Та, на жаль, єдиний відомий зараз її примірник зберігається в бібліотеці Оссоліндуму, яка в 1947 році була перевезена зі Львова до Врацлава. І якщо не сам Станіслав Влодек, то видана на його кошти книга в певній мірі прославляла і містечко Плоскирів.
Сучасне місто над Бугом крім Плоскирова включає п'ять колишніх сіл і вісім хуторів. В одному з них, селі Ружична, народився в селянській родині Павло Дунцов-Вигодовський. Ставши в 1823 році членом Товариства об'єднаних слов'ян, яке в 1825 році було перейменоване в Південне товариство декабристів - Вигодовський був засуджений. В роки заслання він написав багато творів, в яких гостро критикував кріпацтво в царській Росії. Виявлення цих творів було причиною того, що Вигодовський єдиний з декабристів не був амністований і помер в Сибірі, пробувши на каторзі і засланні 56 років. В цілому, уривки з його творів є цінною пам'яткою суспільної думки першої половини XX століття.
Аркадій Венгжиновський (1818-1880) народився в Проскурові, став службовцем. В 1849-1850 роках працював наглядачем (інспектором) шкіл для киргизьких (казахських) дітей. Коли з експедицією по описанню берегів Аральського моря до Оренбурга повернувся солдат Тарас Шевченко, Венгжиновський здружився з ним. Про його вдачу один з засланців Броніслав Залевський писав: "Один з наших великих приятелів і щирих опікунів серед злигоднів солдатського життя". Коли Шевченко захворів, то наш земляк зробив все можливе, щоб допомогти йому. Вони стали приятелями на все життя. Шевченко подарував Венгжиновському свій автопортрет. В листах, коли Венгжиновський повернувся в Проскурів, не знайшов тут роботи і оселився в Одесі, Шевченко звертався: "Аркадію, мій друже єдиний!"
Багато уродженців Проскурова проявили свій талант в інших містах. І це було не дивно, адже до 1962 року в місті не було жодного вузу.
Зокрема, відомий філософ і психолог Василь Зіньківський (1881-1962) свою наукову і педагогічну діяльність здійснював у Києві, Белграді, Празі, Парижі. Став автором фундаментальних праць з дитячої психології, психології творчості, зокрема Гоголя. Найвагоміша його праця - "Російські мислителі і Європа".
Художник Григорій Єврейський (1886-1962) почав малювати в Харкові, а потім все життя творив в Петербурзі. Він став визнаним майстром міського пейзажу і портретного живопису.
Брати Лев і Борис Кафенгаузи рано опинилися в Москві. Туди переїхали батьки. Лев (1885-1940) став видатним фахівцем в галузі промислової статистики. Працюючи з старшим колегою Варваром над збіркою документів "Звіт статистичних даних по фабрично-заводській статистиці з 1887 до 1926 року", Л. Кафенгауз написав дослідження "Еволюція промислового виробництва з 1887 до 1926-1927 років". Влітку 1930 року видавництво в Москві випустило сигнальний примірник книги, але невдовзі автора несподівано заарештували, а набір розсипали. Така була реакція вищого керівництва на зміст книги, яка не співпала своїми висновками з тодішнім курсом. Після звільнення професор Кафенгауз працював в Башкирії. Більш успішною була діяльність його брата Бориса (1894-1967), який став автором з історії давнього Пскова, дослідив діяльність підприємців Демидових, досліджував творчість нашого земляка Олександра Корниловича. Написав кілька популярних праць з історії Вітчизняної війни 1812 року.
Професор Трохим Борима (1914-1984) став видатним акушером-гінекологом. Його праці стосувались маловивчених аспектів хвороб, а їх висновки, запропонована ним методика лікування знайшла свого часу втілення майже у всіх лікарнях.
Герой Радянського Союзу Володимир Вайсєр (1921-1943) закінчив середню школу № 10. З 1940 року служив в армії, В грудні 1943 року молодий лейтенант Вайсер був командиром екіпажу танка. В цей час танкова бригада, у якій служив, обороняла станцію Чаповичі в Житомирській області від контрнаступу гітлерівців, які прагнули прорватися до Києва. Вайсер вивів танк на 200 метрів вперед до водокачки. Під час бою екіпаж знищив три танки і два бронетранспортери ворога. Але від прямих попадань снарядів сам двічі загорався, став нерухомим. Поранені члени екіпажу змушені були залишити танк. А сам Вайсер продовжував бій. Сам заряджав гармату, сам наводив і сам стріляв. І підбив ще два бронетранспортери. Та від прямого попадання снарядів танк знову загорівся. Вайсер залишився в ньому назавжди. Він був похований на станції Чаповичі. А у хлопця була мрія. Як писала його однокласниця, яка була в частині медсестрою, він казав: "Ось визволимо Україну і відпросимось дні на два - з'їздимо в Проскурів. Підемо в свою школу, за своїми партами посидимо".
