Указ Президента України
За вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та активну участь у проведенні Фестивалю мистецтв України постановляю:
Нагородити орденом княгині Ольги III ступеня
ЦВІГУН Тетяну Омелянівну - директора Вінницького обласного центру народної творчості
Присвоїти почесні звання:
«ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ»
КОНДЮК Людмилі Володимирівні - артистці балету ансамблю пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії
СЕЛІБАЄВУ Леоніду Олександровичу - керівникові хореографічного гуртка Вінницького міського центру художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок»
ЧУЧІ Миколі Максимовичу - артистові Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені М.К.Садовського
«ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ»
ОТЮГОВУ Сергію Миколайовичу - художньому керівникові, диригенту оркестру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області
«ЗАСЛУЖЕНИЙ МАЙСТЕР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ»
ГОРОБЧУКУ Івану Івановичу - майстрові народного малярства, м.Вінниця
ДЯЧЕНКУ Юрію Олександровичу - майстрові художньої обробки деревини, м.Гайсин
САВЧИНСЬКІЙ Марії Василівні - майстрині-вишивальниці, с.Клембівка, Ямпільський район
«ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ»
БЕГАЛЬ Наталії Василівні - керівникові зразкового аматорського ансамблю танцю «Вітерець» Тульчинського районного будинку культури
БОНДАРЧУКУ Василю Захаровичу - художньому керівникові народного ансамблю танцю «Ровесник» Вінницького державного аграрного університету
ГАВРИЛЮК Наталі Сергіївні - художньому керівникові зразкового аматорського ансамблю естрадного танцю «Мрія» Бершадського районного будинку культури
ГЕРАСИМЧУК Надії Миколаївні - начальникові відділу культури і туризму Бершадської районної державної адміністрації
ГОРОДИНСЬКІЙ Оксані Василівні - директорові Будинку народної творчості міста Могилів-Подільський
ЗАРЕМБІ Володимиру Федоровичу - викладачеві Тульчинського училища культури
КРАВЧУК Галині Миколаївні - начальникові відділу культури і туризму Погребищенської районної державної адміністрації
КУБАЛЬ Вікторії Трохимівні - майстрині-вишивальниці, с.Городківка, Крижопільський район
ЛАНОВИК Ларисі Ярославівні - керівникові чеського народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Студанка» Миколаївського сільського будинку культури, Козятинський район
МАЗУРЕНКО Людмилі Петрівні - керівникові зразкового аматорського фольклорного колективу «Цвіт папороті» Соболівської дитячої музичної школи, Теплицький район
ОНІЩУКУ Олександру Леонідовичу - завідувачеві хореографічної школи «Барвінок» Вінницького міського центру художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок»
ПІРНЯКУ Олександру Олександровичу - директорові Державного історико-культурного заповідника «Буша», Ямпільський район
ФОЛЮШНЯК Євгенії Василівні - режисерові культурно-мистецьких заходів, м.Тульчин
«ЗАСЛУЖЕНИЙ ХУДОЖНИК УКРАЇНИ»
КОВАЛЬЧУКУ Олександру Михайловичу - художникові декоративно-прикладного мистецтва, м.Вінниця.
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
|
Завершилась акція “Вишивана доля Вінниччини”
Український рушник має славну історію, бо в усі часи служив для наших предків символом злагоди, чистоти почуттів, подружньої вірності, щасливої долі, надії, прощання та захисту від злих сил. Він мав не тільки утилітарне призначення, а й ритуальне, бо широко використовувався під час обрядів і церемоній. Супроводжуючи людей у любові й радості, горі та розлуці, він, як і народна пісня, виконував роль оберега хати, роду і народу.
В давні часи рушники були своєрідним обличчям оселі, за їх кількістю та якістю судили про господиню та їі доньок. Тому хату без рушників порівнювали з родиною, в якій немає дітей. Жодна дівчина не думала про заміжжя до тих пір, поки не вимережила сорочку для судженого і десятків зо два рушників, без яких неможливо уявити українське весілля.
