Автор: МАВПА |
- Деда, а чем отличаются евреи от жидов? Вуйко отвечает: - Евреи это хорошие люди. Живут в Израиле, защищают свою страну, воюют с арабами. А жиды живут в Украине, жрут сало, пьют горилку и строят национальное украинское государство. - Деда, а чем отличается русский от москаля? - Русские хорошие люди. Живут в России, любят свою Родину, воюют с чеченцами, дают нам нефть и газ. А москали живут в Украине, жрут сало, пьют горилку и строят национальное украинское государство. - Деда, а чем отличаются украинцы от хохлов? - Украинцы хорошие люди. Живут в США и Канаде, не нарушают законов, любят Украину и занимаются бизнесом. А хохлы живут в Украине, жрут сало, пьют горилку и мешают жидам и москалям строить национальное украинское государство. |
||||||
Автор: babay |
МЕНШЕ СЕКСУ, БІЛЬШЕ СЕНСУ |
||||||
Автор: Кшися |
І ЯК ТЕПЕР ТЕБЕ ЗАБУТИ? ДУША ДО КРАЮ ДОБРИЛА ТАКОЇ ДИВНОЇ ОТРУТИ, Я ЩЕ НІКОЛИ НЕ ПИЛА, ТАКОЇ ЧИСТОЇ ПЕЧАЛІ, ТАКОЇ СПРАГЛОЇ ЖАГИ, ТАКОГО ЗОЙКУ У МОВЧАННІ, ТАКОГО СЯЙВА НАВКРУГИ, ТАКОЇ ЗОРЯНОЇ ТИШІ, ТАКОГО БЕЗМІРУ В ДОБРІ, ЦЕ МОЖЕ НАВІТЬ І НЕ ВІРШІ, А КВІТИ КИНУТІ ТОБІ…. |
||||||
Автор: Володимир |
"Програмування на мові ДОВІР'Я". Можна прочитати на сайті: zhurnal.lib.ru/k/kuchmuk_w_k З попередньою вдячністю щодо недоліків. В.Кучмук |
||||||
Автор: Патріот |
<DIV><a href=' http://taras.co.ua/' target=_blank><img src=' http://taras.co.ua/images/welykyjb2.jpg' alt='Народна Шевченківська премія' width='468' height='60' border='0'></a></DIV> Обирайте СВOЇХ шевченківських лауреатів! |
||||||
Автор: Cardinale Rosso |
Ось прочитала книгу Миколи Козлова "Суща правда, або підручник для психолога по життю" і жахнулась. Як він говорить про любов!!! Отже за його книгою ревнощі і бажання вірності коханої людини - це щось подібне до тих, хто кохати не вміє. Давайте будемо зраджувати, а наші кохані хай за нас радіють, що ми даруємо щастя не тільки їм, а ще багатьом "хорошим" особам. Якщо ми слабкі, то можна піти від зрадника і того, кому ми байдужі, якщо ж сильні - залишаймося і борімося зі своїми муками, поки наші кохані думають лише про себе і живуть своїм життям... Я згодна лише з одним - коли людина зраджує, то не питається дозволу у своєї половинки. Але не через те, що вона вільна у своїх діях. А просто тому, що їй абсолютно плювати на цю "половинку". Скажіть, невже тоді, коли ви щиро любите людину і не бережете її почуття, чи виникає у вас думка про те, що непогано було б на волі позраджувати? |
||||||
Автор: Марионетка |
Бажаю Вам міцного здоров"я в Новому році.Здоровя це саме важливе в нашому житті. |
||||||
Автор: Cardinale Rosso |
Щодо мене, вірші непогані. Найменш вдалий - "Моє місто", оскільки там зустрічаються занадто широковживані та дієслівні рими, хоча у вірші "Як ся маєш..." дієслова надають особливої атмосфери. Взагалі рима подекуди неточна. Щось я розбалакалася - піду вже... |
||||||
Автор: денис боднар |
