***
Київ! Київ! Київ! І батогів!
Вареників! І з ними ворогів!
Львів і кутів, прямих і волохатих.
Мені шляху до спаленої хати,
або хоча би в Павлівську шляху.
Образи й образи чи образи й образи
цілком в одно мішаються одразу
і цигарки гвоздикові, ...

    ...

Вітер.

Гуде осінній вітер, гонить хмари,
Скрипить сосна.

Далеко десь зароджується гомін,
Котрий росте і шириться довкруг,
І наближається, і набирає силу.

Враз зашуміло листя на березі,
Розгонисто гойднулося гілля,
У різні боки рвучко захи...

***
приїхав на роботу зарано й
зайшов погрітись у
книгарню

між відділом любовних романів,
які читають лише жінки,
та відділом театру,
де повно п'єс, які
ніхто не читає,
сиділа на підлозі дівчина й гортала

романси й драма,
між ним...

Вони мовчать. Їх не хвилюють
Червиві очі мертвих тіл,
Мозаїка кісток жовтавих,
Печей зіниці вогняні.
Життя примарою сумною
В їхні роти летить стрілою.

Їх слуги у руках тримають
Увесь кривавий смертний світ
І як страшні голодні блазні
Хапають зо...

У вогні, у крові захлиналась земля
І просякла вона гнилятинням.
Всюди скрегіт зубів, тріскотіння кісток
І криваві кати знахабнілі.
Хтось надію жбурнув у розбурханий вир
І вона проросла стоголосим
Передзвоном ідей, варіантів і мрій.
Та червоні не ви...

***
Любов стебло повила по мені,
розкрила запахущі білі квіти;
справдилась так, що ніде правди діти.
Спинились ночі, зупинились дні.

Світ виповнився. Друзів бастіон
круг мене став тісним і теплим колом.
Мої пасьянси склалися у долю.
Мені скорили...

***
Дитина
часто боїться без причини.
Кожна людина колись була дитиною та
носить із собою в портмоне
спогади та звички тих
страшних часів.
Я також людина.

От тільки гаманця я не маю.
Точніше, він у мене є,
але порожній,
окрім
документів, але...

***
ми домовилися
погуляти в парку під деревами
де тонко пахнуть рожеві
трубчасті квіти, але
нас налякали
цикади

цикади, вони
були наче
стодванадцять тисяч поетів
що взялися
заримувати кожну літеру
своїх діалогів
од альфи до омеги

і кожн...

Благовіщення
Вона підняла глечик на плече
і вже збиралася вертатися додому,
але помітила чужинця, що в утомі
сидів на камені із квіткою в руці.

Лілея то була. Та дивний запах
від неї йшов - дощу? нектару? льоду?
Озер солодких у вечірньому ...