В дитинстві в мене була маленька мрія — помалювати гуашними фарбами. Вона здійснилася тільки нещодавно. Я зайшов в канцелярський магазин і побачив на поличці ту саму гуаш дитячу. Результат нижче.

Цілий сюжет, один кадр з якого ви бачите на малюнку, засів у мене в голові. Ця візуальна композиція дуже гріє. В ній є щось сокровенне і я не можу зрозуміти чому.

Мальований кадр, це мамаї, які сидять на високій горі, а вдалині видніється велике місто зі своєю суєтою, буденністю і прогнозованістю. Натомість хлопці на передньому плані явно спостерігають збоку за цим «колесом Сансари»... А перед світанком таки щось хороше станеться. Що саме? І чому? То вже потім! :)

Київщина. Наддніпрянські ліси в яких заховалося невеличке затишне обійстя.

Серце Рукотворів

Вся змістовна частина сайту від катрулиски (тієї шо руда).
Їй компліменти :)

Вона переживала за те, коли все буде втілене, шукала майстрів, балакала з ними, світилася від задоволення і наповнила цей ресурс своєю енергією.

Я відповідав за дизайн.

Технічна сторона

Проект збудований на системі публікацій Wordpress.
В дизайні застосована бібліотека Jquery.

Сайт адаптований під нові версії популярних оглядачів і просить користувачів старих версій оновити їх.

Проект перебуває на стадії бета-тестування тому має низку недоліків.
Зокрема ще не дружить з дуже прадавніми версіями internet explorer.

Очікуємо на Ваші зауваження, поради та відгуки :)

www.rukotvory.com.ua

Хто ми є й куди рухаємо?
Майдан життя, накритий хмарами
і підпертий матінкою-Землею,
крутиться під нами, врізнобіч...
А ми, де б не були, лишаємося на місці
У своїх мислекопаннях і мислевитворах...
Ганяємо думки-мрії світом,
Бідкаємося, радіємо,
Гортаємо голими ногами сніг...
Нагорнемо купу,
і зачудуємося нею,
як малі діти...
А за мить зітреться різниця у віці та часі...
Зморшки розгладяться, а ми, щодуху,
полетимо на санчатах з великої гори...
Як у дитинстві...
Бо старість лише у голові...
Сонце всередині не має ревматизму,
згорбленої спини, купи комплексів,
і туги за прожитими роками...

17 січня 2009

Суєта кружляє в головах рухомих творців кам’яних тенет...
Та чи кожен з них підняв голову на мить,
І почув,
Що свято велике у нелюдськомовних світу цього?
Ярило-життєдайне народилося знову...
Коляда вже крокує світом...

Чоловік з фонду «Україна 3000» несподівано пропав і не відповідав ні на дзвінки, ні на електронні листи...

Ескізи лишилися. Кілька років припадають пилом. Тому викладу їх тут...

музейний портал України - ескіз

Музейни портал України - ще ескіз

Критикуючи сам себе, зараз скажу, що таких рубаних форм не робив би... Хоча, то було віяння того часу, але рух до вебдванольності прослідковується :)

Теперішня адреса сайту http://prostir.museum/. Як виявилося, новий дизайн вони таки зробили :)

Оновлення: замовник через 3-4 роки несподівано з’явився і висловив бажання віддячити за зроблене :)

Електронний олівець
прориває уявний папір
Щоб через уявну стіну
торкнутися неуявного світла...
І усміхнутися неуявними кутиками
неуявної душі...

Ніч накриває своєю ковдрою неспокійні думки, і свідомість засинає під п’янку пісню шелестіння дубових листочків...

Бешкетник вітруган гуляє по названих своїм іменем горбах, і здіймає з мережива підсвідомості старезних дубів їхні спогади дитинства...

Проти ночі, велетні прокидаються, щоб і далі берегти ключі від потаємних дверей в інші світи... На вушко вони шепнуть свої таємниці лише вибраним...