Право приймати рішення стосовно формування штатного розпису та працевлаштування співробітників (у тому числі, спеціаліста з пожежної безпеки) належить виключно до компетенції керівників (власників) підприємств, установ та організацій. У нормативних актах з питань пожежної безпеки вимог і рекомендацій стосовно поставленого читачкою запитання не міститься.

Анатолій Рожков

 

Згідно з пунктом 2.2 Переліку посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок їх організації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 р. № 368 (далі — Перелік № 368), особи, посади яких зазначені в підпунктах 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 пункту 1.1, пункті 1.2, підпунктах 1.3.1, 1.3.2 пункту 1.3 Переліку № 368, проходять навчання та перевірку знань з пожежної безпеки до початку виконання своїх обов’язків у навчальних закладах Державного комітету з нагляду за охороною праці України, а інші особи — до початку виконання своїх обов’язків у навчальних закладах МНС України, Добровільного пожежного товариства України, підприємствах і організаціях, які мають досвідчених фахівців з питань пожежної безпеки та необхідне програмно-методичне забезпечення. Програми навчання мають погоджуватися з центральним органом державного пожежного нагляду. Подальше навчання й перевірка знань посадових осіб з пожежної безпеки здійснюється періодично (один раз на три роки).  Відповідно до вимог чинного законодавства їх проводять зазначені вище навчальні заклади, підприємства та організації.

Таким чином, у системі навчання з питань охорони праці навчання та перевірку знань з пожежної безпеки проходять такі категорії персоналу відповідно до зазначених пунктів Переліку № 368:

— центральні органи виконавчої влади, які у своєму штатному розписі мають такі посади: — перші заступники та заступники міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади (пп. 1.1.1); — перші заступники та заступники міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади Ради міністрів Автономної Республіки Крим (пп. 1.1.2); — керівники, заступники керівників, фахівці структурних підрозділів, які виконують обов’язки, пов’язані із забезпеченням пожежної безпеки об’єктів, установ та організацій (пп. 1.1.3). – місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування: — перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (пп. 1.2.1); — заступники керівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконкомів місцевих рад народних депутатів, функціональні обов’язки яких пов’язані із забезпеченням пожежної безпеки відповідних регіонів (пп. 1.2.2); — керівники, заступники керівників, фахівці структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які виконують обов’язки, пов’язані із забезпеченням пожежної безпеки відповідних регіонів (пп. 1.2.3). – концерни, акціонерні товариства, корпорації та інші об’єднання підприємств, створених за галузевим принципом, а також підприємства, установи та організації: — керівники концернів, акціонерних товариств, корпорацій та інших об’єднань підприємств, створених за галузевим принципом, функціональні обов’язки яких пов’язані із забезпеченням пожежної безпеки підвідомчих об’єктів, установ та організацій (пп. 1.3.1); — керівники, заступники керівників, фахівці структурних підрозділів концернів, акціонерних товариств, корпорацій та інших об’єднань підприємств, створених за галузевим принципом, які виконують обов’язки, пов’язані із забезпеченням пожежної безпеки об’єктів, установ та організацій (пп. 1.3.2). Решта категорій керівників і спеціалістів проходить навчання виключно в системі навчання з питань пожежної безпеки.

