Львів’янам не слід захоплюватися критикою Партії регіонів, а вступати до неї, голосувати за неї та робити такою, що буде відстоювати інтереси галичан на державному рівні. З таким закликом звернувся голова Львівської обласної організації Партії регіонів, народний депутат Петро Писарчук в інтерв’ю ЗІКу про готовність цієї політичної структури до виборів 31 жовтня.

– Партія регіонів сьогодні при владі. Це додасть Вам голосів на місцевих виборах чи навпаки?

– А Ви як думаєте? Знаю, суспільству вже сьогодні намагаються нав’язати думку про якийсь міфічний адмінресурс, хоча фактично реальна влада на місцях залишається в руках людей, які працювали до зміни президента й уряду. В деяких районах замінено лишень голів райдержадміністрацій, переважна більшість яких не є членами Партії регіонів.

Але навіть за такої ситуації їхні ініціативи щодо зміцнення команди нерідко блокуються різноманітними впливами, а тому часто на ключових посадах опиняються люди, які не просто були опонентами Партії регіонів, а були вороже налаштовані до неї.

Кадри податкової, санстанції – це ще не піднята цілина.

Усе це ми отримали в спадок від попередньої влади. Багато нарікань на роботу органів прокуратури. Практично, де б я не був, чую одне і те ж: прокуратура глуха до потреб людей, не реагує на численні порушення їхніх прав і Закону.

Сподіваюся, що з часом новий прокурор області наведе лад й активізує роботу цього важливого державного органу.

Говорячи це, я нікому не дорікаю, а тільки хочу підкреслити, що звинувачувати сьогодні Партію регіонів у використанні якогось адмінресурсу на Львівщині є явним перебільшенням. Про який адмінресурс може йтися, коли заступники голови ОДА ухиляються від пропозицій стати членом Партії регіонів?

Наскільки мені відомо, безпартійних на таких посадах при минулій владі не було, а тим паче - прихильників Віктора Федоровича Януковича.

З адмінресурсом розібрались. А щодо партійної складової агітаційно-пропагандистської роботи, то світова практика доводить, що владі завжди важче вигравати вибори. Люди, зазвичай, незадоволені владою, прагнуть чогось кращого, а тому ці сподівання пов’язують з опозицією. Ми ж перебуваємо в ситуації, коли від зміни влади минуло ще дуже мало часу, а на регіональному рівні процес її формування триває. Тому ми сподіваємось на розуміння цієї ситуації виборцями.

– Не скажіть, але нова влада за короткий період зуміла зробити ряд непопулярних як у Галичині, так і в Україні кроків, які навряд чи додадуть Вам голосів.

– Давайте по порядку. Я знаю, що закидають мені люди при зустрічах.

Рішення про збільшення терміну оренди бази Чорноморського флоту Росії в Криму тільки зміцнило українську державу, бо понизило амплітуду антиукраїнських настроїв серед жителів Криму. Це рішення не є перепоною для нашої держави на шляху вступу до НАТО чи ЄС – про що заявили лідери цих організацій.

Це два ключових моменти, а все решта – політиканство недолугих політиків, з яких варто спитати: як вони зуміли програти суд, за яким навічно до Румунії відійшов величезний шмат Чорноморського шельфу?

Ціни на газ? Але ж ще дорожче за нього ніхто не платив. Давайте почекаємо, оформіть субсидії, і тоді поговоримо.

Я однозначно платитиму дорожче, але більшість людей не відчуває цього подорожчання, тому що Уряд запропонував серйозні компенсаційні заходи, до мінімуму спростивши схему доступу до них.

Це один бік питання. Але чому ніхто не говорить, що меморандум з МВФ про підвищення ціни на газ для населення від України підписували не Янукович з Азаровим? Подивіться на ці документи, їх можна знайти в Інтернеті. Під цим документом стоять підписи Ющенка і Тимошенко. Янукович з Азаровим просто є заручниками того, що від імені України підписували їхні попередники.

Не хочу піднімати тему Міністра освіти Табачника, яким лякали галичан. Думаю, що сьогодні ця тема мусується вже менше, а час розвіє і решту міфів навколо цієї постаті. Ніхто не зазіхає (і не збирається цього робити) на пам’ятник С. Бандері у Львові чи в Стрию.

Варто було б впорядкувати меморіальний музей Р. Шухевича в Білогорщі.

Шанувати чи не шанувати своїх героїв, це будемо вирішувати ми, і ніхто інший, як і те, до якої церкви ходити. (Хотілося б, щоб шанували не тільки язиками.) Буквально днями сталася просто безбожна провокація. Невідомий (поки що) журналіст повідомив настоятелю храму св. Юра (Українська греко-католицька церква) про те, що влада забороняє транслювати фільм про митрополита Андрея Шептицького.

До речі, тішуся, що виробництво цього фільму повністю профінансовано мною. Зараз у процесі роботи наступний фільм – про Йосипа Сліпого.

Так нахабно використовувати болючі церковні рани для досягнення політичних дивідендів можуть тільки фарисеї і вороги української держави.

