«Річ в собі»

Куратори: Олена Афанасьєва (Центр «Тотем», Херсон)

                    Марина Плужник-Гладир («ECCE HOMO», Одеса)

16 - 24 травня 2009 року

Одеський музей особистих колекцій ім. О.В.Блещунова

м. Одеса, вул. Польська, 19

Поштовхом для створення проекту стали роздуми над природою «вещизму» – власне, того явища, яке неодноразово описувався і психологами, і літераторами, і, фактично, призвело до створення вельми цікавого музею в Одесі. У своєму традіционно-несхвалювальному значенні вещизм символізує кризу людських цінностей – неначе все ті речі, якими ми обростаємо, витісняють з нас те, що є основою і сенсом нашого існування. Але є й інша точка зору: начебто речі мають власну «енергетику», в оточенні улюблених речей людина відчуває себе захищеною. Річ проходіт сотні рук, сотні очей. Речі залишаться після нас, і, можливо, через століття лише твоя річ пам'ятатиме тебе. Музеї – тому явне підтвердження. Вещизм є в кожному нас – в деяких він дрімає, в деяких живе, приймаючи різні форми і вимагаючи виправдання.

Саме таким виправданням для групи проекту «Річ у собі» став Одеський Муніципальний музей особистих колекцій ім. А.В.Блещунова. Саме тут – в музеї, який більше є Будинком, –  автори відчули вещизм як настільки серйозне ставлення до речей, що говорти про протиставлення їх світу зі світом «духовним» просто не хотілося. Робота з музейною колекцією почалася з усвідомлення проекції між світом речей і світом людських відносин. Світ речей є лише спрощеною, матеріалізованою формою набагато складнішого світу стосунків. Ну що таке красива або дорога річ? Чому людина ради речі готова витрачати великі гроші або йти на край світу? Справа, звичайно, в останню чергу в самих речах. Будь-які речі, особливо предмети людського вжитку, включені в систему наших стосунків, відіграють в ній свою роль. Речі – не просто інструменти комунікації. Скоріше, їх можна назвати інструментами міжособистісної політики, і тому вещизм жив, живий і житиме стільки, скільки існували, існують і існуватимуть людські відносини. Людина, створюючи обстановку довкола себе, створює самого себе і будує свої стосунки зі світом. Зовнішнє середовище стає частиною внутрішнього.

У проекті «Річ в собі» музейні експонати стали тією точкою відліку, тією системою координат, що породжує зв'язки між предметами музейної колекції і особистими епізодами нашого життя, стає частиною нашої свідомості і творчого досвіду. Ми, звичайно, згадали Канта, для якого річ була трансцендентною, недоступною теоретичному пізнанню явищем поряд з такими абсолютними або гранично абстрактними поняттями як бог або свобода. Пізнавати лише через відчуття і досвід, через явища, пов'язані з Річчю, – а як інакше? Такими явищами для нас сталі асоціації, образи, історії – в більшості своїй придумані авторами в процесі проникнення в суть предметів колекції музею. Практичним результатом стали тексти, пластичні перфоманси, фотографії. 

Відкриття проекту відбулося 16 травня 2009 року, в рамках Європейської акції «Ніч музеїв-2009». До дверей музею утворилася справжня черга, оскільки огляд експозиції проходив групами по 10 осіб. А доки глядачі чекали своєї черги, Микола Гоманюк, автор п'єси «Державна думочка», провів перфоманс - акторами його п'єси стали самі глядачі, що прийшли на відкриття. Поки читалася п'єса, сам предмет, що послужив джерелом натхнення, - думочка з колекції музею ім. Блещунова, - показувався на великому екрані.

В самому музеї глядачі потрапляли не в звичні кімнати, а в білий лабіринт. У кожній кімнаті в спеціальних ящиках був захований один з предметів колекції музею, по стінах висіли фотографії, транслювалося відео пластичних перфомансов, можна було прочитати тексти п'єс і послухати аудіо - а після цього глядачі повинні були відгадати, який же предмет знаходиться в ящику. Квест по музею проводив Доглядач, роль якого виконав Михайло Плужник-Гладир.

Ще раз згадаємо Канта, який стверджував, що форма речі, що осягається, цілком визначається активністю людського інтелекту, – того, чого автори чекали від глядачів. В залах музею кожен зміг здійснити цей складний, але цікавий перехід – від Речі в Собі (предмету музейної колекції в закритому боксі) до Речі в Собі (предмету в сприйнятті художника і глядача).

Фотогалерея