Можливо, це конфуціанство - сидіти на березі і чекати, коли пропливе труп твого ворога. Але я все ж таки свою річку заглиблюю. Труп вже видно, і мобілізаційний проект може виникнути дуже швидко. Якщо бізнес-еліти в ньому не братимуть участі, тоді це закінчиться для них катастрофою.
Нинішні викривальні інтерв'ю найближчих соратників Віктора Ющенка відверті. Люди, які ще вчора співали чинному Президентові дифірамби і які присягалися у вічній дружбі, тепер його різко викривають. Чому мовчали раніше, коли були в одному човні? Так тому і мовчали - у політиці немає друзів, є тільки інтереси. Позиція лідера Всеукраїнської партії "Нова сила" Юрія Збітнєва в цьому сенсі оригінальна і послідовна - він критикував нинішніх жителів владного Олімпу ще тоді, коли вони за владу боролися, робить це і зараз. Закулісна участь в політичному житті дає можливість аналізувати і прогнозувати.Чекаючи початку дії загадкових причинно-наслідкових зв'язків, наслідки яких непередбачувані.
- Юрію Івановичу, вихід двох депутатів з демократичної коаліції, що може призвести до її розпаду, і загострення російсько-українських відносин - речі взаємопов'язані? - Як людина, що сповідує праві або правоцентристські погляди, я стою на позиції затвердження української державності. Але мені здається, що питання, які стосуються російсько-українських відносин і коаліції, - різнопланові питання. Хоча якийсь взаємозв'язок вони все ж таки мають. - Який? - Наші країни - партнери і прикордонні держави. Природно, в Росії користуються тією ситуацією, яка в Україні складається. Ви ніколи не замислювалися про історичні аналогії? Наприклад, один з фактичних вбивць коаліції і всього "помаранчевого" табору Юрій Бут, якого підозрюють у співпраці з Головним розвідуправлінням Міністерства оборони Росії і ФСБ Російської Федерації, свого часу народився в Україні, вчився в Росії, потім повернувся до України. У 44-му році до нашої ери був якийсь Брут. Звали його Юній - майже той же Юрій, який теж мав відношення до військ, - був полководцем, теж якийсь час був у Греції, а потім повернувся до Риму. Повернувшись, зробив вчинок дуже схожий на створене Бутом. Історія часто так жартує і дає натяки. - Проте, БЮТ і НУ-НС не визнають розвалу коаліції, мотивуючи це тим, що її створюють фракції, а не окремі депутати. Варіанти розвитку ситуації? - Бажання нинішніх коаліціантів зберегти хорошу міну при поганій грі ні до чого не призведе. Це вони самі себе можуть спробувати умовити, що вони красиві і хороші. 85% населення України не реагують на те, що відбувається у владній верхівці. Я думаю, що відбувся реальний розвал коаліції. Чи створять вони широку коаліцію з Партією регіонів, чи не створять, буде вона з БЮТ чи з Ющенком - це початок великого кінця для всього того, що називається сьогоднішньою владою. Швидше за все, через рік-два відбудеться глобальне переформатування українських національних еліт. Ну а найближчі події - це, безумовно, заплановане "очолювання" В.Ющенком партії "Єдиний центр". - Яка роль Секретаріату Президента у розвалі коаліції, по-вашому? - Віктор Андрійович намагається демонструвати, що він перебуває над сутичкою, формуючи нову коаліцію. Але це безперспективно. Віктор Ющенко з моменту своєї програми "10 кроків назустріч людям" не запропонував ні концепції для держави, ні концепції для нації. Тому зараз починає згадувати минуле, обіцяти світле майбутнє або шукати зовнішніх ворогів. Інформаційна війна з Росією - тому підтвердження. Питання Чорноморського флоту, питання Керченської протоки, питання мови - все це ланки одного політичного ланцюга. На цьому фоні погіршуються наші партнерські і добросусідські відносини. Я вважаю, що слабкість Президента України, майбутня парламентська республіка - прекрасне поле для маневру і зовнішнього тиску як для Росії, так і для Америки та Євросоюзу. Чим вони і чудово користуються. Причому Вашингтон і Брюссель цим користуються значно більше, ніж Москва. У ситуації, що склалася, Віктор Андрійович або запропонує програмні і концептуальні виходи, або кане в Лету. Якщо він сам цього не розуміє, то парламентські і непарламентські сили повинні йому підказати... - О, Ви знову осідлали улюбленого коника, критика Віктора Ющенка - ваша візитна картка вже багато років... - Через мої виступи мене дійсно періодично вважають особистим ворогом Ющенка. Відповім: я ворог такої держави і такого правління, а до Ющенка як до людини я ставлюся з повагою і до тих, хто знаходиться на Банковій, також - там дурних немає. Але інтереси держави і нації, на мій погляд, зараз не дотримуються. Розумію, що це звучить неприємно, та й із СП мені весь час "привіти