Львів’янам не слід захоплюватись критикою ПР, а вступати до неї, голосувати за неї і робити такою, що буде відстоювати інтереси галичан на державному рівні.

– Петре Івановичу, але Ви забули про Податковий кодекс, закони про вибори, судоустрій, розкритиковані опозицією…

– Як говорила Ольга Кобилянська: «Не шукайте на землі правди, доки на ній живуть люди».

Політична еліта, захоплена боротьбою за владу, завжди буде критикувати те, що пропонують опоненти, навіть якщо це на користь державі.

Про те, що ситуація в судах України є набагато більшою загрозою національній безпеці держави, аніж Чорноморський флот, говорять всі і давно. Розуміючи це, Президент Янукович взяв цю ситуацію під особистий контроль.

До розробки цього законопроекту долучив не тільки юристів ПР, а ключових правознавців опозиційного БЮТу. Не секрет, що ще недавно Андрій Портнов був ключовою фігурою команди Юлії Володимирівни Тимошенко.

Закон прийнято, і його потрібно виконувати, а те, що він не подобається суддям, це якраз позитив. Бо той, що подобається суддям, робив людей безправними, незахищеними, а державу Україну виставляв в Європі як розсадник корупції, рейдерства і багато чого іншого.

Закон про вибори критикувати можна, але потрібно вже нарешті виконувати. Чехарда законодавчих актів у сфері виборчого права нічого доброго не приносить.

Не в законах справа, вони ідеальними не бувають, а в їх виконавцях.

Новий закон повернув мажоритарну систему виборів, а значить, дає можливість людям вибирати не тільки партії, а й конкретних депутатів, і в цьому його основний позитив. Вплив людей на формування та роботу влади зросте, і це добре.

Залишається Податковий кодекс.

Що ми маємо сьогодні? Повний хаос у податковому законодавстві, масу податків, заплутану схему їх нарахувань, корупційний податок на додану вартість, на якому заробили статки немало кримінальних елементів.

Податкове навантаження на український бізнес є дійсно дуже високим, а тому бізнес втікає в тінь, тобто від оподаткування, шукає собі покровителів у владі.

Ця ситуація, однозначно, не влаштовує всіх, хто займається трудовим бізнесом, але її не проти законсервувати можновладці, всі, хто має доступ до митниці, податкової тощо. Парадокс полягає в тому, що вплив перших на формування податкових правил є незрівнянно меншим від цих спеців, які роками нищать українську економіку.

Вони, не соромлячись, декларують, що живуть в розкішних палацах, їздять на дорогих авто, носять речі провідних світових фірм – і все це на одну свою, не завжди високу зарплату.

Оце ми повинні зламати.

Немає майбутнього в держави, у котрій ті, хто розпоряджаються податками, живуть незрівнянно краще від тих, хто їх платить, при тому користуються набагато більшим захистом держави за платника податків. Скажіть, який сенс платити податки, коли їх розкрадають?

У цій сфері Президент Віктор Федорович Янукович поставив жорсткі завдання, заявивши, що боротьба з корупцією є одним із пріоритетів його команди. Тому він і розкритикував поданий Урядом проект Податкового кодексу. Сьогодні робота над ним триває. Тож усі, хто має до цього закону конкретні пропозиції, прошу надати їх мені і, користуючись правом законодавчої ініціативи, буду їх вносити у Верховну Раду України для обговорення.

Якщо ми зуміємо зробити так, що найповажнішим у суспільстві стане статус платника податків, то бажаючих платити податки ставатиме більше. Мусимо розуміти також, що в країнах розвиненої демократії ухилення від сплати податків є чи не найбільшою ганьбою і жорстоко переслідується Законом.

– Зрозуміло, Петре Івановичу. У загальнополітичних питаннях нібито розібрались. А що будете пропонувати виборцям на місцевому рівні?

– Не казки, а реальні речі.

Наше стратегічне завдання – домогтися злагодженої роботи місцевих рад і президентської вертикалі влади. Навряд чи буде користь простій людині від постійних сварок і політичної конфронтації в районній чи міській радах. Ми вже це проходили і бачили. Жахливий стан доріг, закладів освіти, охорони здоров’я, культури цим не поправиш, інвесторів не заманиш. Гроші, бізнес (а це - робочі місця, надходження в бюджет) люблять тишу і спокій.

Ми повинні не розповідати людям, що немає грошей, а навчитися їх заробляти. Візьміть бюджет будь-якого району, власні надходження: те, що заробляється на місці, є мізерним. Усі чекають грошей з Києва. Так життя людей ми не поправимо.

Тому так важливо, щоб у місцеві органи влади прийшли люди конструктивно налаштовані на роботу, а не на балачки. Менше політики, а більше конкретної праці – таке наше гасло. Можна роками пояснювати людям поганий стан дороги чи аварійний стан школи тим, що немає грошей з Києва, а можна шукати техніку, залучати бізнес і ремонтувати їх власними силами. Отакий підхід нам більше до вподоби.

