Огляд останніх змін банківського законодавства

23 липня 2010 р. набрала чинності постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про надання Національнім банком України стабілізаційних кредитів банкам України" від 13.07.2010 р. № 327 (далі – Положення).

Ця постанова скасовує постанову Правління НБУ "Про затвердження Положення про рефінансування та надання Національним банком України кредитів банкам України з метою стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри" від 04.02.2010 р. № 47 та встановлює нові правила й умови надання банкам стабілізаційних кредитів, які суттєво відрізняються від попередніх.

Згідно з новим Положенням стабілізаційний кредит може видаватись виключно платоспроможному банку для підтримки ліквідності на строк до 90 днів з можливим продовженням його на строк до 90 днів. Процентна ставка за стабілізаційним кредитом є змінною, її розмір визначається в річних процентах на рівні облікової ставки НБУ "плюс" два процентні пункти. НБУ з метою обмеження ризику ліквідності банку має право під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановити обмеження та вимоги щодо його діяльності.

Щоб отримати стабілізаційний кредит, разом з іншими документами банк має надати НБУ програму фінансового оздоровлення, спрямовану на вирішення проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо. Крім того, протягом усього строку дії кредитного договору банк зобов’язаний щомісячно надавати НБУ звіти про стан виконання програми фінансового оздоровлення та вимог кредитного договору.

Положення містить перелік підстав для відмови в наданні банку стабілізаційного кредиту, серед яких слід виокремити такі:

неплатоспроможність банку;

акціонери, інвестори банку мають об'єктивну спроможність самостійно забезпечити належний фінансовий стан банку;

придбання основних засобів, що не беруть участі у проведенні банківських операцій;

дострокове виконання зобов'язань перед власниками/учасниками банку (у тому числі перед пов'язаними особами), а також за зовнішніми запозиченнями;

надання бланкових кредитів, кредитів під низьколіквідне забезпечення та під цінні папери власної емісії;

виплата бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород керівникам банку;

спрямування коштів за отриманими кредитами НБУ на придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України;

несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитами НБУ;

порушення вимог та обмежень, встановлених постановою Правління НБУ про надання кредиту чи зміну умов кредитного договору і кредитним договором;

Для прийняття рішення про надання стабілізаційного кредиту НБУ за потреби може здійснювати інспекційну перевірку банку. У разі виникнення питання про зміну умов кредитного договору НБУ також проводить інспекційну перевірку банку, і рішення про зміну умов кредитного договору приймається з обов’язковим урахуванням її результатів.

У разі прийняття НБУ рішення про зміну умов кредитного договору в частині продовження строку користування стабілізаційним кредитом процентна ставка визначається на рівні облікової ставки НБУ "плюс" три процентні пункти, але не менше ніж середньозважена ставка міжбанківського кредитування (ставка KIACR) у національній валюті на строк понад 92 дні, яка розрахована за 30 днів, що передують даті розгляду питання про зміну умов кредитного договору.

Стабілізаційний кредит відповідно до Положення може видаватись під основне та додаткове забезпечення. Забезпечення, надане банком або майновим поручителем, не має бути обтяжене іншими зобов'язаннями.

У якості основного забезпечення приймаються:

державні облігації України;

боргові цінні папери, емітовані НБУ;

облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету міністрів України;

гарантії КМУ;

кошти в іноземній валюті (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни), розміщені банком в НБУ у формі гарантійного депозиту (без сплати процентів за ним із зазначенням цього у відповідному договорі) на строк не менше ніж строк користування стабілізаційним кредитом НБУ.

У якості додаткового забезпечення приймаються майнові права на майбутні надходження коштів на кореспондентський рахунок банку, відкритий у НБУ.

У разі зменшення вартості забезпечення банк зобов'язаний повернути частину заборгованості за стабілізаційним кредитом пропорційно розміру зменшення вартості забезпечення або поповнити чи замінити його іншим забезпеченням в достатньому розмірі.

Якщо банк порушив умови кредитного договору, НБУ має право застосувати переважне і безумовне право щодо списання в безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунка банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, та/або достроково розірвати кредитний договір.

Загалом зазначене Положення свідчить про відмову НБУ від ідеї кредитування економіки України та підтримки неплатоспроможних банків. На нашу думку, це результат активної роботи в Україні місії Міжнародного валютного фонду та ЄБРР, які наполягали на неприпустимості використання коштів НБУ на такі цілі.