Україна - НАТО
Україна - США
Україна - ЄС
Росія - НАТО
Україна - НАТО - Росія
Вільнюська десятка
Атлантична Рада
Північноатлантичний альянс
Документи НАТО
Країни-члени НАТО
Країни-партнери
НАТО Лідери НАТО
Рада євроатлантичного
партнерства. Партнерство заради миру.
Середземноморський
діалог. Стамбульська ініціатива співпраці.
Південно-Східноєвропейська
ініціатива.
Організації в Україні
Міністерство закордонних
справ України Національний
центр євроатлантичної інтеграції
Центр інформації та документації
НАТО в Україні
Офіс зв'язку НАТО в Україні
Місія України при
НАТО Громадська
ліга Україна - НАТО
Читайте про NАТО
Довідник НАТО
Книги та статті
Замовте матеріали
НАТО Е-бюлетень
Україна - НАТО
Центри NATO в регіонах України
Модель центрів НАТО
Регіональні центри НАТО
Стенди Україна-НАТО
Centres on Euro-Atlantic Integration in the regions of Ukraine
Можливості
Освітній пакет
Вступ до НАТО – стратегічний вибір України
Партнерство заради безпеки: Досвід країн НАТО та Українська перспектива
Фотогалерея
Loading...
Росія - НАТО
Росія - НАТО
По закінченні холодної війни держави НАТО визнали пріоритетом розвиток позитивних відносин і співпраці з Росією. З часом вдалося досягти значного прогресу в перетворенні старого протистояння, яке ґрунтувалось на ідеологічній, політичній і військовій конфронтації, на офіційно оформлене партнерство, що розвивається і ґрунтується на спільних інтересах і діалозі, який продовжується. Сьогодні країни — члени НАТО і Росія регулярно зустрічаються як рівні в Раді Росія — НАТО для проведення консультацій з поточних питань безпеки і для розвитку практичної співпраці з широкого спектра спільних питань. Розбіжності з деяких питань, для розв’язання яких потрібен певний час, зберігаються, але в основі нового духу співпраці лежить усвідомлення того, що країни — члени НАТО і Росія поділяють стратегічні пріоритети і протистоять спільним викликам, таким як боротьба з тероризмом і розповсюдженням зброї масового знищення.
Розвиток відносин Ідеологічний і політичний розкол Європи закінчився у 1989 році з падінням Берлінського муру. Після розпаду Радянського Союзу і Варшавського пакту в 1991 році та виникнення нових загроз безпеці в період після холодної війни, НАТО розпочала розвивати нові форми діалогу і співпраці з країнами Центральної і Східної Європи та країнами — членами Співдружності Незалежних Держав (СНД ). У 1991 році Росія приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (на заміну якій в 1997 році прийшла Рада євроатлантичного партнерства ). У 1994 році вона приєдналася до Партнерства заради миру — головної програми НАТО, присвяченої двосторонньому співробітництву. У 1996 році після підписання Дейтонської угоди Росія надіслала свої війська для участі в миротворчих силах під проводом НАТО в Боснії та Герцеговині і надала допомогу в їх забезпеченні. Співпраця у складних польових умовах значно посилила взаємне прагнення і політичну волю підняти співпрацю між НАТО і Росією на новий рівень. Ця трансформація відбулася у травні 1997 року з підписанням Основоположного акта про взаємні відносини, співпрацю і безпеку, який став офіційною основою відносин між НАТО і Росією. У ньому була виражена спільна мета побудувати тривалий мир та передбачалося створення Постійної спільної ради (ПСР ) як орган консультацій і співпраці. В результаті відносини між НАТО і Росією на додаток до оперативного виміру отримали інституційний вимір.
