Документи Егмонтської групи

 

Заява про наміри Егмонтської групи

 

Заява про наміри Егмонтської групи першочергово була прийнята на п’ятому пленарному засіданні Групи підрозділів фінансової розвідки «Егмонт» у червні 1997 р. у Мадриді та передбачала, зокрема, розробку формальної процедури прийому нових членів Групи з урахуванням визначення ПФР, розробленого на четвертому пленарному засіданні  у листопаді 1996 р. у Римі.

На пленарних засіданнях Егмонтської групи у червні 2001 р. у Гаазі, у липні 2003 р. у Сіднеї та в червні 2004 р. у Гернсі до тексту Заяви про наміри вносились поправки, у тому числі пов’язані з розповсюдженням сфери діяльності ПФР на протидію фінансуванню тероризму.

Заява не є юридично обов’язковим актом, але включає погоджені позиції з основних питань міжнародного співробітництва між ПФР, дотримуватись яких повинні як члени Групи, так і кандидати на вступ до неї. Важливою частиною Заяви є Принципи обміну інформацією між ПФР, наведені у додатку до цього документа.

У діючій редакції Заяви відмічається значення співробітництва між ПФР для забезпечення успіху глобальної боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, підводяться підсумки виконаної Групою роботи та визначаються задачі її подальшої діяльності, у тому числі з подолання збережених обмежень для обміну інформацією.

Серед найважливіших результатів зазначаються, зокрема:

-                           проведення регулярних пленарних засідань для обговорення загальних питань, сприяння розвитку співробітництва між вже існуючими ПФР, надання допомоги створюваним ПФР, а також взаємодії з іншими міжнародними органами, заінтересованими у ПВД/ФТ;

-                           узгодження визначення підрозділу фінансової розвідки;

-                           підготовка типового меморандуму про взаєморозуміння для обміну інформацією;

-                           створення захищеного веб-сайту в Інтернеті для полегшення обміну інформацією;

-                           початок реалізації декількох конкретних ініціатив, покликаних підвищити кваліфікацію та удосконалити навички роботи співробітників ПФР.

Даною Заявою учасники Егмонтської групи підтверджують свою згоду з визначенням ПФР, прийнятим на пленарному засіданні у листопаді 1996 р. у Римі, із змінами, внесеними на пленарному засіданні у червні 2004 р. на Гернсі:

«Центральний національний орган, відповідальний за отримання (та, якщо дозволено, запит), аналіз та подальшу передачу компетентним органам інформації, що розкривається,

і) яка стосується доходів, що, за підозрами, є результатом злочинної діяльності, та потенційного фінансування тероризму

або

іі) яка потрібна національному законодавству або нормативним актам з метою боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму».

Згідно Заяви також схвалюються висновки Робочої групи з правових питань відносно процедури визнання ПФР відповідної визначенню для прийому до Егмонтської групи нових членів.

Заява визначає порядок скликання пленарних засідань Егмонтської групи та уточнює склад учасників Групи (ПФР та інші органи, що представляють держави, у яких поки що відсутні ПФР) та спостерігачів (решта запрошених осіб, органи або міжнародні організації).

Надаючи важливого значення створенню мережі обміну інформацією на основі доданих до Заяви відповідних Принципів, учасники Групи підтверджують право кожного ПФР на встановлення додаткових умов для співпраці відповідно до вимог їх національного законодавства.

У якості приорітетних напрямків діяльності, здійснюваній через відповідні робочі групи або іншим чином, у Заяві, зокрема, передбачається:

- створення ПФР у рамках органів державного управління по всьому світу;

- подальше сприяння обміну інформацією на основі взаємності або двосторонньої домовленості;

- постійний розвиток можливостей для навчання, проведення семінарів та обміну співробітниками;

- розгляд питання про формальну структуру для забезпечення безперервності адміністративної діяльності Егмонтської групи та ін.

 

Принципи обміну інформацією між ПФР

 

Принципи обміну інформацією між ПФР у справах з відмивання коштів були прийняті у червні 2001 р. та, щоб підкреслити їх значення, включені у якості доповнення до Заяви про наміри Егмонтської групи.

«Принципи» мають наступну структуру:

А. Вступ.

В. Загальні основи.

С. Умови обміну інформацією.

D. Дозволені напрямки використання інформації.

E. Конфіденційність – захист недоторканості приватного життя.

У вступі підкреслюється, що діяльність Егмонтської групи спрямована на сприяння розвитку ПФР та обміну інформацією між ними.