Хотілося б, щоб на цих виборах визначальними були не політичні уподобання, а фаховість, моральні якості та організаторські здібності претендентів.

Ясна річ, що ми будемо прагнути, щоб саме такими рисами володіли висуванці від нашої політичної сили.

– І на який результат Ви розраховуєте?

– Насамперед ми розраховуємо, що нам, нарешті, вдасться подолати нав’язані роками галичанам стереотипи про те, що Партія регіонів – це якісь ворожі українським інтересам зайди.

А результат має бути таким, щоб наступні п’ять років на місцях була організована злагоджена робота всіх гілок влади, щоб політичні екстремісти в майбутньому не використовували місцеві ради для штучного політичного нагнітання ситуації в державі, щоб зміцнювалися порозуміння і співпраця між усіма регіонами держави.

Від цього виграє кожен житель Львівщини, це нам вкрай потрібно для проведення «Євро-2012», це нам дасть можливість приступити до реалізації грандіозного проекту, підготовки бази в наших Карпатах для проведення зимових Олімпійських ігор у майбутньому.

– Давайте наостанок поговоримо про місто Львів.

– Зазначте відразу, що тут адмінресурс нульовий.

– Не скажіть, адже останнім часом ширяться чутки про можливу підтримку Вашою політичною силою чинного мера Садового. Один із «батьків» партії «Пора» – Владислав Каськів – перейшов на службу до Президента, і відразу телеканали масово почали переконувати львів’ян, що партія «Пора» навіть до стрілок на світлофорах причетна.

– Ну, що тут сказати? Дешевий, примітивний піар, проти якого в першу чергу мали б повстати політичні партії, які мають чисельні фракції в міській раді. Таке безсоромне приписування всього позитиву міської господарки одній політичні силі – не наша технологія. Прийде час, і ми взнаємо всю правду, до чого ще причетні і «Пора», і всі, хто керував містом останні чотири роки.

Що стосується першої частини запитання, то я вже говорив про те, що до міської чи обласної організацій ПР не надходило офіційних звернень Андрія Садового про його бажання балотуватися на цю посаду від Партії регіонів. Проте Андрій Іванович розуміє: для того, щоб успішно вирішувати проблеми міста Львів у майбутньому, йому потрібно шукати підтримки в Партії регіонів. На жаль, сьогодні він робить вигляд, що в місті такої політичної сили не існує і пробує кулуарним шляхом здобути прихильність губернатора області, окремих високопоставлених чиновників у м. Київ.

Звідси і всі чутки та плітки.

Думаю, найближчим часом ми зможемо почути від самого Андрія Івановича Садового його бачення подальшої співпраці як з Урядом, так і з Партією регіонів.

– А що чекати? Скажімо, Львівська міська рада засудила рішення Уряду про підвищення цін на газ.

– Почекайте-почекайте, от Вам і приклад того, як у нас безгосподарність прикривають політичною маячнею. Думаю, що для депутатів Львівської міської ради абсолютно не було секретом зобов’язання попереднього уряду підвищити ціни на газ.

Тож чому за ці два роки у Львові не впроваджувалися енергозберігаючі технології, котельні не переводилися на вугілля, чи, як ми кажемо, альтернативні види палива. І таких запитань до господарів міста дуже багато.

Заяви писати, як казали у нас в селі, «не міхи таскати».

– Тож відкрийте головну інтригу: чи будете балотуватися на посаду міського голови? По місту ходять чутки, що Вам заборонено це робити.

– Так, у минулому, коли Закон передбачав можливість самовисування, я неодноразово заявляв про своє бажання балотуватися на посаду міського голови.

Сьогодні ж, коли я можу бути висунутий на цю посаду тільки міською організацією Партії регіонів, було б некоректно заявляти, що я йду у мери, не маючи рішення з цього приводу партійної організації. Тут одного бажання вже замало.

Проте як громадянин Львова я однозначно заявляю: місту потрібні зміни.

Якщо й надалі влада міста займатиметься популізмом, а не стане ефективним менеджером – ми приречені втратити славу Львова. Тоді не тільки дороги, стадіон чи аеропорт нам будуватимуть іноземні чи іногородні фірми, а й самі львів’яни перетворяться на безправних батраків на своїй території.

Я вдячний Президентові України Віктору Януковичу, що він врятував наше місто від європейської ганьби. Якби не його гарантії та активні дії на будівництво спортивних об’єктів у Львові, УЄФА вже б давно оголосила своє рішення про зняття Львова з підготовки до єврочемпіонату.

Ми маємо бути вдячними нашим братам зі сходу України, котрі на будівництві цих об’єктів демонструють воістину трудовий героїзм. Однак це все принижує львів’ян. Я добре знаю потенціал наших будівельників. Згадаймо, як ще зовсім недавно будівельники Львівської залізниці творили чудеса при реконструкції стадіону «Україна» чи будівництві сихівського шляхопроводу. Таких прикладів безліч. Провина за це, що сьогодні все по-іншому, лягає на місцеву владу: зазвичай нефахову, продажну і, чого гріха таїти, не в міру злодійську.