На запитання Інтернет-видання „Главред” відповіла народний депутат, глава фракції Партії регіонів у Верховній Раді, координатор парламентської більшості Раїса Богатирьова.

Я весь час кажу в кулуарах нашій опозиції в моделях від Луї Віттона: «Досить підступно штрикати нас шилом і посміхатись посмішкою Іуди»

- Раїсо Василівно, ще триває виборча кампанія, але головна політична інтрига пов’язана не з цим. Набагато цікавіше, якою вийде країна з дострокових парламентських виборів?

- Стомленою. Але трішки відпочине – і повернеться до звичайних справ. Вибори виборами, а життя триває.

- І все ж, яка коаліція буде сформована у державі? Хто кого переможе? Чи, на вашу думку, партійні еліти знайдуть спосіб об’єднатися? Чи варто очікувати кардинальних змін у стратегії розвитку держави?

- Відповідь на запитання про коаліцію ви дали самі. Я цілком погоджуюся, що коаліція має залежати не від амбіцій політиків, а в першу чергу від стратегії розвитку України.

Стратегію перед виборами пропонують усі політичні сили. А потім про неї забувають.

(Посміхається) Це традиції популістів, а не Партії регіонів. Ми пропонуємо Україні нову економічну політику. Перейти від розвитку по колу, від перехідної відновлюючої моделі розвитку до інноваційно-інвестиційної економічної системи. Тільки при виході на цю сучасну конкурентну стратегію ми реально зможемо швидкими темпами розвивати соціальні програми. Тобто вкладати інвестиції в націю.

- При цьому Партія регіонів обіцяє збільшення соціальних виплат. Як одночасно розвивати економіку і роздавати гроші? Де їх узяти?

- Не хвилюйтеся, гроші в країні є. Немає господарчого розуміння того, як їх витрачати. Злочином проти прийдешніх поколінь є торгівля надрами, людськими ресурсами. Треба виробляти і продавати високотехнологічні продукти інтелекту і конкурувати не з країнами третього світу, а з високорозвинутими власниками світових ринків. Нам потрібні доступи не до сировинних ринків, а до високоструктурних.

- Чи не видається вам, що задумане нездійсненне? Про які високі технології ми можемо говорити, будучи енергозалежною країною?

- Треба змінити доктрину відносин із Росією, яка має в своїх надрах усю таблицю Менделєєва. Досить дешевої та недружньої політики. Ми приречені бути спільниками і жити спорідненими народами. Тоді й почнемо економічну експансію на ринок не лише Росії, але й Азії. Найперше, Китаю та Індії. На жаль, ми втрачаємо тут свої економічні інтереси. Стратегія має полягати в тому, щоб максимально швидко збудувати нову високоефективну економіку. Тільки на її базі забезпечити соціальний успіх кожного українця.

Ми хочемо надати максимальну підтримку держави тим, хто сьогодні не працює. Ми розробляємо унікальну програму для підняття статусу найманих працівників, підтримки та захисту підприємців малого і середнього бізнесу. Особлива увага Партії регіонів спрямована в бік молоді. Нове покоління має отримати від нас стабільний і динамічний світ, аби швидко здійснити мою мрію – єдиним народом будувати сильну державу. Це і забезпечення першим робочим місцем, і кредити молодій сім’ї, і принципово новий статус найманого працівника. Так, я маю на увазі принципово нову доктрину праці, соціального захисту і гарантій. Але треба зрозуміти, що це має бути і буде висококонкурентний ринок, де таки реалізуватиметься принцип: від кожного за здібностями і кожному за працею.

Головним елементом матриці цього розвитку за нашою ідеєю має стати родина. Ви назвете мене за це романтиком? Так і є. Але без інвестицій у розвиток нації ми залишимося приреченими на повільне і майже непомітне вимирання. Вкладаючи в майбутнє, ми формуємо вкрай необхідні країні нові продуктивні сили.

- У виборчих програмах провідних політичних сил, без огляду на їхнє ідеологічне спрямування, робиться ставка на підвищення соціальних виплат. Яким чином Партія регіонів має намір реалізувати свої соціальні обіцянки?