Етнографічні дослідження свідчать, що під час весільної церемонії рушники використовувалися 20 разів. Батьки благословляли молодих іконою з рушником, ними в'язали не тільки старостів і дружок, а й бояр та інших весільних гостей. Особливого значення надавали тому рушникові, на якому мали стояти молоді під вінцем. В деяких місцевостях родичі молодого на щастя й добробут клали під нього срібні гроші й пшеницю. А старша дружка та родичі молодої намовляли її спритно статит першою на рушник, аби поважали свекруха, свекор і сам чоловік.
Схиляючись над полотном довгими осінніми чи зимовими вечорами, жінка плекала надії на краще життя, власне вишивала свою долю отими магічними знаками й символами, зміст яких ми й досі розшифровуємо. Приємно, що нині багато дівчат, готуючись до весілля, не купляють рушники в магазині чи на базарі, а вишивають власноруч.
3 давніх давен слава про наші вишивки линула по близьких та далеких світах, а чужоземці, мандруючи Україною, відзначали дві характерні риси нашого народу - любов до пісні та вишивки. І мабуть, недаремно, адже кожна жінка, вишиваючи, залежно від настрою, співала веселих чи сумних пісень. Отож і таким поширеним було порівняння «вишивка як співає».
Кожна місцевість нашої держави має свої особливості орнаменту й техніки вишивання рушників. (Всього ж в Україні зафіксовано понад 150 технік!)
Традиційним подільським рушникам властиві геометричні та геометризовані малюнки. Зустрічаються й анімалістичні зображення та малюнки стилізованих жіночих фігур. Давні подільські рушники переважно одно-та двобарвні. А з ХІХ століття - багатобарвні, вишиті бавовняними нитками.
А щоб отримати потрібний колір, наші прабабусі фарбували нитки в корі дуба й лушпинні цибулі, відварах гілок та ягід бузини, брусниці, шишок вільхи, квітів нагідок, гречаної луски.
Разом із багатостраждальною історією рідного народу рушник пережив нелегкі часи, аби знову повернутися в наші оселі, в наше життя і зайняти належне місце.
У 2007 році в Україні проходила культурномистецька акція «Рушник національної єдності», до якої долучилися й наші провідні майстрині. Досі не можу забути, з яким трепетом презентували ми його на Святі козацької слави, що проходило в с. Буша Ямпйьського району 14 жовтня 2008 року. Тоді нам захотілося створити свій подільський рушник, використавши традиційні узори й техніки вишивки.
Щиро дякую всім, хто пройнявся нашим задумом та допоміг його вишити. Відрадно, що начальники відділів культури і туризму райдержадміністрацій та директори районних будинків культури з розумінням поставилися до наших починань і таким чином підтримали своїх майстринь, познайомили з їхнім доробком широку громадськість.
Низько схиляюся перед знаною вишивальницею, заслуженим майстром народної творчості України Галиною Іванівною Данилюк, яка провела багато безсонних ночей над створенням ескізу рушника і впродовж лютого-серпня керувала творчим процесом.
Спасибі вам, дорогі майстрині, що вимережили, співаючи, восьмиметровий подільський рушник.
Сподіваюся, що обласна культурно-мистецька акція «Вишивана доля Вінниччини» викличе у багатьох жінок (та й чоловіків!) непереборне бажання вимережити собі, своїм рідним та близьким сонячні вишиванки, заквітчати оселю рушниками.
Та найголовніше - навчіть своїх доньок, внучок і правнучок цьому давньому, як світ, ремеслу, щоб і вони вишили свою долю.
Тетяна Цвігун,
Директор обласного центру народної творчості,
заслужений працівник культури України
Характерна ознака традиційної української вишивки - їі лаконічна довершеність, а в результаті - величезна інформативність, глибокий символізм вишитих знаків, орнаментів та композицій.
Наші предки мали культ Роду, відтворений у «Дереві роду», «Дереві життя», як багатозначний символ триєдності світу, вічності життя, буяння природи. Серед розмаїття орнаментів можна виділити найбільш вживані: зірки, безконечники, ромби, квадрати, трикутники, солярні знаки, геометризовані рослинні орнаменти. Ці знаки, неначе літери алфавіту, складають безмежну кількість вишиваних візерунків. Від їх співвідношення та взаємного розташування залежить якість переданої інформації.
