Пошук
Саша Обрадовіч: «Сни з ігровими ситуаціями за моєї участі – в минулому» (блог)
05/12/10, 09:35
Пов'язані теги:
Оцініть новину
Головний тренер БК «Донецьк» Саша Обрадовіч започаткував свій блог на офіційному сайті Суперліги. Новини, емоції, враження, аналітика – все це і не тільки у блозі відомого баскетбольного фахівця.
Блог на прохання самого Саші носить інтерактивний характер. Зокрема, в першому пості сербський фахівець відповідає на запитання, які йому задали вболівальники.
Нагадуємо, що автори найцікавіших запитань отримають сувеніри від наставника донецьких «тигрів». Нові запитання задавайте в коментарях до даної новини.
Саша Обрадовіч:
Незважаючи на те, що я часто даю інтерв’ю, в яких доводиться говорити про одне й те ж саме, як і на прес-конференціях, я не вагаючись погодився започаткувати блог на сайті Суперліги. Адже це частина моєї роботи. Мені подобається говорити, подобається пояснювати, гадаю, що люди мені більше довіряють, якщо я перед ними настільки відкритий. Мені дуже сподобалися всі запитання. Видно, що відвідувачі сайту Суперліги розуміються на баскетболі. Найбільш цікавим мені здалося запитання користувача Manu про 10 секунд, за яке він отримає приз – символіку БК «Донецьк» з моїм автографом.
Отож, перейдімо до запитань…
Я молодий хлопець, який має бажання грати, працювати! І раніше я намагався приходити в зал на вихідні, щоб попрацювати! Але щоразу, коли я приходжу, я стикаюся з однією й тією ж проблемою – що мені відпрацьовувати? Теоретично я знаю, чого мені не вистачає, але як правильно робити це – не знаю! Роблю, як здається правильним, і виробляю в собі навички, які часто виявляються значним порушенням! Тренери часто самі не можуть правильно показати, але вимагають! Як бути?
Мене ось що дивує – чому на етапах розвитку молодих гравців в Україні так багато грають «зону»? Адже при цьому нехтують основною навичкою, яку ці гравці повинні виробити – обіграш один на один. Як не подивишся чемпіонат дублерів – стоїть «зона», і напад чогось чекає. У гравців, які виховуються в такій системі, будуть дуже серйозні проблеми на більш високому рівні, і це вже помітно.
Що стосується самого запитання, то тут немає чіткої відповіді. Все залежить від таланту, адже неможливо, щоб усі відмінно грали в баскетбол. В плані індивідуальної роботи навіть не знаю, що підказати. Є безліч відео, які можна або замовити, або подивитися в Інтернеті. Є література. Але побачити вправи та повторити їх – це різні речі. Не факт, що людина зможе це зробити. Якби все було так просто, всі могли б бути суперзірками просто за бажанням. Для цього й потрібні тренери. Інша справа, чому вони вчать...
Сашо, як Ви гадаєте, чи нормально те, що більшість тренерів основних команд Суперліги не відвідують ігри дубля? І як Ви оцінюєте ситуацію в країні з населенням 45 млн, у якій немає жодної дитячої школи європейського рівня?
На початку роботи в Донецьку я сам працював із дублерами, щоб зрозуміти, що там до чого. Після цього спостерігав за окремими іграми та тренуваннями дублерів. Валерій (Плеханов) проводить відмінну роботу з молодими гравцями, які в більшості своїй – сирий матеріал. Тут потрібно системно визначитися – з якого віку починати працювати з молоддю – з 14-ти або 16-ти років, щоб не було так, що у 22 роки ти все ще молодий і перспективний гравець.
Я прекрасно знаю рівень дублерів «Донецька» й розумію, як багато їм ще потрібно працювати, перш ніж вони стануть якісними гравцями. При всьому при цьому мене лякає те, з якою легкістю вони перемагають своїх суперників із різницею у 20, 30 і 40 очок. І в мене виникає дуже велике питання – куди тут котиться баскетбол.
Тому питання про якісні баскетбольні школи тут неактуальне. Тут потрібна серйозна реорганізація всієї системи, особливо дитячих тренерів. При цьому потрібно розуміти, що все це не принесе миттєвих результатів.
