Суб'єктами туристичної діяльності, які взаємодіють у процесі розробки і реалізації турпродукту, надання і споживання туристичних послуг є:

• виробник (організатор) і гуртовий продавець туру — туроператор.
  Туристичні оператори — юридичні особи, створені відповідно до чинного законодавства України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
  
  
• виконавці туристичних послуг (контрагенти) — підприємства і компанії, які надають окремі послуги з розміщення, харчування, транспортні, екскурсійні, страхові, послуги, які пов'язані з оформленням закордонних паспортів і віз, бронюванням і купівлею квитків, та ін., що входять до складу турпакету, туру — це готелі, ресторани, транспортні компанії (компанії-перевізники), підприємства культури (музеї, театри), спорту (клуби, стадіони), лікувально-оздоровчі заклади, екскурсійні підприємства тощо. Вони виступають в якості національних або іноземних контрагентів, які постачають туроператорам послуги, що входять в тур;
  
  
• роздрібний продавець — турагент.
  Туристичні агенти — юридичні особи, створені відповідно до чинного законодавства України, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність;
  
  
• турист (споживач) — будь-яка фізична особа, яка використовує, купує або має намір придбати туристичні послуги (турпродукт) для особистих потреб.

Ні туроператори, ні турагенти не надають власне турпослуг, а здійснюють лише функції посередників між безпосередніми виробниками турпослуг і споживачами. В свою чергу, їхня діяльність також є турпослугою. Відмінність полягає в тому, що туроператори, крім діяльності з просування і реалізації туристичного продукту, ще й формують такий продукт.

Ринок оздоровчого туризму досить широкий і тісно пов’язаний з використанням рекреаційний ресурсів. Програми таких турів дуже різноманітні, але існують загальні специфічні вимоги до їх організації. Головною ознакою побудови таких турів є урахування того, що приблизно половину масиву часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури або заняття, а всі інші заходи мають додатковий або супутній характер. Оздоровчий туризм — це спеціалізований вид туризму, спрямований на відновлення здоров’я чи профілактику (попередження) захворювань. Метою цього виду туризму є лікування, оздоровлення, рекреація і відпочинок. Досягнення мети забезпечує використання рекреаційних ресурсів: клімату, мінеральних вод, лікувальних грязей, морської води, гірського повітря, мікроклімату печер і фітоценозів.

Центрами оздоровчого туризму є санаторно-курортні заклади різного медичного профілю, де забезпечується високий рівень обслуговування, задіяний медичний персонал і обслуговують переважно осіб середнього і старшого віку чи людей з послабленим здоров’ям.

Особливістю турпродукту в оздоровчому туризмі є його сезонний характер, переважання внутрішньо регіональних поїздок і специфічний віковий склад споживачів. Україна, завдяки унікальному природно-рекреаційному потенціалу, зростанню потреби населення в послугах санаторно-курортних закладів, збільшенню зацікавлення цією сферою іноземних туристів має усі передумови для відновлення і розвитку оздоровчого туризму.

Важливою складовою туристичної діяльності є готельне господарство. Розвиток вітчизняного та міжнародного туризму значною мірою пов'язується з рівнем матеріально-технічної бази, розгалуженістю та різноманітністю мережі, якістю обслуговування в готельному господарстві. Саме готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів— забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами.

За останні три роки популярність України у туристів лише зростає. Готельний бізнес швидко розвивається і є одним з найперспективніших бізнесів в Україні. Метою розвитку є рівень європейських стандартів. Іноземні інвестори оцінюють перспективність українського ринку готелів, але не можуть не заперечувати і його складність. Запорукою стабільності і розвитку готельного бізнесу в Україні повинна стати нова сертифікація готельних послуг за європейськими стандартами.

Останні декілька років на український готельний ринок звернули увагу такі світові бренди, як "Хілтон", "Редісон", "Маріон", "Шератон", "Кемпінські" і почали вкладати свої гроші в будівництво готелів віп-класу. Хоча раніше вони віддавали перевагу Єгипту або Туреччині. У той час, коли іноземні інвестиції вкладаються в готелі вищого рівня, місцеві кошти повинні направлятися у розвиток мережі готелів середнього тризіркового рівня, адже саме такі готелі користуються найбільшою популярністю серед туристів. На сьогодні багато українських готелів вимагають значної реконструкції. До 2012 року планується створити більше 200 тисяч готельних місць, найбільшою стимул-реакцією в цій справі є чемпіонат світу з футболу, який приймає Україна.

