Олена Чинок

Приватна школа – це 2х2=4 або 2х2=5?
(роздуми учнів, вчителів, директора Гуманітарної гімназії "Гармонія")

З цим питанням ми звернулись до гімназистів (не дивуйтесь!) четвертого класу. Вони навчаються в гімназії вже четвертий рік. На їх очах відбувся випуск десятого ювілейного класу гімназії. Вони на рівних брали участь у всіх гімназійних дійствах. Брати двох з них вже закінчили нашу гімназію. Вони самобутні, унікальні, обдаровані, завжди мають свою думку. Є в них відповідь і на наше питання.

Максим Селівончик: 2х2=5: перша двійка – це вчителі. Друга – це гімназисти, а одиниця (4+1=5) – директор, нові незвичайні ідеї.

Марія Троценко: 2х2=5: 2х2=4 – це звичайно, це знають всі, а наша гімназія – незвичайна, цікава, школа унікальна.

Богдан Новохатній: 2х2=5 та 2х2=4: 2х2=4 – традиційна родина, міцна, дружня. Я почуваю себе тут, як удома. 2х2=5: 4+5 – це клас, + 1 – це я , =10 – в моєму класі 10 учнів.

Денис Терещенко: 2х2=5: 2х2=4 – це всі інші школи, це звичайна математика, 2х2=5 – це вже вища математика, а наша школа – це більше, ніж звичайна школа.

Влад Дубас: 2х2=4: перша двійка – вчителі і діти, друга двійка – директор і школа (як єдине ціле), а четвірка – результат, який маємо: добрі знання, спілкування, питання культури, права тощо.

На це питаня давали відповіді і наші вчителі:

Ірина Авраменко, заступник директора, вчитель фізики: 2 х 2 = 5 – це парадокс, суперечність, основне значення якої розкривається тільки після ретельних роздумів. Мета парадоксального виразу – захопити увагу та спровокувати свіжу думку. А як сказав великий Т. Едісон «Найважливіша задача цивілізації – навчити людину мислити».

Ніна Князєва. Вчитель математики: "Дважды два четыре, Дважды два четыре, Это всем известно В целом мире...". Що означає "дважды два"? Це "два помножити на два", тобто два рази взяти по два, до двох додати два. Математика – наука точна, любить правила. Вона нічого не приймає на віру, але якщо вже доведено, то назавжди.

Обговоривши відповіді дітей і вчителів, я скажу коротко: наша гімназія незвичайна (2 х 2 =5) своєю звичайністю (2 х 2 =4). Всім відомо, що цей інформаційний світ, у якому ми певною мірою неочікувано для себе опинились, повинен був внести свої корективи, свої зміни в шкільну освіту. Тому завдання гімназії готувати дитину за моделлю не того, що було, а того, що може бути. Адже наші малі діти будуть жити в зовсім іншому дорослому світі. Школа вже сьогодні має поєднувати традиції нашої освіти та менталітет з тими змінами, які з'являються з розвитком сучасної культури. Завдання навчати творчості, виховувати самостійну особистість, яка вміє приймати рішення і нести за них відповідальність, критично мислити, вести дискусію, аргументувати та чути аргументи опонента, бути толерантним – одне із головних завдань сучасної школи. Як навчити цьому? Як зробити так, щоб кожний приймав іншого таким, яким він є і при цьому зберегти поважне ставлення до вчителя, учня? Як творчо використати принципи толерантності в навчально-виховному процесі? Відповідь одна - працювати разом: дітям і вчителям, вчителям і батькам, директору і вчителям, батькам і директору, вчителю і вихователю, вихователю і учню. Так народилася в гімназії програма "Партнери в освіті", згідно якої всі колеги, тобто ті, хто працюють разом. Маленькі і дорослі разом співпрацюють: одні хочуть навчитися, а інші допомагають їм. Саме такий підхід зобов'язав нас навчати культурі толерантності, культурі миру. Згідно документам ООН та ЮНЕСКО навчання культурі миру передбачає побудову соціальних відносин (у нашому випадках відносин учень – учень, учень – вчитель, вчитель – батько) на принципах свободи, справедливості і демократії.