Такий документ, як НАПБ В 01.051-99/191, у Державному реєстрі нормативних актів з питань пожежної безпеки не зазначений.
Основними нормативними актами, які містять вимоги пожежної безпеки для виробничих підприємств, є:
— Закон України «Про пожежну безпеку»;
— ГОСТ 12.1.044-89 (ИСО 4589-84) ССБТ. «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения» (с Изменением № 1), утвержден и введен в действие постановлением Государственного комитета СССР по управлению качеством продукции и стандартам от 12 декабря 1989 г. № 3683; Изменение № 1 принято Межгосударственным Советом по стандартизации, метрологии и сертификации (протокол от 8 октября 1999 г. № 16);
— ГОСТ 12.1.004-91. «Пожарная безопасность. Общие требования», утвержден и введен в действие постановлением Государственного комитета СССР по управлению качеством продукции и стандартам от 14 июня 1991 г. № 875;
— ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30 березня 2007 р. № 71;
— ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд», прийнято та надано чинності наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 червня 2008 р. № 269;
— НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні», затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 р. № 126;
— НАПБ Б.06.004-2005 «Перелік однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації», затверджений наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22 серпня 2005 р. № 161;
— НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», затверджені та введені у дію наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 3 грудня 2007 р. № 833;
— НПАОП 40.1-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 червня 2001 р. № 272;
— ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва», затверджені наказом Держбуду України від 3 грудня 2002 р. № 88;
— ДБН В.1.2-7-2008 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги для будівель і споруд. Пожежна безпека», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 26 січня 2008 р. № 39;
— СНиП II-89-80* «Генеральные планы промышленных предприятий»,утвержденные постановлением Государственного комитета СССР по делам строительства от 30 декабря 1980 г. № 213.;
— СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», утвержденные постановлением Государственного комитета СССР по делам строительства от 27 июля 1984 г. № 123;
— СниП 2.04.01-85* «Внутренний водопровод и канализация зданий», утвержденные постановлением Государственного комитета СССР по делам строительства от 4 октября 1985 г. № 189;
— СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания», утвержденные постановлением Государственного комитета СССР по делам строительства от 30 декабря 1985 г. № 287;
— СНиП 2.09.03-85* «Сооружения промышленных предприятий»;
— СНиП 2.09.04-87 «Административные и бытовые здания», утвержденные постановлением Государственного строительного комитета СССР от 30 декабря 1987 г. № 313;
— СНиП 2.04.05-91* «Отопление, вентиляция и кондиционирование».

Санітарно-гігієнічні вимоги щодо влаштування приміщень, в яких працівники працюють на персональних комп’ютерах, параметрів виробничого середовища, організації та обладнання робочих місць, режимів праці та відпочинку при роботі з відеотерміналами (ВДТ) і профілактичних медоглядів наведено у ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10 грудня 1998 р. № 7 (далі — ДСанПіН 3.3.2.007-98).
Згідно з п. 2.3. ДСанПіН 3.3.2.007-98 розмір площі для одного робочого місця оператора персонального комп’ютера не менше 6 кв. м, а об’єм — не менше 20 куб. м. Пункт 4.4. передбачає, що при розміщенні робочих столів з відеотерміналами слід дотримувати такі відстані: між бічними поверхнями ВДТ — 1,2 м, відстань від тильної поверхні одного відеотерміналу до екрана іншого відеотерміналу — 2,5 м.
Шкідливими факторами при роботі з персональним комп’ютером є неіонізуюче випромінювання промислової частоти, збільшене нервово-емоційне навантаження на оператора, збільшення навантаження на органи зору та дрібні стереостатичні рухи кінцівок.
Ці фактори можуть викликати у працівника певні розлади здоров’я, зокрема підвищення артеріального тиску, кон’юктивіти, тендовагініти та інші захворювання.
Комп’ютер, як і будь-який електричний прилад, особливо при його неправильному підключенні, може бути джерелом ураження оператора електричним струмом. Саме тому всі працівники, які працюють з персональним комп’ютером, повинні мати першу (або другу) групу допуску з електробезпеки.
Через наявність зазначених факторів працівники, які працюють з персональними комп’ютерами, підлягають попередньому та періодичному медичному огляду згідно з пунктом 6.2.3 додатку 4 до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21 травня 2007 року № 246.

