Хроніки Львова
МИ ПАМ’ЯТАЄМО. Актор Пол Муні
08:54, 11.09.2009У чому полягав секрет успіху Муні? Акторство для Муні було не просто кар'єрою. Він був одержимий акторством. Відомий американський драматург Артур Міллер (один з чоловіків Мерілін Монро) вважав що Муні був постійно "переслідуваний жахом провалу".
1986 рік. Білий дім. Американський президент Рональд Рейган готувався до важливої промови про радянсько-американські відносини. Рейган - колишній актор і відомий любитель усілякий історій - хотів продемонструвати важливість і вплив проникливої промови своїм близьким радникам. Для яскравої ілюстрації президент використав реальну історію про відомого актора, єдиного львів'янина, нагородженого престижним Оскаром Американської академії кіномистецтв у номінації "найкращий актор року".
З розповіді Рейгана, тоді ще молодий актор, відомий всьому світу під ім'ям Пол Муні, грав у спектаклі роль ідеалістичного робітничого лідера, організатора страйку. За сценарієм, у завершальній сцені першого акту Муні виголошує гарячу промову під час зустрічі з власником заводу, вимагаючи від нього поступок робітникам. Знову ж таки за сценарієм, вислухавши її, прямо перед тим, як завіса падає в кінці 1 акту, власник заводу мав викрикнути непохитно: "Нічого я їм не дам!". Одного вечора Муні так увійшов в образ, виголосив таку запальну і чутливу промову про експлуатацію працівників і потребу виправити їх становище, що актор, який грав власника заводу в кінці вигукнув з ентузіазмом: "Я все їм віддам!". Під бурхливі овації завіса впала. Приголомшені режисер і актори за кулісами переписали п'єсу так, щоб якось відновити конфлікт між робітниками й власником. Другий акт почався після тривалого антракту.
Пол Муні (його справжнє ім'я - Муні Вейсерфраунд) народився в єврейській акторській сім'ї у Львові 1895 року.
Коли йому було 7, сім'я емігрувала до Чикаго, США. Батько Муні, що знав важке ремесло актора не з чуток, хотів, щоб його син став скрипалем. Муні, одначе, завжди тягнуло до акторства. Одного дня він приніс свою скрипку батькові і повідомив про своє рішення стати актором. Засмучений тато переламав скрипку через коліно. За кілька місяців актор, що грав старого у місцевому єврейському театрі, несподівано захворів. Не знайшовши заміни, режисер з відчаю погодився використовувати 11-річного Муні. "Тільки один раз", - заявив режисер. Муні, з макіяжем і наліпленою бородою, викликав фурор, граючи старого. Кар'єра Муні розпочалася. За п'ятнадцять років він став однією з найяскравіших зірок Голівуду й Бродвею.
"Хрещений батько" у виконанні Марлона Брандо вважається взагалі втіленням сильних сторін американського кінематографу. Цей знаменитий Марлон Брандо неодноразово заявляв, що Пол Муні з його неповторною здатністю буквально зникнути, розчинитися у своєму персонажі за допомогою гриму, акценту, костюма і жестів, є для нього ідолом для наслідування, улюбленим актором. Інша знаменитість, Альфред Хічкок, у книжці спогадів "Хічкок про Хічкока" назвав Муні одним з найкращих акторів-чоловіків.
Для сьогоднішніх шанувальників кіномистецтва Пол Муні найбільш пам'ятний головною роллю в "Людині зі шрамом" (Scarface), фільмі про відомого гангстера Аль Капоне, 1932 р.
Уривки з фільму Пола Муні 1932 року "Людина зі шрамом".
Молодше покоління, звичайно, більше знає рімейк "Людини зі шрамом" 1983 року, з Аль Пачіно в головній ролі. Аль Пачіно згадував, як ще 1978-го він купив квиток на фільм з Муні. "Я давно хотів подивитися його", згадує Пачіно, "але цей фільм цілковито вразив мене. Після перегляду все чого я бажав - це скопіювати Пола Муні. Його акторство перейшло межі природного в якусь абсолютно іншу площину. Це було майже абстрактно - що він умів робити. Це було винятково надихаюче".
Гурмани кіно досі сперечаються, яка "Людина з шрамом" була кращою. З Полом Муні у 1932-му чи Аль Пачіно у 1983-му? Муні був номінованим на Оскара за роль в "Людині з шрамом", але виграти нагороду йому тоді не вдалося.
Чекати тріумфу, однак, довелося недовго. Муні продовжував зніматися, його слава зростала. У 1932 Муні знявся в головній ролі в кримінальному фільмі "Я - каторжник-втікач", за який знову був номінований на Оскара.
Уривок з фільму:
У 1935 році вийшли відразу чотири фільми за його участі - фільм-нуар "Місто на межі", кримінальні драми "Чорна лють", "Доктор Сократ" і фільм-біографія Вільяма Дітерлі "Повість про Луї Пастера", де Муні виконав роль прославленого французького мікробіолога і хіміка. Цього разу Муні одержав Оскара за найкращу чоловічу роль (також нагороду Венеційського кінофестивалю).
Зігравши Луї Пастера, Муні став першим актором, що отримав нагороду "Оскар" за втілення на кіноекрані реального історичного персонажа.
Уривок з фільму тут.
