"ІЛАР ХОРУГИН. ВЛЕСКНИГА" Друге видання
Після дослідження „Історій” Геродота, творів Гесіода та Гомера, давньоукраїнських святинь та святилищ перед Сергієм Піддубним постала нагальна проблема нового прочитання і перекладу Влескниги (перше видання «Ілар Хоругин. Влескнига» вийшло в 2007 р.). Друге видання відкриває читачеві нові факти із життя наших предків, уточнює імена, місцепроживання племен тощо. В примітках та коментарях значно розширено доказову базу в т.ч. ілюстративним матеріалом. Окрім наукового перекладу, видання містить ритмічний переказ, а також коментарі про богів, племена, держави, розтлумачується дохристиянський календар і релігійна система русів. Публікуються оригінальні тексти дощечок, алфавітний покажчик назв і термінів та афоризми Книги.
КРАСНОМУ – 925
Виявилося, що таки наше село давнє, бо в Літописі Руському передані слова Князя Київського Володимира Мономаха: «І знову на тій же (правій) стороні Дніпра поблизу (города) Красна половців ми побідили…». За підрахунками істориків перша згадка про Красн припадає на 1085-1086 р.р. н.д. Оскільки за весь час наше село ніколи не втрачало свою назву, змінившись лише із Красна на Красне, то виходить, що йому в 2010 році виповнюється не менше як 925 літ!
Коли, ким і де була написана Влескнига та кому невигідне її визнання
Влескнига – це прямий доказ того, що руський (український) народ мав власну писемність, власну світоглядну філософію, свою абетку й літературу задовго до запровадження на Русі християнства. Мова ВК, описані в ній віра, традиції та звичаї, місце описаних подій, все говорить про те, що це суто українська річ, і що саме Україна є прямою спадкоємницею древньої Русі. Більше того, якщо раніше наука заявляла, що українці вперше згадуються в писемних джерелах лише у 12 ст., то за допомогою ВК ми бачимо себе вже в 9 ст. під іменем “окри”.
ФІЛОСОФІЯ КАРПАТСЬКОГО МОЛЬФАРА
Є різні долі і є 12 смертей: 11 нечасових і одна часова. Часовою вважається та, коли людина прожила до глибокої старості, усі органи зношені і вона помирає справжньою смертю, яка прийшла у свою пору. А нечасові смерті, це коли людина повісилася, втопилася, згоріла. Котру вбили, зарізали тощо. Нечасові смерті також є від Бога, тому що є така хвиля народження і людина мусить померти саме такою смертю. Все що бачимо і чуємо навколо себе є від Бога. Бог керує Всесвітом, бо він створив його і настільки любить створіння своє, що злий дух уже двічі заслуговував на смерть, але Господь подарував йому життя, а на третій раз уже буде знищений і тоді настане величезне добро.
Сергій Піддубний: "У нас — великий народ, у нас — велика історія"
«Саме терен України є тим містичним місцем Землі, на якому відбувається передача естафети знань від усіх рас земної кулі: лемурійської, атлантичної, орійської. Тибетські первосвященики залишили наступникам хвилюючі спомини про свій рідний край – Причорномор’я: «Яке щастя бути цим народом Припонтиди, котрий іде по корі планети, насичуючи її свідомістю духу!». «Окри (укри-українці), за Влескнигою, були першими за скитів і росів, отож вони навіть не діди, а прадіди русам. Назву «українці» наш народ уже мав щонайменше наприкінці другого тисячоліття до н. е.».
Празник в Легедзиному
Зайшовши до села, червоні почали розправу: страчували впійманих повстанців, зачинили в приміщенні школи сотню молодих селян – заручників, яких пообіцяли відпустити в обмін на «льюїси», інакше – розстріляють. Спалили в Легедзиному і Тальянках по десять садиб найактивніших організаторів виступу. За спогадами, у цей день, на Параски, загинуло до сотні селян.
ЧИ БУВ БОГ УКРАЇНЦЕМ?
Якщо ми уважно подивимося на символи богів Ана і Енліля (Вавилонський камінь, ХІІ ст. до н. е.), ми побачимо ті самі меандри, характерні для чернігівського цивілізації Мезина (ХІІ тис. до н. е.) та конічні шапки українських сумерів/самарів, які успадкували боги Вавилону від богів месопотамського Сумеру/Шумеру, а останні — від українського Сумеру/Самари. Звернувши увагу на портрет фараонесси Єгипту Нефертіті з єгипетського міста Коптоса, ми можемо і тут побачити український символ життя Анх — на тіарі цієї дочки коптського жерця. Ця ефектна жінка разом зі своїм чоловіком АнхАтоном у ХІV столітті до н. е. намагалася відновити в Єгипті солярний культ Бога Атона, скасувавши панівний на той час чорножрецький культ Бога Амона.