Анатолій Стовбун

Питання поставлено не зовсім коректно, тому що терміну «спецхарчування» у нормативних актах немає.
Нормативними актами, зокрема ст. 7 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що працівники, які працюють у важких і шкідливих умовах, забезпечуються безоплатно лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами.
Видача працівникам молока та лікувально-профілактичного харчування передбачена також ст. 166 Кодексу законів про працю України.
Безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці, здійснюється на підставі Переліку виробництв, професій та посад, робота в яких дає право на безплатне отримання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці, раціонів цього харчування, норм безплатної видачі вітамінних препаратів та правил безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування, затвердженого постановою Держкомітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. № 4/П-1 (зі змінами та доповненнями) (далі — Перелік № 4).
Лікувально-профілактичне харчування надається працівникам, як правило, у вигляді обіду з трьох страв, виготовлених з певного набору харчових продуктів. Перелік і кількість продуктів залежить від виду хімічних речовин, які виробляються або застосовуються на підприємстві.
Доповнюється лікувально-профілактичне харчування безоплатним забезпеченням працівників комплексними вітамінними препаратами, склад яких також залежить від виду застосовуваних хімічних речовин.
При здійсненні профкомом (цехкомом) громадського контролю (особливо це стосується хімічних, металургійних, електротехнічних, радіотехнічних та харчових підприємств, а також виробництв із застосуванням радіоактивних речовин, з перевантаження апатиту тощо) важливо перевірити такі питання:
— чи повністю забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням працівники певного виду професій і посад підприємства, перераховані у штатному розписі, які зазначені у Переліку № 4?
— чи дотримуються при приготуванні їжі для лікувально-профілактичного харчування виду та норм закладки харчових продуктів?
— чи повністю забезпечуються працівники необхідними вітамінними препаратами?
— яким чином буде забезпечено надання лікувально-профілактичного харчування при відсутності на підприємстві закладу організованого гарячого харчування?
Безоплатне забезпечення працівників молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами здійснюється на підставі Порядку безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, затвердженого постановою Держкомітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 р. № 731/П-13 (далі — Порядок № 731).
До Порядку № 731 додається Перелік хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затверджений Міністерством охорони здоров’я СРСР від 4 листопада 1987 р. № 4430-87 (далі — Перелік № 4430).
Згідно з пп. а п. 1 Порядку № 731 молоко видається по 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості у дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов’язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, передбачених у Переліку № 4430.
При відсутності на підприємстві об’єкту гарячого харчування (їдальня, буфет, роздаточна, пункт харчування тощо) при організації видачі молока виникають певні проблеми. Адже для видачі молока на підприємстві потрібно доставити його спеціальним транспортом, організувати пункт збереження й видачі молока, а також призначити відповідального за видачу молока працівника, у якого є особиста санітарна книжка з відміткою про проходження медичного огляду у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може привести до поширення інфекційних хвороб» від 23 липня 2002 р. № 280.
При здійсненні профкомом (цехкомом) громадського контролю щодо забезпечення працівників молоком перевіряються ті ж питання, що й при здійсненні контролю за організацією лікувально-профілактичного харчування.

Переконувати керівництво щодо виділення коштів на охорону праці не потрібно. Варто нагадати, що витрати на здійснення заходів з охорони праці передбачені вимогами статті 19 Закону України «Про охорону праці», якою встановлено, щодля підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.
Перелік засобів і заходів з охорони праці, здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 994.
У статті 162 Кодексу Законів про працю України зазначено, що для проведення заходів по охороні виділяються у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці кошти і матеріали на інші цілі забороняється. Порядок використання зазначених коштів і матеріалів визначається у колективних договорах. Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці.
Фінансування роботодавцем заходів з охорони праці передбачено також іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України.
Також керівництву варто пам’ятати, що за невиконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці представники державних органів контролю за охороною праці можуть притягнути його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
А у разі систематичного невиконання вимог законодавства про охорону праці, зокрема щодо фінансування заходів і засобів на охорону праці, профспілкова організація згідно з п. 9 ст. 38Закону України«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» має право прийняти рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує законодавство про працю.
Інформацію про невиконання керівництвом вимог нормативних актів щодо фінансування заходів з охорони праці можна передати до органів прокуратури, які можуть також притягнути його до відповідальності згідно із законодавством.
Нарешті, представникам трудового колективу (профкому або уповноваженому) надано право відстоювати свої права щодо фінансування заходів з охорони праці у суді.

— Ці питання регулюються ст. 169 Кодексу законів про працю України, Кодексом адміністративних правопорушень України і п. 3.6 наказу Міністерства охорони здоров’я України № 276 від 2007 року. (А. Стовбун)

— В описаній читачкою ситуації слід керуватися вимогами п. 3.8 наказу Міністерства охорони здоров’я України № 246 від 2007 року. (А. Стовбун)

— Усі тонкощі цього питання визначає постанова Кабінету Міністрів України № 36 від 2003 року. Тому раджу читачеві звернутися до цього документа — з урахуванням усіх згаданих паном Оленичем обставин. (А. Стовбун)

— Перелік посад (робіт), про який запитує читачка, визначено додатками 4 та 5 до наказу Міністерства охорони здоров’я України № 246 від 2007 року. Цими же документами визначається й перелік лікарів, яких необхідно відвідати в ході медичного огляду для різних посад. (А. Стовбун)

— В описаному читачем випадку проводити розслідування необхідно. Займатися цим має представник комісії із соціального страхування за участю представника відділу охорони праці та профспілкового комітету підприємства. (А. Стовбун)

— Так, такі працівники, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України № 246 від 2007 року, повинні при оформленні на роботу проходити первинний медичний огляд. (А. Стовбун)

