Музикою, застиглою у камені, називають архітектуру. Причому кожне сторіччя та нова епоха намагалися лишити власну «муровану мелодію» – якщо не симфонією нових міст, то хоча би ноктюрном, сонатою або блюзом будинків чи перебудов. 

У 1818 р. з’явилася перша у Тернополі газета — Podolanin. Утім, проіснувала вона менше року. Перші газети, які видавали тривалий час, почали виходити у місті вже у ХХ ст.

«Від тебе з Польщі лист йде 3 тижні, а з Німеччини – 7 днів». У квітні 1944 року у напівзруйнованій будівлі тернопільської пошти радянські солдати знайшли мішки, а в них – 6 тисяч 659 листів: бійців дивізії «Галичина», націоналістів, юнаків та дівчат, вивезених на роботу в Німеччину, і просто жителів Західної України та Польщі.

Олександр Семенів у книзі «Тернопіль у вогні» дослідив хронологію подій весни 1944 року. П’ять років збирав матеріали для майбутньої книги «Тернопіль у вогні» викладач технічного коледжу Тернопільського технічного університету ім. І. Пулюя Олександр Семенів.

Майже 119 років - від 14 листопада 1820-го до 1 вересня 1939-го проіснувала перша Тернопільська гімназія. Будівля цього навчального закладу стояла на місці, де тепер пам’ятник Івану Франку. Його приміщення - триповерхову споруду, заклали у 1825 р. там, де колись пролягали міські вали.

Затертими і глобалізованими називає сучасні зимові святкування у нашому місті тернопільський краєзнавець і корінна жителька нашого міста Любомира Бойцун. Деякі традиції, за словами тернополянки, таки відроджуються, але до справжнього колориту різдвяного Тернополя минулих часів нам ще, виявляється, далеко.

Історія дуже не просто наука. у неї багато кольорів. вона пам'ятає щастя і біди, фортеці, замки, банки, учбові та релігійні заклади, магазини, вулиці... «Тернопіль. Історія – це ми…» проект покликаний донести до тебе інформацію про вчорашні часи у тонах сепії, на яких не видно кольорів стягів, крові та яскравого неба. я намагаюся процитувати авторів - дослідників у частині найбільш не заполітизованих моментів історії, а саме тих, які розповідають про німих свідків минулих століть. адже саме вони, впродовж багатьох століть мовчки спостерігали за людською непостійністю.