Вітаємо на теренах бібліотеки
Бібліотеки вперше з'явилися на древньому Сході. Звичайно першою бібліотекою називають збори глиняних табличок, приблизно 2500 рік до н.е., знайдене в храмі вавилонського міста Ниппур. В одній із гробниць біля єгипетських Фив був виявлений ящик з папірусами часу ІІ перехідного періоду (XVІІІ - XVІІ вв. до н.е. ). В епоху Нового царства Рамзесом ІІ було зібрано близько 20 000 папірусів. Найвідоміша древневосточная бібліотека - збори клинописних табличок з палацу ассірійського царя VІІ століття до н.е.. Ашшурбанипала в Ниневии. Основна частина табличок містить юридичну інформацію. У древній Греції перша публічна бібліотека була заснована в Гераклее тираном Клеархом (ІV століття до н.е. ).
Библиотека - установа, що збирає й зберігає добутки печатки й писемності для суспільного користування, а також здійснює довідково-бібліографічну роботу. У цей час усе більше поширюються й входять до фонду бібліотеки мікрофільми, аудіо- і відеокасети, діапозитиви, оптичні носії (CD-ROM).
Тож, запрошуємо до перегляду сторінок Вашої електронної бібліотеки!
Розділи бібліотеки по тематиках
- Наша
- Проза
- Поезія
- Історія
- Публіцистика
- Мемуари
- Фольклор
- Детектив
- Роман
- Фантастика
- Наука і освіта
- Інше
Решта лінків
Республіка ШКИД
ЕПІЛОГ, НАПИСАНИЙ В 1926 РОЦІ
Від дня відходу останнього з перших пройшло три роки.
Не дуже давно ми, автори цієї книги, Янкель і Пантелєєв, були на вечорі в одному із заводських клубів. Там ішла якась сучасна п'єса. Після останнього акту, коли глядачі збиралися вже розходитися, на авансцену вийшов невисокі на зріст людин із зачесаними назад волоссями, у чорної робочій блузі, із червоним значком на груди.
- Товариші! - сказав він. - Прошу вас залишитися на місцях. Пропоную улаштувати диспут по спектаклі.
Спочатку ми не звернули на людину в блузі уваги, услыхав же голос і глянувши, довідалися Японця. Після диспуту пробралися за лаштунки, відшукали його. Він виріс за три роки не більше чим на полдюйма, але змужнів і придбав якусь артистичну поставу.
- Япончик! - окликнули ми його. - Ти що тут робиш?
Зустрівши нас радісно, він довго не відповідав на запитання, чмихав носом, ляскав нас по плечах, потім сказав:
- Виступаю в ролі помічника режисера. Кінчаю Інститут сценічних мистецтв. А це - практика.
Крім того, Японець служить завклубом в одному з відділень ленінградської міліції, веде роботу з культпросвету.
Від Японця ми довідалися й про долі Пыльникова й Финкельштейна. Сашко Пильовиків, що ніколи ненавидів халдеїв і все до халдеїв стосовне, зараз сам майже халдей. Кінчає Педагогічний інститут і вже практикується в викладацькій роботі.
Поет Финкельштейн - Кобчик - учиться в Технікумі мови, теж на останньому курсі.
Купця ми зустріли на вулиці. Він налетів на нас, величезний, змужнілий до невпізнанності, одягнений у довгу сіру шинель, у новенький синій шолом і в чоботи зі шпорами. На лівому рукаві його красувалися якісь геометричні фігури - не те квадрати, не те ромби. Він - уже краском, червоний офіцер.
На вулиці ж зустріли ми й Горобця. Він біг маленьким воробышком по бруківці, оббігаючи тротуар і перехожих, стискаючи під пахвою портфель.
- Горобець! - крикнули ми.
Він був радий бачити нас, але заявив, що дуже поспішає, і, пообіцявши зайти, побіг. День через він зайшов до нас і розповів про себе й про деяких інших шкидцах.
Працює він у друкарні разом з Кубушкою, Ненькою, Окрайцем і Адміралом. Всі вони комсомольці й всі активісти, сам же Горобець - секретар колективу. Від Горобця ж ми довідалися про Голого пана й Гужбане. Голенький працює на "Червоному трикутнику", Гужбан - на "Більшовику".
И зовсім уже недавно, зовсім днями, у нашу кімнату ввалився величезний людина в непромокальному пальто й високих мисливських чоботях. Особа його, досить оброслою щетиною вусів і бороди, здалося нам проте знайомим.
- Циган?! - закричали ми.
- Він самий, сволоти, - відповіла людина, і вже по побудові цієї фрази ми переконалися, що перед нами дійсно Циган.
Він - агроном, приїхав з радгоспу, де працює вже більше року, у Питер по відрядженню. Ночувати він залишився в нас.
Увечері, перед сном, ми сиділи у відкритого вікна, говорили напівголосно, згадували Шкиду. Осінні сутінки. сир і бліді, лізли у вікно. У вікно було видно, як на задньому дворі маленький парубійко ганяв залізний обруч, за забором чувся спів "Будьонного" і сміх.
- А де тепер Безсовісний і Бик?
- Вони ще в технікумі. В останньому класі.
- Змінилися?
- Не довідаєтеся!
Циган хвилину помовчав, дивлячись на нас, потім посміхнувся.
- И ви змінилися. Ой, як змінилися! Особливо Янкель. На "Янкеля" вуж зовсім і не схожий.
- А Ленька на Пантелєєва схожий?
Циган засміявся.
- Шкида хоч кого змінить.
Потім прикурив погаслу цигарку махри, пустив синю хмару за вікно в густі вже сутінки...
- Помнете? - сказав він і, нахиливши голову, напівголосно запік:
Шлях наш довгий і суворий,
Багато має бути праць,
Щоб вийти в люди.
[далі]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48]