| ЗАМУЛА проти України |
Часткова ухвала щодо прийнятності
Заяви № 10231/02,
яку подав Василь Іванович ЗАМУЛА ТА ІНШІ
проти України
Європейський суд з прав людини (Друга Секція) 20 травня 2003 року під час засідання палати, до складу якої увійшли:
п. Й.-П. Коста, Президент,
п. Л. Лукайдес,
п. К. Бірсан,
п. К. Юнгвірт,
п. В. Буткевич,
пані В. Томассен,
пані А. Мулароні, судді
та пані С. Доллє, секретар Секції,
розглянувши зазначену заяву, подану 19 липня 2001 року,
після обговорення виносить таке рішення:
ФАКТИ
Заявник, п. Василь Іванович Замула, громадянин України, який народився 12 січня 1952 року та постійно проживає у Євпаторії, АРК. Він подав свою заяву до Суду від імені своєї дружини (пані Наталії Іванівни Замули), яка померла 25 жовтня 2001 року, та від імені своєї молодшої дочки (пані Марини Замули), яка народилась у 1987 році.
Факти у справі, представлені заявником, можуть бути викладені таким чином.
31 липня 1997 року сержант міліції Б.О.М. Шосткінського міського управління внутрішніх справ, знаходячись у стані сп’яніння, смертельно поранив старшу дочку заявника, п. Ірину Ячменеву (народжену Замула). 3 березня 1998 року Сумський обласний суд засудив Б.О.М. до 14 років позбавлення волі за вбивство дочки заявника, замах на вбивство інших осіб та зловживання посадовим становищем. Суд також зобов’язав управління внутрішніх справ сплатити 65,114.20 гривень заявнику, матері його померлої дочки, молодшій сестрі та колишньому чоловіку п. Олександру Ячменеву. 7 квітня 1998 року Верховних Суд України залишив цей вирок у силі.
Виконавче провадження було відкрито 19 травня 1998 року.
15 травня 2000 року Шосткінський міський відділ ДВС повідомив заявника, що 1,223.56 гривень були сплачені сім’ї, але немає можливості виконати рішення повністю. Заявника також було поінформовано, що несплачений борг складає 63, 805.64 гривень, 19,405.64 гривень з яких мали бути сплачені заявнику та 14,800 гривень іншим потерпілим.
5 липня 2001 року виконавче провадження було зупинене з огляду на відсутність у Шосткінського міського управління внутрішніх справ коштів.
9 липня 2001 року управління юстиції в Сумській області поінформував заявника про відсутність у управління внутрішніх справ коштів. Заявника також було поінформовано, що він може повторно звернутись з заявою про виконання рішення від 3 березня 1998 року в межах трирічного періоду.
2 листопада 2001 року заявник поінформував Суд, що він був опікуном пані Катерини Ячменевої, 1995 р.н., дитини його вбитої дочки, батько якої (п. Олександр Ячменев) був позбавлений батьківських прав.
СКАРГИ
Заявник скаржиться неправомірні дії міліціонера, який смертельно поранив його дочку. Він посилається на статтю 2 § 1 Конвенції. Він також скаржиться на неспроможність державних органів виконати рішення від 3 березня 1998 року протягом розумного строку та на надмірну тривалість провадження у його справі. У зв’язку з цим він посилається на статтю 13 Конвенції. По суті він також скаржиться на порушення статті 6 § 1 Конвенції.
ПРАВО
1. Заявник скаржиться, що рішення Сумського обласного суду від 3 березня 1998 року не було виконано протягом розумного строку. Він також скаржиться на надмірну тривалість провадження у його справі. Він посилається на статті 6 § 1 та 13 Конвенції, положення яких закріплюють відповідно:
"Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків ..., має право на … розгляд упродовж розумного строку … судом…."
"Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вичинене особами, які діяли в офіційній якості "
Суд вирішив, що він не може на підставі наявних матеріалів справи вирішити питання про прийнятність цієї скарги і що, таким чином, необхідно відповідно до правила 54 § 2 (б) Регламенту Суду повідомити про цю частину заяви Уряд - відповідача.
2. Далі заявник скаржиться за статтею 2 § 1 Конвенції на порушення права його дочки на життя. Статтею 2 § 1 Конвенції закріплено:
"Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який законом передбачено таке покарання".
Суд зазначає, що трагічна смерть дочки заявника була спричинена злочинними діями посадової особи. У таких справах Суд зазначав, що стаття 2 Конвенції вимагає від держав забезпечення проведення ефективного офіційного розслідування, покликаного на виявлення та покарання винних, яке гарантує не результат, а способи. Суд узагальнив природу цієї гарантії своєю усталеною практикою (див. Шанагхан проти Сполученого Королівства, заява № 37715/97, §§ 90-92 ЄСПЛ 2001-ІІІ; Хагх Джордан проти Сполученого Королівства, заява № 24746/94, §§ 107-109, ЄСПЛ 2001-ІІІ; МакШейн проти Сполученого Королівства, заява № 43290/98, §§ 96-98, від 28 травня 2002 (не міститься у збірниках); та Авсар проти Туреччини, заява № 25657/94, §§ 394-395, ЄСПЛ 2001-ІІІ (витяги)).
Враховуючи принципи, встановлені прецедентною базою, Суд вирішує, що за фактами справи, представленими заявником, ефективне розслідування щодо вбивства дочки заявника було проведене. Він відмічає, що злочинець був заарештований, звинувачений та засуджений. Його було піддано суворому тюремному ув’язненню. Більше того, суди визнали управління внутрішніх справ прямо відповідальним за незаконні дії міліціонера та зобов’язали його виплатити заявнику та його сім’ї 65,114.20 гривень у якості компенсації за моральну та матеріальну шкоду.
За цих обставин Суд робить висновок, що скарга заявника за статтею 2 Конвенції є повністю необґрунтованою в сенсі статті 35 § 3 Конвенції та має бути відхилена відповідно до 35 § 4.
На цих підставах, Суд одноголосно
Вирішує відкласти перевірку скарг заявника щодо невиконання рішення, нерозумної тривалості провадження у справі заявника та стверджуваної відсутності ефективного внутрішнього засобу захисту стосовно цих скарг;
Визнає решту заяви неприйнятною.
С.Доллє Й.-П. Коста
Секретар Президент
| На попередню сторінку |