Реґґі Фєдя. 5 грудня 2006 року: романтика:)
5 December 2006 at 20:28 by g_i
- вона справила на мене враження! свєтуля, давай шось придумаєм: шо робити?
- ну, по плану далі…
- які плани, свєтуля, ти не розумієш: вона справила на мене враження! вона така…. така….. ну, хароша:) свєтуль, шо б ми із нею придумали? ну, я маю на увазі - як треба замолажувати культурних бабів? - було видно, шо фєдя трохи ніяковів, викликаючи свєтулю на відверту розмову, але ж які можуть бути між ними секрети? свєтуля - це її робота, допомагати йому. вот нехай і допомагає.
- ну, наскільки я знаю - треба запросити жінку на вишукану вечерю в дорогому ресторані, вразити її красномовством, бути ґалантним і ввічливим, вміти гарно танцювати…. а далі як зазвичай: споюєш - і вона твоя. просто тут шоби споїти треба купити шось дуже-дуже дороге, а так - різниці ніякої. переживати немає причин - ви маєте всі шанси!
- ну.. цей… свєтуля, ну ти ж розумієш - нічого особистого.. того вимагають державні справи, от! ти ж сама бачиш: нас тут не люблять! і шо робити? мушу йти на крайні мєри… думаєш, мені це дуже подобається? - загадково посміхнувся фєдя, з чого було видко шо це йому таки ДУЖЕ подобається. а тепер вже стало зрозуміло до чого фєдя видумав цю фантасмагорію, прогрузити якою годі й школярку. - я до чого веду, свєтуля… ну, не обов”язково про це комусь розказувати - сама розумієш: підуть плітки, наклепи - а миж поважні люди… публічниє! і я, і Вона…
- так, це само-собою, - розуміюче посміхнулася свєтуля, - могли і не гнати про це все, шо я, маленька, чи шо? чи перший раз, може, таке? давайте краще сплануємо порядок дій на випадок різного розгортання тактічєскої сітуації…
вона була чарівна, принаймні так вважав фєдя - і вигідно відрізнялася від декого, кого фєдя зараз згадувати не дуже хотів…
- ґандолізочко, ви сьогодні по-справжньому чарівна! - ґалантно зробив вишуканий комплімент фєдя, елеґантно запрошуючи обраницю до столу, - де ви так гарно засмагли?
- о, ви справжній джентльмен! - переклали фєдьові щиру подяку прекрасної леді, - ви такий мужній… - безсоромно продовжила рая розглядаючи аристократичні риси обличчя свого супутника.
- канєшно, іще б не мужній, - посміхнувся своїм думкам фєдя, - школу жізні пройшов!
- о, ви колишній військовий? - в захваті випалила рая забувши біографію героя…
- е… не то шоби військовий… але свободу цінувати вмію, - туманно натякнув на незрозуміло що фєдя. - може, шось замовимо? - вчасно вирішив фєдя змінити напрям спілкування.
- так, звичайно! - але фєдя вже пожалкував за свій поспіх…. бо притащили купу замовлених чарівною американською лєді страв, а до того всього порозкладали повно якихось непонятних приборів навколо мисок з якимись незрозумілими стравами.
але фєдя не звик здаватися! він швидко знайшов на столі знайомий предмет, покрутив його між пальцями із професійним виглядом, і вирішив панти прогнати:
- нє, ну така фінка нікуда не годиться! шось у вас у штатах з цим проблєма… я б такою не взявся луценка різати. - і фєдя з призирливим виглядом відклав дорогущого ножа подалі від себе в протесті проти такої низької якості. вхопив ложку побільше - тай почав налягати на шось середнє між холодцем та смаженою картоплею.
- нормально! - голосно ригнув фєдя і взявся за облизування своїх жирних пальців, - а чому ви не їсте? - лиш тепер помітив фєдя шо за той час шо він спорожнив пару тарілок рая лиш побобрала в одній із своїх, немов би і не збираючись їсти. “шоби водяра більше погребла” - справедливо подумав фєдя:
- може, чого вип”ємо?
- так, звичайно! - вже не так весело і дещо стурбовано погодилася нещасна дама, - можливо, вино? - вирішила вона направити думки фєді в правильному напрямку, побачивши шо він в меню розглядає виключно розділ “водка” особливо придивляючись до “нєміроффа”.
- вино? а, да! канєшно шо вино, йо-майо:) - офіціянт, - звернувся він пошепки до невідомо звідки з”явленого офіціянта, - а можна у вино чуть спіртячку? ну, для достіженія, так сказать, луччєго еффєкта?
офіціянт, якому не раз наголошували, шо “зе ра е лот оф старс хєр” звик ні до чого не дивуватися, а просто виконувати забаганки своїх клієнтів, приватне життя яких треба поважати.
- ну, за знакомство! - широким жестом фєдя чокнувся з раїчкою і одним ковтком осушив склянку вина, шо вартувала зо штуку баксів в доляровому еквівалентні. - харашо пашла! занюхав рідний рукав фєдя. до дна!
його пасія спочатку якось невпевнено-вишукано намагалася пригубити вина так шоби не полишати свою помаду на всьому шо можна і не можна, але зловивши кураж забила на то всьо і великими ковтками влила в себе вогненебезпечну суміш.
- харащо! - підтримала фєдю ґандолізочка.
- а давай іще по одній, давай?
- офкос! - їй уже було все по барабану: вона переступила ту незриму межу де перестаєш почуватися політиком з мільярднодолларовою відповідальністю і починаєш почуватися тим ким ти є: одинокою смуглявої жінкою, шо вже давно полишила надії на нормальне життя і забула шо таке чоловіча увага, прояви якої закінчилися одразу після завершення студентського життя і з початком політичної кар”єри.
- давай - за політіку!
- ? фак офф твою політіку, фєдя. нормальна баба, не можу нормально жізнь устроїти, забула шо таке мужик під боком. політіка всю жізнь іспаґаніла!
- ну, кому іспаґаніла, а з кого і чєловєка здєлала… вот я - кримінальні діла позакривали, доктора наук мені здєлали, проффєссара, вот! а без палітікі, скажу чєсно, - був простий бивший зек.
всьо-таки разна у нас палітіка, раїчка-а-а… жаль. вот і шеф каже - хєрова в штатах палітіка, а я не вірив. а тепер і сам вижу…
- ну шо, па сто і ка мнє? - закинув фєдя удочку.
- нєт! паєдєм до мене - і ґандолізочка багатообіцяюче, зворушливо так подивилася в ясні фєдьові очі… - я пріглашаю…
“вот би юля так” - замріявся фєдя…
2451Comments RSS
Leave a Reply
Також по темі
- No Related Posts
