Україна - НАТО
Україна - США
Україна - ЄС
Росія - НАТО
Україна - НАТО - Росія
Вільнюська десятка
Атлантична Рада
Північноатлантичний альянс
Документи НАТО
Країни-члени НАТО
Країни-партнери
НАТО Лідери НАТО
Рада євроатлантичного
партнерства. Партнерство заради миру.
Середземноморський
діалог. Стамбульська ініціатива співпраці.
Південно-Східноєвропейська
ініціатива.
Організації в Україні
Міністерство закордонних
справ України Національний
центр євроатлантичної інтеграції
Центр інформації та документації
НАТО в Україні
Офіс зв'язку НАТО в Україні
Місія України при
НАТО Громадська
ліга Україна - НАТО
Читайте про NАТО
Довідник НАТО
Книги та статті
Замовте матеріали
НАТО Е-бюлетень
Україна - НАТО
Центри NATO в регіонах України
Модель центрів НАТО
Регіональні центри НАТО
Стенди Україна-НАТО
Centres on Euro-Atlantic Integration in the regions of Ukraine
Можливості
Освітній пакет
Вступ до НАТО – стратегічний вибір України
Партнерство заради безпеки: Досвід країн НАТО та Українська перспектива
Фотогалерея
Loading...
Сборщик мебели цены на монтаж гипсокартона.
Україна - НАТО
НАТО і Україна
Відносини між НАТО і Україною постійно розвиваються з самого моменту отримання Україною незалежності в 1991 році. Зважаючи на стратегічну позицію України як моста між Східною і Західною Європою, відносини між НАТО і Україною мають провідне значення для розбудови миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. НАТО і Україна беруть активну участь у міжнародних операціях з підтримання миру та розв’язанні спільних проблем безпеки. З часом визначились певні тенденції діалогу і практичної співпраці з широкого кола інших питань. Ключовим аспектом партнерства стала підтримка Альянсом і окремими країнами — членами НАТО зусиль України з впровадження реформ, яка отримала додатковий поштовх після драматичних подій Помаранчевої революції 2004 року і залишається надзвичайно важливою для задоволення прагнення України інтегруватись до євроатлантичних структур.
Розвиток відносин
Офіційні відносини між НАТО і Україною розпочались у 1991 році, коли Україна приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (яка пізніше була замінена на Раду євроатлантичного партнерства ), отримавши незалежність після розпаду Радянського Союзу. В 1994 році Україна стала першою країною — членом Співдружності Незалежних Держав (СНД ), яка приєдналась до Партнерства заради миру (ПЗМ ). Протягом 90-х років ця країна також продемонструвала своє прагнення взяти участь у забезпеченні євроатлантичної безпеки, надаючи підтримку миротворчим операціям під проводом НАТО на Балканах. 9 липня 1997 року в Мадриді український президент і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО і Україною. Вона стала офіційною основою для відносин між НАТО і Україною і дала можливість державам НАТО підтвердити свою підтримку суверенітету, незалежності, територіальній цілісності, демократичному розвитку, економічного процвітання і статусу неядерної держави України, а також принципу недоторканності кордонів. Альянс вважає це ключовими чинниками стабільності і безпеки в Центральній і Східній Європі та на континенті загалом.
Згідно з Хартією було створено Комісію Україна — НАТО (КУН ), яка є органом прийняття рішень, відповідальним за розвиток відносин між НАТО і Україною та скерування спільної діяльності. Вона забезпечує проведення консультацій зі спільних питань безпеки і має завдання наглядати за відповідним виконанням положень Хартії, оцінку загального розвитку відносин між НАТО і Україною, огляд планів діяльності на майбутнє і пропозицію шляхів поліпшення та подальшого розвитку співпраці. Комісія також відповідає за перегляд спільної діяльності, яка ведеться у різних рамках, таких як Партнерство заради миру, а також спільні заходи між військовими, які здійснюються в контексті щорічних робочих планів, які розробляються спільно з Україною під егідою Військового комітету.
