Соціальна картка киянина – комерційно-політичний проект

Нинішній проект «соціальна картка киянина» - вже не перша спроба столичної влади запровадити облік пільговиків й оптимізувати систему їх обслуговування. Картки намагалися ввести в обіг ще з ініціативи колишнього мера Києва Олександра Омельченка. За керівництва команди нового мера час від часу створювалися спеціальні робочі групи, які їздили переймати досвід до найближчих сусідів у Москву, де схожими картками користуються вже років десять щонайменше. Цьогоріч влада дала проекту, нарешті, офіційний старт, публічно заявивши, що вже у грудні перші сотні тисяч карток будуть введені в обіг. Києвом тим часом пішли розмови про чергову претензію на «космічність», себто про нездійсненність ініціативи за існуючого підходу, про нову спробу дерибану соціальної казни, про те, хто і скільки «нагріє» на й без того матеріально незахищених городянах…

Запровадження «посиленого контролю використання соціальних коштів», чи, точніше сказати, повна втрата контролю з боку держави над розподілом столичної соціальної казни таки могла б статися, якби проект виконувався за бюджетний кошт. Спочатку, власне, так і планувалося. Та оскільки його вартість виявилася задорогою для столичного бюджету, адже, за попередніми підрахунками, йдеться щонайменше про сотню мільйонів гривень, а тут ще й криза нагодилася, владі довелося шукати інші шляхи здійснення цього грандіозного соціального плану. Тому й вирішили перекласти всю організаційно-фінансово-технічну мороку на інвесторів – на зацікавлений у проекті бізнес – банки, IT-спеціалістів і власне підприємців сфери обслуговування.

Коли ж у жовтні стали відомі результати конкурсу на виконавців, за яким переможцями й потенційними інвесторами визначили ВАТ «БМ Банк» і ВАТ «Універсальні інформаційні технології», противники «соціальної картки киянина» «вирахували» потенційний вектор розбазарювання соціальних грошей, натякаючи на невипадкове «московське партнерство» цього проекту і його очевидну комерційність. Адже якщо більшість російських аналогів виконують виключно соціальну або переважно соціальну функцію, то київський варіант – у першу чергу таки комерційний проект. Та й у КМДА не приховують, що столичний «соціальний пластик» буде справді банківською карткою. «У рамках проекту для усіх жителям Києва, які мають підстави на отримання соціальної допомоги від держави і міста, будуть випущені банківські картки, через які розподілятиметься грошова допомога і враховуватимуться пільги (знижки на придбання товарів в аптеках і магазинах, проїзд у громадському транспорті тощо)», - пояснили у прес-службі Київської міської державної адміністрації.

Утім, за словами експертів, згідно з європейським досвідом, більшість подібних проектів носять усе ж таки соціально-адміністративний характер. «Досвід багатьох європейських міст, де успішно функціонує проект соціальних карт, свідчить про те, що основна мета соціальної карти таки блага – це гарантування адресності фінансової допомоги та пільг, і жорсткий постійний їх облік та інвентаризація – при наданні транспортних, комунальних послуг, у торгівлі пільговими категоріями товарів, а в перспективі – при наданні медичних послуг», - відзначив у коментарі УНІАН економіст, депутат Київради V скликання Олександр Богатирьов.

КМДА квапиться популяризувати картки

Поки в експертних колах визначаються з оцінкою цієї ініціативи влади, у Київміськдержадміністрації намагаються встигнути у зазначені строки роздати киянам першу партію обіцяних карток. «Ми розповсюджуватимемо соціальні картки у всіх районах міста. У кожному ЖЕКу працюватимуть співробітник банку, соціального управління, фотограф. До ЖЕКу запрошуватимуть киян, ознайомлюватимуть їх з можливостями та перевагами користування соціальною карткою. У разі згоди на отримання такого документу, майбутній власник картки напише заяву і за кілька днів отримає персональну соціальну картку. Підкреслю, що видача цих електронних платіжних документів здійснюватиметься безкоштовно. Сьогодні столична влада робить все можливе для того, щоб уже в грудні кияни почали отримувати особисті електронні платіжні документи. І головне наше завдання сьогодні – почати потужну роз’яснювальну роботу, розказати мешканцям про переваги таких карток і почати їх оперативне розповсюдження», – пояснив перший заступник голови КМДА Анатолій ГОЛУБЧЕНКО.

За його словами, соціальна картка киянина матиме надійну систему захисту і виконуватиме наступні функції: ідентифікаційного документу (посвідчення особи); засобу достовірного обліку персоніфікованих даних громадян, пільг, що надаються органами державної влади та місцевого самоврядування, соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян в територіальних центрах районів міста; інструменту реалізації пільг у пасажирському транспорті, при оплаті послуг ЖКГ, придбанні медикаментів та отриманні мед послуг, при реєстрації у пільгових чергах; дисконтної картки для оплати товарів у магазинах та супермаркетах; платіжного засобу, рахунком для перерахування пенсій та адресної матеріальної допомоги; засобом зберігання медичної та іншої інформації особи.

