Навроцький Григорій Миколайович
(1833 -1907)
(Державний, громадський діяч, благодійник, почесний громадянин м. Ромни)
Народився 6 січня 1833 року, в сім'ї роменського дворянина.
У 1857р. закінчив юридичний факультет імператорського Харківського університету,
отримавши ступінь кандидата права. З 1858р. почалась його громадська діяльність в Роменському повіті.
З 17 травня 1861р. по 15 липня 1871р. займає посаду мирового-посередника в дільниці Роменського повіту.
З 17 серпня 1865р. по 17 червня 1877р. і з 31 жовтня 1886р. до 25 грудня 1907р. - голова Роменської повітової управи.
Протягом 1878-1881рр. - голова з'їзду мирових суддів Роменського повіту. З 80-х рр. - почесний мировий суддя
по Роменській мировій судійській окрузі, до якої входили Роменський, Лохвицький, Гадяцький та Зіньківський повіти.
З жовтня 1883р. до грудня 1907р. - предводитель дворянства Роменського повіту. Протягом листопада-грудня 1907р. -
депутат третьої Державної Думи Російської імперії.
Окрім цього, він, у різні часи, очолював училищну раду в земській управі,
був головою попечительської ради Роменської жіночої гімназії, головою правління товариства взаємного кредиту, губернським гласним, тощо.
В 60-70-х рр. має ранг колезького секретаря, у 80-х - колезького радника, в 90-х -статського радника. На початку ХХст. -дійсний статський радник.
У 1885р., за клопотанням Думи, обраний почесним громадянином міста Ромни
за багатолітні старання в проведенні Ландварово-Роменської залізниці та Роменсько-Кременчуцької колії.
Саме Навроцький, коли тільки дійшли відомості про можливість залізничного сполучення між Литвою та Північною Україною,
ще в кінці 60-х рр., з власної ініціативи, почав збирати різні статистичні дані, необхідні для складання проекту проведення зялізниці саме через Ромен.
Він організовує і очолює місцевий залізничний комітет при управі (обраний його член-секретарем).
У 1868р. отримує від земства 114 крб. на друкування журналу залізничного комітету.
В тому ж році Навроцький запрошує залізничних інженерів для детального обстеження і складання проекту будівництва колії від Бахмача до Ромен.
За креслення і проект земство в січні 1869р. вислало на ім'я завідуючого Курсько-Київською залізницею Миколи Ададурова 1199 крб. 82 коп.
Тоді ж, за ініціативою Навроцького, укладено проект проведення залізниці не тільки до Ромен, а й далі на південь,
до Кременчука, на що він витрачав і свої власні кошти, без будь-якої гарантії оплати з боку земства.
Саме Навроцький, разом з роменським дворянином, штабс-капітаном Максимом Мазаракі,
декілька років підряд оббивали пороги високопоставлених чиновників у Петербурзі, і таки зробили все можливе, аби запланована залізниця
не зупинилась на Курсько-Київській лінії (Бахмач), а була продовжена до Ромен.
Зважаючи на такі їхні послуги перед громадськістю нашого краю, повітове земське зібрання на своєму засіданні 17 серпня 1874р.
постановило виділити кошти з земського бюджету (біля 3000 крб. щорічно) для створення стипендії імені Навроцького і Мазаракі,
та доручило управі підняти клопотання перед Сенатом і заручитися височайшою монаршою згодою на заснування вищеозначеної стипендії
для навчання вихідців з Роменського повіту в одному з університетів імперії, з тією умовою, що Навроцький і Мазаракі будуть вибирати
стипендіатів на власний розсуд, і після їх смерті це право переходить до земства.
Після того, як імператор задовільнив клопотання земської управи, та, починаючи з 1880р., щорічно виплачувала
капітал на загальну суму 3300 крб. на виплату стипендій уродженцям Роменщини з бідних дворян, які навчались в Харківському університеті.
Призначення іменної стипендії і почесне громадянство вказують на особливі, виняткові заслуги Навроцького перед містом і повітом.
Помер Григорій Миколайович в Києві 25 грудня 1907р.
В Роменському краєзнавчому музеї зберігається його парадний портрет, написаний у 1901р. олійними фарбами на полотні художником Шаховським.
Дружина Навроцького Ольга Парменівна закінчила Одеський інститут благородних дівиць. З 11 червня 1883р. - попечительниця Роменської жіночої гімназії.
На свої кошти побудувала до весни 1899р. в с. Процівці і була попечительницею школи садівництва і огородництва.
У 1914 р. організувала збір грошей на будівництво нового приміщення для цієї школи.
|