«Якщо на географічній мапі Європи одну ніжку циркуля ми вмістимо в кружечок із написом Львів, а іншу – в кружечок із написом Феодосія (середньовічна торговельна Кафа), а потім протягнемо по колу другу ніжку в західному напрямку, то невдовзі вона опиниться точнісінько в кружечку з написом Венеція. Це напрочуд дивовижно, але Львів виявляється рівновіддаленим від Криму й Північної Італії, і таким чином вирізняється своїм майже казково-містичним географічним розташуванням, яке зближує Схід і Захід, Азію і Європу. Львів – місто Заходу і водночас місто Сходу, завдячує своїй історичній кармі унікальним положенням на містичному перетині глобальних культурно-цивілізаційних впливів. Він вигідно й зручно вмістився на геополітичному стику двох цивілізацій, на тектонічному розламі двох різних і часами ворожих культур, намагаючись віками сумістити несумісне. Тут зливався воєдино загадковий, ірраціональний і деспотичний Схід із героїчним, романтичним і прагматичним Заходом. Тут у багатоетнічному й мультикультурному плавильному котлі століттями вироблялися ті принципи толерантності й пошанівку чужого, які в подальшому можуть стати чинником утвердження цих ідей вже у прийдешній Новій Європі».
   Цю простору цитату ми взяли з сайту «Львів, відкритий для світу» ( http://www.lviv.ua/page3.html ), що звично вітає відвідувачів одразу чотирма мовами: українською, англійською, російською й польською. Адже це місто – унікальне древнє перехрестя цивілізацій, із особливим характером і особливими критеріями цінностей: «Львів став точкою дотику двох культурних світів, рівновіддаленою культурною й торговельною Меккою, яка невидимим магнітом завжди притягала сюди надзвичайно талановитих людей: архітекторів, скульпторів, художників, ремісників, купців, громадських діячів. Їх вабили не лише незліченні дивовижні багатства – величні храми, розкішні палаци, крамниці, повні найрізноманітніших товарів з усіх куточків світу, а й високий рівень культури, освіти, бурхливе інтелектуальне життя. Тут кожен, звідки б він не походив: із Італії, Швейцарії, Німеччини, Греції чи Вірменії, за львівськими міськими мурами завжди знаходив надійний прихисток і можливість займатися улюбленою справою, що повною мірою дозволяло розкрити власні здібності й талант…»
   У ХХІ столітті Львів відзначив свій 750-річний ювілей. Віки минулі живуть тут і сьогодні – місто зазвичай називають музеєм під відкритим небом. У ньому милує зір понад дві тисячі історичних, архітектурних і культурних пам’яток, діє безліч музеїв, картинних галерей, мистецьких колективів і окремих виконавців. Львівська опера – один із трьох найвишуканіших за архітектурою театрів Європи. У місті 12 закладів вищої освіти, зокрема - один із найстаріших у Центральній Європі та перший заснований в Україні університет.
   Але Львів – не лише унікальна скарбниця національних ідей та культури, а й потужний економічний центр Заходу України. Винятково зручне транспортне сполучення між Західною Європою, СНД, Балтією створюють чудові можливості для підприємництва. 11% від загальної кількості інвестицій в Україні вкладається у проекти Львівщини. У місті працює 166 підприємств, а загалом у області – 333. Чимало бізнесменів успішно діє в сфері сервісу. Надзвичайно розвинена місцева інфраструктура дозвілля, відпочинку дає підстави шанувальникам Львова величати його туристичною столицею України.
   Львів уславився і як арена захоплюючих спортивних баталій. Його спортсмени здобували медалі всіх гатунків на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, Європи, України. Але найулюбленіший вид спорту в місті – звісно, футбол. У Львові відбулися одні з перших футбольних матчів в Україні, а затим тут зростали “зірки”, якими пишається вся країна. Отож чудові спортивні традиції Прикарпаття стали одним із вагомих аргументів для представлення міста в якості претендента на проведення матчів Чемпіонату Європи з футболу 2012 року.
   Запрошуємо Вас на прогулянку древнім і водночас молодим Львовом за допомогою слайдів Укрінформу. Хочемо нагадати, що добірка постійно оновлюється. Отож повертайтеся на цей маршрут і надалі, аби помилуватися новими гранями казкової вроди міста-музею, розмаїтим калейдоскопом його життя…

