Ой да понад Дунай глибокий росте терень вісокий.

Гей, гей, ой да люлі! Росте терень вісокий.

Ой да із под того тереня вішла вдова молода.

Гей, гей, ой да люлі! Вішла вдова молода.

Ой да вішла вдова молода, да й вінесла два сина.

Гей, гей, ой да люлі! Да й вінесла два сина.

Ох вона вінесла два сина: Іванюшу й Василя.

Гей, гей, ой да люлі! Іванюшу й Василя.

Ой да Іванюшу й Василя в чорний китай сповіла.

Гей, гей, ой да люлі! В чорний китай сповіла.

Ой да в чорний китай сповіла, да й на Дунай пустіла!

Гей, гей, ой да люлі! Да й на Дунай пустіла!

Ой да ти тихесенькой Дунай, моїх дєток колихай!

Гей, гей, ой да люлі! Моїх дєток коликай!

Ой да ти жовтенький пісочок, годуй моїх діточок!

Гей, гей, ой да люлі! Годуй моїх діточок!

Ой да ти, сухенька осочка, давай дєткам молочка!

Гей, гей, ой да люлі! Давай дєткам молочка!

Ой да ти тихенький очерет, вари дєткам вечерять!

Гей, гей, ой да люлі! Вари дєткам вечерять!

Ой да на двадцат первом году вішла вдова по воду.

Гей, гей, ой да люлі! Вішла вдова по воду.

Ой да стала вдова воду брать, став кораблік пудпливать.

Гей, гей, ой да люлі! Став кораблік пудпливать.

Ой да і на тому кораблі сидять хлопці-молодці.

Гей, гей, ой да люлі! Сидять хлопці-молодці.

Ой да йеден книжку чітає, другий вдови пітає:

Гей, гей, ой да люлі! Другий вдови піває:

Ой да ти, удово, удова, чи пайдьош ти за мєня?

Гей, гей, ой да люлі! Чи пайдьош ти за мєня?

Ой да я за тебе сама йду, за другого дочку шлю!

Гей, гей, ой да люлі! За другого дочку шлю!

Ой да ти удова, удова, дурна в тебе голова!

Гей, гей, ой да люлі! Дурна в тебе голова!

Ой да ти за сина сама йдеш, а за брата дочку шлеш!

Гей, гей, ой да люлі! А за брата дочку шлеш!

Ой да який тепер світ настав, що брат сестру заміж взяв!

Гей, гей, ой да люлі! Що брат сестру заміж взяв!

Ой да яка тепер годіна, що йде мати за сина!

Гей, гей, ой да люлі! Що йде мати за сина!

На початок

Да повій, вітер, да повій, буйний з глибокого яру!

Прибудь милий да й чорнобривий з далекого краю!

Да й рад би я да повіяти - яр дуже глибокий!

Ой рад би я да й прибуть к тобі - край дуже дальокий!

Ой як я же свого да й миленького в похід виряджала,

Дала ж йому да й зозуленьку щоб рано кувала.

Да й дала ж йому да й зозуленьку щоб рано кувала,

А він мені да й соловейка, щоб не смутовала...

Да й летить галка да й через балку, летючи кряче.

Передай же та й моїй милой, хай вона не плаче!

Дак хай не плаче, дак хай не плаче, а я не журюся,

Нехай вона да й заміж вийде, а я оженюся!

Дак бодай тебе та й оженила лихая година -

Зав'язала да й білі ручки малая дитина!

Дак зав'язала да й білії ручки - ніхто не розв'яже,

Ніхто ж мені да й молоденькій правдоньки не скаже...

На початок

Гречная панна пшеницю жала, ой дай Боже,

Ой жала жала, не спочивала, ой дай Боже,

За нею сніпки в чотири рядки, ой дай Боже,

Прийшли до неї три кавалєри, ой дай Боже,

Да й беруть її з ниви з собою, ой дай Боже,

Не беріть мене з ниви з собою, ой дай Боже,

А візьміть мене в батенька з двору, ой дай Боже,

Що в мого двора три стороженьки, ой дай Боже,

Перша сторожа - батенько в стола, ой дай Боже,

Друга сторожа - мати в порога, ой дай Боже,

Третя сторожа - братець в ворітець, ой дай Боже,

Батенько в стола чаші вповняє, ой дай Боже,

Мати в порога рушнички крає, ой дай Боже,

Братець в ворітець коней сідлає, ой дай Боже!