Усі країни — члени НАТО і Україна представлені в КУН, яка проводить регулярні засідання на рівні послів і військових представників, періодично на рівні міністрів закордонних справ і міністрів оборони та начальників Генеральних штабів, а також у форматі самміту. Для виконання роботи у специфічних сферах створено спільні робочі групи. Зокрема, це оборонна реформа, озброєння, економічна безпека, наукова та екологічна співпраця, які визначені в Хартії як сфери політичних консультацій і практичного співробітництва. До інших сфер належать оперативні питання, врегулювання кризових ситуацій і підтримка миру, співпраця між військовими та цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій. У травні 2002 року незадовго до п’ятої річниці підписання Хартії тодішній президент Леонід Кучма оголосив про бажання України вступити до НАТО. Пізніше того ж місяця на засіданні КУН в Рейк’явіку міністри закордонних справ наголосили на своєму прагненні підняти відносини на якісно новий рівень, зокрема через інтенсифіковані консультації і співпрацю з політичних, економічних і оборонних питань.
Розвиток контактів і співпраці
Україна була серед перших країн, які відкрили дипломатичні місії при НАТО в 1997 році, а у 1998 році вона відкрила Військову місію по зв’язках. Українські військовослужбовці працюють у Центрі координації партнерства, який розташований поряд з оперативним командуванням НАТО в Монсі, Бельгія. У травні 1997 року в Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО (NIDC). Роль центру полягає в координації інформаційної діяльності, яка спрямованана підтримку взаємовигідного партнерства України і НАТО і пояснення політики Альянсу широким колам української громадськості. Центр прагне розповсюджувати інформацію і сприяти обговоренню питань євроатлантичної інтеграції та безпеки через публікації, семінари, конференції та інформаційні академії для студентів і державних службовців. Більше того, Центр нещодавно відкрив ряд інформаційних пунктів у деяких областях країни.
У квітні 1999 року в Києві відкрито Офіс зв’язку НАТО (NLO), який очолює цивільна особа, і який повинен працювати безпосередньо з українськими офіційними особами, заохочуючи їх до цілковитого використання можливостей співпраці у рамках Хартії Україна — НАТО і програми ПЗМ. Він активно підтримує зусилля України, спрямовані на реформування галузі безпеки і оборони, на посилення співпраці відповідно до Плану дій та сприяє контактам між НАТО і українськими властями на усіх рівнях. Офіс має у своєму складі військовий зв’язковий елемент, який тісно співпрацює з українськими збройними силами над питаннями участі у спільних навчаннях, тренуванні та миротворчих операціях під проводом НАТО. В серпні 2004 року було відкрито Офіс оборонної документації НАТО в Україні, завданням якого є поліпшення доступу до документації підрозділам і штабам, які беруть участь у заходах ПЗМ.
План дій Україна — НАТО
План дій Україна — НАТО було затверджено на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ у Празі в листопаді 2002 року. План дій ґрунтується на Хартії, яка залишається основою відносин між НАТО і Україною. Його метою є чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів України на шляху до цілковитої інтеграції в євроатлантичні структури безпеки та забезпечення стратегічних рамок для поточної і майбутньої співпраці. Він також спрямований на поглиблення і розширення відносин між НАТО і Україною та встановлює спільно узгоджені принципи і завдання щодо політичних і економічних питань; інформаційних питань; питань безпеки, оборони та військових справ ; захисту і безпеки інформації; правових питань.
Ухвалення Плану дій в той час, коли Альянс виражав глибоку стурбованість щодо повідомлень про передачу Україною Іраку оснащення для протиповітряної оборони, дозвіл на яке було надано на найвищому рівні, продемонструвало силу прагнення Альянсу розвивати міцні відносини між НАТО і Україною і заохочувати Україну до роботи в напрямі більш тісної євроатлантичної інтеграції. Держави НАТО закликали Україну до активнішого впровадження реформ для зміцнення демократії, верховенства права, прав людини і ринкової економіки. Вони також наголосили натому, що допомога Україні в трансформуванні її інституцій оборони і безпеки є головним пріоритетом у співпраці між НАТО і Україною.