Харчування є однією з основних послуг у технології туристичного обслуговування. Туристична індустрія харчування включає ресторани, кафе, бари, їдальні, фабрики-кухні, фабрики-заготівки, буфети, шашличні, виробничі магазини, кіоски кулінарії і т.п.

Дані підприємства знаходяться як у власності туристичних фірм, так і на правах оренди. Більшість з них "вбудовано" в туристично-готельний блок (готель) і є їхньою частиною, рідше дані підприємства працюють в автономному (самостійному) режимі.

Залежно від способу обслуговування, розрізняють підприємства які обслуговуються офіціантами; самообслуговування; змішаного обслуговування.

За режимом харчування туристів такі підприємства надають послуги у вигляді сніданку, повного пансіону, напівпансіону, спеціального харчування, харчування для дітей та ін. У ряді готелів передбачаються кухні, міні-бари, а послуга харчування може бути реалізована як у номері (за викликом, замовленням), так і на підприємстві харчування.

За асортиментом харчування туристів ця послуга підрозділяється на комплексне харчування, харчування на вибір, харчування за попереднім замовленням, у тому числі, за обслуговуванням урочистих актів, прийомів, ювілеїв, банкетів.

Підприємства класифікуються також за числом посадкових місць і режиму роботи (цілодобовий, з обмеженням за часом).
Підприємства громадського харчування обслуговують досить різноманітний контингент відвідувачів — туристів, як вітчизняних, так й іноземних, як організованих, так і індивідуальних. Для кожної категорії споживачів потрібні особливі методи, прийоми обслуговування. Тому більше уваги потрібно приділяти розвитку інфраструктури готельно-туристичних комплексів.

Туризм прекрасний тим, що кожен знаходить у ньому те, що хоче. Комусь подобаються гори, комусь ріки, хтось любить відпочивати на пляжі, а інші — випробувати себе на міцність. Натягнуті нерви теж, як не дивно, можуть допомогти людині зняти втому. Тому в усьому світі останнім часом набирає силу екстремальний туризм. Усе більше людей прагнуть побачити красу підводного світу, спуститися по гірському схилу на лижах і навіть стрибнути з парашутом.

Як правило, екстремальний туризм характеризується активними способами пересування. До екстремального туризму відносять різні пригодницькі тури та подорожі: відвідування екзотичних місць, вулканів, островів, водоспадів, подолання перешкод, лазіння по скелях, стрибки із парашутом, плавання на плотах по бурхливих ріках, поїздки на мотосанях чи джипах по важкодоступних місцевостях, подорож на собачих запряжках, підводний туризм, полювання, риболовля, сафарі, табірне життя, вивчення техніки виживання в екстремальних умовах. У більшості випадків екстремальний туризм пов'язаний з ризиком і серйозними фізичними навантаженнями та вимагає сміливості й умінь. Такий туризм близький до спортивного туризму, однак маршрути краще підготовлені й умови істотно комфортніші, ризик зводиться до мінімуму за рахунок забезпечення провідниками, проміжними таборами, туристським спорядженням.

Цілком очевидно, що розробка і впровадження екстремальних туристичних турів є вкрай необхідними. Вони вимагають комплексного і детального підходу. Але кошти і сили, витрачені на дані заходи, за умови ретельної розробки і дотримання всіх необхідних правил повністю окупаються і багато в чому визначають прибутковість галузі.

Отже, екстремальний туризм дуже цікавий, захоплюючий вид відпочинку, який все більше подобається людям. Екстремальний туризм постійно перебуває в розвитку, як у світі, так і в Україні. Увесь час з'являються його нові різновиди. Так відносно недавно з'явився космічний туризм і цілком можливо, що через 10-15 років він буде більш доступним, ніж зараз.

А головне — все це поєднується тільки в одне бажання: неймовірне задоволення. Здавна всіх вабило щось нове, непізнане, і дехто готовий викласти чималі кошти, тільки б відчути це славнозвісне гостре відчуття.

Останнім часом в усьому світі прискореними темпами розвивається діловий туризм, оскільки він є найбільш прибутковим і має величезне значення для приймаючої країни з економічної точки зору. Діловий туризм — це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах та інших важливих заходах. Залежно від мети, ділові подорожі можуть включати зустрічі і конференції, торгові виставки і ярмарки, а також подорожі інсентиву (заохочувальні).

Поняття ділового туризму включає наступні види діяльності: ділові зустрічі, переговори (Meetings), інсентив-заходи (Incentives), конференції (Conventions), виставки (Exhibitions) (англомовна абревіатура MICE — саме так у світі позначається індустрія ділового туризму).

