«ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ»: чий досвід — корисний?

У міжнародному громадсько-політичному тижневику «Дзеркало тижня» за 25-31жовтня 2008 р. (№ 40) вміщено ексклюзивне інтерв’ю — «Микола Азаров: «Якщо ми зараз підемо на виконання всіх вимог МВФ, то ситуація лише погіршиться». Журналіст Андрій Алексєєв, повідомивши про появу п’яти парламентських законопроектів, альтернативних кабмінівському, щодо мінімізації впливу світової фінансової кризи на українську економіку, зазначає: розмова піде про документ регіоналів (№ 3309-1), авторами якого є лідер партії Віктор Янукович і голова комітету ВР з фінансів Микола Азаров. Детально репрезентуючи цей законопроект, Азаров водночас стверджує: «Наслідки світової фінансової кризи для України наклалися на абсолютно безграмотну політику українського уряду цього року». Стосовно пропозицій регіоналів народний обранець наголошує:

«До речі, при підготовці цього законопроекту ми вивчили досвід Казахстану, де схожі на наші нинішні проблеми вирішували ще півтора року тому. Було розроблено дуже серйозну урядову програму, яка приймалася не на рівні парламенту, а на рівні уряду. Ми вивчили цю програму, і запропоновані нами заходи дуже схожі за своєю логікою на казахстанські. Ми подивилися, що в нинішній ситуації роблять уряди Росії, європейських країн, США. Наш уряд під тиском МВФ діє із точністю до навпаки. Треба знижувати податки — він їх підвищує, треба пом’якшувати фіскальну політику там, де це можливо з погляду підвищення попиту на внутрішньому ринку, — він її посилює».

На запитання журналіста, який вів розмову, чи вважає парламентарій, що слідувати вимогам МВФ недоцільно, а отримувати кредит — необов’язково, Микола Азаров підкреслює:

«Поки що на сьогодні такої потреби немає. І якщо ми зараз підемо на виконання всіх вимог МВФ, то ситуація тільки погіршиться. Якби Національний банк від початку проводив більш зважену й адекватну ситуації політику, а не спочатку зміцнював необґрунтовано курс, а потім допускав його обвали, у нас не було б таких проблем із підтримкою курсу. Нацбанк і зараз може досить швидко зняти паніку на валютному ринку, діючи більш рішуче та оперативно».

«СІЛЬСЬКІ ВІСТІ»: який принцип — головний?

У газеті захисту селян України за 28 жовтня 2008 р. (№ 127) надруковано огляд «Або по-нашому, або ніяк...», авторка якого Ніна Цюпа, оцінюючи події минулого парламентського тижня, вважає їх вкрай непродуктивними — передовсім через блокування роботи ВР фракцією БЮТ, а також унаслідок непоступливості ряду інших фракцій. Відзначивши, що останній акцент тижня все ж зробила у своєму виступі Ю. Тимошенко, оглядачка стверджує:

«Прем’єр ще раз наголосила, що спочатку парламент має схвалити антикризові документи, а вже потім перейматися такими «деструктивними питаннями», як позачергові парламентські вибори. Багато хто розцінив останні слова як своєрідний сигнал: якщо у вівторок хтось спробує відійти від цього сценарію — спочатку антикризові закони — неминуче зіткнеться з активною протидією БЮТ. Цю позицію колишніх союзників нашоукраїнці уже в’їдливо охарактеризували: мовляв, БЮТ послідовно відстоює принцип: «або по-нашому, або ніяк...»

На жаль, узагальнює авторка огляду, можна сказати, що цього принципу сьогодні дотримується практично кожна політична сила.

«УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС»: куди пішли мільярди гривень?

У щотижневій газеті Федерації патріотичних видань України за 30 жовтня — 5 листопада 2008 р. (№ 38) надруковано аналітичний огляд «Догралися...», з підзаголовком — «Вітаємо  стагфляцію, валютну та банківську кризи».

Відзначивши, що фінансові проблеми України найближчим часом можуть перекинутися на сектор реальної економіки, яка почала гальмувати в умовах, коли ціни продовжують зростати, автор огляду Вадим Башта наголошує:

«В обстановці перманентної  політичної нестабільності останніх років українська економіка досі демонструвала чудеса виживання. Що з нею тільки не виробляли: і підвищували оклади номенклатурним чиновникам у енну кількість разів, і забезпечували потенційних виборців зарплатами в повному відриві од темпів зростання продуктивності праці, і душили податками, корупцією та рейдерством. До певного часу все це сходило з рук. І все ж саме 2008 рік підтвердив просту істину: що посієш, те й пожнеш».

