходження. Податок стягується там, де товар споживається. 3.Податкова автономія. Механізм вирівнювання мов оподаткування при перетині кордонів забезпечує податкову автономію країн – членів Співтовариства. 4.Податкові бар’єри. Принципу орієнтації на країну призначення товару та податкова автономія означають збереження, певною мірою, податкових бар’єрів. 5.Комплексність процедур контролю. З огляду на відміну контролю на внутрішніх кордонах Співтовариства ПДВ стягується не під час ввозу товару на митниці, а сплачується підприємствами до фінансових органів за місцем їх розташування. Така процедура стала результатом компромісу і на початковій стадії була задумана як тимчасове вирішення проблеми, Однак, з огляду на те, що країнами – членами ЄС до кінця 1996 року так і не вдалося дійти порозуміння щодо порядку сплати ПДВ, “тимчасовий варіант” залишається чинним і досі. У грудні 1997 року Раді міністрів економіки та фінансів вдалося досягти порозуміння щодо низки важливих заходів, спрямованих на уникнення розбіжностей у сфері оподаткування, які могли б зашкодити побудові спільного європейського ринку. Було запроваджено кодекс правил поведінки з метою уникнення надання односторонніх переваг, в оподаткуванні іноземним інвесторам (наприклад, так званого “нульового оподаткування”), а також досягнуто домовленість про ембарго на нові форми надання “шкідливих” податкових пільг. © 2002-2010 ДПА в Київській області При використанні матеріалів посилання на ДПА в Київській області обов'язкове. Сайт розроблено: Громітом