У рамках Комісії Україна — НАТО з метою підтримки досягнень цілей Плану дій узгоджуються щорічні Цільові плани. Україна сама визначає, в яких заходах вона прагне брати участь спільно з НАТО, а також що вона бажає робити самостійно. КУН контролює виконання цих планів ; засідання з оцінки виконання планів відбуваються двічі на рік, а раз на рік готується звіт про результати діяльності. Оцінюючи виконання Плану дій в середині 2004 року, члени Альянсу наголо - сили на необхідності здійснення українським керівництвом рішучих кроків із забезпечення вільних і чесних виборів, гарантування свободи преси і верховенства права, зміцнення громадянського суспільства і судової гілки влади, поліпшення контролю за експортом зброї та втілення реформи у галузі оборони і безпеки та виділення фінансових ресурсів для її здійснення. Вони також визнали значний прогрес, якого вдалося досягти в здійсненні оборонної реформи в Україні у 2004 році, зокрема виконання Україною комплексного оборонного огляду, результати якого вказують на необхідність значного перегляду підходів України до оборони сукупно з активною модернізацією українських збройних сил.
Восени 2004 року держави Альянсу напружено спостерігали за політичними подіями, що супроводжували президентські вибори в Україні, де законність результатів другого туру була піддана сумніву з боку опозиції та міжнародних спостерігачів, що призвело до Помаранчевої революції, народних протестів та до прийняття судом рішення про перевибори другого туру. За цих обставин було прийняте рішення від - класти на пізнішу дату засідання Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів, яке було заплановано на грудень 2004 року. Оголошуючи про це рішення, Генеральний секретар НАТО наголосив на тому, що повага до вільних і чесних виборів є одним із базових принципів, що лежать в основі особливого партнерства.
План дій Україна-НАТО
Цільовий план Україна - НАТО
Стан реалізації щорічних Цільових планів
План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ)
РІЧНА НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА на 2010 рік з підготовки України до набуття членства Організації Північноатлантичного договору
Що таке План дій щодо членства у НАТО?
План дій з підготовки до членства (ПДЧ) – програма НАТО, що передбачає надання порад, допомоги і практичної підтримки залежно від індивідуальних потреб країн, що прагнуть вступити до Альянсу.
Але необхідно підкреслити, що приєднання до Плану дій щодо членства і його виконання зовсім не означає і не гарантує вступу до НАТО, а лише робить країну більш готовою до постановки питання щодо можливого майбутнього членства. Тобто, заявка на приєднання до ПДЧ і заявка на вступ до НАТО не є одним і тим самим. Так, ще з 1999 року учасниками ПДЧ є Албанія і Македонія, а з 2002 - Хорватія, але вони досі не є і членами НАТО і не обов’язково ними стануть.
Питання вступу чи невступу до НАТО вирішується урядом України самостійно, вже тільки після виконання Плану дій щодо членства. При чому таке рішення, згідно вимог НАТО, обов’язково має враховувати думку громадськості.
На практиці План дій щодо членства охоплює політичні та економічні питання, оборонні та військові питання, питання ефективності витрачання бюджетних ресурсів, питання безпеки інформації та особового складу, а також правові питання.
У разі приєднання України до ПДЧ були б здійснені наступні кроки:
- Україна мала б представити державам-членам Альянсу звіт про те, наскільки політика держави відповідає принципам демократії і особистої свободи (включаючи верховенство права, захист прав людини включно з правами національних меншин, демократичний громадянський контроль над власними збройними силами, врегулювання міжнародних суперечок мирними засобами та відмова від застосування сили у будь-якому вигляді, несумісному з цілями Організації Об’єднаних Націй (ООН)), а також економічної свободи, соціальної справедливості та екологічної відповідальності;
- Альянс надавав би Україні максимальне сприяння для розвитку потенціалу її збройних сил, включаючи підвищення оперативної сумісності з збройними силами інших держав-членів НАТО (конкретно це означає перехід на кращі зразки правил управління військами та організації зв’язку між підрозділами) шляхом інтенсивних консультацій, допомоги в проведенні військового планування, тренінгів та спільних навчань;
- Українські фахівці вивчали би (шляхом проведення навчання, стажувань та консультацій) досвід держав-членів НАТО у формуванні та ефективному використанні своїх оборонних бюджетів;
- Українські фахівці пройшли би навчання з питань захисту інформації та безпеки особового складу;
- Україна і НАТО здійснювали б обмін інформацією щодо положень у сферах безпеки та оборони, які містяться у внутрішньому законодавстві та міжнародних договорах країн – членів НАТО і України.