Добрий вечір, будьте здорові з колядкою!

А ви, коляднички, знімайте шапочки да кричіть: "Дай, Боже!"

На початок

На городі верба рясна... Гарна дівка ще й прекрасна.

Гарна вона ще й красива, в неї доля нещаслива.

В неї доля нещаслива, нема того, що любила.

Нема його та й не буде - розраяли вражі люде.

Розраяли-розсудили, щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, ще й друг друга любить будем.

На початок

Ти дівчина незамужня, не влюбляйся в дворянина, бо не можна.

Бо дворянин пізно ходить, не одную чорнявую з ума зводить.

Зов'їв з ума ще й з розума, зоставайся, дівчинонько, тепер сама.

Розцвілася квіточками. Не сама я зосталася, з діточками.

Ой у лузі на дубочку колихала дівчинонька сина й дочку.

Колихала, ще й питала, ой чого ж я отця й неньку не слухала?!

Отця-неньку, свого роду, а тепер же мені, дівці, хоч у воду...

На початок

Ой вчора я був випивший, а сьогодні нутко,

Да й прийшов я до шинкарки, да й горілки хутко.

А шинкарка молода за біду не знає,

Тільки стала на поріг, за гроші питає.

Давай давай, не питай, бо мало не згину,

Як не стане чим платити - скину кожушину.

Як не стане чим платити - скину кожушину,

А шинкарка за рукав, сховала в килину.

Вийшов бідний чоловік но в одній сорочці -

Стоїть булка, оселедець, горілка в півочці.

Як випив він, закусив він, да й ще й з понеділка,

Подивився у вікно - мабуть їде жінка.

Прийшла жінка на поріг, на порозі стала,

Ледве ледве через плач добридень сказала.

"Чоловіче, чоловіче, що жбо це ти робиш -

Жінка гола, діти босі, ти ж до корчми ходиш?!"

"Ой ти, жінко, не сварись, іди випий чарку,

Та не роби межи люди ізо мною сварку!

Іди випий чарку, та й іди додому,

А як хто буде питати - не кажи нікому.

А як хто буде питати, то знай, що сказати -

Пішов бідний чоловік гроші заробляти!"

На початок

Ой горе тій чайці, ой горе, небозі,

Що вивела чаєняток при битій дорозі.

А чаєчка в'ється, об доріжку б'ється,

К сирой землі припадає, чумаків благає:

"Ой ви, чумаченьки, ви ще й молоденькі,

Верніть моїх чаєняток, діточок маленьких!"

"Не вернемо, чайко, не вернем, небого,

Бо забравши чаєняток полетиш ти в поле!"

"Не буду летіти, буду тут сидіти,

Буду волів поганяти, діток виглядати."

"Ой чаєчко наша, неправдонька ваша -

Поварили чаєняток, добра була каша!"

"Бодай, чумаченьки у Крим не сходили,

Як ви моїх чаєняток в каші поварили!"

На початок

Як поєхав Якіменко у поле й орати,

Перестріли бурлаченьки в лісі над рєкою! (двічі)

Ой випрігай, Якіменко, коня вороного,

Не визпріжу, бурлаченьки. хоч вас тута много! (двічі)

Ой визпрігай, Якіменко, сірую кобилу!

Не визпріжу, бурлаченьки, хоч я тут загину! (двічі)

Як втяв, як втяв Якіменко у пень головою!

Оце ж тобі, вражий сину жартувать зо мною! (двічі)

Прилетіла зозуленька, сіла на воротях,

Чи не вийде Якіменко в червоних чоботях. (двічі)

Ой не вийшов Якіменко, вийшла його мати,

Перестань же, зозуленько, жалю завдавати! (двічі)

На початок

Із-за гори гори да й буйний вітер віє...