В інфраструктурі ділового туризму одне з центральних місць посідають готелі і бізнес-центри, при цьому ділові мандрівники потребують інших умов проживання і послуг, які не потрібні звичайним туристам.

Організація ділових поїздок — дуже складна справа. Проте вже чимало українських фірм займаються цим бізнесом. Зростає їхній професіоналізм, напрацьовується досвід. Цей факт разом зі зростанням міжнародних контактів вітчизняних бізнесменів дає надію на повноцінний розвиток цього виду туризму вже в недалекому майбутньому.

Дитячий туризм – це, насамперед, здоров’я, фізичне удосконалення, рухова активність, захоплюючий вид активного відпочинку, а також живе пізнання навколишнього світу. Вивчення впливу занять туризмом на формування особистості дитини показує, що туристична діяльність охоплює одночасно три компоненти: оздоровчий, виховний, пізнавальний, тобто сприяє гармонійному розвитку особистості.

Туризм має оздоровчу дію, сприяє розвитку та удосконаленню фізичних якостей, позитивно діє на розумову і фізичну працездатність, у цілому позначається на здоров’ї дитини, зокрема, позитивно впливає на емоційну-вольову сферу, зумовлюючи формування навичок самообслуговування, розвиток самостійності та організованості, вміння регулювати свою поведінку, долати труднощі.

Туризм передбачає виключно здоровий спосіб життя, а захоплення туризмом у шкільні роки сприяє свідомому формуванню культури здоров’я, здорового способу життя. Здобуті під час туристичних походів, екскурсій, подорожей знання визначають інтерес дітей до навколишнього світу.

Аналіз світового досвіду, сучасних методів роботи туристичних підприємств і передумов удосконалення функціонування цієї галузі свідчить про те, що туризм є однією з тих галузей економіки, що розвиваються найшвидше у світі, зокрема, такий її напрямок, як дитячий туризм, та дозволяє висловити припущення, що в Україні вона може стати однією із найбільш рентабельних за умови державної політики, спрямованої на її активне удосконалення.

Екотуризм є одним з найбільш швидкозростаючих секторів індустрії туризму. За визначенням Товариства екотуризму (США), "екотуризм — це будь-які види туризму і рекреації в природі, які не завдають збитку природним комплексам, сприяють охороні природи і поліпшенню добробуту місцевого населення". Іншими словами, "екотуризм — це стійкий і природно-орієнтований туризм і рекреація" (Lindberg et al., 1998). Під стійкістю ж у туризмі розуміють позитивний загальний баланс екологічних, соціально-культурних і економічних дій туризму, а також позитивну дію відвідувачів один на одного. Отже, відмітні особливості екотуризму полягають в тому, що він створює і задовольняє бажання людини спілкуватися з природою, запобігає негативній дії на екологію, культуру і естетику і змушує туристичний потенціал служити на благо природи і соціально-економічного розвитку. Окрім цього, розвиток екотуризму сприяє підвищенню еколого-освітнього і загальнокультурного рівня як відвідувачів, так і місцевих жителів.

За умови відповідної організації до екотуризму можна віднести досить широкий спектр діяльності: наукові й пізнавальні тури (орнітологічні, ботанічні, ландшафтно-географічні, археологічні, етнографічні та ін.); пригодницькі тури (піші, водні, кінні, гірські), літні студентські практики, літні табори і програми для школярів, поїздки вихідного дня, туризм, пов'язаний з відвідуванням конференцій, друзів та родичів, відрядженнями та ін.

Особливий імпульс розвитку екотуризму додав Указ Президента України "Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року". Цим директивним документом передбачено впровадження ефективного механізму фінансово-економічного регулювання і стимулювання розвитку всієї туристичної галузі і вирішення ряду інших завдань, зокрема, встановлення диференційованих норм туристичних навантажень на навколишнє природне середовище.

Культурний туризм виступає одним із засобів інформування громадян про інші регіони України та нівеляції стереотипів. Культурний туризм включає відвідання історичних, культурних або географічних визначних місць України. Основна мета таких мандрівок — ознайомлення з пам’ятками історії, архітектури, мистецтва; природними та етнічними особливостями; сучасним життям народу і т.п. Туризм відіграє важливу роль в осмисленні власної ідентичності, у відродженні локальних традицій. Для молоді особливо важливим є усвідомлення історико-культурного значення здобутків власної країни, гордості за неї. Основною умовою розвитку культурного туризму є історичний та культурний потенціал країни, рівень забезпечення доступу до нього, а також побутові умови проживання туристів. У число об’єктів культурного туризму входять як історико-культурна спадщина (історичні території, архітектурні споруди і комплекси, зони археологічних розкопок, музеї, народні промисли, обряди, виступи фольклорних колективів), так і сучасна культура (виставки, фестивалі, особливості життя населення: кухня, костюми).