Легко говорити, а важко зробити. Але можливо. Камерність школи, невелика чисельність класів (хоча буває і по 25 осіб), велика чисельність педпрацівників (1:3), а головне - позитивний підхід до виховання через навчання, через співпрацю, через спільний проект, через щоденний діалог дозволив нам працювати всім разом у трьох просторах: освітньому, культурологічному , життєстворюючому. Кожен із нас і вчитель, і вихователь, і творець свого я. Навчаючи - виховую, виховуючи – навчаю. Звернімо увагу на тісну взаємодію і потребу один одного в такому процесі. У кожної людини можна чомусь навчитися: коли спілкуються двоє, завжди є щось, що один знає краще за іншого, але й навпаки – є щось, про що інший знає краще.

Сьогодні я - вчитель, який навчає, а завтра мій учень буде презентувати нашу спільну роботу, навчаючи інших. Відбувається перебудова архітектоніки освітнього простору, яка дозволяє кожному закріплювати навички толерантного ставлення до іншого учасника освітнього процесу. У той час, коли гімназист презентує проект, у підготовці якого брали участь батьки, які досконало обізнані в якійсь галузі, в ролі учня може опинитися і вчитель. Саме це і сприяє створенню атмосфери толерантного діалогу вчителя і учня, який поступово стає стилем спілкування дорослих і дітей. Безумовно, ми весь час над цим працюємо. Розпочали ми цю роботу ще в 1999 році і закріпили в Декларації толерантності гімназистів і педагогів гімназії. Щорічний День толерантності нагадує нам про свої зобов'язання, а реальна життєва ситуація в тому чи іншому класі або гімназії в цілому підказує нам, про що нам слід говорити, про що домовитись, чому навчитись. Так було і в цьому році, коли ми зрозуміли, що етична складова навчального плану не може обмежуватись лише одним уроком. Це має бути робота кожного учня , кожного класу над цією проблемою. У результаті підготовленого алгоритму з теми "Мої етичні правила", внесення необхідних матеріалів про етику та мораль 21 століття на сайт гімназії, написання есе, проведення круглого столу 4 – 11 класів та тему: "Етика – не результат, але процес, не знаходження, а пошук, не кодекс правил, але множина станів духу" та рольової гри "Навчити моралі - неможливо. Навчитися - можна (і треба!)" ми знайшли не лише 7 відповідей на те, чому люди порушують етичні норми, а й 7 принципів, дотримання яких дозволяює кожному з нас бути впевненим у тому, що він зможе в будь-якій життєвій ситуації поступити правильно, толерантно. Ця робота не дала б потрібного результату, якби ми не врахували ще одну важливу складову цієї проблеми, а саме "етику спілкування". Скориставшись нагодою, що 2008 рік Генеральна асамблея ООН проголосила Міжнародним Роком Мов, визнаючи, що мови в сучасному світі є стратегічним фактором просування на шляху до стійкого розвитку, встановлення гармонічного співвідношення між інтересами глобального та місцевого характеру, в рамках формування комунікативної компетентності наших учнів гуманітарна гімназія «Гармонія» взяла участь в Міжнародному мовному фестивалі «Екологія спілкування» (11-20 квітня 2008 р.).

З 11 по 17 квітня ми провели фестиваль «Екологія спілкування» на рівні гімназії, оголосивши перший день фестивалю територією спілкування українською мовою, другий день – територією спілкування французькою та іспанською мовами, третій день - територією спілкування англійською, а четвертий - російською мовами.

На уроках української, російської, англійської, французької та іспанської мов в усіх класах написали диктанти або есе на тему: «Етика спілкування».

Метою першого дня фестивалю - дня української мови - було усвідомлення того, що це мова державна. А саме держава є основним гарантом незалежності, національної безпеки, стабільності, культури, духовності, іміджу у світі. Тому всі мають не тільки навчитися розмовляти українською мовою, а й визнати її престиж.

У цей день у гімназії лунали чудові українські пісні, а всі гімназисти, одягнені в національний одяг, завітали на «Веселий ярмарок». Там можна було почути і чудові байки, спробувати якнайшвидше повторити складні скоромовки, посміятись над героями веселих гуморесок, закружляти у вихорі українського гопака та засумувати, слухаючи невмирущі слова «Пісні про рушник» Андрія Малишка. По закінченні ярмарку всіх запросили до «Соняшникової їдальні» на вареники з сиром.