Протягом наступних років вдалося досягти значного прогресу в розбудові взаємної довіри і розвитку програми консультацій і співпраці. Але упередження, що залишились з часів холодної війни, не дали ПСР можливості продемонструвати весь свій потенціал. У 1999 році, коли виникли суперечки щодо повітряної кампанії в Косові, Росія призупинила свою участь у ПСР, яка до того часу проводила регулярні засідання на рівні послів або міністрів. Попри це певна діяльність продовжувалась без перерви, зокрема участь у підтримці миру в Боснії та Герцеговині. Більше того, Росія відіграла важливу дипломатичну роль у врегулюванні косовської кризи і в червні 1999 року, коли було розгорнуто сили під проводом НАТО в Косові, російські миротворці увійшли до їх складу. Починаючи з 1999 року відносини між НАТО і Росією почали значно поліпшуватись. Коли лорд Робертсон став у жовтні того року Генеральним секретарем НАТО, він взяв на себе завдання розв’язати патову ситуацію у відносинах між НАТО і Росією.
Так само у 2000 році, після обрання президентом Росії, Володимир Путін оголосив про наміри відбудовувати відносини з НАТО в дусі прагматизму. Цей процес прискорили деякі ключові події. 12 серпня 2000 року атомний підводний човен “Курск ” затонув, поховавши 118 моряків. Це привернуло увагу до необхідності термінової співпраці між НАТО і Росією з питань реагування на такі трагічні інциденти. Напади терористів на США 11 вересня 2001 року також жорстко нагадали про необхідність узгоджених міжнародних дій для ефективної боротьби з тероризмом та іншими новими загрозами безпеці. Негайно після нападів терористів Росія відкрила свій повітряний простір для учасників міжнародної коаліції в Афганістані та надала підтримку антитерористичній коаліції у вигляді обміну розвідданими. Під час контактів високого рівня між НАТО і Росією протягом наступних місяців, серед яких було дві зустрічі між лордом Робертсоном і президентом Путіним, а також засідання міністрів закордонних справ держав Альянсу і Росії в грудні 2001 року, вивчались можливості надати нового імпульсу і наповнення відносинам між НАТО і Росією.
Рада Росія — НАТО Інтенсивні переговори завершились у травні 2002 року підписанням у Римі главами держав Росії і членів Альянсу спільної декларації “Про відносини між НАТО і Росією : нова якість ”. У цій декларації, яка ґрунтується на цілях і принципах Основоположного акта, керівники держав НАТО і Росії взяли на себе зобов’язання посилити свою спроможність співпрацювати на рівних умовах у сферах спільних інтересів і спільно протистояти ризикам і загрозам своїй безпеці. Угода передбачала створення Ради Росія — НАТО (РРН ), яка прийшла на заміну ПСР. 26 країн — членів НАТО і Росія беруть участь у діяльності РРН як рівні партнери, шукаючи і використовуючи можливості для спільного прийняття рішень і спільних дій з широкого спектра питань безпеки в євроатлантичному регіоні. Перехід від ПСР до РРН (засідання якого проходять у форматі “27” а не у форматі “НАТО + 1”) ілюструє нову філософію підходу до відносин. Це значно допомогло посилити клімат довіри, зробивши політичні обміни і консультації більш корисними для конкретної співпраці. На засіданнях РРН головує Генеральний секретар. Ці засідання відбуваються на різних рівнях — принаймні раз на місяць на рівні послів, двічі на рік на рівні міністрів і в разі потреби на рівні глав держав та урядів. Підготовчий комітет, який засідає принаймні двічі на місяць, надає підтримку роботі РРН і наглядає за поточною співпрацею. Робота у специфічних сферах розвивається у рамках спеціальних або постійних робочих груп. Раз на місяць також відбуваються засідання на рівні військових представників, а двічі на рік — на рівні начальників Генеральних штабів.