1970 року ЮНЕСКО визнала Донецьк кращим промисловим містом планети. Майже 40 літ, що минули звідтоді, додали нові штрихи до зовнішності міста, та не змінили його стратегічних характеристик. Сьогоденний Донецьк – це сучасний мегаполіс із більш як мільйонним населенням і динамічним розвитком економіки. Загальна протяжність його вулиць – понад дві з половиною тисячі кілометрів, а напрямки співпраці в діловій, науковій, освітній, культурно-мистецькій та інших сферах охоплюють усю планету.

В Україні це місто сприймають передусім як шахтарську столицю. І з огляду на традиції, місцеву пріоритетність праці гірників, їхній вагомий вклад у вітчизняну економіку таке визначення влучне. Але сучасний Донецьк із таким же успіхом може “коронуватися” вже й іншими професійними титулами, оскільки в області, центром якої він є, високорозвинені не лише гірнича, а й металургійна, машинобудівна, хімічна, коксохімічна, харчова промисловість, енергетична будівельна індустрія та інші галузі економіки. Власне, й підземні надра басейну щедрі не одним лише кам'яним вугіллям, а багатьма іншими корисними покладами.

Тому, презентуючи Донецьк і очолювану ним область України, правомірніше говорити про регіон із потужним економічним комплексом, де сконцентровано понад 2000 промислових підприємств, експлуатується близько 300 родовищ корисних копалин, використовується науково-дослідний потенціал 6 місцевих установ Національної Академії наук України, 78 спеціалізованих науково-дослідних, проектно-конструкторських, проектно-дослідних інститутів, 99 вузів різних рівнів акредитації та 50 спеціалізованих навчальних закладів. Донбас виробляє п'яту частину всієї промислової продукції в Україні, лідирує в багатьох різновидах виробництва і водночас - за обсягами експорту. У рейтингу інвестиційної привабливості регіонів Донеччина посідає друге місце після Києва. При цьому активна зовнішньоекономічна діяльність, спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку міцно поєднали Донбас із багатьма регіонами планети.

Не менш поважні й соціальні риси цього промислового гіганта. Передусім, Донеччина - найгустіше заселений регіон України. Площа області займає 4,4 % території країни, а ось мешкає на ній близько 10% вітчизняного населення. При цьому представлено тут більш як 120 народів і народностей.

До речі, й сам Донецьк до 1924 року називався Юзівкою - на честь бізнесмена-іноземця Джона Х’юза, який заснував місто. Втім, якщо вже зайшла мова про біографію, то слід сказати, що першими тутешні степові простори освоювали запорізькі й донські козаки ще в ХУІІ столітті. Одначе датою заснування Донецька офіційно вважається 1869 рік. Тоді поряд із будівництвом металургійного заводу, розпочатого згаданим нами британським підприємцем Джоном Х’юзом, утворилося робітниче селище, яке й нарекли Юзівкою. 1917-го року поселенню надано статус міста, 1961-го - нинішню назву - Донецьк. А в 1978 році кількість населення тут уже перевищила мільйон…

Донеччани славляться своїм характером, у якому працелюбність і надійність поєднуються з привітністю, щирістю, людяністю. І якщо місцева земля казково багата на корисні копалини, то люди, які на ній живуть, не менш щедрі на яскраві таланти. Достатньо згадати, що Донеччина подарувала світові живописця Архипа Куїнджі і композитора Сергія Прокоф'єва, поета Володимира Сосюру і танцівника Вадима Писарєва, співаків Анатолія Солов'яненка і Йосипа Кобзона. На Донбасі свій перший концерт із симфонічним оркестром дав всесвітньо відомий віолончеліст та диригент Мстислав Растропович. І цей перелік можна продовжувати.

