Запорізька правда

Як тяжко і страшно, але доблесно і чесно йшов до світлого Дня Перемоги солдат! Нам ніколи того не забути. Тому щороку 9 травня під весняне сонце із квітами і прапорами сиві і юні, батьки і діти виходять на вулиці, йдуть до священних могил, пагорбів невмирущої слави, щоб скласти шану героям, які відстояли нашу землю, волю і мир над головами прийдешніх поколінь. Цей день єднає людей. Він і мусить єднати, а не сіяти розбрат. Запоріжці 9 травня подали приклад толерантності, згуртування довкола дорогих немеркнучих ідеалів. А ще - навіч продемонстрували духовне виховання нашої молоді на зразках високого патріотизму, яскравим прикладом якого є подвиг визволителів Великої Вітчизняної війни.

У Запоріжжі близько двохсот жінок взяли участь у зустрічі з нагоди Дня матері. Їх вітали червоними трояндами, добрими словами, віршами й піснями. За відповідальне материнство й активну громадську позицію 24 жінки отримали грамоти й відзнаки Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Концертний зал імені Глінки не зміг умістити того вечора всіх бажаючих. Не вистачало приставних стільців. Тиша така, що чути кожне дихання. На сцені - легенда радянської поезії Євген Євтушенко. І музика, що розтинає серця - симфонія "Бабин Яр". Ось уже два роки минуло, а Запоріжжя пам'ятає цей унікальний творчий вечір. Сотні городян були переповнені незабутніми враженнями і глибокою вдячністю тим, хто допоміг організувати таке дійство.

Це сталося у першій половині 1943 року. Я тоді жив у селі Крупському Сумської області. Село маленьке, та ще й далеко від райцентру Конотопу - кілометрів із сорок. Наш край був окупований. Чоловіків у селі лишилося обмаль - всі на фронті. А мені тільки шістнадцять років. Усіма правдами й неправдами викручувався, щоб не заслали до Німеччини на примусові роботи.

На Ярмарок! В єдиному пориві суботнього дня Мала Білозерка прагнула спозаранку дістатися базарної площі. Їхали машинами, велосипедами і навіть кіньми. Поспішали пішки, а світ не близький - село велике, що тобі добрий шмат міста. Повторимо класика, захоплено вигукнувши: чого тут тільки не було! Зерно і розсада, городина і насіння, курчата і каченята. Сільські бабусі продавали молоко вранішнього удою по п'ять гривень за літр (удома скип'ятивши, ми пересвідчились у рекордній його жирності) і домашні яйця за тією ж ціною: п'ять гривень десяток.

У новій програмі "Дива на арені", яку зараз можна побачити в Запорізькому державному цирку, є карколомні акробатичні номери, захоплюючі атракціони з тваринами та птахами, дотепні клоуни, з якими не занудьгуєш. А наші балет і оркестр, як завжди, додають шоу особливого блиску: яскраві костюми, чудові мелодії...

Уперше за останні 20 років у Запоріжжі головним проспектом крокувала першотравнева демонстрація трудящих. Шикувалися на площі Маяковського. Здавалося б, люди за стільки років мали відвикнути від участі в подібних заходах. Та й покоління працюючих за цей час змінилося. Виявилося, що добрі традиції не забуваються. Головний проспект розквіт святковими фарбами: прапорами і транспарантами, весняними квітами і повітряними кульками, символікою запорізьких підприємств, громадських і політичних організацій, навчальних закладів.