передають". Проте, вважаю, що маю право виражати свою точку зору як громадянин і як політик. Поясню чому. Потрапивши свого часу абсолютно випадково до парламенту, я взяв участь в історичних подіях - проголошенні держави, підписанні Декларації про незалежність, у поваленні ладу, що існував раніше. Це були дійсно значущі події для держави. А ось за останніх 10 років в країні практично нічого не сталося - населення зменшилося, кадровий потенціал політиків весь час погіршується, бізнесмени вирішують свої питання, їхній інстинкт збагачення сильніший за інстинкт самозбереження, національна ідея не виражена. Виходить, що Віктор Ющенко, проводячи таку політику, ставить остаточну крапку в руйнуванні держави. У нинішнього Президента були всі можливості змінити ситуацію в країні, дійсно зробити 10 кроків назустріч людям, але він цього не зробив. У нас вже не те що щороку, кожного місяця настає нова точка відліку. Наступна - і дуже важлива - куди піде Україна після президентських виборів і чи дійде вона до них взагалі. Я особисто прихильник сильної президентської влади і вважаю, що парламентаризм себе вичерпав. Ініціатором реформації держави, безумовно, повинен бути сильний президент. Якщо Ющенко не проявить політичної волі, тоді таку волю проявить народ. Це небезпечно для держави, але сприятливо для становлення нації. - Затужили за великою політикою? Повертатися збираєтеся? - Це питання риторичне. У політику не можна прийти за бажанням. Влада - від Бога. Вона або є, або немає. Якщо у нас сьогодні така влада, значить, Бог вирішив нас чомусь покарати. Не потрібно опиратися злу. З іншого боку, якби не було бажання повернутися у владу, ми б з вами сьогодні не розмовляли. У будь-якому випадку, існує чимало питань, що вимагають адекватного вирішення. І теперішні політики сьогодні ці питання вирішити не в змозі, а я знаю, як. - Наприклад? - Давайте підемо від глобалистики. Я наведу одне, але конкретне рішення, яке дозволить державі і суспільству ефективно протидіяти рейдерству, захопленню земель, неконтрольованій експансії іноземного капіталу. Зараз у держави фактично немає офіційної інформації про справжніх власників підприємств, юридичних осіб, на яких оформлені землі. Необхідно зобов'язати кожного бізнесмена, який здійснює підприємницьку діяльність в Україні, подавати до Національного депозитарію документи про те, хто є засновником їхньої фірми аж до фізичних осіб. Тоді ми не будемо два роки з'ясовувати, хто насправді власник "Росукренерго", хто стоїть за компанією, що отримала 12 тисяч га Чорноморського шельфу. Подібна інформація - питання національної безпеки країни і кожного громадянина. ...Справа навіть не у владі - завжди можна знайти, в чому себе реалізувати. Справа в тому, що зараз склалася ситуація, коли 85% населення владі не довіряє. Це ознаки повної політичної імпотенції. Ситуація перестала бути контрольованою, і державність може бути знищена. І з цієї точки зору тій же владі необхідна зміна еліт. Тому просто неминучою є поява однієї, двох, трьох непарламентських політичних сил, яким повірять. Не обов'язково Збітнєву. Хай це буде Корчинський, Волга або ще хтось... - Але якщо Василь Волга активно займається самопіаром, то про "Нову силу" взагалі нічого не чути. Чому? - Говорити сьогодні про те, що є партія, і роздувати щоки взагалі не потрібно. Партія повинна виконувати виключно одну функцію - ідеологічну. Не треба бути масовими, треба бути ідеологічними. Василь Волга дійсно докладає чимало зусиль, щоб завоювати електорат і висвітити себе. Разом з тим нічого концептуального я поки що від Василя не чув. У мене ж досить позитивні результати. Ще в час президентської кампанії 2004 року і парламентською 2006 року я акцентував увагу на конституційному процесі і доклав максимум зусиль, виступаючи на круглих столах, телебаченні і радіо, щоб цю проблему визначити. Процес почався, і зараз реформуванням Конституції зайнялися практично всі партії і Президент. Тобто рано чи пізно влада прийде до необхідності створення конституанти і перезаснування держави. Я акцентував увагу суспільства на базовому принципі - потрібно виходити з конституціональної кризи. Але політичні еліти повинні домовитися між собою. Результатом цього стане стабільність в країні. Для мене це важливо. Адже цікавіше давати людям "вудочку", ідею, яку б вони обговорювали, а потім реалізували. Можливо, це конфуціанство - сидіти на березі і чекати, коли пропливе труп твого ворога. Але я все ж таки свою річку заглиблюю. Труп вже видно, і мобілізаційний проект може виникнути дуже швидко. Якщо бізнес-еліти в ньому не братимуть участі, тоді це закінчиться для них катастрофою.
