Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

[neoxgeforce]

Згадав історію про Йова. Бог дозволив сатані спокушати Йова, але

І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!
(Йов 2:6)

А якби Бог дозволив і душу спокушати чи витримав би Йов ?

[andrivovk]

Переклад І.Хоменка :

І промовив Господь до Сатани: «Ось він у твоїй руці! Лише життя його пощади.»(Йов 2:6)

Я так розумію, що Бог дав владу рогатому всіляко шкодити на майні тільки не вбивати Іова фізично.

А якби Бог дозволив і душу спокушати чи витримав би Йов ?

А в спокусах саме душа і спокушається (вибачте за тавтологію).

[neoxgeforce]

Потрібно пряме пояснення від церкви.

[romanm]

А якби Бог дозволив і душу спокушати чи витримав би Йов ?

Хворобу = випробування, також, терплять і праведні, і людина питається чому. В книзі Йова, це питання ставиться багато раз: Якщо правда, що терпіння = кара, за якусь вину (гріх). Але не завжди терпіння є наслідком якогось гріху і має характер кари. Особа Йова, є еталоном цього в С.З. Якщо Бог дозволяє випробувати Йова терпінням, робить це, щоби показати його праведність.
Імхо

[о.Олег]

А якби Бог дозволив і душу спокушати чи витримав би Йов ?

Хворобу = випробування, також, терплять і праведні, і людина питається чому. В книзі Йова, це питання ставиться багато раз: Якщо правда, що терпіння = кара, за якусь вину (гріх). Але не завжди терпіння є наслідком якогось гріху і має характер кари. Особа Йова, є еталоном цього в С.З. Якщо Бог дозволяє випробувати Йова терпінням, робить це, щоби показати його праведність.
Імхо

мені якось-то довелося відповідати на запитання

- У Старому Завті сказано, що Господь Бог нагороджує за добро до тисячного покоління, а за зло карає до четвертого. Водночас він допускає смерть дітей Йова. Отже, суперечка із Сатаною для нього важливіша, ніж життя і страждання невинних людей?

відповідав так - може комусь придасться до теми:

Одним з найяскравіших і, одночасно, найважчих випробувань довіри до Бога є моменти, коли нам важко, коли трапляється у нашому житті якийсь важкий випадок… Чи у часи перед Христом, чи сьогодні, людина хоче пояснити для себе самої, чому ця трагедія сталася саме з нею. Висновок, який зазвичай робимо: «через гріх, який вчинив».
Часто, це може бути правдою, адже до багатьох подій, які відбуваються у житті людини, вона йде поступово… Напевно мав рацію і Йов, коли після веселощів і гулянь своїх дочок та синів посилав за ними й освячував, приносячи жертву Богові: «Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму» (Йов.1. 5). На це питання немає незаперечної відповіді. Напевне знаємо лише те, що Бог допускає припинити таке їхнє існування і забирає до Себе, даючи сатані вбити їхнє тіло, але не душу. Знаємо, що життя людини не закінчується дочасною смертю і навіть сама смерть може виявитися Божою опікою над дітьми «тих, хто любить Мене, і хто дотримується Моїх заповідей” (Вих. 20:5-6).
Насправді не це питання питання ставиться Книгою Йова. Переживаємо за дочасну смерть дітей праведника, адже кожна така подія є страшною для людини, яка сотворена для того, щоб жити. Однак довіряймо Богові, який на прикладі життя Йова дає нам побачити людину праведну, що страждає.
Страждання є випробуванням. Не варта очікувати, що ми колись зможемо сприйняти Божий допуск страждання повністю. Людина слабка і, якщо і маємо ласку від Бога не прив`язуватись серцем до надбаного майна, втрата власного здоров`я, смерть близьких завжди є важкою трагедією. Важко було і праведному Йову. Він втрачає все: дітей, маєтності, здоров`я. Втрачає повагу від навколишніх і навіть дружина не може витримати такого його життя і радить «проклясти Бога, щоб хоча б померти»…
Можна сказати, що в Книзі не подається нічого надто нового - це шлях кожної людини, яка важко страждає, але незвичним є те, що страждальник не нарікає на Бога. Втрата Бога гнітить його набагато більше, ніж знищення багатства, втрата здоров`я чи навіть смерть дітей і, перетерпівши, виходить переможцем.
Як би нам не було важко це сприйняти – вчімося від Йова витривалості у вірі в час страждання. «Бідний і окаянний той, хто не здобув терпеливість; він колишеться вітром, не переносить образ, малодушний в скорботах, нарікає при повчанні, перечить у послуху, лінивий в молитвах, повільний у відповідях, схильний до суперечок» - навчає преподобний Єфрем Сирійській. Скорбот маємо багато кожен і саме у них маємо загартовувати наші душі. Здобуття терпеливості в тому і полягає, щоб у всіх скорботних та важких обставинах не нидіти і не сумувати чи то в фізичній праці, чи у своєму духовному житті, але мужньо і благодушно терпіти всі злостраждання навіть до смерті, в надії на милосердя Боже, за словом Господнім: Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. (Мт. 11, 28). І ще: хто витриває до кінця, той спасеться (Мт. 10, 22).