Рада Росія — НАТО та підпорядковані їй структури діють на основі принципу консенсусу і постійного політичного діалогу. Члени РРН представляють свої держави і діють відповідно до їх колективних зобов’язань і обіцянок. Як держави НАТО, так і Росія залишають за собою право діяти самостійно, хоча їхньою спільною метою у рамках РРН є спільна робота в тих сферах, в яких вони мають спільні інтереси і які їх непокоять. Ці сфери було визначено в Основоположному акті і посилено спів - працю з ключових питань, серед яких боротьба з тероризмом, врегулювання криз, боротьба з розповсюдженням ЗМЗ, заходи з контролю над озброєннями і розбудови довіри, тактична протиракетна оборона, матеріально -технічне забезпечення, співпраця між військовими, оборонна реформа і надзвичайні ситуації цивільного харак - теру. За взаємної згоди членів РРН до її порядку денного можуть бути додані нові сфери. З метою розвитку співпраці у цих сферах, а також і в інших, таких як наукова співпраця і проблеми сучасного суспільства, в рамках РРН також ведеться обмін поглядами на поточні міжнародні питання, які впливають на безпеку євроатлантичного регіону, такі як ситуація на Балканах, в Афганістані, Грузії, Україні, Іраку і регіоні розширеного Близького Сходу.
Рада також допомагає розвивати політичну волю для здійснення додаткових спільних практичних ініціатив, таких як нинішній проект з вивчення можливості взяти участь у боротьбі із загрозою, яку становлять афганські наркотики. Ще одним конкретним проявом рівня політичної співпраці, досягнутого РРН в результаті відвертого обміну поглядами, стала спільна заява міністрів закордонних справ РРН 9 грудня 2004 року під час серйозної політичної кризи в Україні. РРН закликала усі сторони продовжувати утримуватись від розпалювання насильства, не допускати залякування виборців і працювати над забезпеченням чесного і вільного виборчого процесу, який віддзеркалив би волю українського народу. Члени РРН підтвердили свою підтримку демократії в Україні, а також її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність — елементи, які вважаються абсолютно не - обхідними для спільної і неподільної безпеки і стабільності усіх. За час свого існування РРН розвинулась у продуктивний механізм консультацій, досягнення консенсусу, співпраці, спільного прийняття рішень і спільних дій і стала фундаментальною основою партнерства між НАТО і Росією. Позитивна співпраця між НАТО і Росією пропонує хороші перспективи її конкретного розвитку в майбутньому. Збереження цього імпульсу на основі політичних і практичних досягнень минулого стане важливим чинником забезпечення більших можливостей для співпраці в майбутньому.
Оборонна реформа Росія і країни — члени НАТО мають спільну заінтересованість в оборонній реформі, потребуючи збройні сили таких розмірів, підготовки і оснащення, які необхідні для долання усього спектра загроз ХХІ століття. Співпраця в рамках РРН у сфері оборонної реформи поширюється на багато різних аспектів, зокрема управління ресурсами ; конверсію оборонної промисловості ; оборонне планування і планування збройних сил ; макроекономічні, фінансові й соціальні питання. Інші сфери співпраці охоплюють утилізацію військових ядерних відходів, стратегічні військово - транспортні повітряні перевезення, військову інженерну справу, оперативну сумісність у галузі матеріально-технічного забезпечення, що є передумовою успішної співпраці в усіх сферах. Ведеться також вивчення можливостей покращити загальну оперативну сумісність збройних сил НАТО і Росії. Більше того, в Оборонному коледжі НАТО в Римі для російських науковців встановлено дві наукові стипендії з метою сприяння дослідженням оборонної реформи. У червні 2001 року в Москві відкрився Центр перепідготовки Росія — НАТО для звільнених у запас військовослужбовців та членів їхніх сімей, а в 2003 році було відкрито ще шість таких регіональних навчальних центрів в усій Росії.