- Пригадайте, якою фатально гострою політичною кризою, наче міткою самого диявола, був позначений рік після виборів 2006 року. Запекле протистояння політичних сил, деструктивні дії ворогуючих між собою «помаранчевих» відволікали, відбирали сили й час. Парламентсько-урядова коаліція, Партія регіонів, яка виступала головним генератором її політики, здавалося, були приреченими. Нам дістався у спадок «сундук мертвеца» від попередніх урядів. Але ми згуртувалися, зламали хребет кризі. Вона не зникла, але, перебуваючи в гіпсі, який з любов’ю накладала на неї опозиція, перестала боляче кусати українців. Єдине, що не змогли зробити, так це те, що «помаранчеві» знову відгодували цього прожерливого і страшного звіра – політичну кризу в Україні.

Тому абсолютно переконані, що пропонуємо виборцям програму, яка є найбільш ними затребуваною. І, коли хочете, єдино вірною. Судячи із аналізу програм наших опонентів, вона не має навіть наближеної альтернативи.

- Чому?

- Ось вам три мої аргументи. Перший. Ми в умовах гострої галопуючої системної кризи застосували антикризові програми і виграли перший тайм. Результат, як бачимо, очевидний: сформовано прогнозовану стабільність соціально-економічного розвитку, проінвестовано програму розвитку, захищено ринки, знято найбільш чутливі дискримінаційні позиції на світових ринках, ми вступаємо до СОТ.

У мінусі – виявилося неможливим домовитися з «помаранчевими» та сформувати з ними спільний національний пакт обслуговування національного інтересу. Вони билися між собою і з нами одночасно, безсоромно прали брудну білизну на очах усього світу. Ми стрімко втратили довіру до нього і застрягли в дискусії про наш європейський вибір.

- Із такою оцінкою діяльності Уряду Януковича можна дискутувати…

- Не можна, бо на нашому боці статистика і підняття рівня життя людей.

Але повернімося до розмови. Другий аргумент – швидке нарощення національних активів. Стабільно зростали ВВП, портфель інвестицій. Ми оптимізували залежність від імпорту. І це незважаючи на те, що Президент грав у інші ворота, хоча мав би бути суддею на українському політичному полі, засіяному зубами драконів та інших ящерів, які тільки й чекають на руїни.

І, нарешті, третє. Це дало реальну можливість забезпечити гідні соціальні стандарти на основі прибутків від реального сектора економіки. Українці відчули опіку держави, відзначили дії влади. Вони стали спокійнішими і почали більше народжувати.

Отже, ми робимо ставку не на емоції, не на практику павука, який плете павутиння соціального популізму. Ми реалізуємо добротні інженерні макроекономічні моделі та чесно сплачуємо з них соціальну ренту нашим громадянам.

- Раїсо Василівно, але ви не даєте відповіді на принципове запитання: звідки брати ресурси для різкого економічного підйому?

- Головний ресурс – це український народ. Ми стверджуємо, що володіємо найбільш перспективними можливостями в СНД. Для цього потрібно створити українського національного інвестора. Це найпотужніший локомотив прогресу. Це той же виборець, на якого сьогодні спираємося. Ми ведемо з ним прямий діалог. Це і є та форма безпосередньої демократії, що збільшує участь української громади у народовладді. Партія регіонів виступатиме провідником розширення функції народовладдя шляхом своєї соціально-економічної і одночасно політико-гуманітарної програм.

Наша виборча програма є лише еволюцією ідеології, яку ми свого часу запропонували суспільству як партія індустріального технократичного тилу. Ціль проста: добробут і щастя для всіх. Спочатку економіка, а потім – політика.

- Усе, про що ви говорите, звучить дуже гарно. Але українці вже так звикли, що політики, прикриваючись своїми інтересами, досягають насправді інші цілі.

- Наші цілі прозорі. По-перше, щоб людина була добротно соціально захищена, мала доступ до якісної освіти, право на адекватне місце із зарплатою, якої стало би на щорічну поїздку до будь-якої частини світу разом із сім’єю. Ми хочемо зробити пенсіонерів забезпеченими людьми, які не купували б відходи польського м’яса, а ходили б раз на тиждень до нормального ресторану.

По-друге, лише сильна держава в змозі забезпечити все це людині. Держава, де влада формує таку внутрішню й зовнішню політику, яка дасть змогу конкурувати не з африканськими країнами, а з передовою демократією.