Золотими літерами вписані в історію людства й досягнення місцевих спортсменів. Вихованці Донбасу ставали переможцями й призерами Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, Європи, України, різноманітних інших престижних змагань із багатьох видів спорту. Нагадаємо імена лише двох легендарних чемпіонів, які зросли тут. Герой України, нинішній Президент Національного Олімпійського комітету Сергій Бубка під час спортивних виступів встановив 35 світових рекордів у стрибках із жердиною, підіймався на навищий олімпійський п’єдестал, сім разів завойовував звання чемпіона світу. Його землячка Лілія Підкопаєва завоювала 45 золотих медалей на різних міжнародних змаганнях зі спортивної гімнастики, дві з яких – найвищої проби на Олімпійських іграх в Атланті…

Та, безумовно, спорт номер один у Донбасі – футбол. Поза конкуренцією - й популярність команди „Шахтар” із Донецька, хоча в Українській прем’єр-лізі виступає одразу три команди з Донеччини. Саме “Шахтар” домігся найбільших  серед земляків-донбасівців успіхів як в українському, так і в колишньому радянському футболі. Зокрема, за чотири останні роки ця команда під керівництвом тренера Мірчі Луческу тричі ставала чемпіоном незалежної України. При цьому утвердила себе  і в якості справжнього бійця з "кубковим характером": нинішнього року "Шахтар" завоював Кубок УЄФА, а до цього шість разів володів Кубком України, чотири рази завойовув аналогічну "чашу" в колишньому Радянському Союзі.  Президент футбольного клубу  – підприємець і політик Рінат Ахметов – зробив чудовий дарунок усім вітчизняним уболівальникам і майстрам шкіряного м’яча: на інвестовані ним кошти в Донецьку споруджено стадіон „Донбас-арена”, який нічим не поступається кращим стадіонам Європи. Таким чином, промисловий мегаполіс реально продемонстрував готовність приймати в себе ЄВРО-2012 та інші турніри найвищого рівня.

Завдяки пропонованій підбірці слайдів Ви маєте можливість вже зараз здійснити мандрівку до Донецька – міста-претендента на проведення матчів фінальної частини Чемпіонату Європи. Гадаємо, вона переконає Вас у тому, що шахтарська столиця має всі можливості для того, щоб стати й столицею футбольною.

Не треба довго шукати в пам‘яті: всі ми були свідками того, як недавня перемога донецького «Шахтаря» об‘єднала Україну. За нову «оранжеву коаліцію» голосували всі – від Львова до Криму. Та запитайте людей старшого покоління, і вони розкажуть, як так само стукотіли в такт серця, коли київські динамівці завойовували Кубок Кубків 1975-го (разом із Суперкубком УЄФА) та в 1986-ому. А як переживала вся Україна за свою збірну під керівництвом Олега Блохіна на останньому Чемпіонаті світу, коли вперше вдалося не лише виграти кваліфікацію і вийти з першого місця в відбірний турнір, а й дійти до чвертьфіналу...

Той же Олег Блохін, а потім Ігор Бєланов і Андрій Шевченко ставали володарями «Золотого м’яча» як кращі футболісти Європи – відповідно в 1975, 1986 та 2004 роках. Ми віддаємо данину глибокої поваги й першому Чемпіону Європи в складі збірної Радянського Союзу 1960-го – київському динамівцю Юрію Миколайовичу Войнову. У різні роки на Чемпіонатах Європи в складі збірної помітну роль грали українські футболісти – від Євгена Рудакова, визнаного кращим воротарем континентального турніру-1972, до Олексія Михайличенка, Олімпійського чемпіона-88, нинішнього наставника національної збірної України.

Згадаймо: Йожеф Сабо і Анатолій Бишовець, Анатолій Коньков і Едуард Козинкевич, Володимир Безсонов і Володимир Трошкін, Володимир Онищенко і Володимир Мунтян, Олег Блохін і Леонід Буряк, Віктор Колотов і Володимир Веремєєв, Михайло Фоменко і Стефан Решко, Віктор Матвієнко і Віктор Звягінцев, Віталій Шевченко і Олег Кузнецов, Василь Рац і Анатолій Дем‘яненко, Геннадій Литовченко і Олег Протасов, Олександр Заваров і Павло Яковенко, Сергій Балтача і Вадим Євтушенко, Ігор Бєланов і Андрій Баль – усіх, певно, не перерахувати…

Тому з таким захопленням і відчуттям відповідальності не лише футбольні уболівальники, а й усі громадяни України зустріли радісну звістку, яка надійшла в квітні 2007 року з Кардіфу - про рішення УЄФА вперше провести фінальну частину Євро-2012 у країнах Східної Європи – в Україні й Польщі.