Тепер на будинку, де раніше була десята школа, - барельєф із зображенням Вайсера. А в класах відбуваються заняття учнів, і за це віддав своє молоде життя наш земляк Володимир Вайсер.
Видатний фізик-теоретик Михайло Федорович Дейген народився в Проскурові 18 червня 1918 року. Після закінчення школи було навчання в Київському університеті, після чого в 1940 році довелося вдягти військову форму. В роки війни був на фронті. Потім - навчання в аспірантурі, яку закінчив в 1947 році, напружена робота в Інституті фізики АН України. За відкриття в галузі фізики твердого тіла Дейгену було присвоєно вчений ступінь доктора фізичних наук. Дейген досліджував радіоспектроскопію домішкових центрів у кристалах. Він вперше побудував повну теорію спектрів електронно-ядерного резонансу. З 1960 року Дейген працював в Інституті напівпровідників над проблемами квантової електроніки. Він впровадив у практику наукових досліджень принципово нові методи вивчення твердих тіл. Цими методами і зараз користуються вчені багатьох країн світу. В 1967 році вчений був обраний членом-кореспондентом АН України. В 1974 році Михайло Федорович зробив видатне відкриття в галузі голографії (об'ємної фотографії). Для голографічного запису він використав магнітоелектричні кристали, які мають лінійний електрооптичний ефект і на основі цього розробив строгу теорію такого запису. Цим він перевершив самого засновника голографії угорця Денеша, та розвинути успіх не зміг, бо 15 листопада 1977 року помер у віці 59 років.
Видатний лікар-офтальмолог, академік Святослав Федоров народився в Проскурові 8 серпня 1927 року . В 1930 році його батько, командир полку, став слухачем військової академії в Москві, і Федорови виїхали з міста. Після закінчення в 1945 році школи юнак прагне стати льотчиком, та аварія і ампутація ступні обірвала навчання в льотному училищі. Після цього було навчання в Ростовському медінституті, який закінчив в 1952 році. І почалася копітка робота лікаря-окуліста в лікарнях. Святославу Федорову пощастило сказати своє слово в хірургії ока. В 1960 році, коли він працював у Чебоксарах, зробив вперше унікальну операцію по вживлению в око людини штучного кришталика замість ушкодженого. Після цього були довгі роки невизнання. Та життя довело ефективність методу С.Федорова. А в 1974 році він очолив лабораторію, в 1980 році-науково-дослідний інститут хірургії ока в Москві. Тисячі вдалих операцій дозволили Федорову узагальнити все зроблене і викласти свій метод лікування очних хвороб в книзі "Кератопротезування", яка вийшла в світ в 1982 році. З того часу він став визнаним і знаменитим. В 1986 році він створив міжгалузевий науково-технічний комплекс "Мікрохірургія ока", філії якого є і в Україні (зокрема в Чернівцях). Все життя він працював для людей. 2 червня 2000 року вчений на вертольоті повертався до Москви. Вертоліт несподівано впав, закінчилося пальне -та продовжує працювати, повертає людям зір створений ним заклад.
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Олег Михайлович Приходнюк народився 18 травня 1941 року в Проскурові. В 1958 році закінчив третю школу, згодом - Чернівецький університет, деякий час працював в Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї. Як археолог починав з досліджень на Поділлі. Після закінчення аспірантури працює в Інституті археології Академії Наук в Києві. Головна праця - "Слов'яни на Поділлі (VI - VII ст. н. е.)". - Київ, 1975 рік.
В 1992 році привернув до себе увагу 9-річний скрипаль Андрій Белов. Зараз він став вже визнаним майстром. Та вже 10 років він живе то в Києві, то в Німеччині, де навчається. Поки що - це доля всіх славетних, які народилися в нашому місті. Але місце народження не змінюється.
І в нашому місті є вулиці В.Вайсера, П.Вигодовського, Г.Верейського, М.Дейгена, С.Федорова.
Із книги "Від Проскурова до Хмельницького: минуле та сучасність". Матеріали міської науково-практичної конференції, приуроченої до 50-ї річниці перейменування міста Проскурова у місто Хмельницький. Хм. 2004
| < Попередня | Наступна > |
|---|