Територія української мови змінилася на територію англійської, французької, іспанської, російської мов. Це ті ж самі діти, але це їх нові соціальні ролі. На українському ярмарку здавалося, що ми нібито за кордоном презентували свою країну, пишалися нею, роздавали глядачам надруковані тексти пісень, розказували особливості української мови, читали яскраві гуморески. На англійській території ми вже відчували себе носіями іншої культури, були горді тим, що ми вже можемо вільно говорити, знаємо так багато про англомовні країни, розуміємося в англійському гуморі. Особливості французького та іспанського менталітетів продемонструвала невелика кількість дітей, яка вивчає другу мову. І це знову було дивовижне перевтілення в носія іншої культури. Здається 4 дні гри, насичені подіями, перетворилися в дуже важливу складову міжкультурної освіти закладу і допоможуть кожному гімназисту зрозуміти Кодекс етики міжкультурного комунікатора, який у подальшому сприятиме формуванню толерантного ставлення до представника іншої культури: "Ставитися до культури співрозмовника з тією ж повагою, з якою ставився б до своєї власної". Ми маємо розуміти, що полікультурність перетворюється в один із важливих елементів професіоналізму, без якого неможливо вкрай необхідний Україні культурний плюралізм у суспільстві. На жаль, цей напрямок цивілізаційної компетентності випускника не передбачено шкільними програмами, тому одним із аспектів роботи освітніх центрів гімназії і є створення освітнього середовища взаємної поваги та толерантності, насиченого рольовими та діловими іграми, метою яких і є розвиток у гімназистів правильного розуміння людських розбіжностей.

Саме вирішенню мовного питання було присвячено чергове засідання центру "Європейська культура" учнів 3 – 4 класів, яке відбулося 14 квітня. Учні активно обговорювали запропоновані позиції:

1. Я – українець, я живу в Україні, мені достатньо знати лише українську мову.
2. Мені достатньо знати лише російську мову. Так, я вивчаю українську, але не використовую її за межами навчального закладу.
3. Скільки мов я знаю – стільки разів я людина.

Засідання гра було схоже на політичні виступи, коли захисник позиції №1 (роль оза грою) Новохатній Богдан почав активні заклики з трибуни, жестикулюючи та пригадуючи дитячі твори російських авторів. А другий захисник позиції №1 Дубас Владислав, захищаючи російську мову, все одно намагався привернути увагу до української мови, порушуючи правила гри. У кінці виступу групи Влад додав: "Всі мови потрібні, не можна вибирати зайву". Група №3 в своєму виступі використала свій досвід, називаючи країни і мови, торкаючись культури, і довела, що дійсно, чим більше мов знає людина, тим більший світ оточує її.

Хочемо ми чи не хочемо, але ми вимушені змінювати культурний та комунікаційний простір школи. Завдяки різкому поширенню можливостей спілкування дітей з представниками різних культур, дитина отримує фрагментарне знання з сучасної культури, і завдання своєї гімназії ми вбачаємо в наданні допомоги в розумінні процесів, які відбуваються в світі.

Відомо, що важливою частиною полікультурної освіти є різні системи вільного виховання. Серед приватних закладів чимало таких, які поділяють думки школи діалогу культур, педагогіки "нового гуманізму", вальдорфської педагогіки. Стосується це і нашої гімназії. Саме принцип діалогу стає провідним аспектом у формуванні творчого гуманітарного (креативного) мислення гімназиста. Саме діалог дозволяє нам обережно вкрапляти науково-популярні знання про об'єктивний світ, забезпечувати гуманітаризацію природничо-наукових знань, поширити форми, методи та зміст, як гуманітарних, так і природничих дисциплін під час другої половини дня.

Завдання готувати самодостатню особистість вимагає максимального наближення процесу навчання і виховання до конкретної сутності кожної дитини. Робота в творчих майстернях та студіях «Гармонії» допомагає гімназистам максимально реалізувати індивідуальні здібності, перевірити себе в тому чи іншому виді майбутньої фахової діяльності. Перетворивши класи на творчі майстерні за сімома напрямами, колектив гімназії зберіг можливість формувати у дітей широку культуру та поінформованість у багатьох суміжних галузях. Створивши комп'ютерні профільні модулі в кожній майстерні, педагоги забезпечили можливість враховувати індивідуальні нахили дітей до того чи іншого виду діяльності в межах єдиного освітнього простору класу. У результаті створено потужну інформаційну базу комплексних знань про

Єропу, необхідних громадянинові України для існування в європейському співтоваристві.