Очевидно, що рішення про приєднання України до Плану дій щодо членства у НАТО надасть нашій державі значних практичних переваг у вигляді більш відповідальних, прозорих та ефективних діях уряду – і не тільки у сферах безпеки та оборони, але і у внутрішній, зовнішній, економічній та правовій політиці.
Державні програми та нормативно-правові акти України
1. Указ Президента України “Про деякі питання Національної системи координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору”
2. Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України»
3. Указ Президента України "Про міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО"
4. Указ Президента України "Про Цільовий план Україна – НАТО на 2006 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО"
5. Указ Президента України "Про Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору"
6. Указ Президента України "Про Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України"
7. Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року "Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО)"
8. Указ Президента України "Питання Воєнної доктрини України"
9. Указ Президента України "Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки"
10. Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки
11. Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки
12. Указ Президента України "Про забезпечення діяльності Уповноваженого України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції"
13. Закон України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави"
14. Державна програма співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001 - 2004 роки
15. Указ Президента України "Про Уповноваженого України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції"
16. Постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію розгляду питань євроатлантичної інтеграції України"
17. Постанова Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО"
18. Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій
19. Державна програма співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001 - 2004 роки
20. Закон України "Про ратифікацію Подальшого додаткового протоколу до Угоди між державами - учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі "Партнерство заради миру", щодо статусу їхніх збройних сил"
21. Подальший додатковий протокол до Угоди між державами-учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами. що беруть участь у програмі "Партнерство заради миру", щодо статусу їх збройних сил
22. Постанова Верховної Ради України "Щодо відносин України і Організації Північноатлантичного Договору (НАТО)"
23. Указ Президента України "Про Положення про Місію України при НАТО"
24. Указ Президента України "Про заснування Місії України при НАТО"
Документи співробітництва України з НАТО РІЧНА НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА на 2010 рік з підготовки України до набуття членства Організації Північноатлантичного договору
Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО
Партнерство заради миру: рамковий документ
Угода між державами - учасницями Організації Північноатлантичного договору та іншими державами, які беруть участь у програмі "Партнерство заради миру", щодо статусу їхніх збройних сил
Подальший додатковий протокол до Угоди між державами-учасницями Організації Північноатлантичного договору та іншими державами, які беруть участь у Програмі "Партнерство заради миру", щодо статусу їх збройних сил
Угода про безпеку між Урядом Україна і Організацією Північноатлантичного договору
Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача Об'єднаних Збройних Сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача Об'єднаних Збройних Сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій
Інтенсифікований діалог
Двома місяцями пізніше 21 квітня 2005 року на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі, Литва, держави Альянсу і Україна розпочали Інтенсифікований діалог щодо прагнення України вступити до НАТО. Перший конкретний крок на цьому шляху було зроблено 27 червня 2005 року під час візиту Генерального секретаря до Києва, коли уряд України офіційно презентував перший документ для обговорення.
У документі для обговорення розглядалися ключові питання, визначені в Дослідженні щодо розширення НАТО, яке було виконано у 1995 році, (див. части - ну VI) — це внутрішня і зовнішня політика, реформування галузі безпеки і оборони та питання права і безпеки — та визначено у специфічних термінах ті сфери, де необхідно досягти прогресу для того, щоб наблизити до реальності прагнення України.