- Юрію Івановичу, вихід двох депутатів з демократичної коаліції, що може призвести до її розпаду, і загострення російсько-українських відносин - речі взаємопов'язані? - Як людина, що сповідує праві або правоцентристські погляди, я стою на позиції затвердження української державності. Але мені здається, що питання, які стосуються російсько-українських відносин і коаліції, - різнопланові питання. Хоча якийсь взаємозв'язок вони все ж таки мають. - Який? - Наші країни - партнери і прикордонні держави. Природно, в Росії користуються тією ситуацією, яка в Україні складається. Ви ніколи не замислювалися про історичні аналогії? Наприклад, один з фактичних вбивць коаліції і всього "помаранчевого" табору Юрій Бут, якого підозрюють у співпраці з Головним розвідуправлінням Міністерства оборони Росії і ФСБ Російської Федерації, свого часу народився в Україні, вчився в Росії, потім повернувся до України. У 44-му році до нашої ери був якийсь Брут. Звали його Юній - майже той же Юрій, який теж мав відношення до військ, - був полководцем, теж якийсь час був у Греції, а потім повернувся до Риму. Повернувшись, зробив вчинок дуже схожий на створене Бутом. Історія часто так жартує і дає натяки. - Проте, БЮТ і НУ-НС не визнають розвалу коаліції, мотивуючи це тим, що її створюють фракції, а не окремі депутати. Варіанти розвитку ситуації? - Бажання нинішніх коаліціантів зберегти хорошу міну при поганій грі ні до чого не призведе. Це вони самі себе можуть спробувати умовити, що вони красиві і хороші. 85% населення України не реагують на те, що відбувається у владній верхівці. Я думаю, що відбувся реальний розвал коаліції. Чи створять вони широку коаліцію з Партією регіонів, чи не створять, буде вона з БЮТ чи з Ющенком - це початок великого кінця для всього того, що називається сьогоднішньою владою. Швидше за все, через рік-два відбудеться глобальне переформатування українських національних еліт. Ну а найближчі події - це, безумовно, заплановане "очолювання" В.Ющенком партії "Єдиний центр". - Яка роль Секретаріату Президента у розвалі коаліції, по-вашому? - Віктор Андрійович намагається демонструвати, що він перебуває над сутичкою, формуючи нову коаліцію. Але це безперспективно. Віктор Ющенко з моменту своєї програми "10 кроків назустріч людям" не запропонував ні концепції для держави, ні концепції для нації. Тому зараз починає згадувати минуле, обіцяти світле майбутнє або шукати зовнішніх ворогів. Інформаційна війна з Росією - тому підтвердження. Питання Чорноморського флоту, питання Керченської протоки, питання мови - все це ланки одного політичного ланцюга. На цьому фоні погіршуються наші партнерські і добросусідські відносини. Я вважаю, що слабкість Президента України, майбутня парламентська республіка - прекрасне поле для маневру і зовнішнього тиску як для Росії, так і для Америки та Євросоюзу. Чим вони і чудово користуються. Причому Вашингтон і Брюссель цим користуються значно більше, ніж Москва. У ситуації, що склалася, Віктор Андрійович або запропонує програмні і концептуальні виходи, або кане в Лету. Якщо він сам цього не розуміє, то парламентські і непарламентські сили повинні йому підказати... - О, Ви знову осідлали улюбленого коника, критика Віктора Ющенка - ваша візитна картка вже багато років... - Через мої виступи мене дійсно періодично вважають особистим ворогом Ющенка. Відповім: я ворог такої держави і такого правління, а до Ющенка як до людини я ставлюся з повагою і до тих, хто знаходиться на Банковій, також - там дурних немає. Але інтереси держави і нації, на мій погляд, зараз не дотримуються. Розумію, що це звучить неприємно, та й із СП мені весь час "привіти передають". Проте, вважаю, що маю право виражати свою точку зору як громадянин і як політик. Поясню чому. Потрапивши свого часу абсолютно випадково до парламенту, я взяв участь в історичних подіях - проголошенні держави, підписанні Декларації про незалежність, у поваленні ладу, що існував раніше. Це були дійсно значущі події для держави. А ось за останніх 10 років в країні практично нічого не сталося - населення зменшилося, кадровий потенціал політиків весь час погіршується, бізнесмени