А за вікном дощ, а в серці туга
На дворі сіро, а в душі брудно
Можливо це до тебе, а можливо з тобою
Тільки трапилось це мимоволі
...

Я хочу поселитися в уяві
В твоїй уяві витканій з любові
Тоді ти завжди будеш із зі мною
А я читатиму твої думки
І знатиму, що  я лиш в них.
...

Так далеко від тебе я вперше
Зараз не рухай паралельного світу
Я їду вчувається запах малин
Вбиваються деякі види метеликів
Дивись радіатор
У мене декілька варених овочів
Їм замість яблук тримаю в долонях глибоко
Що носиш ти в глибині свого ока?
З...

Слів нескінченно багато
скінчено те, що було написано вище
на моєму чолі викарбувано
і я досі жива, хоча не знаю як
зеленом вітром душить мої легені
і непорозуміння ніщо, синдром нікого
ти витвір моєї скаліченої уяви.
маєш такі самі властивості
а ...

Місце бою знаходять за ляском пострілів.
Срібняків не шукають, бо корчми всюди.
Чому ж так важко знайти Апостолів –
Остерігаються нового Юди?

У горішній кімнаті зійшлися поспіхом.
Спить Юдея – втомилася, та й не рано.
Попід корчмами суну і в двер...

Ця земля, що не знає дощів, тільки порох рудий, наче кров, що звітріла.
Ця земля, що не знає дощів, тільки костур гладенький в долонях старого пророка.
Ця земля, що не родить хлібів, тільки зрідка – забутих змагань спорохнявілі стріли.
І ніде (хоч благ...

Знов над море виходжу. Нерано, обачно, лячно.
Може врешті сьогодні, розгонистою ходою,
Пройде той, що чекаю його від Ноя,
І промовить негучно й владно: Ходи за мною!

Я мережі спалю і човна порубаю в клоччя.
Крихти хліба зі столу зберу та віддам удо...

Весь пагорб вигорів у лісовій пожежі.
Присмалена вогнем самотня груша
Стоїть посеред чорно-сизих плям.

Довкіл чіпляються лиш порослі акацій.
Над ними мертва височить сосна,
Ще залишились обгорілі шишки
На кінчиках її сухих гілок.

Угору тягнетьс...

В прегарний Край, де мліло Боже мливо,
Ви Йосипа кістки внесли дбайливо,
Невгавного ж Мойсея хирний порох
Ізвітрів ненабридливо та скоро…
...

Де в чорнім ґлеї топляться громи,
Де ріки молоком сочаться й медом,
Де вільний хлоп одвік не чувся смердом,
Якогось дня рабами стали ми.

Нас не посів ні цар, ні хижий хан,
Хоча й стояв Бату під Вічним Градом;
Либонь то душі нам побило градом,
Що ...