Сашо, як Ви поясните той факт, що Ви не надали жодної хвилини ігрового часу кращому гравцеві країни у чемпіонаті дублерів – Павлу Буренку, і він змушений був перейти до БК «Київ», де в першому ж своєму матчі продемонстрував чудову гру? Чи не здається Вам, що цей факт якось зовсім не в'яжеться з Вашими словами про те, що Ви дуже хочете розкрити когось із українських гравців… Чому Ви не відвідуєте матчі дубля БК «Донецьк», де є й інші цікаві виконавці?
Перш за все, хочу сказати, що це було не моє рішення. Я запрошував Павла на наші тренування, й він все більше та більше починав вливатися в команду, але, якщо чесно, то я не помітив, що Буренко настільки хороший. Я не дав йому шанс себе проявити лише тому, що, на мою думку, йому потрібно вміти в рази більше, порівнюючи з тим, що він уміє зараз. Паші ще багато чого потрібно розвивати: ведення, кидки, захист. Одна гарна гра ще не означає, що він став класним гравцем. Як швидко він буде прогресувати? Можливо, швидко, можливо, не дуже. Але йому точно потрібна допомога в його розвитку.
Сашо, яким, на Ваш погляд, є рівень нинішньої української Суперліги, порівняно з іншими європейськими чемпіонатами?
Важко судити про рівень ліги, оскільки за такої кількості ігор і переїздів планка продуктивності гравців в окремо взятому матчі знижується. Минулого сезону я спостерігав за чемпіонатами Польщі та Німеччини, так само чудово знаю балканські чемпіонати. І хоча в Суперлізі грають гравці, які могли б виступати де завгодно у світі, ліга ще не дотягує до рівня топових європейських чемпіонатів.
Сашо, прокоментуйте, будь ласка, гру у Кривому Розі та Вашу настільки емоційну поведінку наприкінці того матчу! Як Ви ставитеся до суддівства в поточному чемпіонаті?
У мене дуже позитивна думка про суддівство в цьому сезоні. Я прошу вибачення в судді, котрий обслуговував гру у Кривому Розі, оскільки, переглянувши матч, зрозумів, що я був неправий. На даний момент у мене немає жодного, навіть найменшого нарікання на суддівство. Всім властиво помилятися, у нас іноді судять молоді арбітри, але в мене немає жодного приводу на що-небудь скаржитися. Якщо так і далі триватиме, в кінці сезону можна буде сказати, що вони чудово впоралися зі своєю роботою.
Що стосується матчу у Кривому Розі, то скажу, що мені було дуже боляче його програти. Можна сказати, що незважаючи на програш «Будівельнику» (те, як ми програли той матч, особливо й поразкою не назвеш – я не почувався переможеним), на той момент ми не програвали. Кривий Ріг вийшов на гру без будь-якого остраху, вони дали нам справжній бій. Їх неймовірне бажання та настрій на боротьбу дозволили нас здолати. Я попереджав своїх хлопців про небезпеку суперників і казав, що ми переможемо, якщо будемо боротися так само, як вони. Я був розлючений після гри. Дав хлопцям час повечеряти та поговорити з сім'ями, і ми відразу ж почали аналізувати гру. Вдруге аналізували її наступного дня. Ми всі разом розібрали всі помилки, вказали на них пальцем. Я думаю, що це пішло нам на користь.
Чому пішов з команди Аннєнков. Вас не влаштовувала його гра в захисті, чи є якісь особисті причини? Кого візьмете на заміну – легіонера з Балкан?
Жодних інших прихованих причин у нашому розставанні не було. Той ігровий час, який я міг надати Євгену, його б не задовольняв. Я думаю, що краще в такому випадку гравця відпустити. Краще, щоб він був задоволений десь в іншій команді, ніж щоб залишався та був незадоволений. Хоча навіть на цю тему в мене з ним не було жодних конфліктів – Євген професійно ставився до своїх обов'язків, чітко виконуючи всі установки. Для мене всі гравці діляться на тих, які можуть і не можуть приносити користь команді, незалежно від їх імені. Я б хотів на цій позиції мати більш атлетичного гравця.