Цей документ став основою для проведення структурованих фахових дискусій, розпочатих у вересні 2005 року, які дають українським офіційним особам можливість більше дізнатись про те, що очікуватиметься від України як потенціального члена Альянсу, а також дозволяють представникам НАТО детальніше ознайомитись з полі - тикою реформ і можливостями України.
У Вільнюсі держави Альянсу і Україна також оголосили про пакет коротко - термінових заходів, спрямованих на поглиблення співпраці між НАТО і Україною у ключових галузях реформ : посилення демократичних інституцій, вдосконалення політичного діалогу, інтенсифікація реформ сектора безпеки і оборони, поліпшення інформування громадськості та управління соціально-економічними наслідками реформ. Це головні пріоритети уряду України, оскільки вони життєво важливі для успіху демократичних перетворень, яких у грудні 2004 року вимагав український народ.
Це також ті сфери, в яких НАТО може запропонувати особливий досвід і знання, а у деяких випадках і матеріальну допомогу. В Інтенсифікованому діалозі розглядаються питання, які особливо стосуються можливого членства України в НАТО. Пакет короткотермінових заходів покликаний зосередити практичну співпрацю на підтримці термінових реформ. Обидві ці ініціативи повинні доповнити і посилити поточну співпрацю у рамках Плану дій Україна — НАТО. Початок Інтенсифікованого діалогу відзначив важливий етап у розвитку відносин між НАТО і Україною та русі цієї держави до євроатлантичної інтеграції.
Це чіткий сигнал про підтримку прагнень України, який посилають держави — члени Альянсу. Однак цей процес не гарантує запрошення приєднатись до Альянсу — таке запрошення залежатиме від результатів досягнення Україною головних цілей реформ. НАТО і окремі країни — члени Альянсу продовжуватимуть надавати допомогу і поради, але темпи просування залежать від самої України.
Економічні аспекти оборони
Співпраця з Україною у сфері економічних аспектів оборони має два напрями: діяльність з перепідготовки та інституційний діалог, зосереджений на питаннях оборонної економіки, економічної безпеки та економічних аспектах перебудови оборонної промисловості євроатлантичної інтеграції. У рамках діалогу в цій сфері підтримуються обміни досвідом з експертами з питань безпеки економічного розвитку, зокрема оборонних бюджетів і управління оборонними ресурсами та їх зв’язку з макроекономікою і перебудовою оборонної галузі.
Проводяться курси з оборонної економіки, на яких розглядається увесь бюджетний процес від фінансового планування до фінансового контролю. Управління економічними і соціальними наслідками оборонної реформи є головною сферою співпраці. За угодою з українським Національним координаційним центром, який відповідає за соціальну адаптацію звільнених у запас військовослужбовців, НАТО фінансує і впроваджує в Україні курси іноземних мов і менеджменту. Після початку Інтенсифікованого діалогу з Україною НАТО подвоїла ресурси, що виділяються на співпрацю у цій сфері.
Інформування громадськості
В міру розвитку процесу Інтенсифікованого діалогу українському керівництву буде важливо переконати народ України в тому, що його амбіційна програма реформ і прагнення членства в НАТО слугують інтересам країни. Очевидно, що багато людей в Україні усе ще з підозрою ставляться до НАТО і асоціюють Альянс зі стереотипами часів холодної війни. Держави — члени Альянсу в рамках короткотермінових дій, узгоджених у Вільнюсі, запропонували свою допомогу українському керівництву в питаннях інформування суспільства про те, що таке сьогоднішня НАТО, і роз’яснення відносин між НАТО і Україною.
Якщо заохотити людей подивитись на Альянс по - новому, вони зможуть зрозуміти, як НАТО трансформувалась по закінченні холодної війни і як задля розв’язання нових завдань у сфері безпеки вона розбудовує нові партнерства в євроатлантичному регіоні, зокрема будує стратегічні відносини з Росією. Українську громадськість також необхідно інформувати про хід діалогу і практичну, взаємовигідну співпрацю між НАТО і Україною, яка за останнє десятиліття склалась в багатьох галузях. Такий спільний досвід співпраці забезпечить міцні засади для подальшого поглиблення відносин між НАТО і Україною в майбутньому.
