Літописне Дубно відоме з 1100 року, воно - одне з найдревніших міст Волині, яке в усі історичні часи було на перехрестях важливих історичних й політичних подій, торгових шляхів, центром духовного життя краю. Проте не 1100-ий рік є датою заснування. У глибині тисячоліть губляться витоки його історії, що доведено археологічними розкопками кінця ХІХ - дев’яностих років ХХ ст.. Дубно як місто засноване й розбудоване князями Острозькими - можновладними і впливовими особами на політичній арені Європи ХV - ХVІІ ст. Воно увібрало в себе всі риси середньовічного міста. Його опорою від ворожих нападів (зі сходу) був Замок кінця ХV ст., із заходу - Луцька брама ХVІ ст., а також костел і монастир бернардинів ХVІІ ст. (з північного заходу), а також острівні монастирі - Чеснохрестський, Спасо-Преображенський, Підборецький, Страклівський.
Оскільки одним з важливих чинників матеріального забезпечення достатку князів Острозьких була торгівля, то для її успішного розвитку до Дубна скликався ремісничий люд, незалежно від віросповідань. Вже в ХVІ ст. тут діяла синагога. У ті часи Дубно торгувало предметами ливарництва, ковальства, ювелірними виробами, причому ринок збуту становили не тільки Волинські міста, а й чимало інших у Європі. Середньовічне Дубно було одним з найбільших культурних центрів Волині. При тутешніх монастирях жили й працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі - Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій, Іов Залізо /згодом Іов Почаївський/. Ігумен Хрестовоздвиженського монастиря о. Віталій тут 1604 року переклав з грецької книгу " Діоптра…", а Ієромонах Арсеній у 1539 - 1566 роках створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє. Дубенський Замок у часи середньовіччя називали Волинською твердинею через вигідне ландшафтне розташування (з трьох сторін його омивали води ріки Ікви та її болотисті заплави) і міцні фортифікаційні споруди ХVІІ ст., які робили цю споруду неприступною упродовж кількох століть. Тут зберігали свої багаті скарби князі Острозькі, а згодом - і нащадки Острозької ординації: князі Заславські, Сангушки, Любомирські; тут, під охороною хоругв ординатського війська, надійно зберігались безцінні родинні архіви цих можновладців. Тут діяла людвисарня - ливарна майстерня, де виготовлялися гармати, культові речі для храмів і монастирів, предмети побуту. Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа Інфа