Рух “Матері в молитві” розпочався в Англії у 1995 році. У той час дві бабусі – Вероніка та її братова Сандра, ведені Господом, вирішили в особливий спосіб молитися за своїх дітей. Під час молитви вони збагнули, що Ісус хоче, щоб усі матері доручили Йому опікуватися своїми дітьми, віддали Йому свій материнський біль, щоб він пролив своє благословення на їхніх дітей.
Рух “Матері в молитві” поширився по цілому світі, сьогодні він існує у вісімдесяти країнах світу.
У 2000 році при Архікатедральному соборі Святого Юра у м. Львові з благословення Блаженнішого Любомира виникла перша така спільнота в Україні. Тепер такі спільноти існують майже у всіх єпархіях УГКЦ.
Незабаром виповниться рік, як створена наша перша група “Матері в молитві” при церкві святого Стефана у Генуї. З легкої руки нашої пані Люби Тарасенко, яка привезла кілька перших молитовних книжечок з України, за що ми їй дуже вдячні.
На сьогоднішній день ми збільшилися кількісно. Закуплені (і не один раз) на Україні книжки “Матері в молитві” розповсюдили і замовили ще. Чекаємо на надходження ще 100 примірників.
Головна наша проблема – брак постійного приміщення. Кожна з нас обмежена в часі, бо всі працюємо. Дуже часто наші графіки роботи і вихідних годин не співпадають, тому серед тижня ми молимось наодинці кожна, а зустрічаємось групою в четвер і неділю, коли більшість вихідні. І в цей же час, хотілося б мати кілька окремих кімнат, де б кожна група спокійно молилась.
Чекаємо на переклад тексту молитов з української мови на російську. Є багато бажаючих молитись російською мовою.
На жаль, робота по перекладу йде повільно; не від нас це залежить. І в скорому часі нам не обіцяють. Тому дуже приємно і ми радіємо за жінок-росіянок, які читають з нами важкодоступний для них текст, розуміючи його душею, і вже зараз моляться за своїх дітей.
Цілий серпень в нашому розпорядженні була “світлиця”; і думаю, що не помилюся, коли скажу від імені усіх жінок, які приходили кожного разу у визначені години молитись: всі відчуваємо той урочисто-піднесений спокій і нашу єдність в спільній молитві. Ми вчимося довіряти Богові і одна одній. Завдяки довірливій розмові ми стаємо ближчими і ріднішими. Приходимо стурбовані і заклопотані, а молитва розчулює і розслаблює. Світліють наші душі, тривожні думки і переживання відходять, наші тягарі стають легшими.
І та частина серця, відірвана і залишена на Україні – під назвою “діти” – менше болить. І відчуваєш, що ти не одна, бо можеш розраховувати на плече і підтримку тієї, яка стоїть поруч тебе. Яку так само, як і тебе називають і кличуть “мамою”, яка, так само як і ти возносить свою молитву до Всевишнього, славить і просить Його і уповає на Нього!
Це треба відчути.
І не думаю, що потрібно писати зараз і нагадувати слова “Просіть і буде вам дано”. Бо Божу благодать треба чекати і відчувати щомиті, так само, як пам’ятати за Божу руку, яка відвертає від біди або ж карає в одну мить.
Одна мама ділиться своїм сокровенним і ми радіємо разом з нею – син потихеньку навертається до Бога. Яка це радість! Жити в Бозі і по-Божому. Інша, яка недавно була заплакана і сумна – веселіша, також налагоджуються в кращу сторону стосунки в молодій сім’ї, дочка порозумілася з чоловіком.
А нещодавно підходить до мене одна мама, вже навіть бабуся, і каже: “Малого внучка завезли з гострим апендицитом в лікарню та прооперували. Лікарі сказали, що якби затримались з операцією два дні – малого б не врятували. Це тільки мої молитви до Бога врятували його. Ти уявляєш?! А якби я не молилась?”.
“Голос мій дійшов до Бога – і Він вислухав мене” (Пс.76.2). Так, вона це може про себе сказати, і навіть зараз це підтвердити.
Для тих, хто ще не знає, але зацікавився молитовною групою – проблем немає. Приходьте, запитуйте – розкажемо, поділимось необхідним досвідом. Єднаючись у молитві, ми врятуємо наших дітей.
Запрошуємо всіх бажаючих до групи “Матері в молитві”. Запрошуємо мам і бабусь приєднатись до нас і молитись разом з нами за наших дітей, за майбутнє нашого молодого покоління.

Людмила Конопко, м.Генуя.