Реформування галузі безпеки і оборони
Співпраця з реформування галузі безпеки і оборони є надзвичайно важливою для поточної трансформації позиції України в сфері безпеки та залишається невід’ємним елементом її переходу до демократії. Після отримання незалежності в 1991 році та успадкування значної частини збройних сил Радянського Союзу, Україна перебуває у процесі створення і наступного реформування своїх збройних сил та інших елементів структур безпеки з метою приведення їх у відповідність до нових вимог клімату безпеки, умов демократії та наявних ресурсів.
Україна звернулася до НАТО по допомогу в перетворенні великих збройних сил, створених на основі призову, на менші, професійні, більш мобільні збройні сили, здатні задовольнити потреби без - пеки країни та брати активну участь у забезпеченні європейської стабільності і безпеки. У цьому контексті пріоритетом НАТО є посилення демократичного цивільного контролю над українськими збройними силами і поліпшення їхньої оперативної сумісності зі збройними силами НАТО. Визнаючи важливість цього процесу, НАТО розширює практичну допомогу зі здійснення реформ у галузі безпеки і оборони.
Спільна робоча група з оборонної реформи Україна — НАТО (JWGDR) є головним центром співпраці з реформування галузі безпеки і оборони. Вона була створена в 1998 році під егідою Комісії Україна — НАТО для підтримки ініціатив у сферах відносин між цивільними і військовими, демократичного контролю над збройними силами, оборонного планування, політики, стратегії і концепцій національної безпеки. Усі країни — члени НАТО і Україна беруть участь у щорічних засіданнях Спільної робочої групи на вищому рівні під спільним головуванням помічника Генерального секретаря НАТО з оборонної політики і планування та заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, на яких збираються високопоставлені офіційні особи з країн — членів НАТО і України.
Раз на рік JWGDR організовує неформальні консультації високого рівня з оборонної реформи і оборонної політики, в яких беруть участь міністри оборони України і держав НАТО, а також провідні експерти з питань безпеки і оборони. Спільна робоча група з оборонної реформи дає Україні можливість скористатись досвідом і знаннями країн — членів НАТО і слугує каналом надання допомоги. Вона також є інституційною основою для співпраці з міністерствами і відомствами, які беруть участь у впровадженні реформи в галузі безпеки і оборони України.
До головних аспектів співпраці увійшли допомога Україні з розробки нової концепції безпеки і військової доктрини, а також допомога в оборонному плануванні і складанні бюджету; скороченні збройних сил і конверсії; створенні сил швидкого реагування та професіоналізації збройних сил. Спільна робоча група з оборонної реформи започаткувала ряд ініціатив, спрямованих на підтримку трансформації галузі безпеки в Україні, зокрема застосування Процесу планування і оцінки збройних сил в рамках ПЗМ (PARP) на підтримку реформ в окремих секторах галузі безпеки України; надання допомоги у керуванні процесом оборонного перегляду ; організацію круглих столів з Парламентом (Верховною Радою ) України за участю експертів з НАТО та представників Парламентської асамблеї НАТО (див. частину Х ) з тематики, присвяченої законодавчій програмі українського Парламенту; підтримку зусиль з посилення ролі цивільного персоналу в Міністерстві оборони та створення ефективної оборонної організації; організацію зустрічей з гармонізації двосторонньої допомоги Україні та різноманітних форм співпраці з українською Прикордонною службою, Міністерством внутрішніх справ і Міністерством з надзвичайних ситуацій.