вирішують свої питання, їхній інстинкт збагачення сильніший за інстинкт самозбереження, національна ідея не виражена. Виходить, що Віктор Ющенко, проводячи таку політику, ставить остаточну крапку в руйнуванні держави. У нинішнього Президента були всі можливості змінити ситуацію в країні, дійсно зробити 10 кроків назустріч людям, але він цього не зробив. У нас вже не те що щороку, кожного місяця настає нова точка відліку. Наступна - і дуже важлива - куди піде Україна після президентських виборів і чи дійде вона до них взагалі. Я особисто прихильник сильної президентської влади і вважаю, що парламентаризм себе вичерпав. Ініціатором реформації держави, безумовно, повинен бути сильний президент. Якщо Ющенко не проявить політичної волі, тоді таку волю проявить народ. Це небезпечно для держави, але сприятливо для становлення нації. - Затужили за великою політикою? Повертатися збираєтеся? - Це питання риторичне. У політику не можна прийти за бажанням. Влада - від Бога. Вона або є, або немає. Якщо у нас сьогодні така влада, значить, Бог вирішив нас чомусь покарати. Не потрібно опиратися злу. З іншого боку, якби не було бажання повернутися у владу, ми б з вами сьогодні не розмовляли. У будь-якому випадку, існує чимало питань, що вимагають адекватного вирішення. І теперішні політики сьогодні ці питання вирішити не в змозі, а я знаю, як. - Наприклад? - Давайте підемо від глобалистики. Я наведу одне, але конкретне рішення, яке дозволить державі і суспільству ефективно протидіяти рейдерству, захопленню земель, неконтрольованій експансії іноземного капіталу. Зараз у держави фактично немає офіційної інформації про справжніх власників підприємств, юридичних осіб, на яких оформлені землі. Необхідно зобов'язати кожного бізнесмена, який здійснює підприємницьку діяльність в Україні, подавати до Національного депозитарію документи про те, хто є засновником їхньої фірми аж до фізичних осіб. Тоді ми не будемо два роки з'ясовувати, хто насправді власник "Росукренерго", хто стоїть за компанією, що отримала 12 тисяч га Чорноморського шельфу. Подібна інформація - питання національної безпеки країни і кожного громадянина. ...Справа навіть не у владі - завжди можна знайти, в чому себе реалізувати. Справа в тому, що зараз склалася ситуація, коли 85% населення владі не довіряє. Це ознаки повної політичної імпотенції. Ситуація перестала бути контрольованою, і державність може бути знищена. І з цієї точки зору тій же владі необхідна зміна еліт. Тому просто неминучою є поява однієї, двох, трьох непарламентських політичних сил, яким повірять. Не обов'язково Збітнєву. Хай це буде Корчинський, Волга або ще хтось... - Але якщо Василь Волга активно займається самопіаром, то про "Нову силу" взагалі нічого не чути. Чому? - Говорити сьогодні про те, що є партія, і роздувати щоки взагалі не потрібно. Партія повинна виконувати виключно одну функцію - ідеологічну. Не треба бути масовими, треба бути ідеологічними. Василь Волга дійсно докладає чимало зусиль, щоб завоювати електорат і висвітити себе. Разом з тим нічого концептуального я поки що від Василя не чув. У мене ж досить позитивні результати. Ще в час президентської кампанії 2004 року і парламентською 2006 року я акцентував увагу на конституційному процесі і доклав максимум зусиль, виступаючи на круглих столах, телебаченні і радіо, щоб цю проблему визначити. Процес почався, і зараз реформуванням Конституції зайнялися практично всі партії і Президент. Тобто рано чи пізно влада прийде до необхідності створення конституанти і перезаснування держави. Я акцентував увагу суспільства на базовому принципі - потрібно виходити з конституціональної кризи. Але політичні еліти повинні домовитися між собою. Результатом цього стане стабільність в країні. Для мене це важливо. Адже цікавіше давати людям "вудочку", ідею, яку б вони обговорювали, а потім реалізували. Можливо, це конфуціанство - сидіти на березі і чекати, коли пропливе труп твого ворога. Але я все ж таки свою річку заглиблюю. Труп вже видно, і мобілізаційний проект може виникнути дуже швидко. Якщо бізнес-еліти в ньому не братимуть участі, тоді це закінчиться для них катастрофою.