Ой там удовонька да й пшениченьку сіє.

Сіє вона сіє, да й стала волочити,

А заволочивши стала в Бога просити:

Ой уроди, Боже, да й пшениченьку яру

На вдовиних да й малих діток, ще й на людськую славу!

А ще та вдовонька да й додому не дійшла,

А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла!

А ще та вдовонька та й на лавку не сіла,

А вже кажуть люди, що пшениця поспіла!

На початок

Ой під вербою під зеленою, святий вечір!

Ой там Василько коника пасе, святий вечір!

Коника пасе, пісню співає, святий вечір!

Пісню співає, в дудочку грає, святий вечір!

Прийшов до його батенько його, святий вечір!

Сину Василю, хто коня купив, святий вечір!

Хто коня купив, дудочку зробив, святий вечір!

Дудочку зробив, пісеньку навчив, святий вечір!

Любило мене аж три дівочки, святий вечір!

Перша любила, коня купила, святий вечір!

Друга любила, пісню навчила, святий вечір!

Третя любила, дудочку зробила, святий вечір!

Сину Василю, яку ти візьмеш, святий вечір!

Я тую візьму, що сонцем сходить, святий вечір!

Що сонцем сходить, місяцем заходить, святий вечір!

Сину Василю, не твоя рівня, святий вечір!

А твоя рівня - цара царівня, святий вечір!

А за цим словом бувай здоровий, святий вечір!

Бувай здоровий, красний паничу, святий вечір!

А ції святка святкуй здоровий, святий вечір!

Не сам з собою, з отцем зматкою, святий вечір!

З отцем зматкою, ще й з родиною, святий вечір!

На початок

Копав копав криниченьку неділю, не дві.

Неділю, не дві... Любив, сватав дівчиноньку людям, не собі.

Людям, не собі... А вже ж з тої криниченьки йорли воду п'ють.

Орли жи воду п'ють... А вже мою дівчиноньку до шлюбу ведуть.

До шлюбу ведуть... Один веде за рученьку, другий за рукав.

Другий за рукав... А я стою, гірко плачу - любив та й не взяв!

Любив та й не взяв... Шкода шкода білих ручок, шо я обнімав!

Шо я обнімав... Шкода шкода алих усток, шо я целовав!

Шо я целовав... Шкода, шкода подарочков, шо я йой давав!

Шо я йой давав... Шкода, шкода чобіточок, шо я потоптав!

На початок

Ой од Києва до села да край дорожка столбова.

Ой край дорожка столбова, да й до вдови до двора.

Ой що у вдови у дворі да стоять столи да рядами.

Ой що за тими столами да сидять пани з перами.

Ой вони сидять, говорять да кого в салдати узять.

Ой там де п'ять - там не брать, там, де чотири - не велять.

Ой там де три - там не бери, там де два, той там нема!

Ой що у вдови йоден син, да й той пойшов под аршин.

Ой до аршина не дойшов, да й у салдати пойшов.

На початок

Ой там із-за гори / та й вітер повіває / двічі

Ой мати дочку / та й про життя питає / двічі

Ой спитай, мати / та й в сірого утяти / двічі

Що сіреньке утя / та й на морі ночує / двічі

Що первеє горе - / та й дитина малая / двічі

А другоє горе - / та й свекруха лихая / двічі

А найтяжче горе - / та й милой покидає / двічі

На початок

Ой сиділа дівчина да й край віконця,

Виглядала дівчина да й чорноморця.

Чорноморець, маменько, ой чорноморець

Вивів мене босую та й на морозець.

Вивів мене босую, та й питає:

Чи є мороз, дівчино, ой чи немає?

Ой нема морозу, да й сама роса,

А я молодесенька да й стою боса.

Простояла ніченьку, та й байдуже -

Люблю чорноморчика, ой люблю його дуже!

Я ж думала, маменько, да й панувати,

Довелося, маменько, да й горювати...

На початок