Подільський рушник, як правило, вишивався рахунковими техніками: лиштвою, штапівкою, качалковою гладдю, низзю, ретяззю, подвійним прутиком та їх поєднанням. Вишивали рушники вовняними нитками, які фарбувалися рослинними барвниками. Традиційно вишивка орнаменту подільського рушника займає третину від половини довжини рушника. Графічно чіткі орнаменти легко повторюються, що є запорукою збереження традиції в системі символів і орнаментів. Кольорова гама вишивки різноманітна. Композиційне вирішення орнаменту вишивки на полотні, як правило, має форму прямокутника або квадрата, два однокові кінці з симетричним розташуванням елементів.
Рушник «Вишивана доля Вінниччини» за композиційною основою орнаменту відноситься до традиційного подільського рушника з багатоярусною структурою, яка символізує зв’язок у просторі і часі від сьогодення і до сивої давнини – трипільсько-кукутенської культури.
Рушник вишито традиційними рахунковими техніками: качалковою гладдю, лиштвою, мережкою, низзю, штапівкою, ретяззю. Кольорове вирішення рушника - поліхромне, переважають традиційні червоночорні кольори.
Далі йде один зі стародавніх способів шитва - «низь». Переважна більшість подільських сорочок оздоблена саме низзю з геометричними, переважно монохромними орнаментами, з ювелірною чіткістю найдрібніших елементів.
Нижній ярус горизонтальної стрічкової композиції символізує жінок-берегинь з дітьми, які підтримують Дерево життя - традиційний символ y подільській вишивці.
Орнітоморфічні орнаменти в системі символів характеризують духовний світ регіону, його розвиток i процвітання. Зображення Дерева життя походить від давніх міфологічних уявлень про могутність духовних сил природи i людини. Подільська вишивка характеризується надзвичайним розмаїттям варіантів цього знака.
Дерево життя або велика богиня Берегиня несе основне художнє навантаження на полотні рушника i вишите y формі яйця. За сюжетною основою - це Вінниччина з її 27-а районами-квітками. 3 боків Дерева життя схематично відтворено Адама i Еву. B центрі рушника вишите сонце - восьмикутна зірка, яка є джерелом життєдайної сили.
Композиційний орнамент S-символа (безконечника) вважається сильним обереговим знаком, який не має початку i кінця, вишитий по усьому периметру рушника i несе в собі інформацію про безконечну зміну дня та ночі i вишитий чорними та червоними нитками, що є традиційними кольорами для Поділля. Таким же орнаментом об'єднані яруси рушника. Краї рушника обрамлені під рубець з подвійним прутиком, a його кінці завершуються тороками, що символізують продовження життя.
Галина Данилюк
Заслужений майстер народної творчості України
Олександр Свіргун
Провідний методист ОЦНТ
Детальніше про подію читайте на цій сторінці.
А повний фоторепортаж з акції знайдете ось тут.
|
Козак Мамай на персональній виставці Івана Горобчука
Член Національної спілки майстрів народного мистецтваУкраїни живописець Іван Горобчук народився 17 грудня 1957 року в селі Мончині Погребищенського району Вінницької області.
Йому притаманна соковитість кольору, вміння декоративно вирішувати площинні зображення. Його картини виставляються на обласних, міжрегіональних та всеукраїнських виставках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
Наприкінці 90-х років Горобчук проявив себе в народному малярстві, розпочавши роботу над циклом творів, присвячених міфопоетичному світу українського села. І за останніх 10 років досяг успіхів в цьому жанрі.
Відчуваючи своє національне коріння, митець звертається до його витоків, змальовуе фольклорні сцени, тісно пов'язані з рідною землею та народом. Художник відтворює захоплюючий світ минулого, традиції і обряди українського народу, досконало зображує одвічні символи добробуту селянського життя.
Малярство Івапа Горобчука вирізняється власною манерою зображення. Використовуючи традиційні та авторські техніки, інтуїтивно гармонізуючи твори, майстер відчуває мить, коли рухи пензля творять у поєднанні з душею.
Починаючи з 1997 року живописець бере активну участь в обласних виставках та культурно-мистецьких заходах. Його роботи презентувались на восьми всеукраїнських та двох міжнародних виставках. У його доробку є близько 1000 картин та 11 персональних різносюжетних виставок.
