Про креативніть
В умовах посиленого росту об”єму інформації, що поступає, через швидкі зміни в інформаційному світі, певні знання швидко “старіють” і стають непридатними для прогресивного застосування. В суспільстві виникає потреба в особистостях, здатних до самореалізації, до саморозвитку, в людях, які мають нестандартне мислення, які можуть внести нову якість у соціальне і виробниче життя, у культуру народу.
Власний досвід дає нам безліч прикладів того, що всяка людина мислить по-своєму. У кожної особистості свої розумові звички, звичні розумові ходи, до яких вона, міркуючи, прибігає. І це не тільки стосується окремих людей, але і народи, держави, цілі епохи. І в кожнім колі людей, у кожній епосі знаходяться приклади людей, що мислять інакше, чим інші, уміють глянути на дійсність під іншим кутом зору. Нестандартність мислення лежить в основі майже усіх винаходів, наукових відкриттів, вона за всіх часів приводила до народження ідей, що рухають людство вперед. Але що таке це нестандартне мислення? Чому велика частина людей задовольняється звичайними для свого часу й оточення рішеннями, а інші пропонують зовсім нові, незвичайні ідеї?
За визначенням Е. Фрома, креативність – це здатність відшукувати рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і вміння глибоко усвідомлювати власний досвід. “Всередині” феномену креативності виділяють його потенційні і актуальні “іпостасі”, а також принципово їх розділяють. Це пов’язано з процесами освоєння носієм потенційної креативності того чи іншого(нового для нього) соціальнозначимого виду діяльності.
Проте у свідомості людей склався стереотип, що творчість властива лише «небожителям» – ученим, композиторам, художникам. Креативність – доля небагатьох. Насправді – це глибока помилка. За влучним зауваженням Карла Роджерса – «творчий характер мають …дії дитини, що винаходить зі своїми товаришами нову гру; Ейнштейна, що формулює теорію відносності; домогосподарки, що винаходить новий соус для м’яса; молодого автора, що пише свій перший роман». Людина, яка здатна зруйнувати в своїй свідомості цей стереотип, вже зробила величезний крок на шляху свого особистісного зростання.
У чому особливість креативної людини? Як вона, тобто креативність, себе проявляє? Креативність багатогранна в своїх проявах. У творчої людини точне, гнучке, швидке і оригінальне мислення. Вона естет і гуморист. Її уміння деталізувати проблему вражає уяву. Та й у самої креативної людини уяви хоч відбавляй. Нарешті, креативна людина вольова і упевнена в собі.
Безумовно, у креативних людей добре організовано мислення. Воно відрізняється від мислення «пресічних посполитих». Вперше експериментально обґрунтував перелік особливостей творчого мислення психометрист Д.Ґілфорд. Він вважав, що інтеграція конвергентного (логічного, послідовного, лінійного) і дивергентного (цілісного, інтуїтивного, релятивного) мислення приводить до народженню нових ідей та мистецьких творів.
Навчання креативності
Відомі різні програми, що розвивають творчі здібності. Переважна більшість їх націлена на розвиток тих або інших складових креативності.
Американські дослідники Е. Де Боно і Е. Торранс практично одночасно розробили цілісні програми розвитку креативного мислення.
Де Боно, автор популярною свого часу у нас в країні книги «Народження нової ідеї», сформулював принципи розвитку креативноro мислення:
• I – виділення необхідних і достатніх умов вирішення завдання;
• ІІ – розвиток готовності відмовитися від минулого досвіду отриманого при вирішенні завдань подібного роду;
• ІІІ – розвиток здатності бачити багатофункціональні речі;
• IV – розвиток здібності до з’єднання протилежних ідей з різних областей і використання отриманих асоціацій для вирішення проблеми;
• V – розвиток здібності до усвідомлення поляризуючої ідеї в даній області знання і звільнення від її впливу.
В основі методики Торранса лежить ідея подолання зовні нав’язаних обмежень і стереотипів мислення. Засобами досягнення мети тренінгових програм Торранса виступають завдання, анаграми, психогімнастичні вправи. Торранс сформулював вимоги до прийомів, що здатні стимулювати неусвідомлені компоненти творчого процесу. Зокрема, він називає наступні вимоги до прийомів стимулювання процесу інкубації:
• Прийоми повинні сприяти переходу із звичайних станів свідомості в незвичайні.
• Прийоми повинні мати здатність поліпшувати взаємодію інтелектуальних, вольових і емоційних функцій.
• Прийоми повинні забезпечити реалістичне зіткнення з проблемою, занурення в неї емоційних функцій.
• Прийоми повинні забезпечувати зіткнення протилежних понять, образів, ідей.
на головну