З повагою, о.Олег

[neoxgeforce]

Дякую.

[о.Олег]

Дякую.

Богу дякувати! Добраніч всім! Благословення Господнє!
З повагою, ОООО

[Lilly]

Я думаю, коли коли Господь говорить "душу його збережи", це означає - психічне здоров"я, здатність ясно мислити своїм умом. Знаєте, є такі люди, у котрих паралізоване все тіло, котрі можуть лише очами кліпати, а свідомість - здорова. І як тоді жити? Думаю, Йов опинився у такій же ситутації. Коли позбувся всього, крім здатності мислити і говорити. Бо якщо би і цього останнього не мав, який би був сенс усіх випробувань? Йов мав свідомо залишитись вірним Богові.
Історія Йова та Ісуса паралельні. Різниця в тому, що Ісус знав, для чого живе і якою смертю мав померти. Йов не знав, чому Господь це все з ним допустив, і запитував Бога, і шукав підтримки у друзів, а ті все йому намагались довести, що це все трапилось через його грішність і нерозкаяність. Сатана спокушає Йова його людскістю, говорить Богові - всі би так могли тобі служити, якщо їх благословляєш усяким добром. І Бог допускає, щоб Йов опинився на грані виживання. Ісус натомість спокушуваний як Син Божий, спокушуваний славою, в результаті став останнім між людьми, з позором розіп"ятий на хресті, але залишився вірний волі свого Отця і воскрес після того, як приніс Себе у жертву. До речі, Йов також, коли за наказом Бога приніс жертву за своїх друзів, зцілився і до нього повернулося багатсво і слава, у нього знову було семеро синів і троє дочок...

[о.Олег]

Я думаю, коли коли Господь говорить "душу його збережи", це означає - психічне здоров"я, здатність ясно мислити своїм умом. Знаєте, є такі люди, у котрих паралізоване все тіло, котрі можуть лише очами кліпати, а свідомість - здорова. І як тоді жити? Думаю, Йов опинився у такій же ситутації. Коли позбувся всього, крім здатності мислити і говорити. Бо якщо би і цього останнього не мав, який би був сенс усіх випробувань? Йов мав свідомо залишитись вірним Богові...

душею, думаю, всеж називали життя, тобто: "життя його збережи", "не убий". Хоча думка цікава. Правда я працюю з такими людьми про яких Ви говорите (дуже хороші мої друзі, реабілітаційний Центр "Джерело", м.Львів) і, коли Ви говорите "свідомість здорова", топотрібно розуміти, що категорії, якими мислить світ така людина, переломлюються у призмі її фізичної неповносправності і здоров'я її сприйняття/свідомості відрізняється від свідомості будь-кого, хто може "не лише кліпати". Та напевно Ви це розумієте. З повагою, о.Олег
тобто, додам, не думаю, що важко страждаючий Йов мав збережену свідомість.

[neoxgeforce]

Поясніть чи правильно Йов.

[о.Олег]

Поясніть чи правильно Йов.

а Вам що саме "ріже вухо" - паралелі з Фаустом?

[neoxgeforce]

Поясніть чи правильно Йов.

а Вам що саме "ріже вухо" - паралелі з Фаустом?

Так.

[о.Олег]

...Так.

так Гьоте міг собі вписати що душа бажала і говорити про те, що книга Йова немає смислового завершення можна саме у контексті Фауста. Без нього ж - це Боже Слово. Жодного натяку на обов'язковість роздумувати про ідеї Фауста в книзі Йова не бачу.