Функціонування адміністративної юстиції турбує всіх, окрім самої держави. Такий невтішний висновок можна зробити, ознайомившись із попередніми результатами дослідження, яке пройшло в рамках проекту Міжнародної громадської організації «Дім свободи Україна» «Рівень доступу до адміністративного судочинства як фактор забезпечення ефективного балансу інтересів громадськості та державної системи» та було представлене наприкінці червня ц.р.

Дослідники опитали 24 суддів: 6 – Київського окружного адміністративного суду, 11 – Київського апеляційного адміністративного суду та 9 – Вищого адміністративного суду України.

Київський окружний адміністративний суд

На запитання «Чи задовольняє, на Вашу думку, приміщення Вашого суду основним вимогам, що забезпечують ефективність роботи судді?» всі опитані представники суду першої інстанції зазначили, що бракує судових залів для слухання справ, тому 80–98% таких слухань проводять у кабінетах суддів, які для цього абсолютно не пристосовані. Лише голова суду повідомив, що має власний кабінет, тоді як решта ділять його зі своїми колегами. Ніхто не заперечуватиме, що постійні проведення слухань у кабінеті відволікають від зосередженої роботи, особливо зважаючи на сучасний рівень навантаження суддів. Водночас жоден з опитаних не має проблем з використанням технічних засобів для запису судових слухань у разі потреби.

Дві третини респондентів задоволені своїм персоналом і рівнем його підготовки. Щодо розрахунку робочого часу та навантаження суддів, служителі Феміди зазначили, що протягом місяця їм доводиться розглядати 50–300 справ (залежно від рівня складності) і проводити щонайменше 110 судових засідань, а інколи їхня кількість сягає 400. Звісно, за таких обставин суддям не вистачає (і навіть критично бракує) часу для відстеження змін і доповнень до чинного законодавства (правової бази), у тому числі щодо ратифікованих міжнародних правових документів. Деякі опитані навіть зазначили, що через перенавантаження не можуть використати всі належні їм за законом дні відпустки та інші вихідні.

На запитання «Яким, на Вашу думку, має бути розумне навантаження з розгляду справ на одного суддю?» респонденти відповіли, що найефективніше було б розглядати до чотирьох справ на добу, а інколи і по одній справі, залежно від рівня складності. Отже, на думку опитаних, сучасне навантаження суддів щонайменше вдвічі, а інколи й у чотири рази перевищує оптимальний показник, який забезпечує ефективність судочинства.

Більшість суддів КОАС незадоволені рівнем винагороди за працю судді і вважають, що доцільно підвищити оплату праці до гідного рівня та відмінити існуючі пільги.

Київський апеляційний адміністративний суд

Переважна більшість суддів апеляційної інстанції на запитання «Чи задовольняє, на Вашу думку, приміщення Вашого суду основним вимогам, що забезпечують ефективність роботи судді?» відповіли так само, як і колеги з КОАС. У приміщенні їхнього суду бракує судових залів для слухання справ, тому інколи доводиться проводити їх у кабінетах суддів, які не пристосовані для цього. Водночас порівняно із судом першої інстанції ця пропорція набагато нижча, і в більшості випадків слухання проводять у залах судових засідань. Лише один суддя зазначив, що має власний кабінет, тоді як решта ділять його зі своїми колегами.

Щодо використання технічних засобів для запису судових слухань у разі потреби, така можливість є лише в залах судових засідань. Якщо ж слухання проходить у кабінеті судді, виникає проблема із застосуванням ТЗ.

На запитання «Чи забезпечені Ви достатнім допоміжним персоналом і чи задовольняє Вас рівень його підготовки?» дві третини опитаних відповіли, що персоналу їм цілком вистачає. Але, на відміну від представників судів першої інстанції, половина респондентів не задоволені рівнем фахової підготовки персоналу.

Як свідчать результати дослідження, судді КААС протягом місяця розглядають 30–150 справ. На місяць припадає 70–80 слухань. За таких обставин суддям часто не вистачає (а інколи і критично бракує) часу для відстеження змін і доповнень до чинного законодавства. Порівняно з КОАС значно більша частина суддів (майже чверть опитаних) зазначила, що через перенавантаження не можуть використати всі належні їм за законом дні відпустки та інші вихідні.

На запитання «Яким, на Вашу думку, має бути розумне навантаження з розгляду справ на одного суддю?» респонденти зазначили, що найефективніше було б розглядати 30–50 справ на місяць. Тож судді апеляційної інстанції розглядають у півтора-два рази більше від оптимальної кількості справ.

