Інтерв’ю із Ромком Скелею, гітаристом жовківського гурту «Vox Populi».
Класно відіграли, був дуже хороший звук, звідки така оказія?
Зі звуком нам допомагала фірма «АКРОПОЛІС», барабани дав Богдан із групи «Абукасимові капці», педаль – Альфа із «Дивних», визвучував Вітя Шеремета, так шо всьо харашо. А така кантора, як «АКРОПОЛІС» вопше часто підтримує молоді гурти апаратурою, вона займається постачанням музичного обладнання, інтрументами на всю Україну і навіть «Трембіта» в них бере деякі прибабаси до своїх гітар.
З ким з українських виконавців ніколи би не виступили на одній сцені?
Ніколи про це не думав.
Ну з Сердючкою виступили би?
Не думаю, але що я можу мати до неї, ну бавить багатих Буратіно, то хай бавить, бавить лохів, яких вдесь 80% в Україні, най слухають, заробляє собі Данилко, то шо я зроблю.
Як здибався ваш народ і почав галасувати, тобто розкажи про історію, етимологію та еволюцію групи.
Я сам з каховських стєпєй. Схарили мене кавуни, приїхав я сюди, найшлись люди й почали грати. Здибались дуже просто на концерті у Жовкві я виступав і валив «Лента за лентою», підійшов чувак, каже шо тут ше два пацана на гітарах грають. І ми якраз здибалися і почали грати, а на носі була «Червона Рута». Так вийшло, що ми у на відбірковому етапі у Львові потрапили у запас, потім у півфінал, а потім на фіналі обісралися і взяли дипломантів.
Що ще вмієш робити, яка з тебе користь для суспільства?
Я сам столяр – деревянних дєл мастєр. Реставрую дерев’яхи, там сходи всякі. Харить, але цікавіше ніж з нуля дошку стругати.
Як ви Бодьку набрили?
Бодьку Толік підтягнув. Була в нас така ситуація, що в нас барабанщик в армію поїхав відпочивати. А басист десь збрив в Італію там оливки збирати чи ше щось, як пропав. Я подзвонив до Толіка, який тоді грав у «Скіфах», кажу: «Ну шо, сволоч, приїзджай». Йому стало цікаво, хто це такий умний його сволоччю називає, приїхав і ми почали разом грати. Потім вернувся Назік з армії і, як ми домовлялися, зараз Толік пішов грати у «Grееn Silence».
Де ви у Жовкві граєте?
Ну в клюбі не граєм, нас не пускають, кажуть що крісла потовчуть. Граємо на літній сцені в парку. Репетиції там тоже проводимо. Бодька мусить до нас зі Львова їздити.
Найбільш крейзанутий концерт, який ви відіграли?
У Верховині, нє – то було у Криворівні коло Веховини. Там зависали на хаті в одного газди і якось так воно вийшло, що концерт справді вдався, це казали музиканти і з «Річ без господаря» і ми бачили. Але верховинським людям спершу було важко відриватись, бо вони звикли до якогось техно, а коли роздуплилися що треба танцювати пішла така жара, що потім довго не хотіли нас відпускати зі сцени.
Що нашому народу бракує крім голосу?
Голосу Свободи!!! – Це кричить Бодька.
Ага, президентом Тягнибока і Бодьку міністром оборони. – Далі неперевідна гра слів, змісту і нецензурної лексики.
Побажання львівській міліції?
Люди-и-и-и!!! коли чоловік пісяє не треба його брати за піську і тягнути в участок. Ми природню потребу справити хотіли, а ви тут «гоп-стоп, ми падашлі із-за дєрєв’єв». У нас було таке, ми перед універом Івана Франка грали і я залічені хвилини перед виступом побіг в кущі, а тут два товариша зловили і хотіли в залізничний відділок забрати. Але ми з ними з’ясували, що я несильно обпісяв парк.
Тексти у вас ліричні аж за хмари, то ж напрошується питання: як тоді з дівчатами?
Ну є трохи попси, пристають до нас дівки. Тут з автографами не пристають, трохи розбещений народ, а в Жовкві купи малих не дають зі сцени зійти. А дівчата сцють від нас, сцють.
Інтерв’ю обірвалося наглим чином, бо дядька Ромка погукали пити якогось алкоголю, а я ж не садист, щоб людину тримати.
Розмовляв із земляком Юрко ВовкоГон