Співпраця між військовими Головною метою співпраці між військовими є вдосконалення оперативної сумісності між збройними силами Росії та Альянсу, оскільки сучасні військові повинні бути здатними діяти в рамках багатонаціональних командних структур і зброй - них сил у разі необхідності співпрацювати в операціях з підтримання миру та врегулювання кризових ситуацій. Виконується насичена програма навчань і підготовки. Після загибелі у серпні 2000 року російської ядерної субмарини “Курск ” розпочалася спільна робота над питаннями рятування екіпажів. У лютому 2003 року було підписано рамкову угоду, яка стала важливим кроком у напрямі стандартизації пошуково-рятувальних процедур, співпраці з розробки обладнання, обміну інформацією і проведення спільних навчань з метою випробування цих процедур. Створюються рамки для взаємних військово-морських обмінів та дружніх візитів до портів. Розробляються можливі заходи з активізації навчань між військово - морськими формуваннями НАТО і Росії. У 2005 році проводились тренувальні навчання з метою підготовки російських екіпажів до майбутньої участі в операції “Ектив ендевор ”.
Боротьба з тероризмом Саме в боротьбі з тероризмом позиції країн — членів НАТО і Росії збігаються найбільше. Тероризм став найбільшою загрозою міжнародній безпеці і стабільності, що вимагає дедалі більшої координації реагування. Влітку 2004 року трагічні події, що стали наслідком діяльності терористів у Росії, змусили РРН зібратись на надзвичайне засідання вперше в історії цього органу. Посли — члени РРН рішуче засудили тероризм в усіх його проявах і знову підтвердили своє прагнення посилювати й інтенсифікувати спільні зусилля, спрямовані на ліквідацію цієї спільної загрози. Після цього було зроблено конкретні кроки, зокрема вироблено комплексний План дій РРН проти тероризму, який було затверджено міністрами закордонних справ РРН 9 грудня 2004 року. План дій забезпечує структурою і метою співпрацю у рамках РРН у цих ключових сферах і консолідує співробітництво в рамках РРН, спрямоване на запобігання тероризму, боротьбу з терористичною діяльністю і долання наслідків терактів. Виконуються і постійно переглядаються спільні оцінки конкретних терористичних загроз. На трьох конференціях високого рівня — у Римі і Москві у 2002 році і в Норфолку, Вірджинія, США у 2004 році — вивчалась роль військових у боротьбі з тероризмом, вироблялись рекомендації щодо розвитку практичної військової співпраці у цій сфері. На конференції у Словенії, яка відбулася у червні 2005 року, розглядались завдання, які постали перед властями Росії, Іспанії, Туреччини і Сполучених Штатів у зв’язку із доланням наслідків нещодавніх терактів, та застосування отриманого досвіду в політиці і на практиці. Специфічні аспекти боротьби з тероризмом також знаходяться у центрі уваги під час проведення різних спільних заходів у рамках РРН в інших сферах, таких як цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій, боротьба з розповсюдженням ЗМЗ, управління повітряним простором, тактична протиракетна оборона, оборонна реформа і наукова співпраця.
Долання інших нових загроз безпеці Безпрецедентна загроза, яка походить від дедалі більшої доступності балістичних ракет, долається спільними зусиллями в сфері тактичного протиракетного захисту, в якій НАТО і Росія досягли вражаючих результатів. У березні 2004 року у Сполучених Штатах відбулись важливі спільні командно-штабні навчання. Під час навчань для оцінки експериментальної концепції тактичної протиракетної оборони використовувався комп’ютерний сценарій. За цими навчаннями у травні 2005 року відбулися наступні, в Нідерландах. Метою навчань є досягнення такого рівня оперативної сумісності, який дав би змогу НАТО і Росії швидко і ефективно спільно проти - стояти загрозі від балістичних ракет підрозділам НАТО і Росії, які виконують спільну місію. У 2005 році свого другого етапу досягло Дослідження оперативної сумісності у сфері тактичної протиракетної оборони, що виконувалось під егідою РРН. Ініціатива РРН щодо хімічного, бактеріологічного і радіологічного захисту активно втілюється у життя. Виконується також спільна робота з ядерних питань та в сфері боротьби з розповсюдженням зброї масового знищення. Співпраця у рамках РРН здійснюється також у сфері управління повітряним простором з метою посилення безпеки і прозорості повітряного руху, а також боротьби із загрозою потенційного використання цивільних літаків у терористичних цілях. Згідно з Ініціативою співпраці у повітряному просторі здійснюється техніко-економічне обґрунтування взаємного обміну даними.
