Все про трубки

Історія трубок для куріння бере свій початок у цивілізації майя і індіанців Центральної Америки. Трубки, виявлені в курганах, свідчать про високу культуру куріння тютюну. Глиняні і кам'яні трубки, на яких часто зустрічаються зображення тварин і людей дуже ретельно, детально опрацьовані. Найпоширенішими в Північній Америці були трубки з чашкою з м'якого червоного каменю, який індіанці називали «курильним каменем». Трубки робили і у вигляді фігурок людей, були серед них дуже оригінальні, виконані у формі літери V - два порівняно коротких кінця вставляли в ніздрі і таким чином курили. У Південній Америці із-за природних умов і традицій трубки виготовляли переважно з деревини тропічних дерев. У Європі вироби з тютюну, а отже і трубки, стали відомі після відкриття Америки, тобто після 1492-го року. Тривалий час куріння тютюну вважалося заняттям бісівським, засуджувалося і навіть переслідувалося. У Португалії та Іспанії за паління можна було потрапити й у в'язницю. Може бути, саме тому іноді і тепер роблять трубки з чашками у вигляді голови риса.
Першою європейською країною визнала тютюн стала Англія. У шістнадцятому столітті Англія активно створювала в Північній Америці свої колонії, і тютюн був однією з вигідних статей доходу. Тоді ж виникли перші трубкові мануфактури - спочатку в Англії (1575 р., Броселі), а потім у Голландії - тут з 1617 р. центром трубкового виробництва стало місто Гуда в місцевості, багатої високоякісної глиною. До середини XVII століття більше половини працездатного населення Гуди було зайнято у цій галузі, а в 1641 р. тут була заснована гільдія виробників трубок. Люльки з Гуди поставлялися в усі європейські країни і копіювалися місцевими виробниками. Їх форма була досить проста - невеликі чашечки під прямим кутом до черешку, іноді "каблучок"-підставка, довжина від 10 до 80 см. Улюбленою моделлю в Голландії була довга трубка Gouwenaar. З середини XVIII століття в Гуді виробляють і більш витончені трубки, прикрашені живописом або різьбленням, покриті глазур'ю і поліровані. Найкрасивіші зразки ставали предметами розкоші. Глиняні трубки робляться в Гуді і в наші дні. У британських школах молодих людей навіть спеціально навчали палити трубку. Працювали англійські трубкові мануфактури в основному на власний ринок із-за проблем з транспортуванням. А майстри міста Стаффордшир, наприклад, створювали хитромудрої форми трубки, довжиною до декількох метрів, виключно в декоративних цілях. Пізніше, в XIX-XX століттях, тут народилися такі знамениті марки, як GBD, Comoy's, BBB, Charatan, Millville, Peterson, Ashton і, звичайно ж, Dunhill. Останньою "революцією" стала популяризація трубок з металевим держаком - Falcon.
У Франції виробництво глиняних трубок почалося з копіювання голландських і поступово сконцентрувалося в двох центрах - на фабриці в Сент-Омер і в Арденнах, де влаштувалася знаменита своїми скульптурними трубками фірма "Gambier". Найпопулярнішою моделлю останньої була трубка Jacob у вигляді голови довгобородого жителя Сходу. Оскільки Франція майже безупинно знаходилася в стані війни, трубки тут міцно ввійшли в армійський побут, і з'явилася потреба в менш тендітному, ніж глина, матеріалі. До відкриття бріара з'явилися металеві трубки, які називають ще "мушкетерськими", але вони швидко нагрівалися. Офіцери французької армії курили срібні трубки, чаші яких були забезпечені теплоізоляційним покриттям.
У Пруссії з середини XVIII століття провідними виробниками трубок були фабрики в Стеттіне і Кенігсберзі. Пізніше тут увійшли в моду порцелянові трубки. Перша фабрика виробів з порцеляни в Мейссене випускала, серед іншого, і чаші для трубок (у XVII столітті вже з'явилися окремі мундштуки - з вишневого дерева, рогу, бурштину та інших матеріалів). Порцелянові трубки жаростійкі і дають багаті декоративні можливості.
