Замість вступу

Спостережливий наш філософ Григорій Сковорода помітив і нам передав: «Весь світ спить… Спить глибоко, простягнувшись, наче вдарений об землю. А наставники, які пасуть Ізраїля, не тільки не будять, а ще й погладжують: «Спи, не бійся! Місце хороше, чого остерігатися?». І ми, українці, в своїй більшості ще й досі спимо, бо за свою історію таки не раз були кріпко вдарені об землю, згадаймо лиш про Голодомор-33. Але дурман, навіяний нам здавна і про спільну колиску і багато ще про що, став потроху вивітрюватися з наших замакітрених голів, ми прокинулися та , озирнувшись навколо, стали думати і прийшли до висновку, що ми таки окремий народ і потребуємо власної незалежної держави. І таки ми вибороли незалежність України в 1991 році!

Стали прокидатися від віковічного, дурманного сну і ми – красняни. У минулому році ми перейменували нав’язані нам колись назви вулиць. І тепер колишня вулиця Леніна стала вулицею Андрія Малишка і вулицею Загребля, а колишня вулиця Калініна стала Соборною! Ми попрацювали з літописами, покопалися в архівах і виявилося, що таки наше село давнє, бо в Літописі Руському передані слова Князя Київського Володимира Мономаха: «І знову на тій же (правій) стороні Дніпра поблизу (города) Красна половців ми побідили…». За підрахунками істориків перша згадка про Красн припадає на 1085-1086 р.р. н.д. Оскільки за весь час наше село ніколи не втрачало свою назву, змінившись лише із Красна на Красне, то виходить, що йому в 2010 році виповнюється не менше як 925 літ!

Вперше в історії села в 2009 році була написала й видана книга «Красне, Красен, Красн», в якій штрихами описана історія і життя краснян від сивої давнини і дотепер. Того ж року люди (І. Гончар, А.Висота, В. Корнієнко, Г. Чорний, Н. Нечай, В. Духлій, Т. Кияниця та інші) запропонували, а депутати підтримали:

- встановлення свята «День села» і святкування його у вересневу суботу щорічно;

- обирання «Почесного краснянця» щорічно, відповідний запис про це у «Золотій книзі Красного» і оголошення на «Дні села»;

- спорудження пам’ятного знаку (пам’ятника) Красному і відкриття його в 2010 році до 925- ліття Красному.

У суботу 25 сересня 2020 року

Цього дня було тепло, сонячно і скрізь у селі пахло чорнобривцями та гвоздиками. А людей зібралося на Вигоні коло школи – ну прямо все село!

2

Ось він цей скромний перший пам’ятник нашому селу: земляний пагорб з діаметром в основі до 5 м і висотою до 3 м. у кам’яному мурованому кільці. В пагорб ніби вростає кам’яний постамент, на якому встановлена кам’яна тонна брила. На темній дошці золотом написано: «Літа 1085 тут основан город Красн. Пам’ятний знак встановлено на честь 925-ліття села Красне».

Після хвилюючого і урочистого співання Державного Гімну і Гімну Красного першою виступила голова села Надія Нечай. Вона коротко розповіла про село і встановлення пам’ятника. Красняни дізналися, що все почалося з пропозиції голови райради Анатолія Шафаренка, проект пам’ятника зробив Григорій Чорний, на суботниках працювали брати Олександр і Богдан Гончарі, М. Ігнатенко і В. Жученя, вся сільрада, працівники установ села, майже всі депутати. Робочу силу та техніку не раз виділяли керівник місцевого с/г підприємства: В. Левченко та інші. Коштами допомогли такі добродії: Є. Рибчинський, Л.Парцхаладзе, А. Миргородський та інші.

Усім їм та іншим краснянам, які допомагали у встановленні пам’ятника п. Надія щиро подякувала. Ось вже затріпотіли Державний Прапор і прапор села.

Потім Микола Безпалий та гості села Анатолій Шафаренко і Олександр Левченко перерізали червону стрічку й відкрили пам’ятник Красному. Православний священик освятив пам’ятник.