В нинішній експозиції представлено 22 роботи з зображенням Козака Мамая. Він є своєрідним втіленням українського характеру, образом волелюбності, стійкості та невмирущості народу. А прославили Козака простолюдні художники, які зображували його на козацьких та селянських хатах, на кленових та дубових полотнищах дверей, на кахляних грубах і навіть на липових колодах вуликів.
Перегляньте колекцію робіт Горобчука.
|
Фестиваль творчих колективів національних меншин
Обласний фестиваль творчих колективів національних меншин “Подільські барви” відбувся у Вінниці. Його організувало управління культури та туризму облдержадміністрації і обласний центр народної творчості.
Такі фестивалі дев’ятий рік поспіль дають можливість представникам етнічних груп краю показати культуру своїх предків. На сцену виходять школярі і літні люди, для котрих виконання народних танців чи пісень є не лише сценічним номером, а формою їхнього спілкування з оточуючим світом.
З цього фестивалю вийшли паростки самостійних свят національної культури чехів, поляків, білорусів, росіян, євреїв та ромів. Вже відбувся Всеукраїнський фестиваль чеської культури. А представники асирійської етнічної групи готові незабаром прийняти гостей другого міжнародного фестивалю.
Заступник глави Вінницької ОДА Любов Спірідонова підтвердила прагнення обласної влади сприяти розвитку національних культур. Вона запропонувала в день десятої річниці обласного фестивалю зібрати у Вінниці Всеукраїнський фестиваль.
- Ви можете розраховувати на нас, - сказала Спірідонова. - Ми завжди поряд з вами.
З 1992 року на Вінниччині зберігається традиція проведення свят національних культур, коли в Шаргороді вперше відбувся фестиваль ”Всі ми діти твої, Україно”. Він привернув увагу консульств низки країн до життя своїх співвітчизників на Вінниччині.
Частими гостями в містечках і селах стали дипломати Чехії, Польщі, Ізраїлю, Росії. Саме завдяки таким контактам місцеві представники національних меншин отримали можливість вивчати батьківську мову, виїздити на історичну батьківщину з культурними обмінами, відкривати на Вінниччині національні недільні школи тощо.
|
Великодня писанка
Щорічно напередодні великодніх свят Світлиця ОЦНТ збирає всіх бажаючих пізнати дивовижний і малодосліджений материк у всесвіті українського народного мистецтва - «Великодня писанка».
3 глибини сивих тисячоліть писанка промовляє до нас таємничими солярними знаками й символами. Подільська писанка має свої особливості, свою палітру кольорів, свою орнаментику, композиційні варіанти, сполучення кольорів, символів та знаків. На жаль, в нашій історії були роки безпам'ятства й забутгя, коли деякі традиції втратилися назавжди. Тому відрадно, що упродовж останнього десятиліття відродженням писанкарства займається багато майстринь, заохочуючи до ціеї благородної справи дітей і молодь.
На нинішній виставці презентують свої роботи відомі майстри Вінниччини і писанкарки-початківці. Зокрема в експозиції нинішньої виставки представлені писанки Марії Гоцуляк, Людмили Сорочинської, Оксани Городинської, Тетяни Мороховець та Олени Корсовської (м.Могилів-Подільський); Інни Громової та їі учнів (м.Хмільник); Любові Бондар та Світлани Малої (м.Тульчин); Ірини Дубицької (м.Гайсин); Тетяни Пірус та ії доньок Катерини Пірус і Ольги Безверхої; Світлани Луценко, Ірини Савчук, Аліни Савицької, Евдокії Чугунової та Лариси Смашнюк (м.Вінниця);Лариси Шаран (Вінницькі Хутори Вінницького р-ну), Людмили Доноаге та ії вихованців гуртка «Берегиня» Жмеринського РБК.