Такого масштабу турнірів Україна ще ніколи не проводила в своїй футбольній історії. Отож нині робить усе можливе для того, щоб провести третє за популярністю спортивне змагання сучасності на належному рівні, подарувавши радість і насолоду мільярдам уболівальників на всій планеті.

Добірка фото, що пропонується Вашій увазі, розпочинає фоторепортаж, який триватиме майже три роки поспіль. Світлини, що постійно змінюватимуться тут, розкриватимуть різні грані найпопулірнішої гри сучасності і водночас повідуватимуть про незабутні сторінки історії футболу, як українського, так і загалом - європейського. Отож, запрошуємо до мандрів по країні футболу. Футболу, котрий більше, ніж просто гра, і справедливіший, ніж саме життя.

   Київ – найбільший український мегаполіс і водночас – столиця найбільшої з держав, чиї території повністю розташовані в Європі. Та для того, щоб передати глибинну сутність цього міста, загальних визначень замало, оскільки йдеться про виняткове явище і в сьогоденні, і в історії України. Літописець влучно назвав Київ “Матір’ю міст руських”, бо ж перед нами особлива – сакральна – столиця духу, гідності народу, своєрідне горнило ментальності, в якому впродовж віків плекається доля співвітчизників.

  Місто й сьогодні зачаровує своєю неповторною історичною аурою. 1982 року під егідою ЮНЕСКО урочисто відзначено 1500-ліття Києва. Причому історики вважають: до того, як на цих дніпровських кручах здійнялися міські мури, упродовж 15-20 тисяч років тут уже існували різноманітні поселення. Виняткову роль Київ відіграв у середні віки, ставши столицею наймогутнішої на той час держави в Європі - Київської Русі, територія якої пролягала від Балтійського до Чорного моря. Після того, як 988 року князь Володимир запровадив християнство на Русі, Київ став одним із найбільших центрів духовності, освіти, культури на континенті.

  Отож нині в місті гармонійно сусідять різні епохи. Понад 3 500 визначних пам'яток історії, архітектури й культури міститься в Києві. Софійський і Михайлівський золотоверхий собори, Києво-Печерська лавра, Андріївська церква, Маріїнський палац та інші споруди – справжні шедеври, перлини творчості зодчих.

  Місто-велет… Місто-храм… Місто-парк… Місто-музей… Подібних захоплених оцінок у Києва безліч. Тому виберемо лишень кілька серед визначень “найбільший”, “найзначніший” і подібних їм, аби бодай фрагментарно окреслили контур незвичайного явища.

  І передусім підкреслимо, що Київ – столиця. Отож особливий статус міста визначається як спеціальним законом, так і , власне, повсякденним життям. Адже тут працюють Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, інші центральні органи влади, відбуваються найзначніші державні урочистості, суспільні акції.

  Та не менш відчутно ментальність Києва формує й те, що це місто – найбільший український економічний, науково-технологічний, культурно-мистецький, спортивний центр. Столичний фінансово-економічний комплекс лідирує в країні як за показниками діяльності, так і за інвестиційною привабливістю. Завважте: в Києві зосереджено близько 6 % населення України, та при цьому виробляється 20 % ВВП, на нього припадає близько третини прямих іноземних інвестицій, а ВРП на душу населення вищий за середній по країні на 75 %. В Україні й далеко за її межами знані столичні підприємства зі сфери машинобудування, обробки металів, харчової промисловості та інших галузей. Через Київ пролягають і головні вітчизняні магістралі автомобільного, залізничного, повітряного транспорту. А найбільша водна артерія України – Дніпро - долає територією міста майже 20 кілометрів, даруючи чудові можливості для судноплавна аж до самого місця впадіння ріки в Чорне море.