Ми даємо дитині певну свободу вибору того, чим вона може і хоче займатися під час роботи, наприклад, в проектній студії або під час підготовки та проведення презентації на ту чи іншу тему, під час наступного круглого столу або проведення фестивалів, тижнів презентацій будь-то новорічних, весняних або семестрових. Протягом цілого року, щомісяця, щотижня, щодня кожна дитина має можливість себе показати, презентувати свою індивідуальність та неповторність, відчути радість успіху, проявити свої емоції, обговорити важливу для неї проблему, розкрити свої здібності. У такий спосіб навіть ті, хто не завжди відкриті до спілкування, спілкуються зі своїми однолітками, гімназистами різних класів, своїми батьками, нами, педагогами. Все це допомагає не просто успішно та радісно навчатися, а й пізнавати себе у світі, світ в собі. І тому не дивно, що кожен період (10 – 12 тижнів) кожна дитина отримує одну або декілька нагород, які існують в гімназії. Зверніть увагу на їх назву: це – номінації, подяки, свідоцтва, дипломи, сертифікати, універсали та багато іншого. Постійно з'являються нові назви відзначень. І це не дивно, адже освіта – це складна система, в якій важливе все: і процес, і результат, і сформовані цінності. На кожній сходинці цієї системи у нас є можливість побачити, почути, відзначити дитину, порадіти за неї. Добре сформульована думка, унікальний власний висновок, дивовижний підхід до розв'язання проблеми, креативність, інтеграція знань там де здавалося це неможливим, вільне володіння іноземною мовою – все намагаємося підмітити і відзначити. Саме так і формується успішність кожної дитини, і сьогоднішня вмотивованість до навчання.

Безумовно, не всі і не одразу зможуть правильно користуватися нашою свободою, своїм вибором. Ми пам'ятаємо про це. Адже, дійсно, деякі діти потребують не стільки самостійності, скільки права на неї. І ми даємо кожній дитині це право. Воно закладено і в Конвенцію прав гімназиста, і в Декларацію толерантності, і в Кодекс гімназиста, і, безумовно, в особливості нашої відкритої освітньої парадигми, в якій гармонійно поєднується традиційний урок і неформальна освіта в освітньому центрі "Світ європейської людини" або в "Центрі української культури", в інноваційному інтерактивному уроці з фізики на тему "Магнітне поле" 8, 10 клас, роботі в проектній студії над індивідуальним або колективним проектом на європейську тематику, який обов'язково передбачає використання інтегрованих знань, як правило з 5-7 галузей, наприклад, інформатика, історія, література, іноземна мова, правознавство, тощо, або на уроці з гуманітарних дисциплін і участі у міжнародних проектах, наприклад українсько-польському "Разом".

Гуманітарна гімназія "Гармонія" бере участь у проекті "Разом – польсько-українська співпраця заради майбутнього", що здійснюється фундацією ПАУСІ, другий рік поспіль. Проект передбачає шестиденні обміни школярів і педагогів з України та Польщі, а також здійснення запропонованих ними мініпроектів. Саме завдяки участі гімназистів у програмі обміну та презентації проекту "7 кроків до Європи" у 2006 р., гуманітарна гімназія "Гармонія" отримала змогу стати учасником Моделі ЮНЕСКО "Світові проблеми в освіті, науці та культурі", яка проходила у м. Буенос-Айрес (Аргентина) у 2006 р.

В рамках цьогорічної програми обміну учнів, яка проходила в два етапи (24 – 30 жовтня – на базі гуманітарної гімназії "Гармонія", Київ, 21 – 27 листопада – на базі ліцею № 12, Ґданськ), основною проблемою розгляду стала тема "Національно-культурні розбіжності та шляхи їх гармонізації".

Перший етап міжнародного обміну учнів у рамках українсько-польського проекту «Україна – Польща: разом» набув надзвичайної актуальності, оскільки поряд із культурологічною, краєзнавчою, історичною складовими (екскурсійна програма по Києву, до дендропарку "Олександрія" у Білій Церкві) важливу роль було відведено і імітаційному навчанню учнів під час роботи ІХ Конференції учнів Асоційованих шкіл ЮНЕСКО в Україні – Модель ЮНЕСКО "Якщо хочеш миру, готуйся до нього".

В роботі Конференції взяло участь 58 шкіл України а також гості із Польщі. Високий науковий рівень забезпечувався завдяки активній підтримці запрошених експертів – провідних викладачів столичних університетів та представників Міністерства освіти і науки України.