«Принципи» відображають намір Егмонтської групи зробити роботу із сприяння обміну інформацією своїм приорітетом та перебороти перешкоди, які заважають міжнародному обміну інформацією. При цьому механізми обміну інформацією повинні бути спрямовані на сприяння максимально широкому співробітництву між ПФР.

У вступі також вказано, що принципи обміну інформацією, які містяться в цьому документі, покликані намітити загальноприйняті концепції, одночасно дозволяючи країнам виявляти необхідну гнучкість у їх реалізації.

У розділі В, присвяченому загальним основам, відмічено, що міжнародне співробітництво між ПФР повинне заохочуватись та будуватися на основі взаємної довіри.

Діяльність ПФР повинна сприяти тому, щоб національні правові норми та закони про недоторканність приватного життя не формулювалися таким чином, щоб заважати обміну інформацією відповідно до даних принципів.

Механізми обміну інформацією повинні враховувати та допускати можливість індивідуального підходу до вирішення конкретних проблем.

ПФР повинні вільно обмінюватися інформацією з іншими ПФР на основі взаємності або обопільної згоди та відповідно до процедур, з якими знайома як запитувана, так і запитуюча сторона. У рамках такого обміну, здійснюваного як за запитом, так і за власною ініціативою однією з сторін, повинна надаватися уся доступна інформація, яка може бути корисною для аналізу або розслідування фінансових операцій, та інша актуальна інформація, що стосується відмивання коштів та осіб або компаній, які беруть у ньому участь.

Запитуючий ПФР повинен повідомити ПФР, який буде опрацьовувати запит, як мінімум причину запиту, мету, з якою буде використовуватись ця інформація, та інформацію, достатню для того, щоб ПФР, що отримав запит, міг визначити, чи відповідає цей запит внутрішньому законодавству даної країни.

Інформація, якою обмінюються ПФР, може використовуватись тільки для тієї конкретної мети, для якої вона запитувалась або надавалась. Запитуючий ПФР не може передавати інформацію, надану йому іншим ПФР, третім сторонам або використовувати її у адміністративних, слідчих, обвинувальних або судових цілях без попередньої згоди ПФР, який надав інформацію.

На всю інформацію, якою обмінюються ПФР, повинні розповсюджуватись жорсткі міри контролю та захисту, щоб гарантувати використання цієї інформації тільки дозволеним чином, відповідно до національних норм відносно недоторканості приватного життя та захисту даних. Інформація, що отримується у рамках обміну, повинна вважатись захищеною, такими ж положеннями відносно конфіденційності, які розповсюджуються на аналогічну інформацію, що надходить до ПФР-одержувача із джерел усередині країни.

Принципи обміну інформацією відіграють роль міжнародного стандарту у регулюванні інформаційної взаємодії між ПФР.

На основі Принципів обміну інформацією Егмонтська група прийняла також документ «Оптимальна практика здійснення обміну інформацією між ПФР», який відображає юридичні та практичні аспекти такого обміну, що сприяють максимальному розширенню співробітництва між ПФР.

У документі відмічено, що рекомендації з організації інформаційного обміну між ПФР, які містяться у ньому, можуть використовуватись державними органами та керівними особами при розробці законодавства з протидії відмиванню доходів. Крім того, цей документ покликаний забезпечити орієнтири для вирішення практичних питань, що виникають у процесі взаємодії між ПФР.

Усі ПФР повинні прагнути в максимально можливій мірі враховувати цю оптимальну практику, при цьому на обмін інформацією між ними не повинен впливати їх статус – адміністративного, правоохоронного, судового або іншого типу.

Як випливає із рекомендацій з оптимальної практики, обмін інформацією між ПФР повинен здійснюватись без надмірних формальних попередніх умов, але при дотриманні гарантій недоторканності приватного життя та конфіденційності інформації, що передається.

Оскільки відповідно до законодавства ряду країн ПФР може обмінюватись інформацією тільки на основі відповідної формальної домовленості (угоди) Егмонтська група розробила типовий меморандум про взієморозуміння щодо обміну інформацією між ПФР.

У даному документі обумовлюються сторони-учасники, тип та зміст інформації, що запитується та надається, а також обмеження на використання та передачу третім особам наданої інформації. Хоча підписані на основі Типового меморандуму угоди, як правило, не забезпечуються правовими санкціями, вони покладають на учасників деякі зобов’язання із дотримання узгоджених умов.

Порушення будь-яким ПФР умов обміну інформацією неминуче позначиться на його репутації, що має першорядне значення для його діючої участі у міжнародному співробітництві.