Отже, її діяльність не обмежується збройними силами або Міністерством оборони. Вона спрямована на підтримку реформ в усіх інституціях галузі безпеки. Реформувати галузь безпеки і оборони Україні допомагає також участь у Партнерстві заради миру і Процесі планування та оцінки збройних сил в рамках ПЗМ, які дають можливість розробити спільні цілі розбудови таких структур і засобів збройних сил, які допомогли б Україні досягти оперативної сумісності з Альянсом. Участь України в інших заходах ПЗМ у рамках її Індивідуальної програми партнерства залишається стабільною і очікується, що в 2005 році вона візьме участь у 400 за - ходах, зокрема в мовній підготовці, військових навчаннях і опрацюванні оперативних концепцій.
Надзвичайно значна допомога у виконанні проектів з демілітаризації надається через Цільовий фонд ПЗМ, який дозволяє окремим країнам — членам Альянсу об’єднувати свої добровільні фінансові внески і таким чином посилювати колектив - ний вплив на процес демілітаризації. Перший такий проект, за впровадження якого відповідає Агентство НАТО з технічного обслуговування і постачання (NAMSA), за - вершився утилізацією 400 тис. наземних мін і став першим кроком у ліквідації українських запасів майже семи мільйонів протипіхотних мін.
Провідною країною цього проекту була Канада, фінансову допомогу якій надали Угорщина, Польща і Нідерланди. Другий проект Цільового фонду ПЗМ, який полягає у знищенні 133 тис. тонн звичайних боєприпасів, 1,5 мільйона одиниць стрілецької зброї та інших озброєнь, розпочався у 2005 році. Перший трирічний етап проекту, розрахованого на 12 років, очолять Сполучені Штати. Це буде найбільший в історії проект такого типу в сфері демілітаризації.
Співпраця між військовими
Співпраця між військовими НАТО і України розвивається в рамках Військового робочого плану Україна — НАТО під егідою Військового комітету. Головна увага звертається на допомогу Україні досягти цілей оборонної реформи і доповнює військовим досвідом і знаннями роботу, яку виконує Спільна робоча група з оборонної реформи. Військовий персонал НАТО також взяв на себе відповідальність за розробку правових рамок, які дозволили б НАТО і Україні розвивати оперативну співпрацю. До них належать Угода про статус збройних сил ПЗМ (SOFA) з додатковим протоколом, яка була ратифікована українським Парламентом 1 березня 2000 року і набула чинності 26 травня 2000 року.
За цією угодою на учасників заходів ПЗМ не поширюються паспортно-візові вимоги та імміграційний контроль при в’їзді до країни, що приймає, та виїзді з неї. Це сприяє активізації участі представників України у військових навчаннях у рамках ПЗМ. Меморандум про взаєморозуміння щодо підтримки країни, яка приймає представників інших держав, ратифікований у березні 2004 року, спрямований на розв’язання питань надання цивільної і військової допомоги збройним силам Альянсу, які розташовані на території України або пересікають її транзитом у мирний час, під час кризи або війни. Меморандум про взаємо - розуміння щодо стратегічних військово-транспортних повітряних перевезень було підписано в червні 2004 року.
Це дасть Україні можливість надавати НАТО важливу допомогу в перевезенні великогабаритних вантажів. Різні заходи і військові навчання ПЗМ, які інколи проводяться і в Україні, дають змогу особовому складу збройних сил тренуватись у проведенні операцій з підтримання миру та отримувати безпосередній досвід співпраці з підрозділами країн — членів НАТО та інших партнерів Альянсу. Старші українські офіцери регулярно навчаються на курсах в Оборонному коледжі НАТО в Римі, Італія, та Школі НАТО в Обераммергау, Німеччина. Зв’язки з цими закладами допомогли створити новий багатонаціональний факультет в Академії оборони України.
Співпраця у сфері підтримання миру і безпеки
Протягом кількох років Україна утримувала в складі миротворчих сил під проводом НАТО в Боснії та Герцеговині піхотний батальйон, мотопіхотний батальйон та ескадрилью гелікоптерів. В операції під проводом НАТО в Косові взяли участь ескадрилья гелікоптерів та майже 300 миротворців, які продовжують служити в американському секторі у складі спільного польсько-українського батальйону. Україна продовжує робити свій внесок у міжнародну стабільність і боротьбу з тероризмом, надаючи право на проліт над її територією силам, які розгорнуті в Афганістані у складі Міжнародних сил сприяння безпеці під проводом НАТО (МССБ ), або у складі коаліційних сил під егідою операції “Ендюрінг фрідом ” під керівництвом США.