Після ролі Пастера, Муні з успіхом грав інших історичних персонажів: письменника Еміля Золя (фільм отримав Оскара, а Муні чергову номінацію на найкращу чоловічу роль) і мексиканського революціонера Хуареса. Загалом Муні мав 5 номінацій на Оскара за найкращу чоловічу роль. В середині 1930-х Warner Brothers називало Муні в титрах фільмів не інакше як "Mr. Muni", що було і є величезною рідкістю в Голівуді. У 1937-му Муні став першим львів'янином (другим був диригент Артур Родзінський), що опинився на обкладинці журналу Time.
У чому полягав секрет успіху Муні? Акторство для Муні було не просто кар'єрою. Він був одержимий акторством. Відомий американський драматург Артур Міллер (один з чоловіків Мерілін Монро) вважав що Муні був постійно "переслідуваний жахом провалу". Це підштовхувало безумовно талановитого Муні до постійної досконалості. Перед кожною роллю Муні маніакально проводив дослідження свого персонажа, читаючи біографії, статті, все, що міг знайти про цю особу. На цьому підготовка до ролі не закінчувалася. Муні міг провести тижні в справжній шахті, готуючись до ролі шахтаря в "Чорній Люті" або в чайна-тауні, готуючись до ролі китайця в "Добрій Землі". Один із режисерів згадував, як Муні одного разу поскаржився, що він не розуміє своєї ролі. Режисер здивувався, бо роль була обговорена в найдрібніших деталях. "Справді, - відповів Муні, - я розумію персонаж, але я не маю поняття про його сім'ю, прабатьків".
У 1935-му, у розквіті своєї кар'єри, Муні заявив: "Мене абсолютно не хвилює політика, депресія, комунізм або капіталізм. Моя робота нагадує науковця, який працює над відкриттям, не знаючи чи буде його відкриття конструктивним або руйнівним. Я так само відчуваю акторство". За 20 років Пол так висловився про своє кредо: "Грати можна тільки розумом. Щоб трансформувати думку в гру, потрібно досягти двох речей. По-перше, повна, абсолютна і безумовна концентрація. По-друге, міцні фізичні дані. Тільки тоді актор може вийти на сцену і практично стерти власну суть, самого себе і увійти у персонаж".
Працездатність Муні та його увага до кожної деталі були направду легендарні. Зійшовши зі сцени, він занурювався в самокритику виступу, що межувала із самознищенням. Він повторював текст ролі годинами доти, доки не був задоволений. Він міг провести два тижні, працюючи над деталями брів. Ще один характерний приклад: 1926 року, коли він отримав першу роль в англомовному театрі, Муні, як завжди, розривався сумнівами про гру старого. Приклеївши кожну волосину сценічної бороди і наклавши інший грим, 31-річний Муні відправився до тещі, колишньої актриси, за кілька годин перед першим спектаклем. Там, використовуючи високий голос, він провів годину розмовляючи з тещею, яка досі бачила Муні щодня. У перебігу цієї розмови вона так і не впізнала свого зятя.
День одруження Муні на Белі Фінкель - племінниці відомого російського літературознавця Бориса Томашевського - показовий. Після весілля Муні провів молоду дружину на станцію метро, потиснув їй руку і пішов на денний спектакль. У перебігу наступних двох тижнів Муні, захоплений театром, підтримував зв'язок з дружиною телефоном. Медовий місяць було відкладено.
Одна з останніх сценічних ролей Муні на Бродвеї - роль Генрі Драммонда на виставі "Спадкоємець вітру".
Посеред сезону 1955 року лікарі виявили, що Муні хворий на рак ока. Він був вимушений припинити сезон для термінової операції видалення ока. Спектакль продовжувався без нього, і мало хто сподівався побачити Муні на сцені знову. За два місяці після операції перед черговим спектаклем режисер вийшов на сцену і зробив коротке оголошення: "У нас відбулася заміна актора. Роль Драммонда гратиме Пол Муні". Коли згорблений Муні зі штучним оком вийшов на сцену, його зустріли тривалими оваціями, під час яких Муні завмер на сцені як статуя, із сльозами, що текли з єдиного ока. Коли зал заспокоївся, Муні взявся за роботу. В кінці сезону 1955 Муні отримав престижну нагороду "Тоні" за найкраще чоловіче акторство на театральній сцені.
У 1959 році в прокат вийшов останній фільм за участі Муні - драма Деніела Манна "Остання розсерджена людина", - за роль в якому він отримав ще одну номінацію на премію "Оскар". Після цього Муні пішов з кіно і 1967 року помер у віці сімдесяти двох років.
1978-го було знято фільм "Історія Пола Муні", присвячений акторові, уродженцеві Львова. Ім'я Муні було увічнене власною зіркою на Голівудській алеї знаменитостей.
Додати коментар (2500 знаків):
Ваащє12-09-2009 18:36
І ва-а-а-щє...
rom12-09-2009 17:22
Dyzhe cikavo!
Інна Корнелюк12-09-2009 16:56
Цікава страшенно рубрика та тема; і не менше -- сам автор, як Анлрій, так і Манкурт. Приємно думати, що хтось взявся за таку роботу.
?12-09-2009 03:24
??
тексти
- МИ ПАМ’ЯТАЄМО: Художник Ян Генрик Розен
- Дві мандрівки в одне місто
- МИ ПАМ’ЯТАЄМО: Генріетта Левицька. Поштовий некролог
- Про кредитну політику міської влади
- МИ ПАМ’ЯТАЄМО. Іван Старчук
- Згода для розвитку?
- Історія третя: «Ukrainczyk»
- Ми пам’ятаємо. Лисиничі