Трубки в країнах Сходу були переважно з глиняними чашами, а мундштуки, наприклад довгі для кращого охолодження диму, робили з жасмину, дорогі мундштуки виготовляли з бурштину.У XIX столітті в Китаї люльки курили в місцевих питних закладах. Африканські курильні трубки були настільки ж різноманітні за формою, матеріалами, способом обробки, як і інші предмети народної творчості. У справу йшло все: дерево, глина, кістки, роги, бивні тварин, іноді метали. Робили трубки і з мініатюрних висушених гарбузів. В Азії та акваторії Тихого океану були популярні трубки з бамбука. У довгий шматок бамбука перпендикулярно врізали або маленький бамбуковий циліндр, або порожнисті висушені гарбузики.
До початку XVII століття трубки були маленькими через дорожнечу тютюну. Вони рідко були довші 10-15 см, а внутрішній діаметр чаш становив близько 7 мм. До середини XVII століття вже існували трубки до 36 см завдовжки, а в XVIII столітті виготовлялися трубки "Аldermen" до 60 см у довжину, прикрашені геральдичними мотивами. Крім глини, було випробувано багато матеріалів для виготовлення трубок - деревина бука, дикої вишні, в'яза, волоського горіха та інших твердих порід; слонова кістка, венеціанське скло і навіть мармур. Щоб уникнути гіркого присмаку дерев'яні трубки викладалися зсередини глиною, а фабрика в Ульмі робила з середини XVII століття дерев'яні трубки зі срібними наповнювачами. Але всі дерев'яні трубки мали один спільний недолік - від впливу тепла і тютюну вони рано чи пізно псувалися.
Більш ніж за 100 років до відкриття бріара в Угорщині з'явилися пінкові трубки. Пінка (meerschaum) - це природний мінерал, силікат магнію, що за кольором нагадує морську піну, дуже легкий і пористий. Мінерал цей, однак, рідкісний, і добувається він майже виключно в Туреччині, а з 1961 р. і не експортується звідти у зв'язку з державною монополією. Тому пінкові трубки досить дорогі. А до оголошення монополії, з початку XIХ століття в Європі, особливо в Австрії і Угорщині, з пінки робилися дуже красиві трубки, які іноді ставали справжніми витворами мистецтва, особливо з бурштиновими мундштуками. Перші трубки з бріара - нині найпопулярнішого матеріалу - з'явилися в першій половині XIХ століття на півдні Франції. Бріар, деревоподібний щільний наріст між коренем і стовбуром чагарнику сімейства вересових (Erica Arborea), що росте в Середземномор'ї, Алжирі, Марокко. Бріар хороший як матеріал для трубок тим, що при зрілому "віці" деревини - не менше 30 років - він жароміцний, твердий, довговічний і стійкий до впливу тютюну, піддаючись при цьому обробці. До того ж текстура бріара дуже красива. Центром світового виробництва бріарових трубок став французьке місто Сент-Клод, відомий своєю багатою традицією деревообробних ремесел.
Згідно зі статистикою, через якість деревини на тисячу бріарів припадає тільки три класи de luxe. У світі існують сотні фірм, які виробляють трубки. Найбільшим виробником є Італія. Фірми Savinelli, Brebbia випускають як масові, недорогі, так і елітні, ексклюзивні моделі трубок. А ось Cavicci, Ser Jacopo, Mastro De Paia дешевих моделей взагалі не роблять. Ще один найбільший виробник трубок - Франція. Там зосереджені всесвітньо відомі фірми Butz-Choquin, Chacom, Comoy, Ropp, Lacroix, Genod. Багато трубок випускають у Великобританії. Це як недорогі масові трубки типу Falcon, Dr.Plumb, Dr. Max, так і елітні зразки Ashton, Davidoff, Dunhill. Вважається, що Альфред Данхілл почав ставити на мундштуках своїх трубок білі крапки з слонової кістки для того, щоб шанувальники відразу впізнавали трубки його фірми. В Ірландії фірма Kapp & Peterson робить трубки Peterson, які прославив на весь світ Шерлок Холмс. Одні з найдорожчих елітних трубок у світі виробляють у Данії. У Данії є багато чудових фірм: W.O.Larsen, Stokkebye, Nording. Sven Bang, Karl Eric.