Наша країна має значний потенціал для розвитку в’їзного і внутрішнього культурного туризму. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам’яток, з них: 57 206 — пам’ятки археології (418 з яких національного значення), 51 364 — пам’ятки історії (147), 5 926 — пам’ятки монументального мистецтва (45), 16 293 — пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3 541). Функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких мають статус національних.

Розвиток туристичної галузі сьогодні є надзвичайно актуальним, оскільки туризм є одним із важливих чинників виходу нашої економіки з кризи, стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах. Водночас подальший розвиток туризму стримує відсутність належної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що, в свою чергу, позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан розвитку галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристичної індустрії: природні умови, історико-культурні та матеріальні ресурси.
В таких умовах потрібно приділяти більше уваги якісному обслуговуванню іноземних туристів.

При організації та наданні туристичних послуг суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані:

• Надавати споживачам повну і достовірну інформацію про туристичні послуги: транспортні, умови проживання, харчування, програму обслуговування, можливі ризики під час подорожей, роз'яснювати споживачам їхні права і обов'язки.
• Надавати споживачам у повному обсязі, належної якості та у визначені терміни оплачені ними послуги, обумовлені договором та погодженою програмою обслуговування.
• Договори на туристичне обслуговування між суб'єктом туристичної діяльності і споживачем укладаються у письмовій (електронній) формі і повинні відповідати вимогам чинного законодавства.
• З метою гарантування прав та інтересів споживачів здійснювати фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності у встановлених розмірах через гарантію банку або іншої кредитної установи.

Туризм сьогодні — це одна з провідних галузей світової економіки, яка посідає чільне місце у процесі створення нових робочих місць, адже підтримує майже 50 суміжних галузей. Поряд із послугами транспортування та розміщення невід’ємним компонентом будь-якого турпакету виступає страхування. Страхові продукти, які обслуговують туристичний сегмент, розвиваються разом із ним, забезпечуючи зростаючі потреби споживачів та надаючи максимальний сервісний супровід для туристів.

Страхування в туризмі — це система відносин між страховою компанією і туристом щодо захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.

Страхування здійснюється також суб'єктами господарювання, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що й страхування в інших галузях економіки.

Особливості страхування в туризмі стосуються безпосередньо страхування туристів. Одними із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування та страхування від нещасних випадків. Стаття 17 Закону України "Про туризм" передбачає, що "Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності".

Страхова галузь допомагає і сприяє не лише підвищенню якості туристичних послуг, створюючи безпечну та безтурботну атмосферу під час подорожей, а також є дієвим механізмом захисту самих туроператорів від примх долі. Таким чином, ринок туристичних послуг, а разом із ним і страховий ринок, виходять на якісно новий рівень, який передбачає поєднання інтересів та взаємовигідне співробітництво. У цьому напрямку необхідні нові наукові розвідки, які б відслідковували наявні тенденції та спрямовували страхові компанії на розробку нових страхових продуктів для задоволення потреб туристів.

Туристичні послуги, або послуги, призначені для споживання подорожуючою частиною населення, в процесі споживання доповнюються туристичними товарами загального та спеціального призначення. Товари загального призначення включають значну номенклатуру і споживаються залежно від різниці в цінах або наявності на внутрішньому ринку країни постійного проживання. До товарів спеціального призначення належать сувеніри, які є невід’ємною складовою частиною туристичного продукту.

Вони включають специфічну частину (карти, листівки, сувеніри, туристичне спорядження) і неспецифічну, куди входить велика кількість товарів, що є дефіцитними або не використовуваними в місцях постійного проживання. Витрати на цю частину туристичного продукту становлять значну частину витрат туристів. Туристичні підприємства можуть виступати як виробниками, так і посередниками в реалізації товарів, виконуючи торгові функції. Таким чином, туристичний продукт являє собою складну і неоднорідну сукупність товарів і послуг, призначених як для туристів, так і для місцевого населення. Саме комплекс туристичних послуг, благ та товарів, що забезпечують реалізацію мети подорожі, є туристичним продуктом (турпродуктом). Турпродукт у формі туру виступає товаром на туристичному ринку. Таким чином, ринок туристичних послуг можна розглядати як сферу реалізації туристичного продукту та товарів туристичного призначення.