У своєму виступі я зачитав «Послання краснян нащадкам», яке було уважно вислухане. Ось воно:

«Дорогі наші нащадки! Ми українці. Нас в Україні 40 мільйонів(2). Наше село Красне має 600 краснян і займає 1803 га землі. Є сільська рада, церква, бібліотека, школа(3), магазин, пошта, клуб. За працю нам платять гроші, пенсіонерам – пенсію. Праця, гроші і вирощені нами овочі і злаки(4) – основа нашого життя; їжа наша – страви із злаків, овочів та м’яса тварин. Більшість краснян – матеріалісти, та все більше нас(5) вірять у Творця. Кожна родина має окрему хату. Наші земля, вода і повітря – отруєні, бо ми зневажили спадок(6) наших предків. Тому ми доживаємо лише в середньому до 60 (чол.), 70 (жін.) літ. Усвідомивши це, ми є в пошуці іншого способу життя(7) в Україні і на Землі. Ми знаємо, ви відновите загублену нами природу і духовне переважить у вашому житті. Ви мудріші(8) за нас і продовжуєте життя на цій землі у здоров’ї і щасті, бо і ми є серед вас! Заповідаємо вам землю, яку(9) бережіть, живіть по совісті, гідно і чесно. Хай буде між вами мир. Пам’ятайте, що ви українці. 2009 рік(10). Надія Нечай – голова села, Анатолій Висота – письменник, Григорій Чорний – художник(11), Іван та Ольга Вдовиченки, Іван Гончар, Валентина Духлій(12), Катерина Меркушева та інші красняни(13)

Київська обл. Обухівський р-н с. Красне 2009 рік(14)»

Це послання написане на чотирнадцяти пронумерованих керамічних «перепічках», укладених у капсулу з нержавіючої сталі.

3

А сама капсула забетонована в землі глибоко під пам’ятником з часом зберігання більше тисячі років. Коли ж ту капсулу дістануть і прочитають наше послання майбутні красняни, невідомо.

У своєму тривалому і ґрунтовному виступі голова райради Анатолій Шафаренко повідомив, що районна влада за останні 5 років сприяла відродженню сіл і розвитку людей. А й справді, в які це роки в нашому районі було споруджено три нові школи, відремонтовано 29 ФАПів, написані книги про села і відкрито їм пам’ятники?

Микола Ременюк розказав, що його молодість і становлення відбулося в Красному. Розповів, як будувалася в 1961 р. гребля і міст через Красну, які й нині з’єднують обидва береги села – без ніякого проекту це зводили майстри, наприклад, муляр Глущенко. Як прокладалася асфальтівка, яка з’єднала наше село із Обуховим, а сталося це у 1980 році. Трудно було (також без проекту!), а був зроблений міст, який з’єднав Красне з Козіївкою, а потім під керівництвом директора райавтодору Кизимчука була прокладена дорога до Долини. Все це й нині служить і буде служити краснянам.

Потім виступили з вітаннями і щирими побажаннями краснянам О. Левченко, А. Чорна від партії регіонів та М. Онопрієнко від РДУ. Концерт самодіяльних артистів красняни слухали вже коло школи. Відзначимо прекрасний спів та гру на баяні Романа Черепахи. Не раз лунали оплески за щирі пісні старшокласницям Світлані Данилюк та Анастасії Бабак.

Між виступами артистів отримували нагороди і красняни: довгожителі Параска Корнієнко і Василь Чорний; кілька сімейних пар, які прожили разом понад 50 років; три молоді пари, в яких народилися юні красняни; господарі кращих п’яти дворів. Коло школи працювала виїзна торгівля, звучала музика, проводилася безпрограшна лотерея.

Красняни дякували голові Надії Нечай і за це свято і за 15 літ її головування. Вона сказала, що хоче, аби наше маленьке село Красне стало в Україні острівцем благополуччя і достатку, а ми приєднуємось до побажання і впевнені, що такою буде і вся наша держава.

На завершення

Цілий вечір і далеко за північ на все село гриміла дискотека. Веселилася молодь. І я не спав, прислухаючись до далеких ритмів барабану з частотою 92 удари на хвилину. Над виробленням цієї частоти працювали цілі колективи фізіологів і психологів, які й встановили, що саме при цьому максимально притуплюється свідомість і при найгучнішій музиці людина ніби «засинає», втрачаючи здатність до самостійного мислення. В селі гриміло і з кожним ударом утверджувалося: «спіть спокійно, юні красняни… Місце безпечне…».

4

Та й після найтемнішої ночі прокинеться вранці Сонце і як не впирається вража сила, а воно таки розбудить людей. Хай же буде!

Якщо Ви хочете нам допомогти, пишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу на титульній сторінці сайту.