Саме це і є стрижнем програми Партії регіонів.

- І знову про гроші. Скільки їх треба для початку виконання вашої стратегії?

- Для забезпечення старту наших соціальних програм у 2008 році необхідно 30 млрд. гривень. Повірте, це небагато. В наших амбіціях – за декілька років подвоїти ВВП і бюджет. Де взяти гроші? Вони під ногами. Треба частіше нахилятися. Потрібна податкова реформа і перехід до стимулюючої її системи. Тобто має стати вигідно платити податки. Масштабно зросте національний інвестор. Зростуть прибутки. Детінізація економіки. Це не менше, ніж $35 млрд. ін’єкції в економіку. Швидке створення ємкого фондового ринку. Прозора політика щодо землі. І ще десятки прорахованих кроків у найближчі п’ять років до нового часу України на основі нашої програми.

Головне – це мають зрозуміти «помаранчеві» й припинити саботаж. З огляду на те, що вони обрали програмою для виборців політику старої Кайдашихи, то говорити про реальну широку коаліцію з ними поки що зарано. Але, як кажуть, щоб запросити до танцю, не обов’язково брати шлюб. Ми можемо і зобов’язані прикувати себе кайданами до національного інтересу. Не треба боятись отримати долю Прометея. Бо це буде чесна жертва для народу.

- За яким принципом формувався виборчий список Партії регіонів? Представництву яких регіонів віддано перевагу в його прохідній частині?

- Без кумівства, земляцтва і «любих друзів». Ми - національна команда професіоналів-прагматиків. Список неідеальний, як мічурінська селекція. Але надзвичайно життєздатний. Принцип підбору – здатність людини працювати на поставлену мету, генерувати нові ідеї та втілювати ефективні проекти.

У нашому партійному списку чимало успішних топ-менеджерів, чия кваліфікація і досвід дають змогу обійняти високі державні посади. Ці спеціалісти вже зарекомендували себе ефективною роботою в Уряді, Парламенті, в регіонах. Вони цілком спроможні реалізувати нашу стратегію стабільності й успіху. Головне – вони вже мають довіру серед виборців.

- Минулі парламентські вибори завершилися затяжною коаліціадою. Чи не повториться подібне після 30 вересня і за участі яких політичних сил?

- Незалежні соціологічні центри чітко показують, що ми впевнено набираємо не менше 35–40 відсотків. Проте прогноз нашої внутрішньої соціологічної служби ще більш оптимістичний – набираємо парламентську більшість. Є великий шанс разом із нашими союзниками отримати навіть конституційну більшість. Тож тривалих коаліційних торгів із биттям посуду та сценами ревнощів, як у «помаранчевих» сім’ях, у нас не буде. Важливо тільки розуміти політику Президента. Він має чесно і відповідально виконати свій конституційний обов’язок – не заважати, а сприяти формуванню політичної влади Партії регіонів.

- Питання об’єднання України все ще залишається актуальним. Чи може створення широкої коаліції після дострокових виборів остаточно подолати розкол країни?

- Так, це ключ до воріт нашого раю. Тобто єдиного народу з сильною державністю. Як це зробити? І надто просто, і безмежно складно. Спочатку виборці мають зобов’язати політичну еліту об’єднати зусилля на будівничих дискусіях, а не на практиці шахідів. Потрібен пакт національного примирення. А далі – треба підняти рівень життя в Україні до середньоєвропейського. Збудувати хороші дороги. Дати історичний шанс берегині – українській жінці. Тощо.

Роз’ятрити наші рани значно простіше. Але, ой, як важко їх загоювати. Я весь час кажу в кулуарах нашій опозиції в одязі від Луї Віттона і з годинниками вартістю $100 тис.: «Досить підступно штрикати нас шилом із посмішкою Іуди». Давайте разом будемо орати і зрошувати український чорнозем та намащувати його на наш ще теплий, з печі, коровай. Тому створення широкої коаліції, ясна і для дитини річ, сприятиме подоланню розколу України. Але треба відібрати у її опонентів оте шило. А може, треба спільно із Президентом узагалі вирвати жало у наших опонентів, тих, хто не хоче стабільності потужної держави, а будь-що прагне бути лише царем, а то хоча б прем’єр-міністром.