Куріння трубки
Якщо Ви палите трубку - значить, Ви, як мінімум, гідний представник сильної половини людства. Куріння трубки - справжнє мистецтво. По-перше, трубка повинна бути добре обкуреною. У результаті обкурювання трубки всередині чаші утворюється захисний шар нагару, так як від необкуренна трубка пощипує язик. Існує багато способів обкурювання трубки, один з них, змастити трубку зсередини медом (тільки для дерев'яних трубок), так як мед швидко карамелізується і створює відмінну основу для нагару.
Тютюн перед набиванням слід розтерти між пальцями, щоб склеїлися листи відокремилися один від одного. При першому курінні, трубку заповнюють на одну третину обсягу чаші, потім протягом двох тижнів потроху додаючи кількість тютюну, поступово доводять до повного обсягу чашу. Набиваючи трубку, потрібно залишити 2 мм до верхнього краю, тому що при курінні тютюн трохи підніметься. Одним з важливих умов є те, що трубку потрібно палити тільки один раз на день, щоб вона встигала, як слід просохнути. Цей курець повинен мати, як мінімум, чотири трубки і палити тільки якісний тютюн.
Правильне набивання трубки для куріння забезпечить справжнє задоволення. У міру наповнення чаші тютюн треба утрамбовувати, при повному заповненні, тютюн повинен трохи прогинатися під пальцями. Коли трубка забита занадто щільно, вона тягнеться тяжко, її важко курити. А коли надто вільно, то тютюн тліє швидко, трубка сильно нагрівається. Тютюн повинен горіти рівномірно, без зусиль з боку курця. У процесі куріння можна утрамбовувати тютюн. Якщо трубка згасла, то треба видалити з неї всю золу і розкурити люльку знову. Щоб запалити люльку, користуйтеся тільки дерев'яними сірниками або бутановими запальничками. Прикурювання трубки - це процедура, що складається з двох частин: спочатку запаліть весь верхній шар тютюну, потім акуратно примніть вугілля, яке зазвичай піднімається над краями трубки, спеціальним ущільнювачем і знову запаліть трубку. Ваша трубка буде горіти довго, якщо Ви періодично будете злегка придавлювати вугілля і злегка дмухати в трубку. Коли ваша трубка занадто сильно нагрілася, і ви не можете її тримати в руках, це означає, що Ви курите занадто швидко. У такому випадку просто покладіть її в попільничку і дайте охолонути кілька хвилин, потім можете знову прикурити. Але ніколи не стукайте трубкою по твердим предметам, тому що більшість трубок ламаються саме таким чином. Після того, як Ви витрусили вугілля, протріть трубку спеціальним очисником через стовбур до чаші. Ніколи не паліть трубку, поки не почистите її, інакше з'явиться неприємний присмак. Постійно палити одну трубку не можна: хоча бріар - міцний і жаростійкий матеріал, дерево все ж вбирає вологу. Тому трубка повинна відпочити і добре провітритися. В ідеалі трубку з бріара потрібно палити не частіше разу на день.

Вибір трубки
"Покажіть мені трубку, і я скажу який її власник"
При усьому величезному розмаїтті видів існує єдине правильне правило вибору трубки - головне, щоб вона комфортно відчувалася у роті. Це визначається, перш за все, формою трубки і її вагою. Вибір трубки з фільтром або без нього залежить від Ваших переваг.

Види трубок
Трубка - це прекрасний подарунок. Крім куріння вона може приносити естетичне задоволення, а також стати прекрасним доповненням інтер'єру. Трубку, так само як і годинник, можна віднести до предметів, що підкреслює соціальний статус її власника.