Експозицію виставки прикрашають роботи на великодню тему: народне малярство Івана Горобчука (м.Вінниця), Тетяни Філь (смт. Липовець) та Олександра Свіргуна (с. Стрижавка Вінницького р-ну); кераміка Людмили Філінської та ії доньки Наталі Сентемон, Вікторії Ніколаєвої (м. Вінниця); Наталії Лавренюк та Василя Рижого (м. Ладижин), Романа Чмерука (смт. Погребище), різьба по дереву Петра Пипи (с. Андрушівка Погребищенського р-ну); витинанки Дмитра Власійчука (м. Хмільник), Світлани Дищук (смт. Теплик), Ліни Концевич (м. Вінниця); випилювання по дереву Олександра Крутих (м. Вінниця); плетення бісером Наталі Дмитришиної; вишивка Олександра Петровського (с. Сьомаки Жмеринського р-ну). Вишуканістю та святковістю довершують експозицію виставки флористичні композиції Наталії Очеретної (с. Агрономічне Вінницького p-ну).
На базі виставки упродовж 14-17 квітня будуть проводитись майстер-класи з написання писанок за участю провідних писанкарок області Тетяни Пірус, Свдокії Чугунової, Оксани Верхової-Єднак, Лариси Шаран та Олі Безверхої, де всі бажаючі зможуть ознайомитися з азами цього древнього і таємничого виду народного мистецтва.
Нові експонати виставки у нашій фотогалереї
|
Персональна виставка різьби по дереву Юрія Дяченка
Виставка Юрія Дяченка “Дума про Україну", що відбулась в обласному краєзнавчому музеї, представила 65 рельефів, різьблених з дерева .
Сюжетами творів відомого майстра є події з історії України, історично-жанрові нариси, епізоди сьогоденної історії та зображення християнських святих у трактуванні православного канону чи західноєвропейських художників-класиків.
Роботи майстра експонувались на багатьох обласних, всеукраїнських, міжнародних та закордонних виставках.
Юрій Дяченко продовжив цю традицію релігійного мистецтва, звертаючись до християнських зображень, виконаних у скульптурній техніці - багато з них займають чільне місце в українських оселях.
Його твори можна віднести до образотворчості, до першовзірців давнього та класичного національного малярства. Багато років художник працює над галереею історичного портрету - невеликі за масштабом, але монументальні за висловом роботи змальовують образи козацьких гетьманів та героїв національо-визвольної боротьби. Серед них можна побачити і зображення Ярослава Мудрого, яке розпочинае нову тему, нову серію у роботі художника.
Чуттевим теплом та шанобливою увагою до кожної деталі композиції проникнуті роботи Дяченка, присвячені минувщині українського села - панорамні краевиди чи затишні куточки прироци гармонійно акомпонуготь сюжетам. Кожна подія набуває ознак поезії і глибокого сенсу.
Перегляньте цю виставку.
|
Персональна виставка Володимира Танцюри
Першого квітня 2009-го року у виставковій звалі нашого центру відкрито персональну виставку аматора з Крижопільського району Володимира Іванович Танцюри.
Він народився 17 березня 1954 року в маленькому селі Левків Крижопільського району на Вінниччині.
З раннього дитинства любив малювати та майструвати, тому після закінчення школи став навчатись в Івано-Франковому художньому професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність різьбяра художньої різьби по дереву. Природний талант, висока вимогливість до себе, творчий пошук та ретельне ставлення до своєї праці принесли успіх.
Різьбленням він займаеться вже понад 20 років. Працюючи в стилі об'емної різьби, віддає перевагу скульптурним композиціям малих форм.
У своєму доробку Танцюра мае близько 1000 робіт та 4 персональних виставки. Різьбяр бере активну участь у виставках всіх рівнів, він є бажаним гостем шкіл району, спілкується з творчими особистостями Вінниччини.
Експонати виставки
|
Віктор Наконечний: портрет лауреата Шевченківської премії 2009
Серед цьогорічних лауреатів Національної премії імені Т.Г. Шевченка є й добре відоме пересічним жителям Поділля ім’я народного художника Віктора Наконечного.
При цьому у термін художник вони вкладають більш широкий сенс, ніж просте визначення жанру мистецтва, в якому працює майстер. Бо Наконечний не обмежує себе лише живописом. Йому мила графіка, витинанка, писанкарство й україністика в цілому як філософія життя. І якщо про досягнення в специфічних техніках свідчать звання Заслуженого майстра народної творчості України, лауреата премії ім. Катерини Білокур. То Національна премія ім. Шевченка є мірилом його українськості.