Майже 1600 українських військовослужбовців було також розгорнуто в Іраку в складі багатонаціонального підрозділу під польським керівництвом в одному із секторів міжнародних стабілізаційних сил, до яких входять миротворці з країн — членів НАТО і партнерів. Держави Альянсу вітали пропозицію України взяти участь в операції “Ектив ендевор ” — військово-морській операції НАТО в Середземномор’ї, спрямованій на стримування і припинення дій терористів та захист від них. Обмін листами, підписаними Генеральним секретарем НАТО Яапом де Хооп Схеффером і міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком у Вільнюсі 21 квітня 2005 року, допоміг встановити узгоджені процедури для участі України.
Це проклало шлях для контактів на робочому рівні з метою обговорення планів інтегрування внеску України в операцію. Підтримка з боку України ще більше посилить співпрацю між НАТО і Україною в боротьбі з тероризмом і оперативну сумісність між збройними силами НАТО і України і додасть ще один конкретний елемент до значних внесків, які Україна робить в євроатлантичну безпеку.
Співпраця у галузі озброєнь
Співпраця між Україною і НАТО у галузі озброєнь зосереджена на вдосконаленні оперативної сумісності оборонних систем, що сприяє більш активній участі України в спільних операціях з підтримання миру. Співпраця у цій сфері розпочалась тоді, коли Україна приєдналася до програми ПЗМ і почала брати участь у роботі дедалі більших груп з питань озброєнь, які зустрічаються під егідою Наради національних керівників з питань озброєнь (CNAD) — вищої установи НАТО, що визначає можливості співпраці між державами з питань оборонних замовлень, звертаючи особливу увагу на технічні стандарти. Подальшим розвитком співпраці у цій сфері займається Спільна робоча група з озброєнь, яка провела своє перше засідання у березні 2004 року.
Цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій
Західні області України часто страждають від повеней; держави НАТО та інші партнери допомагали Україні долати наслідки потужних повеней у 1995, 1998 і 2001 роках. З 1997 року відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння з питань цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій і готовності до катастроф основна увага співпраці зосереджена на допомозі Україні краще підготуватись до таких надзвичайних ситуацій і більш ефективно долати їх наслідки. Навчання ПЗМ, зокрема ті, що проводились у Закарпатській області України у вересні 2000 року, допомагають випробувати процедури надання допомоги з ліквідації наслідків ката - строф. У 2001 році за участю сусідніх держав було розпочато проект з розробки ефективної системи попередження про повені та реагування на них в басейні річки Тиса.
Навчання ПЗМ також допомагають розробляти плани і ефективні засоби долання наслідків інших природних катастроф, таких як лавини чи землетруси, або надзвичайних ситуацій техногенного характеру, пов’язаних з розливом токсичних речовин чи терористичних актів із застосуванням хімічних, біологічних, радіологічних або ядерних агентів.
Питання науки і довкілля
Участь України в науковій програмі НАТО розпочалася у 1991 році. Додаткового поштовху вона отримала зі створенням Спільної робочої групи з наукової і екологічної співпраці. Протягом тривалого часу тільки Росія випереджає Україну за кількістю отриманих від НАТО грантів на наукову співпрацю. На додаток до застосування наукових розробок до боротьби з тероризмом і новими загрозами відповідно до нового напряму наукової програми НАТО пріоритети України в цій співпраці включають інформаційні технології, біологію клітини і біотехнологію, нові матеріали, захист довкілля та раціональне використання природних ресурсів.
Екологічна співпраця зосереджена, зокрема, на екологічних проблемах оборонного характеру. НАТО також фінансує ряд проектів зі створення базової інфраструктури комп’ютерних мереж українських науково дослідних установ та забезпечення їм доступу до Інтернету.