Лише половина суддів КААС переконані в тому, що адміністративні суди сьогодні захищають права й інтереси громадян перед державними органами. Решта служителів Феміди заперечно відповіли на запитання «Чи виконують новостворені адміністративні суди свою основну функцію, якою є захист прав та інтересів громадян перед державними органами?». Приблизний розподіл справ, розглянутих за останні півроку, виглядає так: у 60% випадків громадяни позивалися проти державної установи, у 20% – недержавні юридичні особи позивалися проти державної установи, у 15% – державні установи позивалися проти громадянина або недержавної юридичної особи, у 5% – державні установи позивалися проти іншої державної установи.

Якщо порівняти ці дані з отриманими в КОАС, пропорція буде на користь приватних позивачів, що позиваються проти державних установ, тоді як державні інституції виступають у ролі позивача в апеляційному суді лише у 15% випадків.

Вищий адміністративний суд України

Двом третинам суддів ВАСУ бракує судових залів для слухання справ. Водночас, на відміну від судів першої та другої інстанцій, у ВАСУ немає практики проведення судових засідань у кабінетах суддів. Це можливо лише в поодиноких випадках, у разі проведення попереднього розгляду справи. Ще один цікавий факт: жоден представник суду касаційної інстанції не має власного кабінету. Щоправда, усі зали судових засідань, де відбуваються слухання справ, обладнані технічними засобами для запису.

Переважна більшість опитаних зазначили, що їм не вистачає секретарів і помічників. Крім того, вони не надто задоволені рівнем фахової підготовки персоналу, що негативно впливає на ефективність праці.

Що стосується розрахунку робочого часу та навантаження суддів, респонденти повідомили, що протягом місяця їм доводиться розглядати 30–175 справ. Кількість судових засідань у середньому становить майже 100 слухань на місяць, а інколи сягає 200. Лише два респонденти зазначили, що їм вистачає часу для відстеження оновлень правової бази, у тому числі щодо ратифікованих міжнародних правових документів. Водночас більшість суддів ВАСУ поскаржилися на суттєвий брак часу. На запитання «Яким, на Вашу думку, має бути розумне навантаження з розгляду справ на одного суддю?» опитані відповіли, що найефективніше було б розглядати 20 справ на місяць, тобто по одній справі на день.

Таким чином, можна констатувати, що судді ВАСУ найбільше потерпають від навантаження на них: реальний показник у середньому в п’ять разів більше оптимального, який забезпечує ефективність судочинства.

Лише судді ВАСУ задоволені рівнем винагороди за працю судді. Третина опитаних вважає її цілком прийнятною, тоді як решта суддів не задоволені сучасним станом справ. Слід зазначити, що відносно задоволені судді вважають доцільним незначне підвищення зарплати та збереження пільг, тоді як незадоволені радять підвищити оплату праці до гідного рівня та відмінити існуючі пільги.

На запитання «Чи виконують новостворені адміністративні суди свою основну функцію, якою є захист прав та інтересів громадян перед державними органами?» ствердно відповіли дві третини опитаних, тоді як решта дала заперечну відповідь. Приблизний розподіл справ, розглянутих за останні півроку, виглядає так: у 90% випадків громадяни позивалися проти державної установи, у 5% – недержавні юридичні особи позивалися проти державної установи, у 5% – державні установи позивалися проти громадянина або недержавної юридичної особи. Отже, на відміну від окружного та апеляційного судів, у переважній більшості справ, що їх розглядає ВАСУ, у ролі скаржника виступають саме громадяни.

Усім відомі висновки

Згідно з результатами дослідження судді всіх інстанцій в один голос заявили: щоб підвищити довіру суспільства до адміністративного суду як основного механізму захисту прав та інтересів громадян перед державою, вкрай необхідно забезпечити дійсну, а не декларовану незалежність судів, зокрема фінансову. «Держава не гарантує незалежність судді, а інколи й суддівську недоторканність, – констатувала на круглому столі, присвяченому презентації досліджень, Світлана Франчук (на фото), президент МГО «Дім свобода Україна». – Зокрема, йдеться про випадки втручання в роботу суду окремих політиків і посадових осіб, спроби тиску на суд задля прийняття рішень на користь того чи іншого можновладця, а також про негативне висвітлення процесу правосуддя у ЗМІ».