як вам ці вірші? ВІТЕР ПРОБІГ То вітер пробіг по провулку, Розкидав волосся її, А листя танцює “гуцулку” На мокрій холодній землі. То вітер ударить у бубон Вона обернеться на мить... Кого то ж вона так-так любить? Із ким розмовляє й мовчить? То вітер зіграє на скрипці І змовкне так, як назавжди... Чому мені більше не сниться Та дівчина з іменем “Ти”? ШУКАЮ Що ж я шукаю людину в людині, Серця в німій пустоті Світла шукаю, а бачу лиш тіні, Чую слова, та не ті? Що із каміння ще виростуть клени Вірю хіба лише я? Небо ще синє, трава ще зелена, Ми замалі для життя? Що ж я шукаю людину в людині, Нащо так хочу знайти? Усмішки сію, а сходять зернини Чую слова, та не ті... МОЄ М1stО Моє місто - моє дно, Моє місто - небо, Але що мені воно, Що мені без тебе? Моє місто - п яний шум, Моє місто - осінь, І весна, і сміх, і сум Тут живуть ще й досі. Моє місто... Приїжджай, Не прошу благаю, Я зустріну завжди. Знай, Я тебе чекаю... як ся маєш? вже не знаєш? відчуваєш що не маєш? натякаєш дорікаєш вибачаєш забуваєш проживаєш пропиваєш снігом пилом замітаєш між словами заплітаєш і ховаючись ховаєш і крізь сльози ще співаєш і привітно зустрічаєш де за межі запливаєш там сліди свої лишаєш свою душу зберігаєш і байдужістю лякаєш народившись помираєш і коли себе впізнаєш запитаєш як ся маєш? Він грає не за гроші. Від душі. До дідька п’яний він… І хочеться сміятись Чи плакати… Ні, просто час навчив Постійно і щоденно помилятись, Ховати сльози, битись в пустоту, І вірити, що небо заговорить, І він колись шукав єдину ту Давно… Давно, неначе вчора… Він грає не за гроші. Просто так, Для нього то найкращим є наркозом, Хіба ж то він один такий дивак, Який любов сприймає так серйозно? |
||||||
Автор: Kanja_bibrka |
Надсилаємо щирі вітання авторам та читачам цього ресурсу. З повагою, http://bibrka-city.narod.ru |
||||||
Автор: Kanja_bibrka |
Їде дядько на конях та й говорить по мобільнику. Однією рукою віжки тримає, в другій телефон. Так собі думаю: з точки зору безпеки руху йому конче потрібен ще й "хендс фрі"! І ще одне, дуже важливе. Про що б дядько не говорив зі своїм абонентом, йому під час руху категорично забороняється вимовляти назву пошукової системи AltaVista. От про що хоче нехай говорить, а про AltaVistу зась. (Бо "Віста!" - то коняча команда. Вони як чують, одразу повертають, от вам і ДеТеПе.) |
||||||
Автор: Cardinale Rosso |
Гівно теж має право на існування, передусім, щоби деякі могли вирізнити хоч якось справжню літературу. Усе пізнається в порівнянні. Не цураймося нашої мови, братове. Учора мене називали націоналісткою, а сьогодні - вже нацисткою. |
||||||
Автор: Svoi |
Для повноти образа треба на фотці до статті не шолом на голову Кухарукові натягнуть, а презерватив, то було б саме те. |
||||||
Автор: Malva |
Я не знаю, як виглядатиме третя світова війна, але у четвертій воюватимуть камінням і палицями. Щодо літератури, якщо романи почнуть писати мавпи, (що вже зараз дуже помітно) після Юща (пробачте, нашого президента тобто), українська література перетвориться на велику купу лайна. А цього дуже не хотілося б. Відверто. |
||||||
Автор: МАВПА |