   Епоху інформаційної ери, економіки знань Київ зустрічає також у всеозброєнні, маючи найпотужніший вітчизняний інтелектуальний потенціал. Тут міститься головний штаб вітчизняної науки – Президія Національної Академії наук, чимало відомих науково-дослідних установ. Визначні місцеві освітні традиції презентує Києво-Могилянська академія, яка готувала студентів, починаючи з XVII століття. Високий міжнародний авторитет – у Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного технічного університету України "Київський Політехнічний Інститут", Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського та інших столичних вузів.

   Мальовниче місто над Дніпром завжди охоче обирали для життя і творчості видатні письменники й поети, композитори й музиканти, співаки й танцівники, живописці й скульптори. Тут, зокрема, жив і працював український геній Тарас Шевченко. І нині Київ - столиця муз. Скажімо, шанувальникам сценічного мистецтва є що вибрати в репертуарі місцевих 33 театрів і театрів-студій, 6 концертних організацій, безлічі творчих колективів та індивідуальних виконавців. Гастролювати в Києві вважають за честь найвідоміші “зірки” мистецтва. Стала древня столиця над Дніпром і улюбленим місцем для різноманітних конкурсів і фестивалів. Донині шанувальникам сучасної пісні пам’ятний 2005-ий рік, коли перемога української співачки Руслани на «Євробаченні» дала можливість із тріумфом провести популярне на континенті пісенне свято вже й у Києві. Значна популярність і в міжнародного конкурсу артистів балету імені Сержа Лифаря, професійних змагань музикантів, передусім - багатопрофільного конкурсу імені М.Лисенка, піаністів — пам'яті В.Горовиця, диригентів — ім. С.Турчака, хорових колективів — ім. М.Леонтовича, вокалістів — ім. С. Крушельницької, бандуристів — ім. Г. Хоткевича. У Києві сяє ціле сузір’я фестивалів: академічної музики — КиївМузикФест, Форум музики молодих, Музичні прем'єри сезону, фортепіанної музики «Володимир Крайнєв запрошує», хорової музики “Золотоверхий Київ”, естрадної музики — “Червона Рута”, “Країна мрій” та багато інших. Славляться своїми фондами 100 столичних музеїв, понад 140 бібліотек, які вважаються найбагатшими в країні… Власне, цей перелік можна продовжувати дуже довго, оскільки йдеться про один із найдавніших і найрозвиненіших культурних центрів Європи.

   Високі досягнення – і в київських спортсменів, на рахунку яких - багато рекордів і нагород на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, Європи, України та інших престижних змаганнях. Солідними результатами представлений, зокрема, спорт №1 – футбол. Імена київських тренерів і футболістів шановані в усьому світі. Яскравою епохою в сучасному футболі стала діяльність Валерія Васильовича Лобановського і його легендарних футболістів у столичному клубі “Динамо”. Вихованці великого наставника Андрій Шевченко та Олег Блохін удостоєні “Золотого м’яча” Європи. В “Динамо” Лобановського до найвищого міжнародного рівня визнання підійнявся й ще один лауреат цієї престижної нагороди – Ігор Бєланов. Кияни завоювали значні командні трофеї: Суперкубок і двічі - Кубок кубків УЄФА. А в колишньому Радянському Союзі саме “Динамо” з берегів Дніпра порушило гегемонію московських клубів у вітчизняній футбольній першості, 13 разів ( рекордна кількість!) виборовши чемпіонське звання. І в незалежній Україні “Динамо” нинішнього року вже втринадцяте стало чемпіоном - також найчастіше серед співвітчизників.

   Отож кияни вдячні УЄФА за надану їм честь проводити в себе матчі ЄВРО-2012 - славні футбольні традиції столиці України набувають якісно нового розвитку. Успішний хід реконструкції на НСК “Олімпійський” додає певності в тому, що саме тут відбудеться головний матч європейської першості, у якому виявиться чемпіон континенту. І в місті роблять усе можливе для того, аби дні ЄВРО-2012 стали незабутнім святом і для футболістів, тренерів, і для уболівальників в усьому світі.

   Запрошуємо, друзі, завітати до дива, що сяє золотими куполами над вічним плином Дніпра, у чому допоможе добірка слайдів Укрінформу.