Надзвичайні ситуації цивільного характеру і ліквідація наслідків катастроф Співпраця між НАТО і Росією у сфері реагування на катастрофи почалася з підписання Меморандуму про взаєморозуміння у сфері цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій і готовності до катастроф у 1996 році. Серед практичних форм співпраці — спільна робота над вдосконаленням захисту цивільного населення та реагування на різні надзвичайні ситуації. На пропозицію Росії у 1998 році НАТО створила Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи (EADRCC), який під час косовського конфлікту здійснював координацію допомоги біженцям від країн РЄАП, а потім ще декілька разів використовувався для координації допомоги жертвам повеней, землетрусів, зсувів землі, пожеж та інших катастроф у різних країнах -партнерах. У рамках РРН робота спочатку була зосереджена на поліпшенні оперативної сумісності, процедур і обміну інформацією та досвідом. У 2002 та 2004 роках Росія приймала на своїй території навчання з цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій та реагування на катастрофи. Росія співфінансувала з Угорщиною Ініціативу з розвитку можливостей і засобів швидкого реагування у разі виникнення надзвичайної ситуації з хімічними, біологічними, радіологічними чи ядерними агентами.
Прогрес у контролі над озброєннями НАТО і Росія також обговорюють питання контролю над озброєннями та заходи з розбудови довіри. В цьому контексті вони підтвердили свою оцінку Договору про звичайні озброєння в Європі (ЗОЄ ) як наріжного каменя європейської безпеки. Прогрес у цій галузі залежить від виконання Росією решти своїх зобов’язань, які вона взяла стосовно Грузії та Молдови, підписавши у 1999 році Заключний акт Стамбульської конференції держав — учасниць Договору ЗОЄ. Держави НАТО заявили, що виконання цих зобов’язань створить необхідні передумови для ратифікації Угоди про адаптацію Договору ЗОЄ усіма 30 державами - учасницями цього Договору та забезпечить набуття ним чинності.
Співпраця у сфері матеріально - технічного забезпечення Сьогоднішній клімат безпеки вимагає більш мобільних збройних сил і багато - національних операцій, що, в свою чергу, потребує вдосконаленої координації і об’єднання ресурсів там, де це можливо. Численні ініціативи РРН спрямовані на співпрацю в сфері матеріально - технічного забезпечення як з цивільного, так і військового боку. Зустрічі і семінари зосереджені на закладанні міцних засад взаємного розуміння у цих сферах за допомогою обміну інформацією з таких питань, як стратегія матеріально - технічного забезпечення, доктрини, структури і набутий досвід. Вивчаються можливості практичної співпраці у таких сферах, як повітряний транспорт і заправка літаків у повітрі. Такій практичній співпраці між НАТО і Росією у разі ратифікації великою мірою сприятиме Угода ПЗМ про статус збройних сил і Угода про транзит, а також Меморандум про взаєморозуміння щодо підтримки з боку країни, яка приймає, робота над завершенням яких велась у 1995 році.
Наукова та екологічна співпраця Наукова співпраця з Росією розпочалась у 1998 році, коли було підписано Меморандум про взаєморозуміння у галузі науково - технічної співпраці. У рамках наукових програм НАТО науковцям з Росії надано більше стипендій і грантів, ніж представникам будь - якої іншої країни -партнера. У центрі уваги поточного наукового співробітництва під егідою РРН знаходиться використання досягнень цивільної науки для захисту від тероризму та нових загроз, а саме : виявлення вибухових речовин, вивчення соціально-психологічного впливу тероризму, захист від хімічних, біологічних, радіологічних або ядерних агентів, комп’ютерна безпека і безпека транспорту. Ще однією сферою співробітництва є прогнозування катастроф і запобігання їм. Іншою важливою сферою співпраці є проблеми довкілля, які є наслідком цивільної та військової діяльності.
