Начальник Житомирського лісового господарства Володимир Ткачук

Начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Ткачук - один із трьох осіб, що представляли Україну на XIII Міжнародному лісовому конгресі, який проходив у жовтні цього року в столиці Аргентини - Буенос-Айресі. Своїми враженнями від поїздки він поділився з кореспондентом УКРІНФОРМу.

- Володимире Іллічу, що це за форум, яку мету він перед собою ставив?

- У конгресі взяли участь 7217 представників зі 160 країн, які представляли урядові й неурядові організації та структури, освітні заклади та бізнесові структури. Найбільша кількість делегатів (48%) представляли Аргентину, 34% представників лісового сектору приїхали з інших країн Північної та Південної Америки, 9% представляли Європу, 5% - Азію. Мета кожного форуму - обговорення нагальних питань стану світового лісового сектора, міжнародних норм контролю й управління лісовими господарствами, а також питань збереження і раціонального використання національних лісових ресурсів і екосистем. Проходять подібні зібрання один раз на шість років з 1926 року.

- Що найбільше цікавило в цьому конгресі українських лісівників?

- Найбільше - питання, що стосуються методів оцінки лісів, сучасних методів боротьби з пожежами, шкідниками і хворобами, використання деревини для виробництва біопалива, впливу лісів на кліматичні зміни тощо. Регламент конгресу поєднував пленарні засідання, паралельні обговорення тематичних питань, проведення круглих столів та презентацій з метою надання можливостей щонайбільшого залучення делегатів до обговорення та обміну відповідним досвідом. Було також організовано виставки товарів аргентинського виробництва, стендів міжнародних організацій та виставка плакатів учасників конгресу. Крім того, представники бізнесу мали змогу налагодити контакти та обговорити можливі шляхи співробітництва.

- Чим, на Вашу думку, особливий цьогорічний лісовий конгрес?

- Перш за все тим, що він проходив під гаслом "Лісовий розвиток: життєва рівновага". Варто зазначити, що нині люди у багатьох країнах стурбовані веденням лісового господарства. Особливе занепокоєння викликають Африка, Латинська Америка, деякі країни Азії. Ця стурбованість зрозуміла, бо там, де зменшується лісистість, виникає набагато більше проблем. Розуміючи важливість збереження лісових насаджень, люди по-іншому починають ставитися до вирубки лісів та створення нових насаджень. Навіть маленька Нова Зеландія, де 10 років тому лісистість становила 10 відсотків, наразі підтягнула цей показник до 26.

- Тобто лісистість в окремих країнах зростає. За рахунок чого це відбувається?

- Як правило, за рахунок створення відповідних заповідних зон, заповідників, збільшення площ насаджень, потужної підтримки уряду. Скажімо, у Німеччині для збільшення лісистості уряд щорічно лише в програму розвитку лісів вкладає понад 500 мільйонів євро. Причому це не програма заради програми, а працюючий механізм прагматичного ведення лісового господарства.

- А якщо порівняти з країнами, то як виглядає заліснення України і Житомирщини, зокрема?

- З року на рік, як по області, так і в цілому по державі, лісистість збільшується. Якщо на Житомирщині 10 років тому лісистість була менше 32 відсотків, то нині це - 34 відсотки. Навіть 2 відсотки збільшення лісових площ говорить про те, що лісівники свій обов'язок виконують. Що стосується Житомирщини, то за останні 10 років площа лісів Держлісфонду збільшилась на 3 тис. гектарів і становить на сьогодні 750 тис. Загальний запас збільшився на 16 млн кубометрів і наразі становить 153 мільйони. Покращилася вікова структура насаджень. На 15 відсотків за десятиріччя побільшало стиглих і перестиглих лісів.

- Якщо за 10 років в області лише на два відсотки побільшало лісів, значить це не так просто вдається зробити?

- Звичайно, адже щороку на планеті в результаті пожеж та інших чинників зникає 7 млн. гектарів лісу. Це величезна цифра, навіть у масштабах світу. Невипадково 2011 рік міжнародною спільнотою оголошено роком лісів, бо зміни клімату на планеті напряму пов'язані з вирубкою та знищенням лісів. За останні десятиріччя 3 відсотки лісів зникло. Це не може не турбувати. Тому про кожен посаджений гектар лісу люди повинні знати, а тим більше про те, чим займаються лісівники.

- Володимире Іллічу, як працюється лісівникам в умовах кризи?

- Звичайно, криза внесла свої корективи і у ведення лісового господарства, однак у кожній країні, якщо уряд буде дбати і звертати свій погляд у майбутнє, то ліси будуть живими. Ми використовуємо річний приріст деревини лише на 65 відсотків. При цьому середній загальний приріст на рік на підприємствах управління становить 2,7 млн кубометрів. Навіть розвинуті країни Європи освоюють річний приріст на 95 відсотків. У нас цей запас дозволяє вести невиснажливе лісове господарство. До речі, у поточному році, як би тяжко не було працівникам лісу, у Житомирській області заплановані показники зі створення насаджень і з лісовідновлення виконано в цілому на 105 відсотків. Ми створили лісових насаджень на площі 6 тисяч 131 гектар, з них 4,5 тисячі - на землях Держлісфонду і 1627 гектарів - на новоприйнятих землях. Зауважу, що планувалося створити одну тисячу гектарів нових лісових насаджень, а створили 1627. Цьогоріч уперше, мабуть, за останні роки з екологічного фонду обласна рада виділила нам 500 тисяч гривень. Ці кошти ми використали на посадку 477 гектарів лісу на півночі області в Народицькому районі, який найбільше постраждав від аварії на ЧАЕС.

- Ви отримали від конгресу чимало позитивних вражень. Що б Вам хотілося запровадити на Житомирщині, у першу чергу, з побаченого або почутого там?

- Еколого-просвітницький центр. І в Польщі, і в Аргентині, і в деяких наших областях-сусідах такі центри діють. На мою думку, це має бути культурницько-просвітницький осередок, куди б не заростала народна стежина. Силоміць тут нічого не зробиш. Це треба впроваджувати, починаючи з виховання у дітей змалечку любові та розуміння зеленого друга. Крім того, такий центр треба зробити зі смаком, щоб там був і музей, де буде показано не тільки історію, але й сьогодення роботи лісівників. Варто, напевно, зробити невеличкий вольєр з тваринами; продумати про облаштування місць для відпочинку. Вважаю, що в нашій лісистій області такий центр має право на існування навіть за умови фінансових труднощів. Скільки б він не коштував, це треба зробити, бо він у перспективі своє відпрацює.

Житомир Розмову вела

Наталія Міжигурська

(УКРІНФОРМ)

км