Це місто нерідко називають першою столицею. Передусім – із огляду на історію: адже з 1917 по 1934 роки (лишень із незначною перервою). Харків був головним політично-адміністративним центром Радянської України. Але є в згаданому визначенні й глибший підтекст - у багатьох сферах діяльності слобожанський мегаполіс посідав і донині посідає чільні позиції. У Радянському Союзі, скажімо, Харків тривалий час був третім індустріальним центром - одразу після Москви й Ленінграда. Звісно, активний розвиток торгівлі, промисловості, банківської справи, транспорту, науки, мистецтва відзначали найбільше місто Слобожанщини віддавна, але прогрес, досягнутий упродовж останнього століття, просто вражає. Певною мірою навіть символічно те, що сучасна територія Харкова в п’ять разів перевищує дореволюційну - місто феноменально розвинуло власну промисловість і транспорт, науку й культуру, мистецтво й освіту, сфери житла й дозвілля.

І в незалежній Україні традиційно для себе - він знову серед найяскравіших лідерів. Нині Харків – другий за кількістю населення в країні. Другий – і як науковий центр. У цьому збігові харків’яни вбачають прикметну закономірність. На їхню думку, інтелектуальний потенціал, неповторну ауру інтелігентності й духовності рідного міста формують, практично, всі півтора мільйона місцевих жителів, розвиваючи багаті традиції, вироблені віками.

Отож перед нами – мегаполіс-інтелектуал. Біографія Харкова, дійсно, ввібрала в себе визначні досягнення розуму й серця. Тут жили й творили геніальні мислителі Сковорода й Вернадський, багато визначних учених, письменників, режисерів, артистів, художників, чия творчість нині вважається класичною. Харків – справжня Мекка для тих, хто розвиває наукоємні проекти на виробництві. У місті діє понад 60 науково-дослідних інститутів. 80 вузів щороку випускає 20 000 молодих спеціалістів.

Нагромаджений інтелектуальний потенціал дає можливість у науково-дослідних установах, на підприємствах Харкова розробляти найсучасніші космічні й авіаційні технології, створювати унікальну продукцію важкого, енергетичного, тракторного, сільськогосподарського машинобудування, легкої, харчової, хімічної промисловості. Ефективно діє місцевий транспортний вузол – один із найпотужніших в Україні, інші галузі економіки.

Та ретельно дбають харків’яни не лише про інтелект, а й про красу, духовність: свої скарби місцевим мешканцям і гостям міста адресують, зокрема, картинна галерея, 5 музеїв, 6 театрів, понад 80 бібліотек. Пишаються харків’яни й тим, що їхнє місто - одне з найзеленіших серед індустріальних гігантів України й Європи. На кожного мешканця тут припадає в середньому понад 17 кв.м зелених насаджень. Любителі природи знаходять мальовничі ландшафти на всі смаки в міських кварталах, які зручно розташувалися на п'яти пагорбах і в п'яти долинах місцини, де сходяться лісостеп і степ, зливаються річки Лопань та Уда перед тим, як впадати до Сіверського Донця.

По-особливому люблять яскраву зелень трави харків’яни на футбольних полях. Місцеві уболівальники зарекомендували себе як одні з найпристрасніших в Україні. Їхня підтримка відчутно допомагає місцевому клубу "Металіст", котрий успішно грає в елітному дивізіоні української першості з футболу. Харківська команді гідно суперничає з київським «Динамо» та донецьким "Шахтарем" за перемогу в національному чемпіонаті. "Металіст" відмінно дебютував і в єврокубках - торік у розіграші Кубка УЄФА дійшов до стадії плей-офф, поступившись лише в чвертьфіналі. Щасливим стає місцеве поле й для збірної України. Отож харків’яни докладають усіх зусиль для того, щоб привітати в себе кращих футболістів Європи, гарантуючи проведення заходів ЄВРО-2012, дійсно, на елітному рівні.

Завітайте до “першої столиці” України в нашій слайд-добірці. Причому нагадуємо: пропонований Вам маршрут надалі постійно оновлюватиметься. У нових слайдах будуть представлені найважливіші переміни в місті, передусім - у рамках підготовки до ЄВРО-2012. Отож, приємних вражень, друзі!