Історії з життя

І в 14 років може початися справжнє життя

Коли дивишся на цих двох щасливих хлопчаків, відволікаєшся від своїх турбот і мимоволі зринає думка: «ÐžÑÑŒ як треба жити, ось як треба сприймати світ, ось як треба радіти кожному дню, подарованому тобі». Вони такі безпосередні, щирі, позитивні! Вони брати, тепер брати – Владька та Пашка. Півроку тому Андрій та Ольга з Харкова всиновили Влада.

Донечка знайшла їх сама

Наталі та Олександру з Джанкоя не довелося їздити по дитячих будинках у пошуках СВОЄЇ дитини. Так сталося, що вдочерити 7-річну  Женю їм рекомендували знайомі, і півроку подружжя йшло до цього.
 

Жити з ВІЛ-інфекцією не так страшно, коли тебе люблять

Пані Ірина зателефонувала нам сама й виявила бажання розповісти власну історію, поділитися досвідом із майбутніми батьками. Їхня ситуація трохи відрізняється від більшості інших, адже маленька Крістінка має статус ВІЛ-інфікованої.
 

«ÐšÐ¾ÑˆÐµÐ½ÑÑ‚а» Максимко і Женя стали домашніми

Ми назвали їх «ÐºÐ¾ÑˆÐµÐ½ÑÑ‚ами» щойно наша знімальна група зустрілася з ними в одному з дитячих будинків Севастополя. Два маленьких світлоголових чуда. Максимкові – 2,5 рочки, Женя – на рік старший. Вони тулилися один до одного, сторожко спостерігали за нашою знімальною групою допитливими оченятами і синхронно повертали голівки на кожний рух оператора. Одним словом, «ÐºÐ¾ÑˆÐµÐ½ÑÑ‚а», та й годі.

Усиновлені – значить рідні

«Ð¯ÐºÑ‰Ð¾ ви всиновлюєте дитину, маєте забути, що вона не вами народжена. Малюк повинен стати рідним. А для цього йому краще нічого не знати про своє минуле», – ділиться переконаннями Катерина (імена в розповіді змінені) з Сімферополя. Але, незважаючи на те, що вони з чоловіком Артемом зберігають таємницю всиновлення, жінка поділилася з нами своєю історією.

Справжнє диво

Любомирчик з’явився в житті Олександра й Тетяни несподівано, освітивши їхню життєву дорогу, мов справжнє диво. Та до цього маленького і в той же час великого щастя, шлях пролягав крутий і тернистий.

Тепер у Жені є дім

 

Історія родини Сергія Миколайовича та Віри Леонідівни з Києва на перший погляд не вирізняється чимось надзвичайним. Але насправді сім’ї, де є усиновленні діти, проходять складний шлях, на якому змушені долати багато труднощів заради насолоди чути веселе щебетання малечі у власному домі.

Антончик уже не «Ð½Ð°Ñˆ»

Наступна історія з життя – для нас особлива. Тому що її головний герой – трирічний Антончик – «Ð½Ð°Ñˆ». Серйозного  білявчика в професорських окулярах, майбутні мама й тато знайшли саме за допомогою сайту sirotstvy.net. Зайшли на портал, побачили, «Ð¹Ð¾ÐºÐ½ÑƒÐ»Ð¾» і … ще одна українська родина знайшла своє довгождане щастя.

Перший раз у перший клас – із батьками!

Історія цієї родини зі Львівщини розпочалася 13 років тому, коли Ірина та Дмитро (імена в розповіді змінені) стали на весільний рушник. Вони дуже хотіли мати власну дитину, але з цим виникли проблеми… Зверталися до лікарів, які з усіх сил намагалися їм допомогти, та стати біологічними батьками подружжю так і не вдалося.

Вона була в нас завжди

«Ð— якими труднощами довелося зустрітись, коли вже забрали донечку в сім’ю?» – запитую свою співрозмовницю, 38-річну Аню. «Ð¢Ñ€ÑƒÐ´Ð½Ð¾Ñ‰Ñ–в не було. Так, не було! – впевнено відповідає, не вагаючись жодної миті. – Зараз я постійно ловлю себе на думці: хочеться розказати, як я Поліну народжувала. Здається, що вона була в нас завжди».