Структура проведення імітаційної гри "Модель ЮНЕСКО" передбачала чергування презентацій проектів та обговорення поставлених питань, роботу в групах та індивідуальні виступи; учні мали змогу кілька разів змінити секцію, конференція базувалася на принципах полімовності.

Після засідання секретаріату учасники Моделі ЮНЕСКО прослухали інформацію секторів культури, освіти та науки, зокрема, досвід вирішення етно-конфесійного конфлікту у Боснії та Герцеговині, проблему Аральського моря, моніторинг якості знань випускників шкіл України. За час подальшої роботи в секціях учні творчо працювали над створенням карти-схеми "Мир - безпека", універсального художнього панно "Права людини", колажу з фотографій "Мир говорить голосами українців" та Інтернет-порталу, присвяченого діяльності молоді у сфері миру та безпеки. Одночасно було проведено і тренінг для вчителів "Принципи толерантності в полікультурній освіті".

У другій половині дня учні працювали із нормативно-правовими документами, що стосувалися питань освіти, науки, культури та інформації з метою вироблення рекомендацій від кожного сектора у сфері гуманітарної політики. Під час цього етапу учні набували дидактичних ролей представників уряду, ЗМІ, громадських організацій, закладів освіти, науки та культури тощо.

Результатом роботи Конференції стало ухвалення спільної резолюції, яка базувалася на стрижневих програмах ЮНЕСКО "Освіта для всіх", "Інформація для всіх" та "Культурне розмаїття" та ініціювала акцію Асоційованих шкіл ЮНЕСКО в Україні щодо оновлення попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "58 шкіл – 58 об'єктів", відкриття молодіжного центру-табору для проведення акцій Комісії ЮНЕСКО, випуск інформаційного бюлетеню щодо програм ЮНЕСКО тощо.

Дворічний досвід гуманітарної гімназії "Гармонія" щодо організації і проведення міжнародного обміну учнів у рамках проекту "Разом – польсько-українська співпраця заради майбутнього", що здійснюється фундацією ПАУСІ, а також участі в акціях Асоційованих шкіл ЮНЕСКО в Україні, дозволив поглибити розуміння учнями важливості усвідомлення культурної розмаїтості світу шляхом зіставлення українського та інших народів, взяти активну участь у розробці складних питань, пов'язаних із гарантуванням безпеки та миру у сучасному світі, набути досвіду міжособистісно-міжкультурного спілкування та активно і творчо долучитися до поглиблення реалізації стрижневих програм ЮНЕСКО "ОДВ", "ІДВ" та "КР" в Україні.

Право вибору закладено і в кожний комунікативний урок з англійської мови у вигляді рольової гри "Ми всі різні – всі рівні" або "Життя в досконалому світі" і участь у VEB - спілкуванні з американськими школярами – учасниками спільного проекту "Діалог через океан " та міжнародному проекті Мондіалог, у якому беруть участь представники багатьох країн. Такий підхід до побудови освітнього простору гімназії вимагає від нас якісної зміни не лише змісту освіти, структури навчальних предметів, технології їх викладання, усього комплексу освітньо-виховних засобів, а головне – розширення ролі вчителя, зміни його функції, який не тільки дає знання , а є партнером гімназиста, його консультантом, керівником його проекту, співрозмовником, нарешті менеджером. Це допомагає нам, крім забезпечення базової освіти, дати нашим дітям те, що, на наш погляд, дозволить кожному з них скласти свою власну систему знань, умінь, цінностей сучасної культури: мовної, інформаційної, правової, економічної, екологічної, духовної, сформувати позитивну Я - концепцію за допомогою культури толерантності, культури творчості тощо.

Гімназійна комплексна програма "Культура» забезпечує цілісний підхід до розвитку усіх сфер особистості дитини, гармонійного поєднання освіти дитини з соціальним, емоційним її розвитком. Вона стосується всіх: і учня, і вчителя, і батьків, і директора. Всі можуть і роблять вибір. А вибір це завжди відповідальність!

Це відповідальність моя, як директора, за концепцію розвитку закладу, за принципи побудови освітнього простору гімназії. Це відповідальність наших сміливих професійно обізнаних, універсальних вчителів, які впевнено працюють в освітньому, культурологічному просторах гімназії і в той же час продовжують створювати себе разом з учнями в , такому складному і вкрай необхідному кожному з нас життєстворюючому просторі гімназії, в якому кожна дитина має право на розуміння.

