подолати економічну кризу шляхом обмеження політичних свобод - і свободи слова, і свободи вибору - навряд чи можливо. Адже в сучасному світі політичні свободи є інституційними засобами забезпечення інших основних свобод, у тому числі й економічної. Дуже показовою у цьому сенсі є нещодавня заява усіх п'яти членів Ради економічних експертів при урядові ФРН, яких ще називають "п'ятьма мудрецями". Отже, авторитетні вчені заклинали уряд Німеччини зійти з "помилкового шляху" надання державної допомоги тим підприємствам, які переживають кризу, і не заважати структурним змінам в економіці, які назріли. "Які підприємства є конкурентоздатними, вирішує ринок, а не політики", – кажуть вони. Адже, на їхню думку, державна допомога окремим фірмам, – це не що інше, як перерозподіл фінансових ресурсів платників податків і успішних підприємств на користь підприємств-невдах". Фактично, "п'ять мудреців" стали на захист економічної свободи. Оскільки держава може мати проблеми в майбутньому, якщо вона сьогодні візьме на себе невластиві їй функції. Цей приклад наведено для того, щоб показати, що свобода справді є цінністю. Хоча, можливо, й не завжди комфортною, бо як зауважував лауреат Нобелівської премії в галузі економіки Фрідріх Гайек, свобода не означає усіх добрих речей або відсутності будь-якого зла. Для України збереження і розширення меж свободи у широкому її розумінні, свободи як цінності, є особливо важливою сьогодні. Адже свободи як такі, і свобода слова зокрема, утворюють "ринок ідей". Циркуляція ідей є необхідною складовою конструювання майбутнього. Але поки що рух ідей відбувається по горизонталі - тобто в окремих професійних групах чи групах за інтересами, але не по вертикалі. Немає обміну ідеями між різними групами, а що найприкріше між тими, хто продукує ці ідеї, та владою, яка могла б їх реалізовувати, або брати до уваги у виробленні стратегічних (а не тактичних, тобто поточних, за принципом "гасіння пожежі") програм розвитку у різних галузях. Саме тому тема свободи та права людини мають бути базовими в усіх переговорах щодо зміни системи влади. І це має найбільше значення, а не колір коаліції. Якщо це буде взято до уваги, то не матиме значення, яка система управління функціонуватиме – президентська чи парламентська. Адже і та й інша успішно функціонують у демократичних країнах. Політики мають зрозуміти, що збереження свободи як цінності, як базової підстави демократії, служитиме й гарантією їхньої безпеки у разі програшу на виборах. І тому реакція журналістської спільноти на статтю 34-1 (в якій йшлося зокрема про те, що "використання засобів масової інформації для дезінформації суспільства та в антиконституційних цілях не допускається та карається згідно з законом; засоби масової інформації, які поширюють таку інформацію, за рішенням суду, позбавляються ліцензії (дозволу, свідоцтва) без права поновлення")у проекті Конституції, оприлюдненому в медіа, була природною, хоча може й не всіма до кінця усвідомленою.