Порядок організації та діяльності органів Державного пожежного нагляду України регламентується низкою правових актів, серед яких слід відзначити Закон України «Про пожежну безпеку», Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х, Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р. № 817/98, Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення та територій від наслідків надзвичайних ситуацій» від 27.01.2003 р. № 47, Положення про Державну пожежну охорону, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 26. 07.1998 р., а також Постанову КМУ «Про забезпечення реалізації статті 35 Закону України «Про пожежну безпеку» від 22.09.1998 р. № 1496.
Державний пожежний нагляд (ДПН) здійснюють Державний департамент пожежної безпеки МНС України (центральний орган держпожежнагляду), управління (відділи) державної пожежної безпеки в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, в областях та м. Севастополі (територіальні органи держпожежнагляду), загони та частини ДПН (місцеві органи держпожежнагляду).
Знайомство з державним інспектором із пожежного нагляду, як правило, починається з отримання дозволу на початок роботи для новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об’єктів, передачу в оренду будь-яких приміщень.
Для отримання зазначеного дозволу власник (орендар) подає до служби державного пожежного нагляду заяву встановленого зразка, матеріали оцінки (експертизи) протипожежного стану приміщення, а для отримання дозволу на оренду приміщення — завірену орендодавцем копію договору оренди.
Підставою для видачі дозволу на початок роботи є висновок, оформлений за результатами оцінки протипожежного стану приміщення. Оцінка проводиться органом держпожежнагляду або іншою юридичною (фізичною) особою, яка одержала ліцензію на її проведення.
Згідно з п. 13 Порядку видачі органами держпожежнагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2001 р. № 150, проведення органами держпожежнагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об’єкта чи приміщення прирівнюється до планового пожежно-технічного обстеження (перевірки). Таким чином, першу перевірку відповідності протипожежного стану приміщення вимогам, встановленим Правилами пожежної безпеки, підприємство «замовляє» самостійно.
Після подачі перерахованих вище документів орган держпожежнагляду зобов’язаний протягом п’яти робочих днів прийняти рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі. Відмова можлива у випадку виявлення фактів порушення Правил пожежної безпеки, які можуть призвести до виникнення пожежі або перешкоджати її погашенню та евакуації людей.
З моменту видачі дозволу за підприємством закріплюють державного інспектора з пожежного контролю. Ця посадова особа наділена такими правами:
— проводити у присутності власника чи його представника пожежно-технічне обстеження та перевірки підприємств, установ і організацій, будівель, споруд, новобудов та інших об’єктів, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;
— надавати керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ і організацій, а також громадянам обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у питаннях пожежної безпеки;
— у разі порушень Правил пожежної безпеки, які створюють загрозу виникнення пожежі або перешкоджають її гасінню та евакуації людей, припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі;
— здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених стандартами, нормами та правилами, при проектуванні, будівництві, реконструкції, розширенні або технічному переоснащенні, капітальному ремонті підприємств, будівель, споруд та інших об’єктів;
— застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ і організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду (ст. 7 Закону «Про пожежну безпеку»). (О. Долич)

— Відповідно до пункту 6.7 Державних будівельних норм «Пожежна безпека об’єктів будівництва», у просвіті на технічних поверхах і на горищах повинен бути прохід уздовж усього будинку, висота якого повинна бути не меншою ніж 1,6 м. Цей прохід необхідний для доступу пожежних підрозділів у разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації.
У разі переобладнання приміщень горища під мансардні приміщення офіса доступ пожежних підрозділів буде забезпечуватися через цей офіс. (В. Романченко)

— Дії працівника органу державного пожежного нагляду були правомірними. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 526 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», дозволи, у тому числі й від органів державного пожежного нагляду, видаються виключно через дозвільні центри.
Для отримання дозволу необхідно звернутися до відповідного дозвільного центру, надавши, крім заяви про видачу дозволу, експертний висновок щодо протипожежного стану об’єкту та завірену в установленому порядку копію договору оренди або свідоцтва про право власності на приміщення. (В. Романченко)

— Якщо кіоск розміщено на території ринку відповідно до схеми, яка в установленому порядку погоджена з органами державного пожежного нагляду, згідно з вимогами пункту 11 Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 року № 150, то окремий дозвіл не оформлюється.
Якщо це не ринок, то розпочинати господарську діяльність такого кіоску допускається за декларативним принципом. Тобто, згідно з вимогами пункту 11-1 Порядку, за десять днів до початку господарської діяльності необхідно подати до відповідного місцевого органу державного пожежного нагляду Декларацію відповідності об’єкту вимогам законодавства з питань пожежної безпеки. (В. Романченко)