Навіть досягши певного авторитету й популярності серед фахівців й шанувальників, він залишається вірним своїй далекій від столиць Клембівці, куди повертається після європейських виставок. Це такий собі Діоклетіан, що зрікся влади заради простого життя. Або ж ближчий нашому сучаснику Михайло Шолохов з його знаменитою станицею Вйошенською.
Так, саме аналогію з останньою можна побачити в перетвореному на музей будинку художника і в інтересі земляків до особистості майстра.
- Та й саме село унікальне, - підтверджує директор Вінницького обласного центру народної творчості Тетяна Цвігун. – Звідси походять, або живуть ще три досить відомих на Вінниччині народних художника: Петро Кравчик, Віктор Крижанівський, Тетяна Дєдова. І думаю, що цей список, з часом, буде продовжено. Отож, Наконечний не виник на пустому місці. Ця унікальна особистість з’явилась на світ в унікальному середовищі. І працівники нашого центру розуміють необхідність його збереження, бо з часом це творче середовище дасть світові нових унікальних людей.
Наконечний виріс на вишиванках, що принесли світову славу Клембівці, на народній писанці, яку перетворив своєю творчістю на своєрідні народні картинки. Він надзвичайно вимогливий до себе. Тому за що б не взявся, робить добре, педантично.
Мені особливо приємно відзначити, - продовжує Цвігун, - що ця людина вийшла з народної творчості. Як художник він виріс на наших виставках. А торік ми показали шістдесяту щорічну виставку майстрів народної творчості.
Він знайшов себе в народній картинці. На них глядач побачить сільські ткані доріжки, так звані вазони на килимах, візерунки з вишиваної сорочки, притаманні Клембівці.
В його роботах є сам народний обряд.
При цьому він не пише великих полотен. Все своє мистецтво він вміщує на невеличких мініатюрах. Але в них сконцентровано все українське життя. Тож, не просте співпадіння у тому, що за присвоєння Наконечному високого звання одноголосно проголосували усі члени журі премії. Це унікальне рішення ще й тому, що у попередні роки навіть номінації “народне мистецтво” в премії не існувало.
Незабаром після присвоєння Віктору Наконечному високого звання в обласному краєзнавчому музеї відкрилась його персональна виставка живопису “Клембівські обереги”.
Її відвідувачі мали можливість побачити ретроспективу творчості художника з 60-ти робіт.
Оцінюючи зроблене Наконечним, голова Національної Спілки народних майстрів України, член комітету з присудження Шевченківської премії Євген Шевченко, що був присутнім на відкритті виставки, сказав, що народне мистецтво є такою категорією, без якої неможливий розвиток будь-якого етносу. А Віктор Наконечний є творцем цього розвитку.
Виставка стала помітною подією в культурному житті обласного центру, привернувши увагу багатьох городян. А для художника вона запам’ятається як одна з небагатьох його масштабних персональних виставок на малій батьківщині, котрих не було тут давно.
ДОВІДКА. Віктор Андрійович Наконечний народився 1947 року.
У власному будинку створив музей народного мистецтва. Творчий доробок складає понад 3000 картин у техніці олійного і темперного живопису, 1000 графічних робіт, понад 500 витинанок.
Його картини мають колекціонери в Україні, Росії, Канаді, США, Німеччині, Франції.
Живе в с. Клембівці Ямлільського району Вінницької області.
Віртуальна виставка лауреата знаходиться тут
|
Виставка “Шевченко в народному мистецтві”
Упродовж багатьох років в Світлиці ОЦНТ проводиться Шевченківська виставка. Оскільки вона стала традиційною, то вже склалося певне коло народних майстрів Вінниччини, які готуються до неї заздалегідь. Поштовхом до творчості для багатьох митців є поезія і живопис Великого Кобзаря.
Перечитуючи безсмертні твори Т. Г. Шевчека, які й сьогодні не втратили своєї актуальності, гортаючи альбоми з репродукціями живописних і графічних робіт, кожна творча особистість відчуває силу й велич його духу, що дає наснагу.