Це відповідальність наших учнів - гімназистів з 1 по 11 клас за правильне використання наданої гімназією можливістю бути щасливим у школі, використання шкільних років у якості стартового майданчика для успішного майбутнього; за своє універсально-цілісне компетентісне зростання в різноманітних галузях знань людства; за свій внутрішній світ, за те, щоб кожен з них був гідним спадкоємцем своєї родини, своєї країни.

Це відповідальність батьків за розуміння дитини, за любов до неї, за правильне використання своїх родинних можливостей для розвитку здібностей дитини , за бажання спілкуватися з нею і знаходження часу для неї, за інвестиції в дитину, за свій вибір школи. Це відповідальність за ті 7 заповідей, яких має дотримуватися кожен, хто працює в закладі:

1. Навчання найефективніше тоді, коли приносить радість.
2. Всі діти різні та унікальні, різними вони мають вийти зі школи – пам'ятайте про це, не порівнюйте їх, створюйте умови рівного старту для всіх дітей, забезпечуйте рівний доступ до якісної освіти.
3. Кожна дитина має право бути щасливою у школі.
4. Сучасні діти мають сильний потенціал і вимагають інших підходів, використовуйте принципи позитивного виховання.
5. Давайте дітям якомога більше заохочень і Вам буде набагато простіше виконувати свої обов'язки. Заохочення необхідні саме для того, щоб стимулювати дитину для співпраці, надати впевненості в собі.
6. Навчайте дитину вчитися та спілкуватися, спрямовуйте інтереси дитини на розвиток творчих здібностей.
7. Намагайтесь зберегти унікальність дитини – випускника.

Гармонічне поєднання зусиль родини і школи, педагога і гімназиста, директора і вчителя, розуміння держави дозволяють нам вже 17 років розпочинати новий навчальний рік, вже 11 років випускати на широку життєву дорогу своїх випускників, пишатися досягненнями школи, сміливо презентувати себе на міжнародному рівні, створювати імідж України через участь у проекті "Діловий імідж України. Здобутки. Досвід. Визнання" і переконувати всіх, що приватна освіта - це не тільки 2х2=4, а й обов'язково 2х2=5.

"Можна написати книгу про отримані досвід, враження, емоції, зацікавленість та знайомства на цих освітніх заходах. Впродовж цих освітніх програм я переконався, що принципи, які сповідує наша гімназія, засновані на досвіді та взаємопорозумінні. Хочу наголосити, що всі заходи у своїй основі були складені з важливості прав людини та прав дитини. Саме ці два пункти є дуже болючими для України. Європейські інституції завжди були на стороні прав людини та прав дитини. Це ще одна мета, яка єднає нас з Європою. Багатьом здається, що вже так багато зроблено, так багато нас єднає… То чому ж українського прапору немає на обрії Європейського Союзу? Тому, що обговорювати ідеї, розмовляти про своє майбутнє та постійно скаржитись на своє життя – це не вихід, а з сьогоденного становища нашої держави. Треба втілювати найпозитивніші ідеї, висновки, результати, побажання у реальне життя. І зробити це треба саме з себе", - ці слова належать Артему Шалейко , учаснику моделі ЮНЕСКО – 2006, випускнику гімназії.

Нам здається, що наш гімназист за допомогою існування нібито в трьох просторах гімназії водночас закінчує 3 школи в одній:

Школа самовираження – вона в малюнках у початківців та у глибоких думках есе у старших гімназистів.

Школа пізнання законів Всесвіту - вона в результатах поточних моніторингів, олімпіад, тематичних атестацій, контрольних робіт та тестів.

Школа вільної творчості – вона в уяві молодших школярів, в комп'ютерних проектах і презентаціях середніх, у гімназіадах, інтегрованих проектах гімназистів старшої школи, і в практичній діяльності.

Розуміючи, що освіченість випускника забезпечує не тільки і не стільки сукупність знань з різних предметів, а гуманітарна складова освітнього процесу школи, яка полягає в тому, щоб навчити кожну дитину спілкуватися разом з іншими дітьми виконувати спільні завдання на основі отриманих знань, ми створили модель школи повного дня, яка поступово перетворюватиметься в школу повного року навчання, в якій є місце всім і кожному.

Наше завдання – зробити школу найліпшою, тобто школою без поразок, яку б діти закінчували, усвідомлюючи свої таланти і здібності, свій інтелектуальний рівень, що допоможе їм стати тим, ким вони тільки запрагнуть.