Детально розглянувши стан трьох сфер фінансової кризи в Україні — стагфляційної, валютної та банківської, автор огляду застерігає:

«В умовах наростання світової фінансової кризи політичні сили практично всіх країн згрупувалися і об’єдналися перед обличчям нової небезпеки. На підтримку банківських систем та біржових індексів, які не перестають падати, виділяються й витрачаються десятки мільярдів євро та сотні мільярдів доларів. Український політикум «об’єднується» досить своєрідно, багато основних гравців політичного рингу взагалі не визнають (або мінімізують) факт поширення світової кризи на територію країни. Можливо, немає повної впевненості, що у разі потенційного економічного стресу знайдуться десятки мільярдів гривень на підтримку фінансової системи й економіки країни в цілому? Можливо, ці десятки мільярдів гривень, які можуть виявитися життєво необхідними для виведення економіки з кризового стану, давним-давно витрачені на підвищення зарплат високопоставленим чиновникам, на безрозмірні й незвичні навіть для багатих європейців спецпенсії, на збільшення витрат з утримання бюрократичного й роздутого до непристойності управлінського апарату, на другорядні програми та святкування, на популізм і обіцянки достойного життя вже сьогодні...».

«ГОЛОС УКРАЇНИ»: що слід робити?

У газеті Верховної Ради України за 30 жовтня 2008 р. (№ 207) вміщено під рубрикою «Парламентська хроніка» репортаж «Народні обранці підтримали антикризові заходи. Поки що в першому читанні», авторка якого Олена Горбунова підкреслює:

«Учора Верховна Рада ухвалила в першому читанні внесений Президентом України законопроект «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За цей документ проголосували 248 народних депутатів, зокрема 156 представників БЮТу, 72 — «НУ-НС», 18 — від Блоку Литвина та двоє депутатів від Партії регіонів».

Повідомляючи про перебіг ранкового засідання ВР 29 жовтня, оглядачка зазначає:

«Представляючи президентський законопроект, перший заступник глави секретаріату Президента Олександр Шлапак, зокрема, зазначив, що для вирішення економічної кризи державі потрібні консолідовані рішення політичних сил. Він також охарактеризував основні принципи, які включає документ. Це — запровадження стабілізаційного фонду, джерелами фінансування якого мають стати приватизаційні кошти, а також зовнішні та внутрішні запозичення. Передбачає документ і підтримку малого та середнього бізнесу, а також галузей, які опинилися в критичній ситуації. Це, зокрема, стосується сільського господарства. За словами О. Шлапака, якщо не буде ухвалено жодного рішення щодо податку на додану вартість для селян, то з нового року вони оподатковуватимуться за звичайною ставкою ПДВ, це стане початком кінця нашого сільського господарства, наголосив він. Водночас він зауважив, що жодним чином не йдеться про заморожування соціальних виплат. За його словами,  прожитковий мінімум і мінімальну заробітну плату можна буде піднімати на рівень інфляції. «Більшого в ці два роки ми зробити не зможемо», — наголосив О. Шлапак».

Авторка огляду констатує, зокрема: прем’єр-міністр Юлія Тимошенко зауважила, що хоча президентський документ не враховує всіх урядових пропозицій, Кабмін готовий зняти свій законопроект на користь документа глави держави та закликала опозиційні фракції консолідуватися довкола стабілізації ситуації в країні.

«ДЕНЬ»: що зроблено?

У щоденній всеукраїнській газеті за 30 жовтня 2008 р. (№ 196) надруковано огляд «Можуть, якщо притисне», авторка якого Олена Яхно насамперед підкреслює:

«МВФ вдалося практично неможливе — хоч на час примирити Президента й прем’єра. Вчора в першій половині для українські політики демонстрували дива здатності домовлятися. Юлія Володимирівна «із задоволенням» зняла свій законопроект на користь «укороченого» законопроекту Президента, під який МВФ може виділити $16,5 мільярда кредиту».

Відзначивши, що за таке рішення проголосувало 248 депутатів, авторка огляду наголошує:

«Очевидно, спрацював простий інстинкт самозбереження. Учора голова Національного банку України Володимир Стельмах прямо, без натяків, сказав, що без кредиту МВФ Україні доведеться туго — країна опинилася на межі дефолту. За останні кілька місяців курс гривні на міжбанківському валютному ринку вже скотився до 6,225 грн./$1».

Цей кредит Україні необхідний, як деяка стабілізаційна подушка для фінансового сектору країни, і тут не до амбіцій і політичних ігор, стверджує авторка огляду.

Підготував Хома Ходун, для ІМІ