Сашо, що Ви думаєте про гру івано-франківської «Говерли»?
Ви самі бачили, як вони з нами зіграли нещодавно. «Говерла» – дуже хороша збалансована команда з пристойними іноземцями та відмінним тренером. Я спостерігав за деким із них у минулому році в Польщі, тому їх успішна гра мене не дивує.
Сашо, як Вам гра МБК «Миколаїв»?
Їм не вистачає стабільності. Помітно, що у тренера є певне бачення гри. Коли гравці його сприймають, все відмінно. Коли, скажімо так, не зовсім сприймають, починаються проблеми.
Хто був Вашим кумиром у дитинстві? Як почалася Ваша кар’єра? Хотіли б Ви спробувати свої сили в NBA? Якщо так, то у складі якого клубу?
В той час улюбленцем усіх молодих гравців був Дразен Петровіч, хоча я не можу сказати, що в мене був конкретний кумир або що мій стиль гри нагадує гру кого-небудь із великих гравців. Я намагався брати потрохи в багатьох гравців, хоча найбільше мені дали тренери (я тренувався у кращих фахівців в Європі) та моя працелюбність. Мій досвід роботи з усіма цими людьми зараз мені дуже допомагає у тренерській роботі.
Що стосується НБА, то в мене дійсно була можливість туди поїхати. В той час я грав у Римі. Мною цікавився Сан Антоніо, велися дуже активні переговори про мій переїзд. Справа в тому, що на той момент я міг претендувати лише на мінімальний негарантований контракт, а оскільки я вже склався у Європі як гравець, відіграв певну роль у дуже сильному чемпіонаті і мав зарплату, яка була вдвічі-втричі вищою, ніж та, яку мені могли запропонувати, мені комфортніше було залишитися в Європі. Тому обираючи між Римом або лавою запасних в НБА, я обрав Рим і думаю, що не помилився. А після цього, напевно, вже було пізно про щось таке думати.
Сашо, як гравець Ви зі збірною Югославії домоглися великих успіхів. 9 серпня 1998 був найкращим днем у Вашій спортивній кар'єрі? Які емоції Ви відчували в той момент, коли за 10 секунд до кінця пробивали вирішальні штрафні?
Це дуже хороше запитання. Я коли його прочитав, подумав собі: «Хто може ще пам'ятати такі деталі – 10 чи скільки там секунд?». Я не дивився свої ігри, можливо, колись покажу дітям, як це все було. Можу точно сказати, що в той момент я не думав, чи заб'ю я ці кидки. Концентрувався на техніці виконання кидка, і для мене більше нічого не існувало. Це ж я раджу робити гравцям, які мають проблеми зі штрафними. Якщо ж сумніватися, заб'єш ти чи ні, то швидше за все схибиш.
Де можна подивитися відео з Вашими іграми?
Я точно не знаю. В одній із моїх квартир є записи. Але вони точно не в Донецьку. Не уявляю собі, яким потрібно бути нарцисом, щоб привести свої ігри та милуватися собою заради задоволення власного ігрового его?
Одного разу я прочитав фразу, яку не забуду ніколи. Її сказав один із великих тренерів Душко Іванович: «When I stop, I really stop».
Після завершення своєї ігрової кар'єри я ніколи більше не змагався, ніколи не намагався довести гравцям, що можу краще за них кидати. Не бачив сенсу. Якщо потрібно чомусь навчити, я вчив. Але я більше ніколи не грав, навіть на одне кільце. Зараз дуже важливо, що в мене не залишилося абсолютно жодних емоцій з приводу моєї гри та немає бажання взяти й зіграти. Колись мені снилися ігрові ситуації з моєю участю, але такі сни залишилися в минулому.
Коментарі
Спонсори
Опитування
Серія Донецьк - Будівельник завершиться:
4:0
43
2%
4:1
89
4%
4:2
387
19%
4:3
599
29%
3:4
473
23%
2:4
332
16%
1:4
76
4%
0:4
52
3%
Всього проголосувало : 2051
Партнери
|
|
|
|
|
|