«Післясесійні» прес-конференції голови облради вже стали традиційними. Цього разу зустрічі Олексія Кайди із журналістами передувала ще одна важлива подія — засідання ради регіонів при Президентові України в Бучі, що на Київщині. Важлива тому, що минулого тижня на сесії облради Олексій Кайда пообіцяв у Бучі назвати главі держави прізвища людей, які, за словами Олексія Петровича, здійснюють політичний тиск на Тернопільщині, вимагають у державних службовців, підприємців йти на вибори чи то в списку Партії регіонів, чи ставати мажоритарниками від неї або брати участь в організації виборів.

Житель обласного центру, приватний підприємець у сфері надання комп’ютерних послуг, несанкціоновано розповсюдив на магнітному носії одержану від невстановлених слідством осіб телефонну базу номерів абонентів Тернополя та району мережі Тернопільської філії ВАТ «Укртелеком». Така інформація має обмежений доступ та є конфіденційною.

Чотири десятки років минуло відтоді, як залишив батьківську оселю Володимир Михайлович Недошитко. Добру половину життя, яке, за влучним народним висловом, прожити — не поле перейти, мешкав і працював спочатку в Тернополі, а нині — в Петрикові поблизу обласного центру. Та про рідні Галущинці Підволочиського району не забував ніколи. Як тільки видавалася вільна хвилина, поспішав, чим міг, допомогти найріднішим на світі мамі з татом. Коли вони ще були живі. А разом із земляками — розділити як святкові дні, так і сумні.

Команда юних рятувальників «Школа безпеки» Почаївського будинку дитячої творчості з успіхом пройшла змагання в Яремчому. Саме вони представляли Тернопільську область на X Всеукраїнських (V міжнародних) зборах-змаганнях юних рятувальників. Діти довели, що володіють великим багажем знань та умінь, вибороли перше місце на дистанції «Аварійно-рятувальні роботи в зоні хімічного або радіаційного забруднення».

СІЧЕНЬ. За яку б справу ви не взялися, будьте певні, що вас підтримають і зрозуміють. Але й ви мусите виконати якусь давню обіцянку. Будьте пунктуальні — це дозволить уникнути багатьох непорозумінь. Якщо виявиться, що комусь із близьких з вами не по дорозі, поставтеся до цього по-філософськи.

Цю відзнаку у 2005 році заснували Волинське товариство «Світязь» і Чернігівський інтелектуальний центр. Серед лауреатів минулих років — письменники Михайло Слабошпицький, Кость Москалець, Віра Вовк, Віктор Баранов, Ігор Павлюк, Євген Баран, Петро Сорока, Володимир Кашка, Іван Корсак.

Типова картина: тато на дивані зачитався «по самі вуха», мама зайнята приготуванням обіду, тільки чотирирічна донечка без діла.

— Татусю, а що ти читаєш? — підібгавши ніжки, вмощується поруч.

Вони були зовсім різними, але дружили ще з… пелюшок. Жили по-сусідству, сиділи за однією партою, вчилися в одному виші… Заміж виходили також в один день. Та коли до Оленчиної оселі лелека навідався вже двічі, то Тетянчину оминав. Згодом лікарі констатували: дітей у неї не буде. Ніколи. Чоловік відсторонився від неї, а там й іншу знайшов собі. Вона його не тримала. Навіщо?

Гнітюча невідомість висіла тривогою над офісом. Доходила вже дев’ята година четвергового дня, а Івана Івановича не було на роботі. Зазвичай цей сорокап’ятирічний невисокий чоловік зі швидкими сірими очима, які бачили все і всіх, на роботу з’являвся найпершим незадовго до восьмої. Тому й мав додаткове неоплачуване навантаження вести журнал виходу та спізнення працівників на роботу. Ваня-Ваня був непідкупним.

Вони були знайомі десятиліття, але щойно тепер, на схилі літ, зрозуміли — жити одне без одного більше не можуть. Вони, не соромлячись, виказують на людях ніжність одне до одного. У їхніх поглядах стільки любові, стільки розуміння, стільки тепла, що можна зігріти увесь світ. І це — справжнє диво, за яким можна спостерігати годинами…