Оперативна співпраця Протягом семи років, до виведення свого контингенту влітку 2003 року, Росія надавала найбільші серед країн — не членів НАТО контингенти збройних сил для миротворчих сил під проводом НАТО на Балканах, де російські військовослужбовці служили пліч - о - пліч зі своїми колегами з країн — членів НАТО і партнерів, підтримуючи зусилля міжнародного співтовариства з розбудови тривалої безпеки і стабільності в регіоні. Російські миротворці спочатку в січні 1996 року були розгорнуті в Боснії та Герцеговині у складі багатонаціональної бригади в північному секторі. Вони здійснювали щоденне патрулювання і перевірки, а також допомагали виконувати завдання з відбудови та гуманітарної допомоги. Відігравши дуже важливу дипломатичну роль у припиненні конфлікту в Косові, попри розбіжності щодо повітряної кампанії НАТО 1999 року, Росія розгорнула свої підрозділи в Косові у червні 1999 року, де вони працювали у складі багатонаціональних бригад на сході, півночі й півдні провінції та допомагали керувати аеропортом Пріштини, а також надавали медичні установи і послуги.
На основі досвіду миротворчої співпраці на Балканах виробляється загальна концепція спільних миротворчих операцій, яка повинна слугувати основою для спільних миротворчих операцій НАТО і Росії, а також забезпечити детальну схему спільної роботи, покликану забезпечити рівну, конструктивну і передбачувану спів - працю між союзниками по НАТО і Росією у разі проведення такої операції. У грудні 2004 року було остаточно узгоджено нюанси участі Росії у морській операції НАТО “Ективендевор ” у Середземномор’ї. Участь Росії у цій операції знаменує початок нового етапу оперативної діяльності, пов’язаної з досягненням вищого рівня військової оперативної сумісності як у галузі врегулювання кризових ситуацій, так і в боротьбі проти тероризму. Країни — члени НАТО вітали пропозицію Росії надати практичну підтримку Міжнародним силам сприяння безпеці в Афганістані під керівництвом НАТО. 21 квітня 2005 року в рамках неформальної зустрічі міністрів закордонних справ РРН у Вільнюсі, Литва, Росія приєдналась до Угоди ПЗМ про статус збройних сил, створивши у такий спосіб необхідні правові рамки для подальшої оперативної діяльності та інтенсифікованої практичної співпраці.
Сприяння контактам і співпраці Російська місія при НАТО була створена в березні 1998 року з метою сприяння консультаціям і співпраці між НАТО і Росією. На початку 2001 року у Москві відкрився Центр інформації НАТО (NIO), який повинен поліпшити взаємне розуміння за допомогою поширення інформації і публікацій, організації семінарів і конференцій для ключових цільових учасників та академій для молодих студентів. Зокрема, Центр зосереджений на поясненні необхідності співпраці між НАТО і Росією, яка викликана зростаючою кількістю сфер, в яких інтереси країн — членів НАТО і Росії збігаються. Серед них боротьба з тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення і обмін досвідом оборонної реформи і військової трансформації. У травні 2002 року з метою поліпшення прозорості і сприяння регулярним контактам, обміну інформацією та для проведення консультацій між Військовим комітетом НАТО і російським Міністерством оборони в Москві була створена Військова місія по зв’язках. У 2003 році між канцелярією Генерального секретаря НАТО і секретаріатом міністра оборони Росії встановлено прямий захищений телефонний зв’язок. При Верховному оперативному командуванні НАТО в Монсі, Бельгія (Верховне командування об’єднаних збройних сил НАТО в Європі ) у 2004 році було створено російське Військове бюро по зв’язках. Російські офіцери також призначені до Центру координації Партнерства в SHAPE, де вони сприяють участі в заходах у рамках ПЗМ.