В процесі своєї діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами чи фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг і т.д. В зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей дебіторів підприємству станом на визначену дату. Дебіторами можуть бути як юридичні , так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові засоби, їх еквіваленти чи інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на любу дату, але зазвичай така сума визначається станом на дату балансу. Оскільки згідно з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства представляють також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.
Спеціального положення (стандарта) бухгалтерського обліку, що визначає методологічні умови формування в бухгалтерському облікові і відображення в фінансовій звітності кредиторської заборгованості (як, наприклад, дебіторської) нема. Такі основи визначає П(С)БО 11 “Зобов’язання”. В названому П(С)БО описано принципи визнання збов’язан, їх класифікація і оцінки, а також розкриття інформації про зобов’язання в примітках до фінансової звітності.
Кредиторська заборгованість – це найбільш “вагома” частина зобов’язань підприємства, в які тепер включаються довгострокові і поточні зобов’язання, забезпечення і раніше не враховувані непередбачені зобов’язання.

Додати нову роботу

загрузка...