ПРОЧИТАЛА ОТО АНЕГДОТА: Работаю я в компьютерной конторе. Однажды пришел знакомый ГАИшник и попросил починить его домашний комп — винду переставить и т.п. И случилось так, что когда он его забирал, меня на месте не было. Через пару дней еду с подругой на своем авто (Toyota Celica, не болид конечно, но машинка довольно проворная), обгоняю поток в шахматном порядке. Моя любимая меня по этому поводу методично пилит. И как апофеоз (не знаю как правильно пишется) обгоняю подряд два автобуса на ЖД переезде, и вот они родимые приветливо машут полосатой палкой. Прижимаюсь к обочине, приоткрываю окошко, достаю документы. Моя при этом аж сияет злорадственно типа «Я же говорила…». И тут в окне появляется довольное лицо того самого ГАИшника и протягивает руку со словами: «Здарова! Скока я тебе должен?» Первая моя мысль — щас глазики у подруги выпадут и закатятся под сиденье. |
||||||
Автор: Malva |
Доки б"ється серце - організм здатен існувати, але коли і воно спиняється, настає смерть. Наша мова - це серце, і щоб про неї не казали "великорозумники", без серця вони - мерці. Серце - це любов, а любов - це Бог. Через свою мову ми можемо пізнавати вищі закони буття, перебувати в гармонії з Всесвітом. Усе просто - наша природна гармонійність "дістає" декого, ось і сичать на українців, а особливо на тих, хто усвідомлює свою причетність до вищого. |
||||||
Автор: Cardinale Rosso |
Наша мова - одна з найбагатших і наймилозвучніших мов у світі. Її довго пригнічували і не давали розвиватися. І в цей час, коли українська мова почала хоч трохи відроджуватися, усе одно знаходяться такі люди, що здатні сказати: "Вы - быдло, ваш язык - это язык скотины". І це мені говорить людина, яку я вважала рідною. Боляче. Дійсно боляче. |
||||||
Автор: Malva |
Я не повністю розділяю думку, що літератори - конкуренти. Елемент конкуренції дійсно є, але це швидше допомагає рости, удосконалюватися самому, не зациклюватися на певних рамках своєї творчості. З рівня райцентру можу сказати, що наше літоб'єднання - швидше колектив доброзичливих людей, які допомагають одне одному, щиро радіють за успіхи колег, ми завжди раді бачити одне одного. Звичайно, люди творчі - непрості, але по-справжньому творчі - прості і доступні, ніякої зіркової хвороби. Я рада, що у нас саме такий колектив. |
||||||
Автор: Malva |
Трипільська культура у своїй основі була матріархальною, як і сучасна українська культура схиляється до матріархату (культ землі, культ жінки-матері, поклоніння силам природи). Це єдине, можливо що пов'язує нас, окрім спільної території. Займаючись індійською йогою, я зробила для себе цікаве відкриття: санскрит і українська мова по своїй енергетиці дуже близькі, правда санскрит сильніший. Проте українська - це мова серця, енергія любові, творчості. Любов для нас часто важливіша за гроші, тому, можливо, звичайним українцям важко бути прагматичними і спрямованими на матеріальний достаток. Проте, у українських жінок є відчуття естетики щодо свого зовнішнього вигляду на відміну від пересічного жіноцтва на Заході. У духовному сенсі - ми розвинена нація, можливо нам не вистачає бачення свого місця серед інших націй і культур, а ще - цілеспрямованості, зосередженні на власній реалізаці. На мою скромну думку. |
||||||
Автор: МАВПА |
Досліди над трипільською культурою дали глибокі границі сучасним українцям, а кількатисячолітня безперервна традиція густонаселеної пра-України, як висловився один з українських учених у своїй праці, знов дає сучасним українцям "доказ непорушности володіння своєю землею упродовж тисячоліть" ЮРІЙ ЛИПА |
||||||
<< в кінець | < вперёд | назад > |