На нинішній виставці представлені роботи майстрів з Жмеринського, Крижопільського, Томашпільського, Козятинського, Чернівецького, Вінницького, Гайсинського, Іллінецького, Липовецького, Хмільницького, Оратівського, Погребищенського районів та м.Вінниці.
Виставка «Шевченко в народному мистецтві» відкривається одразу ж після відкриття обласної культурно-мистецької акції «Вишивана доля Вінниччини», тому в експозиції виставки -чільне місце займають роботи майстрів ручної вишивки, а caмe: Світлани Бортнюк (с.Бабин Іллінецького р-ну), Лариси Любенко (с.Жадани Іллінецького р-ну), Олександра Левендюка (С.Комсомольське Козятинського р-ну), Людмили Бевз (смт. Крижопіль), Ірини Дубіцької та Станіслава Шагуріна (м.Гайсин), Галини Данилюк (м.Вінниця), Галини Очеретної (смт.Тиврів), Оксани Драченко, Олени Бондарчук та Стаса Драченко (м.Жмеринка).
Народне малярство представлене такими майстрами, як: Іван Горобчук, Валентина Колтановська, Ірина Кравченко (м.Вінниця), Олександр Свіргун (с.Стрижавка Вінницького р-ну), Олександр Кальченко (с.Писарівка Вінницького р-ну), Тетяна Філь (м. Липовець), Микола Сауляк (с.Вила Томашпільського р-ну) та Микола Луць (с.Лужок Чернівецького р-ну).
Експозиція нинішньої виставки багата портретами Т.Г.Шевченка, виконаними не тільки майстрами ручної вишивки, а й митцями інших жанрів: Юріем Дяченком (різьба по дереву, м. Гайсин), Олександром Крутих (випалювання на дереві, м.Вінниця), Дмитром Власійчуком (аплікація з тканини, м.Хмільник).
Вражають своєю майстерністю об'ємного різьблення роботи самобутнього майстра Петра Пипи (с. Андрушівка Погребищенського району), який представив сюжетні композиції за творами Великого Кобзаря на стовбурах дерев.
Зачаровують своєю красою та незвичайністю роботи майстрів флористики Оксани Сироти та Галини Співак (учасниці народної аматорської студії «Чарівниця» с. Підвисоке Оратівського району).
Гончарне мистецтво цього року представляють Тетяна Шпак (с.Бубнівка Гайсинського району), Василь Рижий (м.Ладижин), Роман Чмерук (м.Погребище), Леонід Коваль (с.Гущинці Калинівського р-ну) та Євген Слободинський (м.Вінниця).
В цілому на виставці представлені різні жанри і техніки виконання, алe авторів об'єднують палка любов та невмируща шана до великого сина України Тараса Шевченка.
Перегляньте виставку тут
|
Вишивана доля Вінниччини
Культурно-мистецьку акцію “Вишивана доля Вінниччини” розпочали працівники Вінницького обласного центру народної творчості. Вона триватиме до серпня цього року, коли в День державної Незалежності України буде презентовано її результат – вишитий народними майстрами області восьмиметровий український рушник із зображенням символів Поділля.
У створенні рушника візьмуть участь представники кожного з двадцяти шести районів області та Вінниці. Але спостерігати за процесом і переймати традиції зможуть усі бажаючі аматори під час майстер-класів з вишивки.
Ескіз рушника розробила одна з найдосвідченіших вишивальниць, Заслужений майстер народної творчості України Галина Данилюк.
- Основу малюнка становитимуть 27 квіток - за кількістю адміністративних одиниць області, – розповіла вона. – Будуть присутні символи дерева життя, безкінечності, річки Південний Буг, обереги, сакральні символи краю і ще багато інших загальновизнаних українських символів.
- І кількість майстрів, залучених до робити, позначається сакральним числом 40, - доповнює директор Центру Тетяна Цвігун. – З їхньою участю ми хочемо привернути увагу, повернути до вжитку багаті техніки вишивки, колись присутні на Вінниччині. А їх було більше сотні. В той час як зараз ми у більшості випадків бачимо лише хрестик.
Ми ж на цьому рушнику використаємо техніку “низь”, “качалкову гладь” і “мережку”.
На нашій фотогалереї ви можете приєднатись до церемонії початку акції, а також спостерігати за її перебігом.
|
|
|