Столичний проект із всеукраїнськими амбіціями

В компанії “Універсальні інформаційні технології», яка стала одним з виконавців ініціативи столичної влади, розповіли, що незважаючи на те, що досвід реалізації подібних проектів в світі уже є, усе ж столичним фахівцям у розробці подібного продукту довелося стати свого роду першопрохідцями.

«Проект, звичайно, складний, і складність його у тій кількості управлінь і організацій, які в ньому задіяні. По-перше, необхідно усі ці організації зістикувати, а державні організації дуже погано зістиковуються. У кожного є свої особливості, які необхідно врахувати, і не тільки технічні. Хоча, суперечливих технічних моментів насправді не так багато, значно більше адміністративних – до прикладу, погодження, хто з ким і як працює. Адже, по-перше. усі мають працювати у єдиному правовому полі. По-друге, усі мають у єдиному форматі обробляти ці дані, оскільки у проекті зав’язано дуже багато управлінь КМДА – управління медицини, соцзахисту, сім’ї, молоді та спорту – кожне з них має певну базу пільговиків, з якими працює. Це, зокрема,  й олімпійські чемпіони. Крім того, є категорії пільговиків, які фактично користуються пільгами, хоча не належать до цієї категорії. До прикладу, працівники міліції, прокуратури і т.д. Усіх клієнтів проекту слід буде облікувати, адже сьогодні такого стовідсоткового обліку немає. Необхідно було розробити та зістикувати, у тому числі, реєстр соціальних карт, упорядкувати клієнтську базу даних, базу даних для обліку роботи з пільгами”, - розповів директотр компанії “Універсальні інформаціні ехнології” (УнІТ) Сергій Рохварг.

За його словами, в Росії таких проектів соціальних карт щонайменше 15 – різних фірм і різного спрямування. Київський проект – перший в Україні – у технічному розумінні на два кроки випереджає російські аналоги, оскільки розроблявся з урахуванням усіх недоліків вже існуючих карткових проектів. «Ми, наприклад, запровадимо в обіг відразу чіпові карти, а не аналогові, що є менш захищеними від підробки, як у наших сусідів. У нас буде фактично банківська картка з соціальним додатком. Оскільки наша соціальна картка буде задіяна у різних сферах: транспорт, медицина, магазини, аптеки – усі суб’єкти торгівлі, які будуть зацікавлені взяти участь у цьому проекті і надавати послуги, стануть свого роду його учасниками. Для реалізації проекту робочі місця в точках обслуговування будуть оснащуватися спеціальним технічним забезпеченням. Наприклад, у торгових точках це будуть ті ж самі тачпадпади, які буде ставити банк. Схожим обладнанням згодом доведеться оснастити і столичний транспорт», - додав С. Рохварг.

За попередніми оцінками, реалізація проекту триватиме у межах року, запроваджуватиметься поетапно. У компанії повідомили, що загалом планується випустити до 1 млн. таких пластикових карток, оскільки у державному реєстрі сьогодні порядка 650 тис. облікованих пільговиків як загальнодержавної, так і місцевої категорій, крім того, є ще близько 100 тис. киян, які користуються службовими пільгами. Загальний обсяг інвестицій наразі не називається, однак на перших етапах запровадження «соціальна картка киянина» вартуватиме інвесторам від 50 до 100 млн. грн. Як повідомили у «БМ Банку» - ще один учасник проекту, емітент карток – банк готовий інвестувати в нпроект понад 10 млн. дол. В «Універсальних інформаційних технологіях» суму інвестицій в розробку програмної та технологічної складових не уточнили, пославшись на поетапність роботи та використання попередніх напрацювань компанії.

Комерційний директор УнІТ Вадим Дмитренко, у свою чергу, повідомив, що аналогічними проектами цікавляться також Одеса, де плануться запустити в обіг транспортну картку, ідею зарплатних карт, що працюватимуть за схожим принципом, виношують також у Дніпропетровську, Харкові, Сумах, однак наразі проекти заморожені через брак коштів для їх реалізації. Київ стане пілотним проектом в Україні, за результатами запуску якого може бути прийняте рішення про запровадження загальноукраїнської соціальної чи соціально-комерційної карт.

За його словами, у період кризи, коли бюджетні, приватні структури й самі споживачі рахують кожну копійку, саме час запроваджувати подібні проекти, оскільки точний узагальнений облік пільговиків дозволить оптимізувати обіг коштів, які спрямовуються на задоволення потреб громадян. «Це дуже своєчасно, оскільки сьогодні ніхто не рахує ні пільговиків, ні обсяг коштів, які спрямовуються на їх обслуговування. Хто знає ці цифри? Ніхто. Сам метрополітен, наприклад, не може підрахувати, скільки пільговиків «пропускає» за день, місяць. А з запуском цієї системи учасники проекту отримають чіткі цифри, без яких неможливі планування й економія», - пояснив він.

Допоки ж учасники цього комерційно-соціального проекту квапляться у строк реалізувати поставлене київською владою завдання, столичній владі, певно, не завадило би потурбуватися про наповнення соціальної складової міської казни. Адже саме з неї, за логікою, фінансуватимуться потреби пільговиків, а міський бюджет, як відомо, критично недовиконується цьогоріч і ще менш райдужні перспективи чекають його у 2010 році.

Лілія Набока (УНІАН)